Постанова Закарпатський апеляційний суд № 302/778/20

Справа № 302/778/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 27.04.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Животова Є.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення, запроваджену щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 ,за апеляційною скаргою адвоката ГОРВАТА Івана Івановича на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 про закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП. Згідно постанови судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 провадження в справі про адміністративне правопорушення, запровадженій щодо ОСОБА_2 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.154 КУпАП закрито на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв?язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 15.08.2020, біля 18 год. 40 хв., по АДРЕСА_1 , порушила правила тримання тварин, а саме собаки породи «Алабай», внаслідок чого остання заподіяла шкоди здоров`ю ОСОБА_3 , у якого виявлено розрив шкіри на лівій руці, за що передбачено адміністративну відповідальність згідно ч.2 ст.154 КУпАП (а.с.73). 10.06.2021 представник потерпілого ОСОБА_4 - адвокат ГОРВАТ Іван Іванович звернувся до Закарпатського апеляційного суду з апеляційною скаргою від 08.06.2021, в якій просив скасувати наведену вище постанову місцевого суду щодо ОСОБА_2 від 27.05.2021 та винести нову, якою визнати ОСОБА_2 винною за ч.2 ст.154 КУпАП та закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на відповідні обставини (а.с.76-79). Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.06.2021 вказану вище апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Горвата І.І. від 08.06.2021 повернуто у зв?язку з тим, що апелянт не порушує перед апеляційним судом питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови судді щодо ОСОБА_2 від 27.05.2021, яка згідно ч.2 ст.294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з моменту її винесення (а.с. 95-97). 30.06.2021 представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Горват І.І. звернувся до Закарпатського апеляційного суду з клопотанням про поновлення пропущеного ним строку на апеляційне оскарження постанови судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 щодо ОСОБА_2 з наступних причин, які він вважає поважними. Адвокат Горват І.І. та потерпілий ОСОБА_3 з об?єктивних причин не могли дізнатися про оскаржуване представником останнього рішення, оскільки про розгляд даної справи вони не були повідомлені судом першої інстанції, а з самим рішенням суду змогли ознайомитися лише тоді, коли воно було опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З цих підстав апелянт та його довіритель вважають, що ними в розумні інтервали часу вжито заходів для того щоб дізнатися про стан провадження даної справи та подати апеляційну скаргу на винесену у ній наведену вище кінцеву постанову судді загального місцевого суду щодо ОСОБА_2 від 27.05.2021. Відповідно до постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 347/2078/15 початок перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції особою, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов?язки починається з наступного дня після того як їй стало відомо про ухвалене рішення, яке впливає на її права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, а також про його зміст. При цьому, законодавець не пов?язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження з днем, коли така особа повинна була дізнатися про ухвалення такого рішення. Право особи на апеляційний розгляд справи відповідним чином унормовано у національному процесуальному законодавстві, у тому числі стосовно строків та кола осіб, які мають право подати апеляційну скаргу і вказані питання нерозривно пов?язані з правом на отримання вмотивованого рішення суду першої інстанції та із позитивним обов?язком суду надати можливість брати участь у судових засіданнях. Відповідними рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, від яких вимагається вказувати відповідні підстави їх прийняття. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі, що й було зроблено у даній справі - доводи представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Горвата І.І. Можливість поновлення цього строку не буде необмеженою, проте сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження - справа «Трух проти України». Також представник потерпілого Горват І.І. посилається на верховенство права, відображене у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України». 08.06.2021 до Закарпатського апеляційного суду через Воловецький районний суд Закарпатської області адвокатом Горватом І.І. подано апеляційну скаргу на постанову Воловецького районного суду від 27.05.2021 щодо ОСОБА_2 . Постановою Закарпатського апеляційного суду від 22.06.2021 року дана апеляційна скарга повернута апелянту у зв`язку з тим, що апелянтом не подано клопотання про поновлення пропущеного ним строку апеляційного оскарження. Дану постанову адвокатом Горватом І.І. отримано 29.06.2021. Судом, на думку представника потерпілого, не враховано положення ч.3 ст.298 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст.295 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення «ухвали» особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. У постанові Закарпатського апеляційного суду від 22.06.2021 зазначено, що зі змісту апеляційної скарги та доданих до неї документів не вбачається, що апелянт порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. Таким чином, виходячи зі змісту ст.298 КАС України, відповідний суд мав залишити апеляційну скаргу без руху і надати строк для усунення відповідних недоліків. Дане клопотання представника потерпілого Горвата І.І. та справу щодо ОСОБА_2 розглянуто Закарпатським апеляційним судом без участі сторін, які неодноразово повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, однак на її розгляд не з?явилися, не повідомивши причин неявки. Захисник КУРУЦ Віталій Миколайович подав Закарпатському апеляційному суду клопотання, в якому просив розглянути дану справу без участі сторони захисту. Вивчивши матеріали даної справи, апеляційний суд вважає, що клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ГОРВАТА Івана Івановича про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 щодо ОСОБА_2 підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що постанова судді Воловецького районного суду Закарпатської області щодо ОСОБА_2 винесена 27.05.2021 без участі сторін (а.с.73). Дана справа не містить жодного доказу про вручення потерпілому ОСОБА_3 та/або його представнику - адвокату Горвату І.І.оскаржуваної представником потерпілого у даній справі вказаної вище постанови судді місцевого суду від 27.05.2021. Представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Горват І.І. звернувся з апеляційною скаргою у даній справі 08.06.2021, тобто на дванадцятий день після винесення місцевим судом вказаної вище постанови від 27.05.2021. Наведені вище доводи представника потерпілого у клопотанні про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови судді у даній справі від 27.05.2021, що стосуються поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження не спростовуються жодними доказами у даній справі. Доказів, що підтверджують дату отримання представником потерпілого Горватом І.І. копії наведеної вище постанови Закарпатського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги від 22.06.2021 (а.с. 95-97) матеріали даної справи не містять. Із супровідного листа Закарпатського апеляційного суду вбачається, що копію цього судового рішення від 22.06.2021 направлено ОСОБА_5 24.06.2021 (а.с.98). З апеляційною скаргою та вказаним вище клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_5 повторно звернувся до Закарпатського апеляційного суду 30.06.2021, на шостий день з моменту надіслання йому судом зазначеної вище постанови апеляційного суду про повернення апеляційної скарги (а.с. 102-105, 118-120, 123). Наведені вище причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Воловецького районного суду від 27.05.2021 щодо ОСОБА_2 представником потерпілого ОСОБА_3 адвокатом Горватом І.І. апеляційний суд визнає поважними та такими, що є підставою для його поновлення. В апеляційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Горват І.І. просить скасувати наведену вище постанову Воловецького районного суду Закарпатської області щодо ОСОБА_2 від 27.05.2021 та винести нову, якою визнати ОСОБА_2 винною за ч.2 ст.154 КУпАП та закрити провадження у даній справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на наступне. Потерпілий ОСОБА_3 та його представник Горват І.І. вважають, що зазначена вище постанова судді від 27.05.2021 винесена з грубими порушеннями норм процесуального права та неправильним їх застосуванням, є незаконною і необґрунтованою, а тому піддягає скасуванню з винесенням апеляційним судом у даній справі нової постанови про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. В резолютивній частині оскарженої ОСОБА_5 постанови судді щодо ОСОБА_2 від 27.05.2021 місцевий суд не зазначив про те, чи є ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП. Дана обставина здійснює відповідний вплив на потерпілого ОСОБА_3 , а також на подальшу можливість відшкодування завданої йому моральної і матеріальної шкоди. Закриваючи провадження у даній справі відносно ОСОБА_2 у зв?язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, загальний місцевий суд не дотримався правил закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП за нереабілітуючою підставою (обставиною). В порушення норм процесуального права суддя місцевого загального суду не зазначив у резолютивній частині оскаржуваної у даній справі постанови від 27.05.2021 висновок щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП. Отже не було доведено винуватості ОСОБА_2 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП. Захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвокатом КУРУЦОМ Віталієм Миколайовичем подано заперечення проти вказаної вище апеляційної скарги представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Горвата І.І., з якого вбачається наступне. Сторона захисту вважає, що викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_5 доводи щодо незаконності постанови Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 є необґрунтованим та не заслуговують на увагу суду. Постанова Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 є законною і обґрунтованою, тобто такою, що ухвалена судом відповідно до норм матеріального і процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи. На день розгляду справи у Воловецькому районному суді Закарпатської області з моменту вчинення ймовірного адміністративного правопорушення минуло понад дев`ять місяців, у справі сплили строки накладення адміністративного стягнення на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, а відтак провадження у справі, на думку захисника Куруца В.М., не могло бути розпочате у силу закону. Така обставина є безумовною підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що суд першої інстанції, дотримуючись вимог закону і зробив. Положення пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення є імперативною нормою та не передбачає для суду можливості розглядати справу по суті після того, як він встановив, що строки накладення адміністративного стягнення сплинули. З цього приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Олександр Волков проти України» відзначив, що закріплення строків давності слугує кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. У зворотньому випадку ігнорування строків притягнення особи до адміністративної відповідальності та подальший розгляд справи вказуватиме на переслідування у судовому порядку та свідчитиме про порушення права людини на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Оскільки апелянт не згоден з тим, що дану справу закрито судом першої інстанції без встановлення вини ОСОБА_2 , заявлено вимогу про встановлення судом винуватості чи невинуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення. Згідно постанови Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 308/8763/15-а від 11.07.2018 пунктом 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Пункт сьомий частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення. Таким чином, на думку Верховного Суду, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку. Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. З цих підстав ОСОБА_2 , на думку її захисника, не можна визнати винною під час винесення постанови судді про закриття справи про адміністративне провадження навіть з нереабілітуючих підстав. Правом на оскарження відповідної постанови з нереабілітуючих підстав може скористатися лише особа, що притягається до адміністративної відповідальності. Реабілітація означає повну невинуватість особи у вчиненні інкримінованого їй відповідного правопорушення та тягне за собою зняття з неї підозри, відновлення доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Єдиною реабілітуючою підставою у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, на думку захисника, є відсутність події і складу адміністративного правопорушення. І саме в цьому єдиному, на погляд сторони захисту, випадку потерпілий має право оскаржувати відповідну постанову. Також захисник Куруц В.М. вважає, що оскаржити постанову у справі про адміністративне правопорушення з нереабілітуючих підстав може лише особа, щодо якої вона винесена. За наявності у потерпілого майнових претензій чи вимог, пов?язаних зі справою про адміністративне правопорушення, він не позбавлений можливості звернутися до суду в порядку цивільного судочинства. З цих підстав сторона захисту вважає, що у цьому випадку представник потерпілого не має право на оскарження постанови Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021. Щодо відсутності складу відповідного адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_2 її захисник посилається на наступне. Системний аналіз положень статей 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення дає підстави для висновку, що перед ухваленням рішення про можливість закриття провадження в справі на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (що є нереабілітуючою підставою для закриття провадження у справі), суд повинен дійти висновку про відсутність реабілітуючих підстав, передбачених іншими пунктами статті 247 цього Кодексу, за наявності яких закриття провадження на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення с недопустиме, зокрема, про відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Щодо питання визнання своєї вини ОСОБА_2 вважає, що у її діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виходячи з наступного. Щодо порушень, допущених при складанні «(переоформленні)» протоколу про адміністративне правопорушення захисник Куруц В.М. посилається на те, що за правилами, передбаченими статтею 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у рамках підготовки справи до розгляду орган (посадова особа) з?ясовує, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення. При повторному направленні Міжгірським ВП Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області протоколу про адміністративне правопорушення від 19.08.2020 серії АПР 18 № 150131 для розгляду до Міжгірського районного суду Закарпатської області працівниками поліції було грубо порушено вимоги Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376. Так, пунктом 7 розділу ІІ «Документування адміністративних правопорушень» «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015№ 1376, передбачено, що не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Натомість, на противагу цьому у протоколі про адміністративне правопорушення від 19.08.2020 серії АПР18 № 150131, який повернувся 16.12.2020 до Міжгірського районного суду Закарпатської області після його дооформленння працівниками поліції у графі «Потерпілий» здійснено допис « ОСОБА_6 , АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_1 ». Водночас із вказаними дописами ОСОБА_2 ніхто не ознайомлював і вона була позбавлена можливості надати щодо них заперечення. Новий протокол відносно ОСОБА_2 також не складався. У першому та єдиному складеному 19.08.2020 відносно ОСОБА_2 протоколі про адміністративне правопорушення, з яким вона ознайомлювалася та копію якого отримала, графа «Потерпілий» не була заповнена, відомості про потерпілого та завдану йому шкоду, як і докази такої шкоди були відсутні (додаток 3). Відтак вказані обставини унеможливлюють розгляд даної справи і притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, оскільки гарантії дотримання прав і свобод, на думку захисника Куруца В.М., були грубо порушені. Також захисник у запереченні проти наведеної вище апеляційної скарги представника потерпілого посилається на те, що під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції порушено вимоги частини 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за правилами якої протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 150131 (а.с.7) вбачається, що він складений 19.08.2020 і цієї ж доби вручено його копію відповідному учаснику. Зі змісту цього протоколу вбачається, що ймовірне адміністративне правопорушення - порушення правил тримання тварин вчинене 15.08.2020. Водночас обставини вчинення адміністративного правопорушення (у тому числі й особа-правопорушник) були встановлені 15.08.2020, що підтверджується відповідним рапортом працівника поліції та матеріалами з ЄО за № 2709 від 15.08.2020, що містяться у матеріалах даної справи. Тобто протокол про адміністративне правопорушення складений на п`ятий день після вчинення ймовірного адміністративного правопорушення та виявлення особи, що вчинила діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення. На противагу цьому будь-яких інших доказів тривалого встановлення особи правопорушника, складання протоколу про адміністративне правопорушення протягом 24 годин з моменту встановлення особи правопорушника, його виклику тощо матеріали справи не містять, а тому протокол про адміністративне правопорушення серії АПР 18 № 150131 від 19.08.2020 складений з порушенням вимог частини 2 статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Диспозицією статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за тримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи у невідведених для цього місцях. При цьому частиною 2 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як інкриміновано ОСОБА_7 , передбачено відповідальність за ті самі дії, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну, а так само за повторне протягом року вчинення такого правопорушення. Диспозиція статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення є бланкетною, тобто для її застосування необхідно «звертатися до інших нормативних актів», якими передбачена відповідальність саме за порушення правил тримання собак і котів, а тому обов`язковим є зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого, й відповідної норми таких правил. Питання затвердження правил тримання собак і котів у населених пунктах чітко врегульовано частиною 2 статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», якою передбачено, що правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування. До спірних правовідносин мають застосовуватися Правила утримання домашніх тварин, що затверджені сільськими, селищними, міськими радами, а не Правила тримання собак, котів і хижих тварин у населених пунктах Української РСР у редакції від 17.06.1980. Таким чином, враховуючи місце вчинення ймовірного адміністративного правопорушення (смт. Міжгір`я) такі правила мали б бути затверджені Міжгірською селищною радою Закарпатської області. Складений відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не містить посилань на конкретний пункт положень таких правил. У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_8 від 14.09.2020 № 20/6 (додаток 4), поданий в інтересах ОСОБА_2 до Міжгірської селищної ради Закарпатської області, у листі від 17.09.2020 № 02-11/439 Міжгірська селищна рада повідомила, що окремі Правила тримання собак і котів у селищі Міжгір`ї Міжгірською селищною радою Закарпатської області не затверджувалися (додаток 5). Таким чином, відсутність затверджених Правил тримання собак і котів у селищі Міжгір`ї унеможливлює притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 154 КУпАП. Діяння, передбачені ч.2 ст.154 КУпАП утворюють матеріальний склад адміністративного правопорушення, який вимагає встановлення не тільки факту самого діяння, а й настання шкідливих наслідків у виді заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну. Разом з тим, жодних доказів заподіяння шкоди здоров`ю людей або їх майну матеріали даної справи не містять. Протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних відомостей про огляд та вилучення речей, зокрема у цьому випадку тварини - собаки, не зазначено ознак цієї тварини, за якими вона має бути ідентифікована, що унеможливлює застосування до правопорушника обов`язкової конфіскації, передбаченої санкцією частини 2 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Щодо порушення статті 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод захисник посилається на те, що притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення неіснуючих на території Міжгірської селищної ради правил тримання собак і котів є порушенням гарантій, що передбачені статтею 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює відповідна Конвенція для кримінального провадження, на провадження в справах про адміністративні правопорушення. Статтею 7 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом. Також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини ця норма втілює принцип, за яким лише закон може визначати злочин та передбачати покарання - рішення ЄСПЛ у справі «Коккінакіс проти Греції». У розумінні статті 7 Конвенції законом є як акти нижчого ніж закони рівня, так і неписане право - рішення у справі «Де Вільде, Оомс та Версті проти Бельгії». Принцип встановлення законом злочинів і покарань вимагає, аби правопорушення і покарання за їх вчинення були чітко визначені у законі. Поняття «закон» у розумінні статті 7, як і у інших статтях Конвенції передбачає якісні умови, зокрема щодо доступності і передбачуваності. При цьому умова «якості» має бути виконана як по відношенню визначення правопорушення, так і щодо покарання за його вчинення або його розміру. «Неякісність закону» у визначенні правопорушення або покарання, яке має застосовуватись, призводить до порушення статті 7 Конвенції. Правила тримання собак і котів на відповідній території не були з належною чіткістю встановлені національним законодавством, не визначені відповідним opганом місцевого самоврядування. Оскільки диспозиція статті 154 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає за своїм змістом до інших законів та актів законодавства, то у разі відсутності таких актів законодавства (як у цій справі, на думку захисника Куруца В.М.) зміст диспозиції цього положення неможливо визначити, а отже вона відповідає вимозі якості закону. За відсутності чіткого та передбачуваного законодавства, що визначає правила тримання собак і котів на відповідній території, притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення неіснуючих правил є несумісним з положеннями статті 7 Конвенції. Аналогічні висновки зроблені у справі «Вєренцов проти України», за результатами розгляду якої Європейський суд з прав людини константував порушення статті 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Тому жодні докази сторони обвинувачення та потерпілого, якщо вони не долучені до протоколу, не можуть оцінюватися судом. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в статті 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її обов`язком. Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності впни особи тлумачиться на її користь. Згідно рішень ЄСПЛ в справах «Нечипорук і Йойкало проти України», «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (пункти 50, 253). З наведеного вбачається, що наявні матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про наявність вини та складу правопорушення у діях ОСОБА_2 . Частиною 8 статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Разом із тим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а відтак може встановити відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З цих підстав захисник Куруц В.М. просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Горватом І.І., залишити без задоволення, а постанову Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 у справі про адміністративне правопорушення № 302/778/20 - без змін. Також захисник Куруц В.М. заявив клопотання з проханням розглянути дану справу без його участі, а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Вивчивши матеріали даної справи, апеляційний суд визнає, що апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Горвата І.І. підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до статтей 7,245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.ст. 251,252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушеньня є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об?єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Апеляційним судом встановлено, що Воловецький районний суд під час розгляду даної справи дотримав усі вимоги КУпАП, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України щодо забезпечення прав учасників даної справи, права на захист особи, яка притягається до адміністративної авідповідальності, дослідив усі наявні у даній справі докази з наданням їм вірної оцінки, правильно встановив наявність у ОСОБА_2 вини у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.154 КУпАП за таких обставин. 15.08.2020, біля 18 год. 40 хв., по АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 порушила правила тримання тварин, а саме собаки породи «Алабай», внаслідок чого останньою заподіяно шкоди здоров`ю ОСОБА_3 , а саме завдано відповідним протиправним діянням розрив шкіри на лівій руці потерпілого - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 (наразі АДРЕСА_3 ). ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.154 КУпАП в ред. від 13.08.2020 - вигулювання собак без повідків і намордників, що спричинило заподіяння шкоди здоров?ю людини (а.с.73). Згідно ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення. Пунктом сьомим частини першої статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставини закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу Встановлене місцевим судом вчинене ОСОБА_2 за вказаних вище обставин адміністративне правопорущення відбулося 15.08.2020 і на момент розгляду даної справи суддею Воловецького районного суду закінчився передбачений частиною другою статті тридцять восьмої КУпАП строк накладення адміністративного стягнення. Згідно частини другої статті 283 КУпАП постанова судді місцевого загального суду повинна містити: - найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; - дату розгляду справи; - відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; - опис обставин, установлених під час розгляду справи; - зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; - прийняте у справі рішення. Апеляційний суд визнає, що оскаржена у даній справі постанова судді Воловецького районного суду повністю відповідає вимогам статті 283 КУпАП, враховуючи також наступне. Згідно статті 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи. Постанова про закриття справи виноситься, також, при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу. Закриття провадження в справі справи про адміністративне правопорушення у зв?язку із наявністю обставини, що виключає провадження в справі, згідно п.7 ч.1 ст.247 КУпАП не є реабілітуючою обставиною щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності обставиною, передбаченою, зокрема, у п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Як статтями 283,284 КУпАП, так і іншими статтями цього Кодексу не передбачено обов?язку судді, органу, посадової особи, що розглядає справу про адміністративне правопорушення у разі визнання вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказувати про це в резолютивній частині прийнятого кінцевого рішення - постанови судді, зміст якої передбачено статтею 283 КУпАП. Згідно ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, крім іншого, потерпілим, його представником. Усі наведені вище доводи як представника потерпілого Горвата І.І., так і захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження та спростовуються обставинами даної справи, кінцеве рішення в якій від 27.05.2021 щодо ОСОБА_2 підлягає залишенню без змін як законне, обґрунтоване й мотивоване. На підставі наведеного та керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Клопотання адвоката ГОРВАТА Івана Івановича про поновлення йому строку на апеляційне оскарження постанови судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 про закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП задовольнити. Апеляційну скаргу адвоката ГОРВАТА Івана Івановича залишити без задоволення, а постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.05.2021 про закриття провадження у даній справі на підставі п.7 ст.247 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя