Постанова 4815 № 564/738/26

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2026 року м. Рівне Справа № 564/738/26 Провадження № 22-ц/4815/929/26 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С., за участю: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Домецького Олексія Ігоровича на ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення, в с т а н о в и в: ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що смерть її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинена захворюванням, отриманим ним під час безпосередньої участі у бойових діях при проходженні військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини. В обґрунтування заяви вказувала, що наявні документи (медичні висновки, виписки, довідки ВЛК) підтверджують, що захворювання ОСОБА_3 виникло під час проходження військової служби та було безпосередньо пов`язане з умовами служби. Його смерть настала внаслідок ускладнень цього захворювання, однак у наданих офіційних висновках відсутнє пряме підтвердження зв`язку між смертю і захворюванням, пов`язаним із військовою службою. Відповідно до п. п. 2 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року одноразова грошова допомога призначається у разі: смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби. Встановлення факту настання ІНФОРМАЦІЯ_3 смерті її сина ОСОБА_3 , внаслідок захворювання, отриманого під час його безпосередньої участі у бойових діях при проходженні військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини, їй необхідне для отримання одноразової грошової допомоги, як члену сім`ї військовослужбовця, смерть якого настала в період проходження військової служби. Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення відмовлено. Не погодившись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_2 , через свого представника адвоката Домецького О.І., оскаржила її в апеляційному порядку. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував позиції Верховного Суду щодо можливості розгляду справ про встановлення фактів у судовому та позасудовому порядку, юридичні факти в судовому порядку встановлюються в порядку цивільного судочинства. Також не враховано правової позиції Верховного Суду щодо того, що спір має бути реальним, а не гіпотетичним. На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору про право, тоді як заявлені вимоги стосуються виключно встановлення юридичного факту, необхідного для подальшої реалізації прав заявника. Вказує, що заявник має особисту, в тому числі цивільно-правову заінтересованість, у зміні правового статусу її сина, якого просить встановити факт смерті спричинена захворюванням, отриманим ним під час безпосередньої участі у бойових діях при проходженні військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини. Визнання факту смерті ОСОБА_3 , яка спричинена захворюванням заявнику необхідне для оформлення своїх спадкових прав та отримання одноразової грошової допомоги. Від встановлення факту загибелі/смерті військовослужбовця під час виконання бойового завдання внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих майнових та немайнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, тобто має індивідуальний характер. Вказує, що оголошення померлим за обставин безпосередньої участі у бойових діях під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, відповідає висновку, викладеному в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 в справі №490/6057/19-ц, в якому йдеться мова про те, встановлення факту загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження (частина друга статті 19 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частина 1 статті 315 ЦПК України містить перелік фактів, що мають юридичне значення, і які підлягають розгляду судом в порядку, визначеному розділом IV «Окреме провадження» Цивільного процесуального кодексу України. Цей перелік не є вичерпним та відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18, від 18.01.2024 №560/17953/21. Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №161/853/19, від 18.12.2019 у справі №370/2598/16-ц, від 18.01.2024 у справі №560/17953/21). Колегія суддів також враховує, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом. Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) вказано, що: «приписи «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній. Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення. У заяві представника ОСОБА_2 адвоката Домецького О.І. заявлено вимогу про встановлення юридичного факту, що смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , спричинена захворюванням, отриманим ним під час безпосередньої участі у бойових діях при проходженні військової служби, пов`язаної із захистом Батьківщини. Тобто, всупереч доводам апеляційної скарги, заявник не ставив на розгляд суду питання про встановлення факту смерті військовослужбовця під час захисту Батьківщини чи оголошення особи померлою, а фактично просить встановити причину смерті та її зв`язок із проходженням військової служби. І в контексті цього питання суд правильно послався на ст.70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 №2801-XII за якою військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України". Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок проведення військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України визначено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Глава 21 розділу II Положення №402 регулює Порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України Абзац перший пункту 21.25 глави 21 розділу II Положення №402 встановлює, що для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), ТЦК та СП надаються такі документи (засвідчені копії документів)… Суд правильно послався на цю та інші норми глави 21 розділу ІІ Положення №402 і дійшов закономірного висновку про наявність позасудового способу встановлення факту про яких просить заявник. Доводи апеляційної скарги про відсутність спору про право та необхідність врахування відповідних правових позицій Верховного Суду не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки підставою для відмови у відкритті провадження у справі було не існування спору про право, а віднесення вирішення заявленого питання до компетенції іншого органу. Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду щодо можливості встановлення факту смерті або оголошення особи померлою є нерелевантними до предмета цієї справи, оскільки заявлені вимоги стосуються встановлення причинного зв`язку між смертю особи та захворюванням, отриманим під час проходження військової служби. Фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на змішуванні різних правових процедур (оголошення фізичної особи померлою, встановлення факту смерті особи), та не враховують, що питання встановлення причинного зв`язку врегульовано спеціальним законодавством і віднесено до повноважень військово-лікарських комісій. За таких обставин наведені доводи не спростовують висновку суду першої інстанції про те, що заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Зважуючи на викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367,374,375,381 - 384,389,390 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Домецького Олексія Ігоровича залишити без задоволення. Ухвалу Костопільського районного суду Рівненської області від 24 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Судді: Боймиструк С.В. Гордійчук С.О. Шимків С.С.