Постанова 4815 № 557/314/25

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 листопада 2025 року м. Рівне Справа № 557/314/25 Провадження № 22-ц/4815/1418/25 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді Шимківа С.С., суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання Хлуд І.П., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Гордієнком Андрієм Івановичем на рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 13 серпня 2025 року (ухвалено у складі судді Оленич Ю.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, про усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги та заборону проведення виплати одноразової грошової допомоги чи будь-яких інших грошових виплат у зв`язку із загибеллю сина, в с т а н о в и в : У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України про усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги та заборону проведення виплати одноразової грошової допомоги чи будь-яких інших грошових виплат у зв`язку із загибеллю сина. Позов обґрунтовувала тим, що з 15 вересня 1995 року перебувала у шлюбі з відповідачем, у якому у них народилося двоє синів - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 29 вересня 2006 року шлюб між сторонами по справі рішенням Гощанського районного суду Рівненської області був розірваний. Після повномасштабного вторгнення син сторін по справі - ОСОБА_5 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді головного сержанта командира танка танкового взводу танкового батальйону та ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув в районі населеного пункту Щербаки Запорізької області. Незважаючи на те, що відповідач є батьком загиблого та вже звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати йому одноразової грошової допомоги, позивач вважає, що такий повинен бути усунутий від права на отримання грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина, так як свідомо та умисно відмежовувався від виконання батьківських обов`язків, зокрема, після розлучення сплачував аліменти по тридцять гривень на дитину, але повністю зник з їх життя. Оскільки чинним законодавством, зокрема Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не передбачено порядку усунення особи від права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю сина, позивач просила при вирішенні спору застосувати правові норми за аналогією з положеннями Цивільного кодексу України, що передбачають порядок усунення від спадкування спадкоємця, який ухилявся від виконання обов`язків щодо утримання спадкодавця (стаття 1224), та за аналогією із Сімейним кодексом України, статтею 164 якого передбачені підстави для позбавлення батька/матері батьківських прав відносно своїх дітей у разі невиконання батьківських обов`язків. Просила суд усунути ОСОБА_2 від права на отримання одноразової грошової допомоги та заборонити проведення виплати одноразової грошової допомоги чи будь-яких інших грошових виплат у зв`язку із загибеллю сина. Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 13 серпня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, про усунення від права на отримання одноразової грошової допомоги та заборону проведення виплати одноразової грошової допомоги чи будь-яких інших грошових виплат у зв`язку із загибеллю сина - відмовити. Рішення мотивовано тим, що оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця належить не останньому, і вказане майнове право не входить до складу спадщини після загибелі військовослужбовця, а набувається у зв`язку з фактом його загибелі, приписи ЦК України щодо спадкування незастосовні до регулювання спірних правовідносин між матір`ю та батьком загиблого. Тому, інститут усунення від права на спадкування, передбачений статтею 1224 ЦК України, не може бути застосований до правовідносин щодо усунення ОСОБА_2 від права на отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю його сина-військовослужбовця, на чому наполягає позивач. Це ж стосується і положень статті 164 СК України про застосування якої в порядку аналогії закону також наполягає позивач. З огляду на вказане, враховуючи те, що зміна правовідношення шляхом усунення особи від права згідно з ЦК України, або ж із СК України може бути застосована для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернулася до суду, обраний нею спосіб захисту є неналежним. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, ОСОБА_1 , через її представника адвоката Гордієнка Андрія Івановича, оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що Законом № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачена можливість усунення особи від отримання ОГД. Так, відповідно до абз.2 п.2. ст. 16-4 Закону № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили. Однак, процедура усунення за ухилення від батьківських обов`язків не деталізована, що створює прогалину. Аналогія доречна, оскільки мета ОГД підтримка тих, хто дійсно піклувався про загиблого, а не формальних родичів. Суд помилково дійшов висновку про відсутність прогалини в регулюванні та неприйнятність аналогії до ст. 1224 ЦК України та ст. 164 СК України. Закон № 2011-XII передбачає право батьків на ОГД, але передбачає і можливість усунення батьків, якщо встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя. І саме застосування аналогії закону надає можливість встановити процедуру за якою може бути усунено того з батьків хто ухилявся від батьківського обов`язку. Одноразова грошова допомога є формою підтримки сім`ї, яка втратила годувальника та його підтримку, а не безумовним правом, що виникає лише з факту споріднення. Надання такої виплати особі, яка ухилялася від виконання батьківських обов`язків, суперечить самій суті цієї допомоги та принципам справедливості. Вказує, що у судовому засіданні було доведено факт повного самоусунення та ухиляння відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, включаючи утримання сина. Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів того, що він не ухилявся від утримання сина, а виконував свої батьківські обов`язки щодо його утримання, брав участь у його вихованні та піклувався про нього. Відповідач особисто підтвердив, що він жодного разу не відвідував могилу сина та навіть не знає де він похований. У зв`язку із доведенням факту ухиляння відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо утримання загиблого сина - військовослужбовця, права позивача, яка самостійно займалась вихованням та утриманням сина, мають бути захищені шляхом задоволення її позовних вимог. Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15 вересня 1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі та є батьками синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішенням Гощанського районного суду Рівненської області від 17 серпня 2006 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано, при цьому вирішено неповнолітніх дітей: синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити проживати з ОСОБА_1 .. ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 помер в с. Щербаки Пологівського району Запорізької області області, в зоні проведення бойових дій. Причина смерті розстрощення нижніх кінцівок, що стверджується даними лікарського свідоцтва про смерть № 6257 від 07 листопада 2024 року. Сповіщенням сім`ї № 188 від 07 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 було повідомлено позивача ОСОБА_1 про те, що її син, головний сержант командир танка танкового взводу танкової роти танкового батальйону військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 в районі н.п. Щербаки Запорізької області, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов`язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Після смерті сина, відповідно до положень Закону України № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у батьків ОСОБА_5 виникло право на отримання одноразової грошової допомоги. Покликаючись на неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків щодо утримання та виховання сина, а також погані стосунки відповідача з сином, позивачка звернулася до суду з позовом про усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги та заборону проводити виплати одноразової грошової допомоги чи будь-яких інших грошових виплат у зв`язку із загибеллю сина. Відповідно до пункту першого статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі Закон № 2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту другої цієї статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, серед інших, мають батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті). Статтею 16-4 Закону № 2011-XII закріплено підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються Так, призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком: а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення; б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. Одноразова грошова допомога не призначається особі, яка умисно позбавила життя чи вчинила замах на особу (осіб), яка (які) має (мають) відповідно до цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або притягалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення щодо загиблої (померлої) особи, за рішенням суду, яке набрало законної сили. У призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги може бути відмовлено або її виплата припинена чи призупинена особі, щодо якої рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено факт ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя. Отже, у спірних правовідносинах для усунення відповідача від права на отримання одноразової грошової допомоги необхідно встановити факт ухилення ним від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України). Позивачкою не доведено за допомогою належних та допустимих доказів факт ухилення відповідача від утримання загиблого сина за його життя: не надано доказів наявності заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина чи притягнення відповідача до юридичної відповідальності за несплату аліментів. У матеріалах справи наявний витяг з виконавчого провадження № 18034698 від 26 березня 2025 року, з якого вбачається, що виконавче провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_2 завершено, у зв`язку із поверненням 18 липня 2013 року виконавчого документу стягувачеві ОСОБА_1 за її письмовою заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 (а.с. 82). Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону № 2011-XII військовослужбовець, військовозобов`язаний або резервіст, який призваний на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, має право скласти в письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок своєї загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження). Проте, незважаючи на можливі погані стосунки з батьком, військовослужбовець, син сторін, не скористався своїм правом на позбавлення батька відповідної грошової допомоги та не зробив відповідне особисте розпорядження. На підтвердження позовних вимог позивачкою надано аудіозапис, на якому зафіксована напружена телефонна розмова сина ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_2 , в ході якої співрозмовниками застосовувалася нецензурна лексика та образи. Також факт поганих відносин між батьком та сином підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які підтвердили, зокрема факт відсутності відповідача під час поховання сина, що було його свідомим вибором, зумовленим неприязними стосунками з останнім. Разом з тим, доведення позивачкою поганих взаємовідносин між відповідачем та сином не є достатньою підставою для позбавлення відповідача права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки спеціалізованим законом, який регулює проведення такої виплати, як підставу для відмови передбачено встановлення судом факту ухиляння від виконання обов`язку щодо утримання загиблої (померлої) особи за її життя, що у спірних правовідносинах позивачкою не доведено. Відповідач не позбавлений батьківських прав стосовно сина. Він, на момент його смерті, мав правовий статус батька, з усією сукупністю прав, заснованих на спорідненості зі своєю дитиною. Як правильно встановлено місцевим судом, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця належить не останньому, і вказане майнове право не входить до складу спадщини після загибелі військовослужбовця, а набувається у зв`язку з фактом його загибелі, приписи ЦК України щодо спадкування, зокрема передбачений ст. 1224 ЦК України інститут усунення від права на спадкування, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин між матір`ю та батьком загиблого щодо усунення ОСОБА_2 від права на отримання одноразової грошової допомоги, пов`язаної із загибеллю його сина-військовослужбовця. Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Гордієнком Андрієм Івановичем залишити без задоволення, а рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 13 серпня 2025 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 07 листопада 2025 року. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М.