Постанова 4811 № 450/5406/21

Справа № 450/5406/21 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І. І. Провадження № 22-ц/811/657/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2023 року м. Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів: Цяцяка Р.П. , Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заставного Романа Андрійовича на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я фізичної особи, - в с т а н о в и в: В грудні 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача 100000,00 гри. заподіяної моральної шкоди внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та 20000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування позову зазначав, що 16.11.2019 року близько 20.45 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки MERCEDES-BENZ С 220, р.н. НОМЕР_1 , проїжджаючи ділянку автодороги «Львів-Самбір», в напрямку м. Самбір, поблизу с. Поріччя, Городоцького району Львівської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , та з місця події зник. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_1 доставлений в травмпункт №1 м. Львова із діагнозом: закритий перелом нижньої третини правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням кісткових фрагментів, закритий перелом правої ліктьової кістки в середній третині з підвивихом в кістевому суглобі. 17.11.2019 року по даному факту СВ Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140180000691 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 286 КК України. 10.05.2021 за результатами проведенного досудового розслідування по факту вищезазначеної ДТП, яка відбулась 16.11.2019 року, було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 , складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Натомість в діях водія ОСОБА_2 , вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого 122-4 КУпАП. Внаслідок отриманих травм від ДТП 16.11.2019 року, потерпілому ОСОБА_1 , було завдано шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача. Так, наслідок отриманого ушкодження здоров`я в дорожньо-транспортній пригоді, яка відбулася 16.11.2019 року, потерпілий ОСОБА_1 , звернувся в ТП №1 м. Львова. Після огляду травматологом, позивач був скерований для подальшого лікування в КНП 8 МКЛ, де було встановлено наступний діагноз: З/перелом обох кісток правого передпліччя зі зміщенням фрагментів, З/травматичний звих головки правої ліктьової кістки. 10.12.2019 року, позивач був прооперований в обсязі: BP МОС обох кісток правого передпліччя з використанням набору імплантатів для остеосинтезу. Позивач був призваний на військову службу під час мобілізації до військової частини № НОМЕР_2 Західного оперативно - територіального об`єднання НГУ, згідно Контракту про проходження служби у військовому резерві Національної гвардії України. Позивач не мав можливості належно виконувати службові обов`язки, які були покладені із займаною ним посадою, програмою підготовки резервістів, завдання покладені на військову частину в якій проходить службу; вдосконалювати теоретичні знання та практичні навички, необхідні для виконання обов`язків служби, у тому числі під час проходження підготовки та зборів, внаслідок отриманих ним травм при вищевказаному ДТП. Після ДТП, яке відбулось 16.11.2019 року, позивач не міг влаштуватись на роботу для можливості отримання коштів на прожиття та лікування, а лише протягом двох років був влаштований на менш оплачувану роботу в ТзОВ «Сільпо-Фуд» за професією обвалювальник м`яса в м`ясний цех, через неможливість великого навантаження на травмовану руку та передпліччя, (копія довідки надається). До даного ДТП, позивач пройшов співбесіду ТМ «Галицька свіжина» де мав можливість працювати на більш високооплачуваній роботі, у відділі обвалювальник тушок м`яса, що потребує більшої фізичної праці та більшого навантаження на руки. Позивач був позбавлений можливості вести свій звичний спосіб життя та виконувати необхідну роботу по дому, так як почав проводити ремонтні роботи у ванній кімнаті, що підтверджується доданими фотокопіями до позовної заяви. Після ДТП до сих пір не може завершити початий ремонт, що призводить позивача до пригніченого стану та безпорадності. ОСОБА_1 страждає на постійні головні болі, через що має постійно купляти собі знеболюючі ліки. Болі внаслідок отриманих забоїв, перелому кісток передпліччя та ушкоджень тіла до сих пір турбують позивача, що призводить останнього до депресивного стану. Позивач до сих пір не може повернутися до нормального, звичного способу життя, що приводить до постійно пригніченого стану, зниженого інтересу до життя, незадоволеності, швидкої втоми та втрати енергійності. З`явилось почуття нікчемності, загальмованості в діях, які для здорових людей є звичайними, та не складними. Крім того, позивача турбують переживання з приводу коштів, які були витрачені на лікування. Тривалий час позивачу надаються, як медична допомога, зокрема перев`язки, періодичний огляд лікарями, для зменшення болю та швидкого процесу видужання. В майбутньому, ОСОБА_1 , очікує ще одна операція, по знятті імплантатів для остеосинтезу та тривалого періоду реабілітації. Розмір душевних страждань Позивач оцінює в 102 233,66 грн. (сто дві тисячі двісті тридцять три грн. 66 коп.), які підлягають стягненню з Відповідача. Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки MERCEDES-BENZ С 220", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована в ПрАТ АСК "Скарбниця" згідно договору № АО/436184 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 16.08.2021 року, до Страховика була подана заява про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із заподіяною моральною шкодою - 2 233,66 грн. (дві тисячі тридцять три грн. 66 коп.) в межах страхового ліміту на умовах ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 р. На дату подання позовної заяви, Страховиком не було прийнято рішення про виплат; чи/або відмову у виплаті страхового відшкодування по вищевказаному страховому випадку. Проте, на думку Позивача, розмір страхового відшкодування моральної шкоди не співрозмірним із фактичним розміром заподіяної моральної шкоди Позивачу, який заподіяний наслідок завданих травм та тривалого періоду реабілітації, а тому Позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав з підстав наведених нижче. Тому, враховуючи частку моральної шкоди, яка має бути відшкодованою з рахунок ПрАТ АСК «Скарбниця» у розмірі 2 233,66 грн. (дві тисячі двісті тридцять три грн. 66 коп.), то решта суми моральної шкоди завданої позивачу, в результаті дії джерела підвищеної небезпеки, яка підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача становить 100 000,00 грн. (сто тисяч грн. 00 коп.), (з розрахунку 102 233,66 - 2 233,66 100 000,00). Розмір судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції яку позивач очікує понести, становить 20000,00 грн. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я фізичної особи відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Заставний Роман Андрійович, подавши апеляційну скаргу. Вважає рішення суду таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що внаслідок отриманих травм від ДТП, яка відбулась 16 листопада 2019 року, потерпілому ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача. З урахуванням глибини перенесених позивачем моральних страждань та фізичного болю, що супроводжували його довготривалий час, перенесених позивачем моральних переживань, та пов`язаних з цим істотними вимушеними змінами у його життєвих стосунках, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, зокрема, зникнення відповідачем з місця події ДТП, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 20000 грн. не відповідає вимогам розумності та справедливості. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. 08 травня 2023 року від представника ОСОБА_2 - адвоката Ставрука Н.З. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення із наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав, що позивач та представник позивача обґрунтовано зазначали, що саме діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди, однак, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважав, що розмір моральної шкоди, з врахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних страждань, слід оцінити у розмірі 20000,00 грн. Разом з тим, судом було встановлено, що сума заподіяної моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. вже сплачена на користь ОСОБА_1 , що останнім не спростоване та не заперечено, протилежного суду не доведено. Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у представлених суду доказах, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Встановлено, що 16 листопада 2019 року близько 20.45 год. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки MERCEDES-BENZ С 220, р.н. НОМЕР_1 , проїжджаючи ділянку автодороги «Львів-Самбір», в напрямку м. Самбір, поблизу с. Поріччя, Городоцького району Львівської області, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 , та з місця події зник. Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_1 доставлений в травмпункт №1 м. Львова із діагнозом: закритий перелом нижньої третини правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням кісткових фрагментів, закритий перелом правої ліктьової кістки в середній третині з підвивихом в кістевому суглобі. 17 листопада 2019 року по даному факту СВ Городоцького ВП Яворівського ВП ГУ НГ1 у Львівській області, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140180000691 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 286 КК України. Постановою слідчого від 10 травня 2021року кримінальне провадження № 12019140180000691 від 17.11.2019 року закрите у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, натомість в діях водія ОСОБА_2 , вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого 122-4 КУпАП. Доказів притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 1224- 4 КУпАП суду не представлено. За загальним правилом, яке міститься у ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Пунктом 1 частини другої статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. В постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 ст. 23 ЦК України). Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Апеляційний суд погоджується, що ОСОБА_1 зазнав моральної шкоди внаслідок ДТП, проте, як встановлено судом першої інстанції, таку шкоду йому вже було відшкодовано. З копії квитанції від 20.01.2020 року та електронного повідомлення Ф. 121 20.02.2020 року вбачається, що ОСОБА_4 здійснювала переказ грошових коштів у розмірі 20000,00 грн. на адресу ОСОБА_1 - позивача. З наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_4 , яка є матір`ю ОСОБА_2 (копія свідоцтва про народження виданого повторно серії НОМЕР_3 від 19.02.2020 року) вбачається, що внаслідок перемовин з матір`ю потерпілого ОСОБА_1 було досягнуто згоди, щодо оплати ОСОБА_1 заподіяної внаслідок ДТП шкоди у розмірі 20000,00 грн. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Згідно з ч.3, ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 вже було відшкодовано моральну шкоду у розмірі 20 000 грн., колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367,368, 374,375,381,382,384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Заставного Романа Андрійовича - залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 22 липня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року. Головуючий : Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.