Постанова 4854 № 400/1393/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/1393/20 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУПФУ в Миколаївській області), в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення від 19.02.2020 року № 70/03.18-р., яким відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання; - зобов`язати провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчислене відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.02.2020 року № 8-15/6/2020, виданої Миколаївським апеляційним судом, починаючи з 01.01.2020 року. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка указує, що, у зв`язку з досягненням 29 березня 2018 року 65-річного віку, вийшла у відставку з посади судді Апеляційного суду Миколаївської області. З травня 2018 року отримує щомісячне довічне грошове забезпечення. Позивачка вважає, що ГУПФУ в Миколаївській області помилково посилається на норми пункту 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ (далі Закон №1402-VІІІ), оскільки 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №2-р/2020, яким визнав вказане положення неконституційним. Зазначає про те, що Конституційний Суд вказав про те, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У зв`язку з цим, на думку позивачки, на підставі ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, вона має право на перерахунок грошового утримання з 01.01.2020 року, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Також позивачка вказує про те, що суди вже розглядали за її участі право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за попередні роки та його перерахунку. Так, у справах за №№ 400/880/19, 400/3831/19 суди визнали за нею право на отримання та перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. При цьому, в обох справах судами вже надавалась правова оцінка доводам Пенсійного органу про необхідність відпрацювання трьох років на посаді судді після проходження кваліфікаційного оцінювання і такі доводи суди визнавали необґрунтованими. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ визнаний неконституційним, а тому позивачка має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, незважаючи на те, що вона не пропрацювала три роки на займаній посаді після кваліфікаційного оцінювання. При цьому, суд вважав, що такий перерахунок необхідно здійснити з 01.01.2020 року, оскільки положення статті 126 Конституції України, які встановлюють певні гарантії незалежності суддів та поширюються на всіх суддів України діяли і у період виникнення спірних відносин, а відтак і надавали право позивачці на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VІІІ, з 01.01.2020 року. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, ГУПФУ в Миколаївській області просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Єдиним доводом апеляційної скарги зазначено про відсутність правових підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки Миколаївського апеляційного суду від 06.02.2020 року № 8-15/6/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, оскільки відсутній порядок проведення такого перерахунку з урахуванням рішення Конституційного Суду. Позивачка не скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України, враховуючи відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. З листопада 1993 року та до виходу у відставку в травні 2018 року ОСОБА_1 працювала на посаді судді Апеляційного суду Миколаївської області. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 23.03.2018 року №31/ко-18 ОСОБА_1 визнано такою, що відповідає займаній посаді. У зв`язку з цим, наказом голови Апеляційного суду Миколаївської області від 20.04.2018 року № 57/ос до штатного розпису суду були внесені зміни в частині розміру суддівської винагороди, яка була нарахована у відповідності до ч.2 ст. 135 Закону №1402-VІІІ. 29.03.2018 року позивачка досягла 65-річного віку та ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно наказу голови Апеляційного суду Миколаївської області № 22/КС від 02.05.2018 року, була відрахована зі штату Апеляційного суду Миколаївської області, у зв`язку з виходом у відставку. З травня 2018 року позивачка перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, на підставі Закону №1402-VІІІ. Згідно довідки Миколаївського апеляційного суду від 06.02.2020 року № 8-15/6/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 станом на 01.01.2020 року складає 219 659,00 грн. 10.02.2020 року позивачка звернулася до ГУ ПФУ в Миколаївській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши вказану довідку Миколаївського апеляційного суду. Рішенням від 19.02.2020 року № 70/03.18-р. відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Підставою для відмови у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суб`єкт владних повноважень вказав те, пункт 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VІІІ, яким встановлено право судді на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Оскільки після кваліфікаційного оцінювання позивачка не відпрацювала на посаді судді три роки, на думку пенсійного органу, вона не має права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, на підставі Закону №1402-VІІІ. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність проведення позивачці перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, обчислене відповідно до довідки Миколаївського апеляційного суду від 06.02.2020 року № 8-15/6/2020. Однак, колегія суддів вважає помилковою позицію суду з приводу дати, з якої необхідно провести такий перерахунок. Конституцією України визначено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст. 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Статтею 147 Конституції України встановлено, що Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов`язковості ухвалених ним рішень i висновків. Предметом даного спору є протиправна відмова ГУПФУ в Миколаївській області у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відповідної довідки з 01.01.2020 року. Частиною 2 ст. 125 Конституції України встановлено, що Верховний Суд є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції, а ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд повинен забезпечувати сталість та єдність судової практики. У зв`язку з цим, окрему увагу у Кодексі адміністративного судочинства України зосереджено на створенню механізмів, які забезпечать єдність практики застосування права Верховним Судом. Зокрема, під зразковою адміністративною справою розуміється типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення. Законодавець, вводячи такі поняття, як типова та зразкова справи наділяє судові рішення у зразкових справах статусу ознак реального носія об`єктивної інформації та джерела права. Дослідивши обставини даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що вона підпадає під ознаки типової адміністративної справи, яка розглянута Верховним Судом, як зразкова, в порядку статті 290 КАС України з прийняттям рішення від 16 червня 2020 року по справі №620/1116/20, оскільки: - позивачі мають статус судді у відставці та не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання; - відповідачами є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; - спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18.02.2020 року (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; - позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020. Відповідно до ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи. Таким чином, вирішення даного адміністративного спору має здійснюватися судом з урахуванням правових висновків Верховного Суду у зазначеній зразковій справі. Так, Верховний Суд у вказаній справі зробив наступні правові висновки. Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII). Законом України від 16.10.2019 року №193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; а також виключені норми, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII). Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 № 10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020. Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами. У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 року у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним. Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 року у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів правовідносин до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Відтак, такі правовідносини безпосередньо пов`язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня. Відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє. У позові ОСОБА_1 міститься вимога про проведення їй перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, саме з 01.01.2020 року, яка вмотивована підпунктом 4 пункту 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, де встановлений розмір посадового окладу судді на 01.01.2020 року. На думку суду апеляційної інстанції, така вимога суперечить наведеним вище законодавчим приписам щодо дії закону в часі. За таких умов, колегія суддів зазначає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 06.02.2020 року № 8-15/6/2020, виданої Миколаївським апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, саме з 19.02.2020 року, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає помилковою позицію суду першої інстанції про зобов`язання ГУПФУ в Миколаївській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2020 року. Далі слід зазначити, що доводи скаржника про відсутність порядку проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці, з урахуванням рішення Конституційного Суду України, колегія суддів оцінює критично, оскільки підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надала позивачка, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає. У відповідності до ст. 317 КАС України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права у даній справі вважається незастосування судом першої інстанції закону, який підлягав застосуванню. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції належить змінити, в частині зазначення дати, з якої необхідно зобов`язати пенсійний орган провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , а саме: 01.01.2020 року змінити на 19.02.2020 року. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями 308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії змінити. Викласти абзац третій резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року в наступній редакції. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , обчислене відповідно до довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 06.02.2020 року № 8-15/6/2020, виданої Миколаївським апеляційним судом, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням здійснених виплат. В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 05.02.2021 року.