Постанова 4819 № 657/1495/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 30 червня 2021 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 657/1495/20 Номер провадження: 22-ц/819/1294/21 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Вейтас І.В., Семиженка Г.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кушнеренко Ігор Вікторович, на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 квітня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Ковальчук О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції У жовтні 2020 року позивач звернулася до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що 02 квітня 2017 року з вини відповідача сталася ДТП, внаслідок якої їй було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. Вказані обставини підтверджуються ухвалою Каланчацького районного суду Херсонської області від 13 липня 2020 року по справі № 657/67/19, якою відповідача ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Після вказаної дорожньо-транспортної пригоди та отриманих травм вона перебувала на лікуванні у Херсонській обласній клінічній лікарні, де 06 квітня 2017 року було проведено операцію. Відповідачем було повністю відшкодовано витрати на першочергові медичні дії у вигляді медикаментів, пластин та проведення оперативного втручання. Проте, 26 квітня 2017 року лікарська-консультативна комісія Каланчацької ЦРЛ видала довідку № 73, про те, що вона потребує довготривалого, консервативного, відновлювального лікування згідно отриманих ушкоджень. У зв`язку з чим вона вимушена булла звернутися до спеціаліста для надання послуг масажу правої руки, що підтверджується договором про надання послуг та актом приймання передачі наданих послуг від 28 квітня 2017 року, де вказано, що послуги масажу у період з 28 квітня 2017 року по 20 жовтня 2017 року вартували 10 850 грн. Крім того, в результаті ДТП було повністю пошкоджено її велосипед, тому прямі матеріальні збитки з урахуванням вартості велосипеду складають 11 850 грн. Поряд з цим, відповідачем завдано збитки у виді упущеної вигоди, яку вона мала б отримати в результаті здійснення підприємницької діяльності, однак не отримала в зв`язку з її призупиненням внаслідок отриманих травм. Розмір упущеної вигоди становить 45 937 грн, оскільки саме такий дохід отримала позивач за І квартал 2017 року в той період коли вона працювала. Окрім того, позивачу було завдано моральну шкоду, так як через пережиті негативні емоції та постійний стрес погіршилось її самопочуття та здоров`я, вона була позбавлена можливості працювати та заробляти собі на життя. Посилаючись на наведене, просила стягнути з відповідача на її користь 11 850 грн матеріальної шкоди, 45 937 грн упущеної вигоди та 50 000 грн моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину. Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану внаслідок вчинення злочину в розмірі 50000 грн. В решті позову відмовлено. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди з врахуванням встановленого факту винних дій відповідача, а заявлена до відшкодування сума моральної шкоди є співмірною з тими тілесними та моральними стражданнями які позивачка зазнала у зв`язку з ДТП. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кушнеренко І.В., подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином не оцінив докази та обставини по справі, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Зазначає про те, що позивачем не надано доказів того, що внаслідок отриманих в результаті ДТП травм було порушено ритм її життя, оскільки вона веде сталий для неї образ життя, працює, вільно пересувається як пішки так і за допомогою велосипеду. Крім того зазначає про те, що одразу після ДТП він надав матеріальну допомогу в сумі 28000 грн, однак йому не було надано доказів того, що всю суму було витрачено на лікування, а тому вважає, що моральна шкода може бути врахована в зазначену суму. Також звертає увагу на те, що з боку відповідачки, як учасника дорожнього руху, також мало місце порушення ПДР внаслідок чого сталася ДТП. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу. У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду, ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду, як законне та обґрунтоване, без змін. Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову не оскаржується, а тому апеляційним судом, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається. Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції. 02 квітня 2017 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Шевролет Лачетти», р.в. НОМЕР_1 », здійснюючи рух по вул. Чорноморській зі сторони пров. Спортивного у напрямку вул. Михайлівська в районі буд. № 5 смт. Каланчак Каланчацького району Херсонської області, порушуючи вимоги п.п. 2.3. б) та 12.3 ПДР України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 року, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, не обравши безпечну швидкість руху в момент прояву йому безпеки у вигляді велосипедиста на проїзній частині, не вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_2 , яка рухалась у попутному напрямку у смузі його руху. Унаслідок даної дорожньо-транспортної події їй спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження. Обставини скоєння злочину викладені вище були встановлені в ухвалі Каланчацького районного суду від 13 липня 2020 року, яка набула чинності 21 липня 2020 року, про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Внаслідок ДТП позивачу було завдано середньої тяжкості тілесні ушкодження, відповідно до висновку експерта, у вигляді закритого перелому правої плечової кістки зі зміщенням кісткових уламків, забійної рани голови та струсу головного мозку, що підтверджується випискою із медичної картки. 06 квітня 2017 року позивачці було проведено операцію у Херсонській обласній клінічній лікарні. Позиція апеляційного суду Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зокрема моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Отже, враховуючи зміст позовних вимог, в даному випадку саме на відповідача покладається обов`язок спростувати заявлені позовні вимоги. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції встановивши, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_1 , позивачка зазнала значної емоційної напруги та стресу, фізичного болю і ушкодження здоров`я середньої тяжкості, дійшов обґрунтованого висновку про існування правових підстав для відшкодування моральної шкоди. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, оскільки цей розмір відповідає верховенству права, вимогам розумності і справедливості та ступеню моральних страждань, понесених позивачкою у зв`язку з отриманим нею ушкодженням здоров`я. При цьому, відповідачем не надано жодного аргументованого доводу, який би давав підстави для зменшення суми стягнутої моральної шкоди. Посилання апелянта на відшкодування позивачу майнової шкоди в розмірі 28000 грн, і не надання позивачем доказів того, що їх було витрачено на лікування, висновків суду не спростовують та на законність рішення щодо стягнення з відповідача моральної шкоди не впливають. Посилання апелянта на те, що позивачкою не надано доказів того, що внаслідок отриманих в результаті ДТП травм було порушено ритм її життя, оскільки вона веде сталий для неї образ життя,не приймаються до уваги, оскільки ОСОБА_2 зазнала фізичного болю у результаті ДТП, душевних переживань та стресу,страждань з приводу необхідності лікування та втрати звичайних життєвих зв`язків. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права. Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні. Керуючись статтями374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кушнеренко Ігор Вікторович, залишити без задоволення, а рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 22 квітня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України. Головуючий С.В. Радченко Судді І.В. Вейтас Г.В. Семиженко