Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7005/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 червня 2023 р.м. ОдесаСправа № 400/7005/21 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., повний текст судового рішення складено 21.02.2022, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Бітова А.І., Градовського Ю.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 400/7005/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2022 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (відповідач, ГУ ПФУ в Миколаївській області) з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо зменшення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області з 19 лютого 2020 р. здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 14 серпня 2020 р. № 7/1-1338/20, з урахуванням стажу роботи на посаді судді 30 років, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що здійснюючи на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 р. у справі № 400/274/21 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача, як судді у відставці, ГУ ПФУ в Миколаївській області протиправно зменшило відсоткове значення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 90% до 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Позивач зауважує, що станом на день його звільнення у відставку, повний стаж на посаді судді складає повних 30 років, до якого входить: 26 років 10 місяців 10 днів стаж роботи на посаді судді, 2 роки (половина строку навчання на денній формі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського з 01.09.1984р. по 28.06.1988р., 7 місяців роботи на посаді виконуючого обов`язки народного судді Заводського районного народного суду м.Миколаєва та 7 місяців строкової військової служби. За таких обставин, позивач вважає що йому повинно бути здійснено перерахунок довічного грошового утримання як судді у відставці, виходячи із розміру 90% грошового забезпечення, а не 62% згідно з довідкою ТУ ДСА України в Миколаївській області від 14.08.2020р. №7/1-1338/20. Відповідач проти позову заперечував. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивачем подано на вказане судове рішення апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Обґрунтування апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач протиправно, виконуючи судове рішення по справі №400/274/21 зменшив відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці, внаслідок необґрунтованого неврахування до стажу роботи на посаді судді, періоду військової служби та половини строку навчання позивача за денною формою навчання у вищому навчальному закладі та на посаді виконуючого обов`язки народного судді Заводського районного народного суду міста Миколаєва.. Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому вказуючи на хибність та необґрунтованість доводів скаржника, просить відмовити у її задоволенні та залишити судове рішення без змін. 05.05.2023р. відповідач надав до апеляційного суду клопотання про долучення додаткових доказів, а саме копії перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, проведено на підставі рішення суду від 02.04.2021 по справі №400/274/21 та копії розрахунку стажу судді, які долучені до матеріалів справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За правилами ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з вересня 2016 року має статус судді у відставці і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, перебуває на обліку відповідача з 20.09.2016р. В серпні 2020 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Миколаївській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII, згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 14 серпня 2020 р. № 7/1-1338/20, в задоволення якої ГУ ПФУ в Миколаївській області відмовило. Не погодившись з правомірністю такої відмови, позивач оскаржив її до суду і рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2021 р. у справі № 400/274/20 позовні вимоги були задоволені: ГУ ПФУ в Миколаївській області зобов`язано здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 р. на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 14 серпня 2020 р. № 7/1-1338/20 № 8-15/45/2020 (а. с. 8-9). На виконання рішення суду, ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснило перерахунок, врахувавши розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, але одночасно розрахувало щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивача в розмірі 62% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зменшивши його від попереднього розміру - 90%. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, врахувавши правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27.09.2021р. у справі №580/585/21, виходив з того, що оскільки чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI. Також, суд першої інстанції вказав, що внаслідок перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача за правилами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 р. № 1402-VIII, загальний розмір належної йому виплати не зменшився, а збільшився, а тому неможливо стверджувати, що новий закон в порівнянні зі старим погіршує його становище та порушує соціальні гарантії. Окремо, суд першої інстанції звернув увагу на те, що предметом позовних вимог в цій справі, є вірний розрахунок відсоткового значення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і все обґрунтування позову стосується неможливості зменшення раніше призначеного відсоткового значення такого утримання. В той же час, в резолютивній частині своїх вимог позивач вказує, що 90% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, йому треба встановити з урахуванням суддівського стажу в 30 років, але позовна заява не містить жодних доводів про те, що відповідач невірно визначив суддівський стаж позивача і не врахував якусь його частину. Не надано позивачем і доказів того, що він звертався до ГУ ПФУ в Миколаївській області з вимогою зарахувати до суддівського стажу строку навчання, роботу на посаді виконуючого обов`язки народного судді та службу в армії, а тому в цій частині спору між сторонами не існує. В свою чергу, питання вірного визначення суддівського стажу позивача, є підставою окремого позову і не може бути вирішено в рамках цієї адміністративної справи, так як потребує іншого обґрунтування позивачем своїх вимог та іншого предмету позову і призведе до підміни одного предмету позову іншим. Виходячи з меж апеляційного перегляду, встановлених статтею 308 КАС України, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх хибними та необґрунтованими, з огляду на наступне. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як встановлено ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Відповідно до ст. 58 Основного Закону України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Слід зазначити, що статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. 30.09.2016 року набув чинності Закон України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», який регулює питання організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд (надалі Закон №1402-VIII). Згідно із вимогами статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Як визначено ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Згідно п. 34 Перехідних положень Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). До набрання чинності Законом № 1402-VIII зазначені правовідносини регулювались Законом від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Матеріали справи свідчать, що на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про звільнення з посади судді у відставку спірні правовідносини були врегульовані Законом саме від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», який визначав статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян. У відповідності до ч.1 ст.120 Закону № 2453-VI, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Стаття 135 Закону № 2453-VI містила аналогічні положення тим, що закріплені й у статті 137 Закону № 1402-VIII щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді. При цьому, пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI (в редакції, яка діяла до 28.03.2015 - набрання чинності Законом № 192-VIII, яким Закон № 2453-VI було викладно в новій редакції) передбачалось, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Як свідчать матеріали справи, на час обрання позивача на посаду судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області діяв Закон України Про судоустрій України від 05.06.1981р. №2022-Х, однак вказаний Закон не регламентував питання обчислення стажу, який дає право на підставку. Під час роботи позивача на посаді судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області набрав чинності Закон України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі Закон № 2862-ХІІ) та вступив у дію Указ Президента України від 10.07.1995р. №584/95 Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів, дія яких відповідно поширилась і на позивача як діючого судді. Абзацом 2 ч.4 ст.43 Закону № 2862-ХІІ передбачалось, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Окрім цього, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №

865. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 року № 545, пункт 3- 1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.» Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XI «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відтак, з урахуванням п. 34 Перехідних положень Закону № 1402-VIII, до загального і спеціального стажу роботи позивача, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, належить враховувати половину строку навчання в за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, а також час проходження строкової військової служби. Аналогічна позиція щодо необхідності зарахування половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №9901/2/19 та від 03.09.2020 у справі № 9901/521/19, тощо, а щодо зарахування часу проходження військової служби аналогічний висновок викладений зокрема у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 419/356/17, від 14 травня 2021 року у справі № 592/3354/17, від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21, тощо. Судом апеляційної інстанції з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача встановлено, що позивач з 22.03.1982 року по 22.10.1982 року проходив строкову військову службу в армії, з 01.09.1984 року по 29.06.1988 року навчався на денній формі у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, з 21.04.1989 р. по 10.11.1989 року виконував обов`язки народного судді Заводського районного народного суду міста Миколаєва, з 11.11.1989р. по 19.09.2016 року - працював суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївського області (заступник голови). Що стосується часу роботи позивача на посаді виконуючого обов`язки народного судді Заводського районного народного суду міста Миколаєва, слід зазначити, що згідно наданої відповідачем додатково до апеляційного суду розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , оформленого Южноукраїнським міським судом Миколаївської області від 22.09.2016р. №5.16/122/2016, до стажу позивача включено також час роботи ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язки народного судді Заводського районного народного суду міста Миколаєва (6 місяці 20 днів), що також узгоджується та не суперечить приведеним вище правовим нормам. Виходячи з викладеного, проаналізувавши наведені норми законодавства, у системному взаємозв`язку із встановленими обставинами цієї справи, судова колегія зазначає, що до загального стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім роботи на посаді судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області також належить врахувати час проходження строкової військової служби з 22.03.1982р. по 22.10.1982р. (7 місяців), половину строку навчання позивача у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, а також час роботи на посаді виконуючого обов`язки народного судді Заводського районного народного суду Миколаївської області. Втім, вказані періоди при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці з19.02.2020р. згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Миколаївській області від 14.08.2020р.№7/1-1338/20, відповідачем не було включено до стажу роботи позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що призвело до зменшення відсоткового розміру його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці (а.с.7). З наведеного слідує, що суд першої інстанції, вирішуючи дану справу, залишив поза увагу викладені у позові обґрунтування позивача щодо періодів стажу роботи позивача на посаді виконуючого обов`язки народного судді Заводського районного суду міста Миколаєва, періоду проходження військової служби та половини строку навчання у Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського, як складових для визначення відсоткового розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, при здійсненні перерахунку такого довічного грошового утримання позивача, та помилково вважав, що цим позовом такі вимоги не охоплюються, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Разом з цим, колегія суддів не вбачає підстав для зобов`язання відповідача здійснити з 19.02.2020р. перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з огляду на необґрунтованість такої вимоги, адже такий розмір (90%) був визначений позивачу у порядку, передбаченому законом №2453-VI та відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання судді, встановленому чинним законом №1402-VIII, на підставі якого позивачу було проведено перерахунок. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог. Отже, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовують висновок суду першої інстанції зроблений за результатом розгляду справи по суті. Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає, що в силу приписів ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. Проте адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права. Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження». Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) засіб захисту повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави. Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9). Згідно ч.1 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб`єктів владних повноважень. Проаналізувавши вказану норму колегія суддів зазначає, що при розгляді справи суд дійсно обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві. Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога. Вказане підтверджується роз`ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року "Про судове рішення". Підсумовуючи усе наведене вище у сукупності, враховуючи закріплені у ст.245 КАС України повноваження суду при вирішенні справи, апеляційний суд частково погоджуючись із відповідними доводами апеляційної скарги, та з метою належного та ефективного способу захисту права позивача, керуючись вимогами ст.9 КАС України, вважає за доцільне визнати протиправними дії відповідача ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді лише періоду його роботи на посаді судді Южноукраїнського міського суду Миколаївської області (з 11.11.1989р. по 19.09.2016р.), та неврахування до такого стажу періоду проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 22.03.1982р. по 22.10.1982р; роботи на посаді виконуючого обов`язки народного судді Заводського районного суду міста Миколаєва ( з 21.04.1989р. по 10.11.1989р.), а також половини строку навчання на денній формі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09.1984р. по 28.06.1988р.) із зобов`язанням відповідача зарахувати вказані вище періоди до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, для перерахунку та виплати його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з 19.02.2020р. згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Миколаївській області від 14.08.2020р.№7/1-1338/20, та здійснити відповідний перерахунок його довічного щомісячного грошового утримання, з урахуванням вже виплачених сум. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України). Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі №400/7005/22 скасувати. Ухвалити у даній справі №400/7005/22 нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправними дії відповідача ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо неврахування, при здійсненні з 19.02.2020р. згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Миколаївській області від 14.08.2020р.№7/1-1338/20 перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби в Радянській Армії з 22.03.1982р. по 22.10.1982р; роботи на посаді виконуючого обов`язки народного судді Заводського районного суду міста Миколаєва (з 21.04.1989р. по 10.11.1989р.), а також половини строку навчання на денній формі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського (загальний строк навчання з 01.09.1984р. по 28.06.1988р.). Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 19.02.2020р. згідно з довідкою Територіального управління ДСА України в Миколаївській області від 14.08.2020р.№7/1-1338/20, з врахуванням до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання, періоду проходження строкової військової служби ОСОБА_1 в Радянській Армії з 22.03.1982р. по 22.10.1982р; роботи на посаді виконуючого обов`язки народного судді Заводського районного суду міста Миколаєва (з 21.04.1989р. по 10.11.1989р.), а також половини строку навчання на денній формі Харківського юридичного інституту ім. Ф.Е. Дзержинського (загальний строк навчання з 01.09.1984р. по 28.06.1988р.). В задоволенні решти вимог - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Суддя-доповідач Т.М. Танасогло Судді А.І. Бітов Ю.М. Градовський