Постанова Волинський апеляційний суд № 161/3347/23

Справа № 161/3347/23 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/490/23 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 червня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., з участю: секретаря судового засідання Губарик К. А., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2023 року, В С Т А Н О В И В: У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті особи, в якій вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України його батька ОСОБА_3 було зараховано на військову службу. 23 травня 2022 року від Луцького військкомату надійшло сповіщення сім`ї № 217, відповідно до якого командир відділення гранатометного взводу механізованого батальйону сержант ОСОБА_3 зник безвісти під час бою в районі населеного пункту Довгеньке Харківської області. Вказує, що отримати документ, що підтверджує факт смерті за зразками законодавства України та який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», неможливо. Наведене зумовлює необхідність звернення до суду із відповідною заявою. Встановлення вищевказаного факту необхідне заявнику для отримання свідоцтва про смерть батька та подальшої реалізації своїх прав, передбачених законодавством. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просив суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в районі населеного пункту Довгеньке Харківської області. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2023 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись із даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення - про задоволення вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не взяв до уваги надані заявником докази, а також не врахував, що немає іншої можливості встановити факт смерті батька під час виконання ним військового обов`язку із захисту України від агресора, крім ухвалення судом відповідного рішення, оскільки законом іншого способу не визначено. Відзив на апеляційну скаргу не подано. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених у ній. Представник заінтересованої особи до суду не з`явився. У клопотанні просив розгляд справи проводити за відсутності представника. При вирішенні питання покладався на думку суду. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідача, пояснення заявника, його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів, які достовірно свідчать про смерть особи в певний час і за певних обставин. Суд, при цьому, констатував, що службовим розслідуванням встановлено, що сержант ОСОБА_3 внаслідок артилерійського обстрілу 16 травня 2022 року по позиціях 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 збройними формуваннями російської федерації, що розташовувалися в районі населеного пункту Довгеньке Харківської області, вважається таким, що зник безвісти, а наявна в справі копія повідомлення солдата ОСОБА_4 не може вважатись достовірним та достатнім доказом смерті ОСОБА_3 . Однак, із даним висновком суду апеляційний суд не погоджується з огляду на таке. Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не відповідає даним вимогам закону з огляду на таке. Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України). Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і на даний час також триває. Згідно із ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» передбачено, що заяви про встановлення факту смерті особи в певний час розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Згідно з ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (а.с.11). Згідно з витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №43 від 26.02.2022 року сержанта резерву ОСОБА_3 з Луцького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Волинської області з сніданку 26 лютого 2022 року було зараховано на військову службу, на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення згідно з каталогом (100%) (а.с.12). Відповідно до сповіщення військової частини НОМЕР_1 №217 від 23.05.2022 року, скерованого на адресу ОСОБА_5 (матері заявника), командир відділення гранатометного взводу механізованого батальйону сержант ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2., призваний Луцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки Волинської області, зник безвісти під час бою в районі населеного пункту Довгеньке Донецької області (а.с.13). Згідно із наказом №1009Н від 15.06.2022 року командира в/ч НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» внаслідок бойового ураження 16 травня 2022 року з боку противника в районі ведення бойових дій, а саме: внаслідок артилерійського обстрілу 16 травня 2022 року по позиціях 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 збройними формуваннями російської федерації, що розташовувалися в районі населеного пункту Довгеньке Харківської області, сержант ОСОБА_3 зник безвісти. З Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22 грудня 2022 року (із змінами) вбачається, що, с. Довгеньке Харківської області перебувало в тимчасовій окупації з 24.02.2022 року по 11.09.2022 року. Як зазначає ОСОБА_1 , отримати свідоцтво про смерть батька неможливо, оскільки його смерть сталася під час бою на тимчасово окупованій (на той час) території України, на якій неможливо було забрати тіло та отримати медичний документ. Крім того, оскільки тіло ОСОБА_3 не було вивезене з території с. Довгеньке Харківської області, видача лікарського свідоцтва чи фельдшерської довідки про його смерть не була здійснена , що у свою чергу унеможливлює державну реєстрацію його смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану та видачу свідоцтва про його смерть. У зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть ОСОБА_3 заявник не має можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними із смертю батька, зокрема: спадкування, отримання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця та інше. Для оформлення необхідних документів для реєстрації смерті батька і отримання свідоцтва про смерть необхідно встановити даний факт, який має юридичне значення. Як убачається зі справи, колегія суддів вважає, що у справі заявником достатньо і належно доведений факт настання смерті ОСОБА_3 у с. Довгеньке Харківської області під час артилерійського обстрілу зі сторони противника. Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується сукупністю доказів, у тому числі і дослідженим судом апеляційної інстанції з наданого заявником DVD-RW диску записом особистого пояснення солдата ОСОБА_4 про обставини смерті ОСОБА_3 , а саме: - письмовими та усними поясненнями солдата ОСОБА_4 , який пояснив, що після введення в Україні воєнного стану та проведення мобілізації він проходив військову службу разом з ОСОБА_3 та 15-16 травня 2022 року разом з ним приймав участь у бойових діях проти збройних сил російської федерації. Під час вказаного бойового зіткнення та їх відходу з попередньо утримуваних позицій він бачив тіло загиблого ОСОБА_3 , який був поранений у шию і впав без ознак життя на місці бою, звідки неможливо було забрати його; - витягом з наказу командира В/Ч НОМЕР_1 № 123 від 18.05.2022 року про виключення з продовольчого забезпечення сержанта ОСОБА_3 на підставі доповіді командира 1-го механізованого батальйону про зникнення безвісти 16 травня 2022 року ОСОБА_3 ,який перебував в районі виконання бойових завдань; - копією сповіщення командира В/Ч НОМЕР_1 від 23 травня 2022 року №217 (а.с. 13), згідно з яким сім`ю сповіщено про те, що ОСОБА_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій зі стримування військової агресії російської федерації в районі населеного пункту Довгеньке, внаслідок вогню противника; - копією наказу про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти військовослужбовця військової служби командира відділення гранатометного взводу механізованого батальйону сержанта ОСОБА_3 від 15 червня 2022 року ( а.с. 15-22), згідно з яким ОСОБА_3 зник безвісти 16 травня 2022 року унаслідок артилерійського обстрілу по позиціях І механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 збройними формуваннями російської федерації. Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України). Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1 ст. 69, ст. 76 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 294 цього ж Кодексу під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Отже, суд бере до уваги і копію повідомлення солдата ОСОБА_4 , і його пояснення щодо обставин смерті ОСОБА_3 , оскільки вони містять посилання на конкретні факти та обставини, які дають суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування, так як апелянтом долучено відеозапис свідчення даного військовослужбовця з приводу обстановки та причин загибелі ОСОБА_3 . Згідно зі ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Згідно з вимогами частини 1 статті 5 розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Згідно з наказом про результати службового розслідування, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 зроблено висновок, що причиною зникнення безвісти двох військовослужбовців, в тому числі і ОСОБА_3 , є артилерійський обстріл з боку військових підрозділів збройних сил РФ та незаконних збройних формувань з населеного пункту, який знаходиться на непідконтрольній Збройним Силам України території. Відповідно до п.9 ч.1 ст.315 ЦПК України суд також розглядає справи про встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин,що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою. Разом з тим, хибними є покликання суду першої інстанції щодо необхідності надання ОСОБА_1 доказів звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану з питання реєстрації факту смерті його батька та відповідної відмови у вчиненні вказаних дій зазначеним органом. Згідно з положеннями, викладеними в листі-роз`ясненні Верховного Суду № 985/0/208-21 від 22.04.2021 року, звертатися спочатку до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану в межах території, підконтрольній владі України, та отримати письмову відмову не є обов`язковим. За таких обставин, аналізуючи надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви, оскільки факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 підтверджено обґрунтуванням у заяві, а також наданими доказами, а тому в суду немає підстав ставити під сумнів достовірність та правдивість фактів, повідомлених заявником. Крім того, оцінюючи зазначені докази, апеляційний суд відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України керується висновками, викладеними у постановах Верховного Суду. У відповідності до правового висновку, викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 в справі №490/6057/19-ц, встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника та членів сім`ї загиблого. Отже, факт смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання ним обов`язків військової служби та бойового завдання в населеному пункті Довгеньке Ізюмського району Харківської області під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації підтверджується зібраними матеріалами справи. З урахуванням принципу верховенства права, беручи до уваги продовження військових дій, які відбуваються на території України, виходячи із засад справедливості та розумності, притаманних цивільному судочинству, колегія суддів вважає обґрунтованим твердження заявника про об`єктивну неможливість отримати лікарське свідоцтво про смерть його батька ОСОБА_1 у встановленому законом порядку. Відповідно до ч.2 ст. 319 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, яке підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів. Враховуючи вищевказане, зокрема, те, що заявник не має можливості отримати свідоцтво про смерть батька, з метою захисту його законних прав та інтересів, суд вважає за необхідне в силу ст. ст. 315-319 ЦПК України задовольнити заявлені вимоги ОСОБА_1 . Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони належно і достатньо не підтверджені заявником. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції зробив помилкові висновки щодо заявлених вимог, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а судове рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення заяви. Керуючись ст.ст. 367, 368, п374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2023 року в даній справі скасувати та ухвалити нове судове рішення. Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання, здійснюючи заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в районі населенного пункту Довгеньке Ізюмського району Харківської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді