Постанова Львівський апеляційний суд № 944/4072/21

Справа № 944/4072/21 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П. Провадження № 22-ц/811/2717/22 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: головуючгої: Савуляка Р.В. суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І. секретаря Салати Я.І., без участі сторін, розглянувши в місті Львові в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди особі з інвалідністю- ВСТАНОВИЛА: У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди особі з інвалідністю. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що об 10год 10хв 28 липня 2021року, він, перебуваючи на другому поверсі Яворівського районного суду Львівської області, за адресою: вул.Будівельна,5 м.Яворів Львівської області, сидів у лівому крилі даного приміщення на лавці в очікуванні судового засідання. В цей час до нього підійшов відповідач ОСОБА_2 , який не зважаючи на те, що він не мав наміру з ним розмовляти, в цинічній формі почав йому погрожувати, дослівно: «що ти хочеш в міської ради, тобі скушно живеться...», натякаючи на те, що за його заявою, органами Національної поліції було порушено кримінальне провадження та внесено відомості в ЄРДР про кримінальне правопорушення, відносно кримінальних діянь посадових осіб Яворівської міської ради. Позивач вважав, що вищезазначені слова відповідача слід трактувати як неприховану погрозу, з метою позбавити його життя, чи в інший спосіб позбавити його здоров`я, щоб «скушно» йому не жилося. Відповідач в цинічній, вульгарній формі почав дорікати йому, та насміхатися з нього, через стан його здоров`я. Так, він дійсно, хворіє на цукровий діабет є інсулінозалежним, переніс два інфаркти, два оперативні втручання з метою відновлення коронарного кровообігу, та на підставі рішення МСЕК йому встановлена друга група особи з інвалідністю. Принизливе ставлення зі сторони відповідача, з причин його недуги, та вульгарне нагадування йому про хворобу і інвалідність завдало йому глибокого психоемоційного болю та душевних страждань. Оскільки він не відповідав відповідачу на його хуліганські випади, викликала в останнього, додаткову озлобленість. Відповідач «образився», що він його ігнорує, та крикнувши «чо ти ігнориш» на декілька секунд відволікся від нього. У подальшому, відповідач продовжив знущатися з нього, через те, що в нього поганий зір (він дійсно носить окуляри), далі з словами «ти що погано бачиш» почав демонстративно розмахувати перед його обличчям аркушами паперу, причому це відбувалося з ціллю познущатися з нього через стан його здоров`я, як з особи з соціальним статусом «особи з інвалідністю». В кінці цього сеансу приниження відповідач обізвав його «бандитом і розбійником» і пригрозив йому «примусовим приводом» на якесь міфічне засідання суду на яке ніби то він не з`являється. Після цих подій ОСОБА_2 залишив його в спокої і піднявся по сходах на третій поверх приміщення Яворівського районного суду Львівської області. Такі дії відповідача, спричинили в нього приступ стенокардії, через хронічну серцеву недостатність, внаслідок перенесених двох інфарктів міокарда, та операції на серці, через що він змушений був вжити таблетки «сіднофарму» з метою уникнення третього інфаркту. Оскільки, за твердженнями медиків третій інфаркт він не переживе. У подальшому він змушений був звернутися за допомогою у приймальне відділення Новояворівської лікарні, де йому зробили кардіограму, виписали необхідні лікарські препарати, та попередили, що подібні психоемоційні переживання будуть коштувати йому життя. Своїми діями відповідач спричинив приниження його честі, гідності, репутації керівника, вчителя, науковця, тобто, вчинив дії, що можуть кваліфікуватися як посягання на право особи (зокрема особи з інвалідністю на честь і гідність), як основну Конституційну гарантію. Відповідач своїми діями наніс йому глибокі душевні рани, фізичні страждання та спричинив загрозу його життю і здоров`ю. З урахуванням зазначених обставин ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 100 000 грн моральної шкоди, завданої його хуліганськими діями та погрозами стосовно його особи (особи з інвалідністю). Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на корист ОСОБА_2 2 500 гривень витрат на професійну правничу допомогу. В стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі покликкається на те, що 28 липня 2021 року у приміщенні Яворівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 у цинічній, вульгарній формі, почав насміхатися з нього, через стан здоров`я, натякаючи на те, що в нього інсулінозалежний цукровий діабет і що він може впасти в гіперглікемічну кому, що в нього близорукість на фоні цукрового діабету. Своїми діями відповідач принижував його честь та гідність громадянина України , дискримінаційно обмежував його права як особи з інвалідністю, в поєднанні з неприхованими погрозами. Очевидно ситуація, коли він жодним чином не відповідав ОСОБА_2 на його хуліганські випади викликала у нього додаткову озлобленість. Він «образився», що його ігнорують, після чого почав знущатися з нього, через поганий зір, махаючи аркушом паперу перед очима з криками «ти що погано бачиш». В кінці розмови ОСОБА_2 обізвав його «бандитом і розбійником» і пригрозив примусовим приводом на засідання суду. Своїми діями відповідач спричинив йому глибокі душевні рани, фізичні страждання, настання психоемоційного стану який спричинив реальну загрозу його життю і здоров`ю. Позивач вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що зафіксовані на відео файлі висловлювання ОСОБА_2 до нього є оціночними судженнями. Просить рішення Яворівського рьайонного суду Льввівської області від 20 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимогми задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2022 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового рішення по справі. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі є дата складення повного судового рішення - 09 червня 2023 року. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вислови ОСОБА_2 які містяться у відео файлі не є образливими для ОСОБА_1 , а є оціночними судженнями, що не могло порушувати права останнього та спричиняти моральну шкоду. З такими висновками суду погодися не можна із наступних підстав. Згідно частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною першою статті 16 ЦК України закріплено право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У відповідності до вимог ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. На підставі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. У відповідності до частини п`ятої статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань. Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Згідно з статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, та право на недоторканність ділової репутації. Судом та матеріалами справи встановлено, що 28 липня 2021 року, приблизно об 10 год 10 хв., під час перебування у Яворівському районному суді Львівської області до ОСОБА_1 підійшов відповідач ОСОБА_2 який в цинічній формі почав погрожувати дослівно: «що ти хочеш в міської ради, тобі скушно живеться...», натякаючи на те, що за його заявою, органами Національної поліції було порушено кримінальне провадження та внесено відомості в ЄРДР про кримінальне правопорушення, відносно кримінальних діянь посадових осіб Яворівської міської ради, в цинічній, вульгарній формі почав дорікати йому, та насміхатися з нього, через стан його здоров`я. В подальшому, відповідач продовжив знущатися з нього, через те, що в нього поганий зір (він дійсно носить окуляри), далі з словами «ти що погано бачиш» почав демонстративно розмахувати перед його обличчям аркушами паперу, причому це відбувалося з ціллю познущатися з нього через стан його здоров`я, як з особи з соціальним статусом «особи з інвалідністю». В кінці обізвав його «бандитом і розбійником» і пригрозив йому «примусовим приводом» на якесь міфічне засідання суду, на яке ніби то він не з`являється. На підтвердження неправомірних дій відповідача, позивачем надано відеозапис на цифровому диску, який досліджувався як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що позивач є людиною з інвалідністю другої групи, хворіє на цукровий діабет, є інсулінозалежним, переніс два інфаркти, два оперативні втручання з метою відновлення коронарного кровообігу. На підставі рішення МСЕК йому була встановлена спочатку третя група інвалідності загального захворювання, а в подальшому, 04 березня 2021 інвалідність другої групи загального захворювання на строк до 01 квітня 2022, та з 09 березня 2022 позивачу встановлено інвалідність другої групи загального захворювання безтерміново та рекомендовано роботу за фахом, без додаткових навантажень. Відповідно до ст.2 Конвенції «Про права осіб з інвалідністю» "дискримінація за ознакою інвалідності" означає будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона включає всі форми дискримінації, у тому числі відмову в розумному пристосуванні. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться. Негативною потрібно вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Отже, висловлювання фактичних даних та критика, чи оцінка дій є фактично оціночними судженнями, разом із тим, не можуть ввжатись оціночними судженнями образи, у тому числі щодо стану її здоров`я, що фактично є посяганням на її честь, гідність, ділову репутацію. У даному випадку, як видно із відео файлу записів, ОСОБА_2 був добре обізнаний про стан здоров`я ОСОБА_1 , про наявність у нього групи захворювань і просто вирішив познущатися з нього. Такі вислови ОСОБА_2 в адресу ОСОБА_1 : «тобі що скучно живеться», «як твоя гіперглікемічна кома», «ти погано бачиш», «що за ігнор» з підвищенням голосу, а потім розмахування аркушем паперу перд обличчям позивача, та вкінці обзивання «от ти бандит», не можна вважати оціночними судженнями. Це є дискримінація людини за ознакою інвалідності, про що добре усвідомлював відповідач по справі. Відмовляючи у задоволенні позову, судом першої інстанції не було враховано, що позивач страждає на стійкий розлад здоров`я і саме внаслідок негативної поведінки відповідача, в нього, як особи з інвалідністю, виник приступ стенокардії через хронічну серцеву недостатність, і він для збереження свого життя та з метою уникнення чергового інфаркту, змушений був вжити таблетки «сіднофарм», а в подальшому звернутися до приймального відділення Новояворівської лікарні, де йому зробили кардіограму, виписали необхідні ліки та попередили, що подібні психоемоційні переживання будуть коштувати йому життя. Саме через вищезазначені висловлювання відповідача щодо позивача, а саме образи та приниження, у тому числі щодо стану його здоров`я, спричинили приниження його честі, гідності, як особи з інвалідністю, репутації керівника, вчителя, науковця. Відтак, такі висловлювання відповідача не можна вважати оціночними судженнями, а висновок суду про відсутність порушення цивільних прав позивача є помилковим. Діями відповідача позивачу заподіяна моральна шкода. Відповідно до ч.ч.1-4 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженні честі та гідності фізичної особи,а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує характер та обсяг страждань ОСОБА_1 , характеру неманових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступнь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При тому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач зазнав фізичного болю та страждань, як особа з інвалідністю, у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача, внаслідок чого останній спричинив приниження честі, гідності позивача, а тому наявні підстави для часткового задовлення позову та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 гривень моральної шкоди. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення на свою користь 100 000 гривень моральної шоди є очевидно завищеними, належним чином не мотивовані а тому моральна шкода у такому розмірі не може бути стягнута. З урахуванням вищезазначеного апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 версня 2022 року скасуванню на підставі пп.1-3 ч.1 ст.376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 20 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10 000 (десять тисяч) гривень моральної шкоди. В решті вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_3 250 (двісті п`ятдесят) гривень судових витрат в дохід держави. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 09 червня 2023 року. Головуючий: Савуляк Р.В. Судді Мікуш Ю.Р. Приколота Т.І.