Постанова Полтавський апеляційний суд № 642/3524/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 642/3524/21 Номер провадження 22-ц/814/466/23Головуючий у 1-й інстанції Грінчук О.П. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 червня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року, ухвалене суддею Грінчук О.П., повний текст рішення складено - 17 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Харківжитло» про стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: 09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Харківжитло», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 350 000 грн., завдану йому користуванням відповідачем його коштами та не завершенням останнім будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Харківжитло» 10.01.2006 року укладено договір про пайову участь у будівництві житлового будинку. ОСОБА_1 згідно договору вніс пайовий внесок по фінансуванню будівництва квартири у розмірі 86 785 доларів США. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався по закінченню будівництва у 2 кварталі 2009 року виділити ОСОБА_1 в натурі на четвертому поверсі будинку трикімнатну квартиру. Однак, станом на день звернення до суду з даним позовом будівництво будинку та введення в експлуатацію не завершено, квартиру позивачу так і не виділено. У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором від 10.01.2006 року, позивач неодноразово звертався до суду із позовами про стягнення з відповідача штрафних санкцій за невиконання зобов`язання, які були задоволені як судами першої інстанції, так і апеляційної. Через невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позивач зазнав моральних страждань. Весь час представники відповідача не з`являлися на судові засідання по вказаним позовам, що привело до нервування та хвилювання позивача. На ґрунті стресу у позивача виникла червона кропивниця, через що він не міг вийти на вулицю, йому довелося лікуватися в інституті шкірно-венерологічних захворювань (далі ШВЗ). У 2020 році після чергового стресу у зв`язку із розглядом справи у суді у нього стався мікро інсульт, частково паралізувало ліву руку та ногу, тому він лікувався у стаціонарі в госпіталі МВС. Крім того, він має двох синів, які так і не змогли побудувати сім`ї та жити в окремих від нього кімнатах. Також зазначив, що він щороку проходить стаціонарне лікування, що є результатом стресів від судових процесів. Відповідно до довідки МСЕК йому протипоказані хвилювання та фізичні перенавантаження, однак, він вимушений переносити хвилювання, у зв`язку з бездіяльністю відповідача. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом в порядку захисту прав споживача. Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Харківжитло» про стягнення моральної шкоди - залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в обґрунтування позову позивачем надана лише довідка МСЕК від 11.11.2013 року, згідно якої йому протипоказані значні психо-емоційні навантаження, проте, з даної довідки не вбачається, що саме зумовило такі протипоказання. При цьому, на підтвердження позовних вимог позивачем не надано жодного доказу про перенесені ним хвороби, настання мікро інсульту, перенесений стрес, переживання, проходження ним стаціонарних лікувань у госпіталях та в інституті ШВЗ, доказів щодо підстав їх виникнення, які були би пов`язані із обставинами, викладеними у позові, а тому судом не встановлено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та емоційним станом та станом здоров`я позивача, тим більше, що суду не надано жодного доказу на підтвердження настання вказаних позивачем негативних явищ. Судом також критично оцінено викладені у позовній заяві доводи про те, що дії/бездіяльність відповідача, які виразилися у невиконанні зобов`язань за договором про пайову участь від 10.01.2006 року щодо завершення будівництва житлового будинку та передачі в натурі позивачу квартири, принижують честь і гідність позивача, оскільки належних доказів, які б підтвердили таке негативне явище, як приниження гідності позивача, суду не надано та за дослідженими судом доказами не встановлено. Окрім цього, у судовому засіданні позивачем було повідомлено про наявність судових рішень про стягнення з ТОВ «Харківжитло» на його користь збитків за невиконання умов договору від 10.01.2006 року, які також не виконуються відповідачем, однак, суду не надано копій вказаних судових рішень, а також доказів їх невиконання відповідачем. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної шкоди, калькуляції розрахунку, яким він керувався, заявляючи до стягнення відповідну суму моральної шкоди, доказів причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком сторони, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають за недоведеністю. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що він виконав взяті за договором №45/57 про пайову участь у будівництві житлового будинку зобов`язання, своєчасно сплатив вартість (100%) обраного об`єкта, відповідач прийняв сплачені кошти та закріпив за ним конкретний об`єкт. Проте, взяті на себе зобов`язання щодо введення в експлуатацію об`єкта будівництва у ІІ кварталі 2009 року та передачу його під заселення відповідач ТОВ «Харківжитло» до теперішнього часу не виконав, що є істотним порушенням умов договору. Зазначає, що він є учасником бойових дій, при виконанні службових обов`язків втратив 80% здоров`я і йому заборонені психоемоційні перенавантаження. Вважає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, оскільки йому протипоказані хвилювання, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, у приниженні його честі та гідності, оскільки вклавши гроші у будівництво, він сподівався отримати квартиру у ІІ кварталі 2009 року, проте, вимушений неодноразово звертатися до суду за захистом своїх прав. Зазначає, що ст. 4 та 12 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачає право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що через недобудову та не введення в експлуатацію в обумовлений термін будинку, за квартиру в якому він сплатив грошові кошти, він зазнав моральних страждань, які оцінює у розмірі 350 000 грн., оскільки понад 16 років не працює, через втрату здоров`я не може читати лекції, проводити зайняття, ніяких додаткових джерел фінансування не має, а на лікування кожного місяця витрачає близько 3 000 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. З 27.07.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 132). 03 січня 2023 року справа на запит надійшла до Полтавського апеляційного суду. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 09 січня 2023 року у даній справі відкрито апеляційне провадження (а.с. 141). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2023 року справа призначена до апеляційного розгляду на 12 червня 2023 року о 11-00 год., з повідомленням учасників справи (а.с.142). У судове засідання до апеляційного суду не з`явилися учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток та повідомлень на офіційну електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України, а також засобами поштового зв`язку. Заяв та клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 10.01.2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Харківжитло» укладено договір №45/57 про пайову участь у будівництві жилого будинку, згідно п.2.1. якого пайовик ( ОСОБА_1 ) надає кошти ТОВ «Харківжитло» на будівництво будинку і доручає ТОВ «Харківжитло» сформувати його долю у загальному майні, забезпечити будівництво будинку; як представник всіх пайовиків забезпечити виділення частини житлової площі будинку (квартири) пайовику в натурі після отримання технічного паспорту на будинок, а також передати пайовику квартиру в стані, згідно додатків до договору. Пунктом 2.4. договору передбачено, що строк закінчення будівництва 2 квартал 2009 року (а.с. 20-24). Згідно п. 3.1. договору позивач сплатив 100% вартості квартири у розмірі 438 264,00 грн., що становить 86 785,00 доларів США, на підтвердження чого надано довідку про стан фінансування по договору№45/57 від 10.01.2006 року, видану директором ТОВ «Харківжитло» Болдишевою Н. (а.с. 26). За результатами розгляду справи по суті позовних вимог, суд першої інстанції визнав необґрунтованою вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, а тому такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. В обґрунтування позову позивачем надана лише довідка МСЕК від 11.11.2013, згідно якої йому протипоказані значні психо-емоційні навантаження, проте, з даної довідки не вбачається, що зумовило такі протипоказання. При цьому, на підтвердження позовних вимог позивачем не надано жодного доказу про перенесені ним хвороби, настання мікро інсульту, перенесений стрес, переживання, проходження ним стаціонарних лікувань в госпіталях та в інституті ШВЗ, доказів щодо підстав їх виникнення, які були би пов`язані із обставинами, викладеними у позові. А тому, судом першої інстанції не встановлено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та емоційним станом, та станом здоров`я позивача, тим більше, що суду не надано жодного доказу на підтвердження настання вказаних позивачем негативних явищ. Судом першої інстанції також критично оцінено викладені у позовній заяві доводи про те, що дії/бездіяльність відповідача, які виразились у невиконанні зобов`язань за договором про пайову участь від 10.01.2006 року щодо завершення будівництва житлового будинку та передачі в натурі позивачу квартири, принижують честь і гідність позивача, оскільки належних доказів, які б підтвердили таке негативне явище - приниження гідності позивача суду не надано та за дослідженими судом доказами не встановлено. Також суд першої інстанції не прийняв до уваги наданий позивачем відеозапис судового засідання з аналогічної справи, оскільки він не стосується конкретно даної справи та не містить інформації щодо предмета доказування у даному спорі, тому є неналежним доказом. Окрім цього, у судовому засіданні позивачем було повідомлено про наявність судових рішень про стягнення з ТОВ «Харківжитло» на його користь збитків за невиконання умов договору від 10.01.2006 року, які також не виконуються відповідачем, однак, суду не надано копій вказаних судових рішень, а також доказів їх невиконання відповідачем. Крім того, позивачем не обґрунтовано, з яких міркувань та доказів цьому, він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди 350 000 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної шкоди, калькуляції розрахунку, яким він керувався заявляючи до стягнення відповідний розмір моральної шкоди, доказів причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що в силу вимог статті 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком сторони, тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають за недоведеністю. Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд першої інстанції зазначив, що строк позовної давності може бути застосований до виниклих між сторонами правовідносин лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом рішення, виключно у тому випадку, коли судом буде встановлено, що було порушено право позивача та воно підлягає судовому захисту, але у зв`язку з пропуском ним строку позовної давності, суд дійде висновку про наявність підстав для відмови у позові. Враховуючи, що під час розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, то підстав для застосування строку позовної давності немає. Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем у судовому засіданні заявлено про ухвалення судом рішення про зобов`язання відповідача надати йому допуск до квартири, однак, оскільки така заява не відповідає положенням п.2 ч.2, ч.ч. 3, 5 ст. 49 ЦПК України, якими передбачено вимоги до заяви про збільшення позовних вимог, вказана заява не підлягає розгляду судом у даному спорі. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення моральної шкоди, завданої ТОВ «Харківжитло» у зв`язку з невиконанням договору про пайову участь у будівництві житлового будинку від 10.01.2006 року за підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 3, 4 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Отже, основними елементами для відшкодування моральної шкоди за статтею 1167 ЦК України є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», зазначав, що у зв`язку з невиконання протягом тривалого часу умов договору пайову участь у будівництві житлового будинку йому завдано моральних страждань. За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів про перенесені ним хвороби, настання мікро інсульту, перенесений стрес, переживання, проходження ним стаціонарних лікувань в госпіталях та в інституті ШВЗ, доказів щодо підстав їх виникнення, які були б пов`язані із обставинами, викладеними у позові, тобто, позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та емоційним станом та станом здоров`я позивача, суду не надано жодного доказу на підтвердження настання вказаних позивачем негативних явищ у його житті. Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі. Згідно матеріалів справи, ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовом до ТОВ «Харківжитло» про стягнення моральної шкоди, на підтвердження пред`явлених вимог надав лише копію договору №45/57 від 10.01.2006 року та довідки про стан фінансування за договором №45/57 від 10.01.2006 року про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 , копію посвідчення інваліда війни ІІ групи, копію посвідчення учасника бойових дій та копію довідки МСЕК про встановлення інвалідності, згідно якого ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 11.11.2013 року безстроково, захворювання пов`язано з участю у бойових діях при виконанні обов`язків в/служби. З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 в ході розгляду справи у суді першої інстанції не довів наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надав копії: виписки з картки хворого №253769 від 17.04.2019 року, виписки із медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення №445 від 29.02.2020 року, довідки з історії хвороби №812, від 03.02.2020 року, виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2635, виконавчих листів №642/5823/20, №642/525/21, довідки про перебування на лікуванні в санаторії «Роща», інформацію Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з ТОВ «Харківжитло» на користь ОСОБА_1 пені за прострочення виконання зобов`язань (а.с. 99-121). Згідно з ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 є позивачем у справі, тому мав об`єктивну можливість подати докази до позовної заяви або під час розгляду справи у суді першої інстанції. Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги нові докази, оскільки такі докази у суді першої інстанції позивачем не подавалися, не були предметом дослідження судом першої інстанції та позивач з будь-якими заявами щодо долучення до справи вказаних доказів не звертався. З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог про спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції дана належна правова оцінка як кожному окремо, так і в сукупності. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Водночас, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги про визнання у судовому порядку права ОСОБА_1 на трикімнатну квартиру на 4-му поверсі багатоквартирного будинку (квартира АДРЕСА_2 та зобов`язання юриста будівельної компанії «Флас» провести з ним звірку документів по оплаті за квартиру та заборгованості ТОВ «Харківжитло» по виконавчим листам, то такі доводи не є підставою для скасування судового рішення, вказані вимоги не були прийняті до розгляду судом першої інстанції, оскільки подані доповнення не відповідають положенням п.2 ч.2, ч. 3, 5 ст. 49 ЦПК України. Таким чином, доводи та вимоги апеляційної скарги, в межах яких суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. РішенняЛенінського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 червня 2023 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов