Постанова 4814 № 643/10532/13-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 643/10532/13-ц Номер провадження 22-ц/814/1497/23Головуючий у 1-й інстанції Оксененко В. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді-доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. учасники справи: представник позивача адвокат Полетаєва Т.Ю. представни відаовідача адвокат Власенко В.І. переглянув у судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Власенка Вадима Івановича на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року, ухвалене суддею Оксененко В.А., повний текст рішення складено - дата не вказана у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: 15.07.2013 року ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд визнати ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» кредитором за кредитним договором №Ф2357/10-08 від 07.10.2008 року, укладеним між ВАТ «КредоБанк» та ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором станом на 12.03.2013 року у розмірі 661 991,98 грн. Позовна заява мотивована тим, що 07.10.2008 р. між ВАТ «КредоБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Ф2357/10-08, відповідно до якого відповідачем отримано кредитні кошти у розмірі 60 600 доларів США, зі сплатою за користування кредитом в розмірі 16,7% річних на суму залишку заборгованості, зі кінцевим терміном повернення 06.10.2023 року. У забезпечення зобов`язань по даному кредитному договору був укладений договір іпотеки від 07.10.2008 року з боржником. Предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира, загальною площею 65,5 кв.м., житловою площею 43,9 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, отримавши кошти, в односторонньому порядку належним чином не виконує зобов`язання, до цього часу кошти банку не повернула. 29.11.2011 року між ВАТ «КредоБанк» та Товариством з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги. Відповідно до договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 року, до нього перейшли права та обов`язки ПАТ «КредоБанк» як по кредитному договору №Ф2357/10-08, так і по договору іпотеки від 07.10.2008 року, укладеному з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ОСОБА_1 . Станом на 12.03.2013 року за боржником утворилася заборгованість у розмірі 661 991,26 грн. Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року позов задоволено. Визнано Товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» кредитором по кредитному договору №Ф2357/10-08 від 07.10.2008 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» заборгованість за кредитним договором №Ф2357/10-08 від 07.10.2008 року у розмірі 661 991,98 грн. станом на 12.03.2013 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» судовій збір в сумі 3 441 грн. Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що встановлені правові підставі для задоволення позову у повному обсязі. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 17.01.2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 07.10.2013 року у цивільній справі позовом ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Власенко В.І., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалення заочного рішення мало місце з недотриманням умов, передбачених ст. 223 ЦПК України, що є безумовною підставою для перегляду вказаного рішення у порядку ст. 228 ЦПК України. Також вказує на обставини щодо неявки відповідача у судове засідання. Необхідною умовою для заочного рішення є неявка відповідача у судове засідання У матеріалах справи містяться повідомлення про направлення судових повісток та міститься лист по направлення відповідачу заочного рішення суду та жодної з цих повісток чи листів відповідач не отримувала, у відмітках (на листах) зазначено «повернуто по закінченню строку зберігання», тому відповідач ненавмисно їх не отримувала, як було вказано «відмовилася від отримання». У матеріалах справи також відсутнє клопотання відповідача або заява про розгляд без її участі. Вказує, що у порушення вимог ЦПК України суд розглянув справу без участі відповідача при відсутності відомостей про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи, що є підставою для скасування заочного рішення. Відповідач була позбавлена права на участь у судовому розгляді, подати свої заперечення та докази на їх обгрунтування. Також вказує, позовна заява не обгрунтована належним чином, строки давності щодо зверненння з позовною заявою сплинули, заборгованість, зазначена позивачем, не відповідає фактичній. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції без змін. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. З 05.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (а.с. 103). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22.08.2022 року апеляційна скарга залишена без руху, надано стороні відповідача строк для усунення недоліків ареляційної скарги (а.с. 104). Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 110.10.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14.11.2022 року справа призначена до апеляційного розгляду на 05.06.2023 року на 10-00 год., з повідомленням учасників справи (а.с. 120). Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що що 07.10.2008 року між ВАТ «КредоБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №Ф2357/10-08, відповідно до якого відповідачк отримала кредит в сумі 60 600 доларів США, зі сплатою за користування кредитом 16,7% річних, з кінцевим терміном повернення 06.10.2023 року. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором у той же день між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу на праві власності. Як вбачається з наданих письмових доказів, відповідач кредит не повертає, щомісячні платежі у встановлені строки, починаючи з 30.04.2009 року, не сплачує, заборгованість за кредитном договором, з урахуванням пені та штрафних санкцій, становить станом на 12.03.2013 року 661 991,98 грн. 29.11.2011 року між ВАТ «КредоБанк» та Товариством з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги. Відповідно до договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011 року до ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» перейшли права та обов`язки ПАТ «КредоБанк» як по кредитному договору №Ф2357/10-08, так і по договору іпотеки від 07.10.2008 року. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Колегія суддів звертає увагу, що предметом апеляційного перегляду є заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року, тому підлягають застосуванню норми ЦПК України та ЦК України у редакції, які були чинні на час ухвалення вказаного рішення суду. Предметом даного спору є визнання ТОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції» кредитором за кредитним договором №Ф2357/10-08 від 07.10.2008 року, укладеним між ВАТ «КредоБанк» та ОСОБА_1 , стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором станом на 12.03.2013 року у розмірі 661 991,98 грн. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 37 ЦПК України (у редакції від 11.08.2013 року) у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Згідно п.1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 20.11.2013 року у справі № 6-122 цс 13, виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19, провадження № 14-181 цс

20. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 17.07.2013 року було відкрито провадження у даній цивільній справі та справа призначалася до розгляду на 01.08.2013 року о 10-30 год. (а.с. 1). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ухвала суду, позовна заява з додатками та судова повістка у судове засідання на 01.08.2013 року повернулися не врученими з відміткою працівника поштового зв`язку «за закінченням строку зберігання, адресата не застати вдома» (а.с. 27-28). Повторно згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судова повістка у судове засідання на 07.10.2013 року повернулася не врученою з відміткою працівника поштового зв`язку «за закінченням строку зберігання, адресата не застати вдома» (а.с. 35). Крім цього, як вбачається з конвертів рекомендовного відправлення, відповідачу працівником поштового зв`язку залишалися 23.07.2013 року, 26.07.2013 року, 05.08.2013 року повідомлення ф.22а про надходження рекомендованих відправлень та необхідності з`явитися на поштове відділення для їх отримання (а.с. 28,35). 14.10.2013 року на адресу відповідача рекомендованим повідомленням направлялася копія рішення суду, проте, повернулося до суду з відміткою пошти «за закінченням строку зберігання, адресата не застати вдома», на конверті містяться повідомлення відділення поштового зв`язку про те, що 16.10.2013 року та 19.10.2013 року залишалися повідомлення ф.22а (а.с. 41). Згідно ч. 5 ст. 76 ЦПК України (у редакції від 11.08.2013 року, чинній на час ухвалення рішення суду) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Як вбачається з матеріалів справи, згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України вХарківській області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34). Ця адреса вказана позивачем у позові, саме на цю адресу направлялися судові повістки відповідачу, ця адреса відповідача вказана у кредитному договорі від 07.10.2008 року та договорі іпотеки від 07.10.2008 року (а.с.6-9), ця адреса зазначена в апеляційній скарзі як місце проживання відповідача (а.с. 89). Згідно ч.1,2 ст. 77 ЦПК України (у редакції від 11.08.2013 року, чинній на час ухвалення рішення суду) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин. Встановлені вище обставини свідчать про належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання. Згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України (у редакції від 11.08.2013 року, чинній на час ухвалення рішення суду) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Аналізуючи вище вказане, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування рішення суду у зв`язку з неповідомленням належним чином відповідача про дату, час і місце судового засідання, оскільки судом першої інстанції в цій частині було дотримано вимоги ЦПК України у редакції, чинній на час ухвалення заочного рішення суду. Доводи апеляційної скарги про те, що ухвалення заочного рішення мало місце з недотриманням умов, передбачених ст. 223 ЦПК України, що є безумовною підставою для перегляду вказаного рішення у порядку ст. 228 ЦПК України, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені матеріалами справи. Крім цього, згідно ч. 3 ст. 2 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Доводи апеляційної скарги про те, що у порушення вимог ЦПК України суд розглянув справу без участі відповідача при відсутності відомостей про її належне повідомлення про час і місце розгляду справи, що є підставою для скасування заочного рішення, то ці доводи не заслуговують на увагу з вище вказаних підстав. Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява не обгрунтована належним чином, строки давності щодо звернення з позовною заявою сплинули, заборгованість, зазначена позивачем, не відповідає фактичній, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки стороною відповідача не вказано, у чому саме полягає необгрунтованість позовної заяви. До позову надано копії кредитного договору та договору іпотеки від 07.10.2008 року, по справі не вбачається, що відповідач не заперечує проти їх укладення. Також до позову доданий розрахунок заборгованості за період з 31.10.2008 року по 12.03.2013 року (а.с. 20-24), з якого вбачається, що загальна сума заборгованості по кредитному договору становить 661 991,28 грн. Відповідач не вказує, чому заборгованість не відповідає фактичній, нею не спростовано наданий позивачем розрахунок, не наведено свій розрахунок заборгованості, не надано докази на підтвердження сплати нею коштів на погашення кредитних зобов`язань, тому колегія суддів без надання належних та допустимих доказів стороною відповідача позбавлена процесуальної можливості перевірити доводи щодо невідповідності заборгованості фактичній. Також колегія суддів зазначає, що строк позовної давності у відповідності до вимог ч.3 ст. 267 ЦПК України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Така заява відповідачем не подавалася ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду. Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Власенка Вадима Івановича - залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 жовтня 2013 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 червня 2023 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов