Постанова 4852 № 160/17299/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2023 року м. Дніпросправа № 160/17299/22 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року (головуючий суддя Лозицька І.О.) в адміністративній справі №160/17299/22 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- ВСТАНОВИВ: Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 01.11.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.04.2020 року: - №0014813305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 138 331,19 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 34582,80 грн.; - №0014833305 про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170грн.; - №0014843305, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 11527,60 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 2881,90 грн. В обґрунтування позовних вимог вказала, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт перевірки, що суперечить діючому в Україні законодавству. Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.04.2020 року №0014813305, №0014833305 та №0014843305 вважає такими, що підлягають скасуванню. На думку позивачки порушення полягають в тому, що банківською установою АТ «УкрСиббанк» у 2017 році анульовано основну суму боргу (кредиту) фізичній особі ОСОБА_1 та не надано до контролюючого органу податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік у зв`язку з отриманням додаткового блага. Відтак фізичною особою ОСОБА_1 зазначено загальний річний оподаткований дохід шляхом декларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи з фізичних осіб за 2017 рік на суму 138 331,19 грн. та військового збору на суму 11 527,60 грн. Позивач зазначає, що документальна позапланова невиїзна перевірки платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом - у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України, до її почату. З наказом про проведення перевірки, відомостями про дату її початку та місце проведення платник податку має бути ознайомлений у встановленому законом спосіб до її початку. Ця вимога є обов`язковою, в тому числі і при проведені позапланової документальної невиїзної перевірки. На думку позивача, контролюючим органом не може бути проведено невиїзну позапланову документальну перевірку щодо платника податку у разі відсутності підтвердження повідомлення платника податку про проведення даної перевірки, зокрема щодо дати і часу її проведення. У разі відсутності такого підтвердження встановлюється порушення процедури проведення перевірки, результатом чого є визнання протиправним податкових повідомлень-рішень прийнятих на основі таких перевірок. Крім того, протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платниками податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року у задоволенні позову відмовлено. Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що позивачці здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), у зв`язку з чим сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Позивач не виконав обов`язку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, із зазначенням в ній отриманого доходу у вигляді прощеного боргу як додаткового блага. Отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й висновки відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту). Зауважив, що нарахування пені та штрафних санкцій зупинено для зобов`язань, які виникли саме у період дії карантину. Водночас зобов`язання, що виникли до початку дії карантину, а відтак й порушення, що відбулись до цієї події не підпадають під дію вказаного положення. Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено переривання нарахування штрафних санкцій та пені. Так, застосування штрафних санкцій та нарахування пені позивачці здійснено контролюючим органом за 2017 рік, тобто на грошові зобов`язання, що виникли до 01.03.2020 року. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачкою подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги, серед іншого вказує, що контролюючим органом не може бути проведено невиїзну позапланову документальну перевірку щодо платника податку у разі відсутності підтвердження повідомлення платника податку про проведення даної перевірки, зокрема щодо дати і часу її проведення. У разі відсутності такого підтвердження встановлюється порушення процедури проведення перевірки, результатом чого є визнання протиправним податкових повідомлень-рішень прийнятих на основі таких перевірок. Крім того, протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платниками податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_2 » №223-П від 17.01.2020 року головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Скляренко О.Г. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року. За результатами проведеної перевірки, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт №9089/04-36-33-05/ НОМЕР_1 від 25.02.2022 року. Документальною позаплановою невиїзної перевіркою встановлені порушення платником податків ОСОБА_2 , а саме: - п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями), а саме, неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік; - пп. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1 ст. 168 та з урахуванням п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167, п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), а саме: заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом недекларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, в результаті чого визначено суду податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік на суму 138331,19 грн. та військовий збір на суму 11527,60 грн. На підставі акту перевірки №9089/04-36-33-05/3139511686 від 25.02.2020 року відповідачем сформовані податкові повідомлення-рішення, а саме: №0014843305 за формою «Р» від 17.04.2020 року, яким збільшено суму грошового забезпечення за військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами декларування на суму 11 527,60 грн. - збільшення військового збору та 2 881,90 грн. - сума штрафних (фінансових) санкцій; №0014813305 за формою «Р» від 17.04.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 138 331,19 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 34 582,80 грн.; №0014833305 за формою «Р» від 17.04.2020 року про застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 170грн Відповідно до наявного в матеріалах справи свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 було змінено прізвище на ОСОБА_1 . Позивачка вважає протиправними зазначені податкові повідомлення-рішення. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України. Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно пп. 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Види перевірок визначені в ст.75 Податкового кодексу України, відповідно до п.75.1 якої передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Відповідно до підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку, якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом. Пункт 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначає, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Також п.79.1 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. При цьому, згідно пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п.79.3 ст.79 ПКУ). Водночас, відповідно до пп.17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом. В силу

45. Податкового кодексу України, платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Водночас, пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). У свою чергу, відповідно до абзацу 6 пункту 42.4. статті 42 Податкового кодексу України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. На думку колегії суддів апеляційної інстанції системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте, брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення. Невиконання вимог щодо повідомлення платника податків про перевірку до початку її проведення призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Також слід взяти до уваги, що в силу абзацу 6 пункту 42.4. статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Матеріалами справи підтверджується, що податковим органом направлено на адресу позивачки рекомендованим поштовим повідомленням наказ на проведення перевірки та повідомлення. Однак вказане поштове повідомлення не було вручено адресату (позивачці) з таких причин: «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» (а.с.54 і зв.бік). На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз вказаного поштового відправлення дає підстави для висновку, що відповідачем дотримано вимоги статті 42 Податкового кодексу України щодо направлення повідомлення про проведення перевірки. Водночас, позивачка зазначає, що проведення невиїзної позапланової документальної перевірки щодо платника податку є неможливим у разі відсутності підтвердження повідомлення платника податку про проведення даної перевірки, зокрема щодо дати і часу її проведення. З цього приводу слід зазначити, що оскільки контролюючим органом дотримано вимоги статті 42 Податкового кодексу України щодо направлення повідомлення про проведення перевірки, то відповідачем правомірно та у порядку, встановленому діючим законодавством було проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивачки. Згідно з пп. 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу) (пп. 14.1.47 п.14.1ст.14 ПКУ). Пунктом 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. При цьому, кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Одночасно, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015 року, положення якого набрали чинності 07.05.2015р., передбачено, що підрозділ 1 розділу XX Перехідні положення доповнено п.8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01 січня 2014 року. До того ж, дія абз.1 цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015 року. Отже, з метою оподаткування, доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, слід розглядати окремо. За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п. 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідні положення ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп. 164.2.17 п.164.2ст.164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Таким чином, боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. Згідно з підпунктом 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такий дохід: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 % однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України. Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. З огляду на викладене, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором. Таким чином, оподатковуваним доходом позивачки є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивачка фактично отримала за банківським кредитом, без врахування таких платежів. Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 26.03.2020 року у справі №817/1670/16, адміністративне провадження №К/9901/38306/18; від 18.04.2019 року у справі № 815/6886/15, від 15.03.2019 року у справі №818/1102/16. Матеріалами справи підтверджується, що в акті перевірки відповідач посилається на повідомлення від ПАТ «УкрСиббанк» (лист від 12.11.2018 року №14-2-02/64611), відповідно до якого, у період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року банківською установою АТ «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750) нараховано дохід у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) фізичній особі ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 769306,59 грн. Також, з акту перевірки вбачається та не заперечується позивачкою, що ПАТ «Укрсиббанк» до перевірки було надано повідомлення про анулювання боргу від 31.07.2017 року №23-3/33572, відповідно до якого ПАТ «Укрсиббанк», як кредитор, з метою виконання вимог п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, повідомив позивача, як платника податку на доходи фізичних осіб, що кредитором - ПАТ «Укрсиббанк» прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості за кредитним договором №11395476000 від 18.09.2008 року, а саме, суми основного боргу (кредиту) 29685 доларів США, що складає 769306,59 грн. по курсу НБУ станом на 31.07.2017 року. (а.с. 19-25). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що позивачці було надано кредит саме в іноземній валюті. Пунктом 179.1 статті 179 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Згідно з пунктом 179.7 цієї ж статті фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Таким чином, відповідно до положень Податкового кодексу України визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, тобто є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Отже, основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, у тому числі і військового збору. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 802/1108/17-а. При цьому чинним законодавством України не закріплена стабільність курсу гривні до іноземних валют, при укладанні договорів про кредитування саме в доларах США, тим самим беручи на себе зобов`язання повернути кредитні кошти в цій валюті, позивач був обізнаний, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, і зміна цього курсу, можливо, відбудеться, а тому повинен був передбачити і врахувати підвищення валютного ризику за кредитним договором. Таким чином, позивачці здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), у зв`язку з чим сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Припинення зобов`язання внаслідок прощення боргу кредитором з одного боку звільняє боржника від обов`язку сплатити заборгованість за кредитним договором, з іншого боку породжує податкові зобов`язання перед державою. Отже, законодавець під додатковим благом розуміє основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором. Наведені вище норми чинного законодавства свідчать, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом, та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. При цьому, у разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Пунктом 16-1 підрозділу 10 Розділу Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 Кодексу), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 % від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Отже, отримання фізичною особою доходу, зокрема у вигляді вказаного додаткового блага, обумовлює виникнення в неї обов`язку зі сплати військового збору з такої суми. Матеріалами справи підтверджується, що позивачка не виконала обов`язку щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік, із зазначенням в ній отриманого доходу у вигляді прощеного боргу як додаткового блага. Враховуючи, що кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), в даному випадку не мала місце зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню, отже при прийнятті податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв відповідно до згадуваних норм Податкового кодексу України. Аналогічна правова

позиція Верховного Суду, висловлена у постанові від 13.01.2021 року по справі № 815/3071/18, від 07.06.2018 у справі №809/1343/17. Таким чином, за встановлених обставин отримання позивачкою доходу у вигляді додаткового блага, правильними є й висновки відповідача щодо правомірності визначення позивачу грошового зобов`язання зі сплати військового збору, обрахованого з суми прощеного (анульованого) кредитором основного боргу (кредиту). При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платниками податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, оскільки застосування штрафних санкцій та нарахування пені позивачці здійснено контролюючим органом за 2017 рік, тобто на грошові зобов`язання, що виникли до 01.03.2020 року. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. В силу ч. 5 ст. 328 КАС України рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі. Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.02.2023 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 25.05.2023 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України. В силу п.2 ч.5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова