Постанова 4814 № 646/1228/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 646/1228/21 Номер провадження 22-ц/814/1600/22Головуючий у 1-й інстанції Блага І.С. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 липня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В. розглянула в апеляційному суді в м. Полтаві в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року, ухвалене суддею Блага І.С., повний текст рішення складено 21.07.2021 р., у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Червонозаводського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 . в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.04.2011 р. у розмірі 32259,30 грн. станом на 31.01.2021 р. Позов обґрунтовано тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 30.04.2011 р. При підписанні анкети-заяви відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які розміщені на сайті банку www.privatbank.ua, складає між ним та позивачем договір про надання банківських послуг. Факт ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання ним анкети-заяви, підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, яка містить запевнення відповідача про ознайомлення та надання документів у письмовому вигляді, а також наказом банку про їх затвердження. Заявою відповідача підтверджується факт його інформування про умови кредитування у банку. Укладаючи вищевказаний договір, сторони керувалися положеннями ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлене однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору у цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Для користування картрахунком відповідач отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2700,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Встановлюючи та змінюючи кредитний ліміт, позивач керувався положеннями п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою позивача. Отже, позивач виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору та здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу. Згідно з п.1.1.1.50 договору мінімальний обов`язковий платіж це розмір боргових зобов`язань відповідача, які він щомісяця повинен сплачувати протягом терміну дії карти. Розмір мінімального обов`язкового платежу розраховується у процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта. Також за умовами п.п.2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6, 2.1.1.5.7 договору відповідач зобов`язався: погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, а у разі невиконання зобов`язань за договором виконати зобов`язання з повернення кредиту, у тому числі, простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку. Відповідач ці зобов`язання не виконав. Відповідно до п.2.1.1.3.3 відповідач доручив банку списувати з будь-якого рахунку, відкритого у банку, у тому числі, з карткового рахунку, грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі, мінімального обов`язкового платежу. Згідно з п.2.1.1.12.7.2 договору у разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти у розмірі, зазначеному у Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, як це передбачено п.2.1.1.12.6 договору. Крім того, п.2.1.1.12.6.2 договору передбачає, що у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом клієнт сплачує банку проценти у подвійному розмірі від зазначених у Тарифах, що діють на дату нарахування. Отже, позивач вважає, що згідно зі ст.634 ЦК Українисторонами було укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку згідно зі ст.1066 ЦК Українита кредитного договору згідно зі ст.1054 ЦК України. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань його заборгованість станом на 31.01.2021р. становить 34012,01 грн., що складається з 2700,00 грн. заборгованості за тілом кредита, 29439,30 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 1872,71 грн. нарахованої пені. Посилаючись на те, що вимогами чинного законодавства не встановлено обов`язок кредитодавця вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 32259,30 грн., з якої 2700,00 грн. заборгованість за кредитом, 29439,30 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 120,00 грн. заборгованість за пенею. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 10000,00 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції АТ КБ «ПриватБанк» оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач не оспорював заборгованість та не пред`являв позов про визнання кредитного договору недійсним або нікчемним. Відкриття карткового рахунку, встановлення кредитного ліміту, користування кредитними коштами, ознайомлення відповідача з умовами кредитування а розмір заборгованості підтверджені належними і допустимими доказами. Користування коштами та часткове погашення заборгованості за кредитом свідчить про укладення договору на відповідних умовах, тому відсутність підпису боржника на Умовах і Правилах не свідчить про неукладення договору. Вважає, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості у сумі 32259,30 грн., з якої 2700,00 грн. заборгованість за кредитом, 29439,30 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 120,00 грн. заборгованість за пенею. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Лиска П.О. прохає відмовити в повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін рішення місцевого суду, яке вважає законним і обґрунтованим. До відзиву додані документи про понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, надану адвокатом в апеляційному суді. Справа перебувала на розгляді Харківського апеляційного суду. Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд. 13.05.2022 р. на електронну пошту Полтавського апеляційного суду надійшли письмові пояснення від АТ КБ «ПриватБанк». 24.05.2022 р. ця цивільна справа надійшла до Полтавського апеляційного суду, прийнята до провадження та призначена до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи на 19 липня 2022 року. Розгляд справи проводиться в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно з копією Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 30.04.2011р., ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я платіжну картку: кредитка «Універсальна» з бажаним кредитним лімітом по платіжній картці кредитці «Універсальна»/Gold у розмірі 4000 грн. (том 1 а.с.19). У вказаній анкеті-заяві зазначено, що особа, яка її підписала, погоджується, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між цією особою та банком договір про надання банківських послуг. Особа, яка її підписала, ознайомлена та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй у письмовому вигляді; Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті www.privatbank.ua; особа, яка підписала анкету-заяву зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися зі змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Копія анкети-заява є читабельною, підписана представником позивача з зазначенням дати її засвідчення та відповідає вимогам ч.5 ст.95 ЦПК України. Згідно з довідкою за підписом представника позивача, без номеру та дати її видачі, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б/н, за яким надано кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття: 30.04.2011р., термін дії: 02/15 (том 1 а.с.18). У суді першої інстанції представник відповідача визнав, що відповідач отримав вищевказану кредитну картку у АТ КБ «ПриватБанк», а також не оспорював тієї обставини, що термін дії цієї картки по лютий 2015 року. Крім цього, відповідач просив застосувати до правовідносин строк позовної давності. При розгляді справи суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту, нарахованими відсотками та пенею. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення нарахованих відсотків та пені, та вважає помилковими висновки суду про відсутність підстав для стягнення тіла кредиту, з огляду на таке. Відповідно до ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частиною 1 статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Відповідно до частини 2 статті 1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України. Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Положенням частини першої статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. У постанові від 03.07.2019 р. у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Як встановлено місцевим судом, матеріали справи містять роздруківку «Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»» з зазначенням про те, що повна версія Умов та Правил надання банківських послуг, а також актуальні Тарифи розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua (том 1 а.с.22), роздруківку «Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010р. №СП-2010-256» (том 1 а.с.23-46), а також роздруківку наказу «Про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг для ПриватБанка та усіх дочірніх банків». Вказані документи не містять ані підпису особи, яка видала цей наказ, ані відбитку печатки банку (том 1 а.с.47). Отже, достовірних та достатніх доказів на підтвердження тієї обставини, що під час укладання договору № б/н від 30.04.2011р. сторони погодили саме ті умови, які були передбачені Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були затверджені банком та були чинні на момент вчинення сторонами вказаного правочину, матеріали справи не містять та стороною позивача не надані. В анкеті-заяві від 30.04.2011 р. не визначено умов щодо процентної ставки, термінів погашення заборгованості, а також щодо відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивачем не доведено, що надані суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та Правила надання банківських послуг є частиною договору, укладеного сторонами 30.04.2011 р. При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, саме у розмірах і порядках нарахування, зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, позивачем не доведено обставини, які свідчать про порушення відповідачем його зобов`язань за договором №б/н від 30.04.2011р. в частині сплати нарахованих відсотків та в частині відповідальності за порушення зобов`язань за договором у вигляді неустойки (пені). Крім цього, як убачається з матеріалів справи, до позовної заяви позивачем додана копія документу від 06.04.2018 р., підписаного відповідачем, який АТ КБ «ПриватБанк» вказав як копія паспорту споживчого кредиту (том 1 а.с. 20-21). У вищезазначеному документі міститься інформація за типом кредитного продукту «Універсальна», «Універсальна ГОЛД», про контактні дані кредитодавця, умови кредитування: відновлювальна кредитна лінія, шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці; сума/ліміт кредиту: до 50'000 грн./до 70'000 грн.; строк договору 240 місяців; строк кредитування 240 місяців; мета отримання кредиту: на споживчі цілі; спосіб та строк надання кредиту: безготівковим шляхом (на картковий рахунок). Крім того, зазначено: процентна ставка у межах пільгового періоду, відсотків річних: 0,01%; процентна ставка за межами пільгового періоду, відсотків річних: 43,2%/42%; тип процентної ставки: фіксована (може бути змінена за згодою кредитодавця та споживача шляхом укладання додаткової угоди до договору про споживчий кредит); членський внесок за участь у GoldКлубі, на місяць: універсальна/20 грн.; загальні витрати за кредитом: 53485,77 грн./61687,16 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту, реальна процентна ставка, відсотків річних, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит. Суд першої інстанції вірно послався на те, що зі змісту вказаного документу неможливо встановити, що він стосується предмету цивільно-правового спору у цій справі. Як вказувалося вище, анкета-заява підписана відповідачем 30.04.2011 р. та нею не передбачено, що сторони погодили умови стосовно процентної ставки, а також відповідальності за неналежне виконання зобов`язань чи їх невиконання. Також не передбачено анкетою-заявою умов, які б вказували на те, що паспорт споживчого кредиту є складовою частиною укладеного між сторонами договору. У паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем 06.04.2018 р., після підписання анкети-заяви, зазначено, що вказана у ньому інформація надана 06.04.2018 р. та зберігає чинність до 21.04.2018 р. Колегія суддів приходить до висновку, що вказана інформація носить ознайомлювальний характер та не є складовою частиною кредитного договору, який укладено між сторонами 30.04.2011 р. у вигляді анкети-заяви. Отже, вказаний паспорт споживчого кредиту не є належним і допустимим доказом на підтвердження того, що сторони погодили такі умови договору як процентна ставка та відповідальність за неналежне виконання та/або невиконання зобов`язань за договором. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог банку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за нарахованими відсотками та пенею. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та узгоджуються з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах, про які вказувалося вище. Відмовляючи у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача тіла кредиту у сумі 2700 грн., суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх доказів на підтвердження вказаних позовних вимог, з чим не може погодитися колегія суддів, з огляду на таке. У постанові від 03.07.2019р. у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі, якщо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), то для таких правовідносин має застосовуватися вимоги ч.2 ст.530 ЦК України. Тобто, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відповідно до статей 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Як правильно встановив місцевий суд, у матеріалах справи наявна довідка за підписом представника банку, без номеру та без дати її видачі, «про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н)», в якій зазначено наступну інформацію щодо картки № НОМЕР_1 : старт карткового рахунку 30.04.2011р., зміна кредитного ліміту: 30.04.2011р., кредитний ліміт: 300,00, примітка: встановлення кредитного ліміту; зміна кредитного ліміту: 06.05.2011, кредитний ліміт: 2700,00, примітка: збільшення кредитного ліміту; зміна кредитного ліміту: 06.11.2019, кредитний ліміт: 0,00, примітка: зменшення кредитного ліміту (том 1 а.с.13-17). Проаналізувавши надану позивачем довідку, у сукупності з іншими документами, що були надані позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що вона є належним і допустимим доказом у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження того, що відповідачу був встановлений кредитний ліміт у сумі 2700 грн. за карткою № НОМЕР_1 . Зазначене також підтверджується випискою за договором б/н станом на 05.02.2021 р., в якій зазначено, що 06.05.2011 р. ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт за карткою № НОМЕР_1 у розмірі 2700 грн. (том 1 а.с. 16 на звороті). При цьому, відповідач у суді першої інстанції не заперечував підписання анкети-заяви від 30.04.2011 р., отримання кредитної картки № НОМЕР_1 зі строком дії до останнього дня лютого 2015 року та користування кредитними коштами. Отже, матеріалами справи підтверджено той факт, що відповідач отримав кредитну картку № НОМЕР_1 від позивача, та починаючи з 30.04.2011 р. користувався кредитними коштами, та як вбачається з виписки про рух коштів, здійснював поповнення мобільного рахунку, отримував кошти готівкою, частково погашав заборгованість за кредитною карткою № НОМЕР_1 , останнє поповнення якої відбулося 07.04.2018 р. в терміналі самообслуговування за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, 29б, у відділенні банку, на суму 2390,00 грн. та 10,00 грн. (том 1 а.с. 13 на звороті). У суді першої інстанції відповідач заперечував здійснення вказаних платежів на погашення кредитної заборгованості, між тим, не спростував вказані обставини жодними належними і допустимими доказами. Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між сторонами договору про надання банківських послуг у вигляді анкети-заяви від 30.04.2011 р., яку відповідач підписав власноруч, та на підставі якого йому отримав кредитну картку № НОМЕР_1 , на якій було встановлено кредитний ліміт у сумі 2700 грн. Відповідач користувався кредитними коштами та не повернув їх позивачу. Колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у сумі 2700,00 грн. При цьому, колегія суддів враховує, що в анкеті-заяві від 30.04.2011р. не встановлено строку повернення відповідачем кредиту, а також не погоджувалося сторонами, що строк дії договору співпадає зі строком дії картки № НОМЕР_1 , тому до цих правовідносин застосовуються правила ч.2 ст.530 ЦК України. Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.01.2021р. у справі №494/366/19. При цьому закон не передбачає конкретної форми вимоги кредитора (позивача) до боржника (відповідача) про повернення наданих кредитних коштів. Тобто така вимога може бути заявлена кредитором шляхом подання позову про стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором. Отже, посилання представника відповідача як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі про те, що позивачем пропущено позовну давність, є помилковими. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції від 14.07.2021 року скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про стягнення тіла кредиту та судових витрат, ухвалення нового рішення про задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту у сумі 2700 грн. Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову банку в частині стягнення з відповідача нарахованих відсотків та пені залишити без змін. За змістом ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За змістом ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Як убачається з матеріалів справи, позивачем за подання позову сплачено 2270,00 грн. судового збору та за подання апеляційної скарги 3405,00 грн. Представником відповідача на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну допомогу у суді першої інстанції надано: копію договору про надання правової допомоги, укладений між відповідачем та адвокатом Лиска П.О., згідно з п.8 якого гонорар адвокату становить фіксовану суму у розмірі 10000,00 грн. (том 1 а.с.99); копію звіту від 31.03.2021р. по вищевказаному договору, згідно з яким адвокатом надано правову допомогу шляхом ознайомлення зі змістом позовної заяви, надання усної консультації, правової інформації і роз`яснень з правових питань з приводу необхідності подання відзиву на позов банку, інших заяв та клопотань у цій справі; підготовки та складання відзиву на позовну заяву банку, виготовлення копій відзиву з додатками для учасників судового процесу, - усього на суму 10000 грн. (том 1 а.с.97); копію квитанції до прибуткового касового ордеру №1-3103 від 31.03.2021р., згідно з яким адвокат Лиска П.О. прийняв від ОСОБА_1 10000,00 грн. на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 30.03.2021р. (том 1 а.с.98). До відзиву на апеляційну скаргу відповідачем надано копії звіту по договору про надання правової допомоги від 30.03.2021 р., квитанції до прибуткового касового ордера від 08.10.2021 р. № 1-0810 на суму 5266,00 грн., свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер на адвоката Лиска П.О. (том 1 а.с. 231-240). Проаналізувавши надані документи та наведені правові норми, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 454,00 грн. в рахунок відшкодування понесених позивачем витрат зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги пропорційно до розміру задоволених вимог, а також з АТ КБ «ПриватБанк» на користь відповідача - 1222,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, яка надана відповідачу адвокатом Лиском П.О. у суді прешої інстанції та апеляційному суді. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п. п. 3, 4, ст.ст. 382-384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення тіла кредиту та судових витрат. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.04.2011 року, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2700 00 грн. (дві тисячі сімсот гривень 00 копійок). Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками та пені залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) судового збору. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правничу допомогу у сумі 1222,00 грн. (тисяча двісті двадцять дві гривень). Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 29.07.2022 р. Судді О.В.Чумак С.Б.Бутенко О.В.Прядкіна