Постанова 4857 № 140/2838/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2838/19 пров. № А/857/2768/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М., з участю секретаря судового засідання - Омеляновської Л.В., а також сторін (їх представників): від позивача - не з`явився; від відповідача - не з`явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській обл. про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору (суддя суду І інстанції: Димарчук Т.М., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 10 год. 45 хв. 16.01.2020р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 27.01.2020р.),- В С Т А Н О В И В: 19.09.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДФС у Волинській обл. наступні податкові повідомлення-рішення: № 0009421302 від 15.05.2019р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб /ПДФО/ на 55135 грн. 43 коп., з яких 44108 грн. 35 коп. за основним платежем та 11027 грн. 08 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0009451302 від 15.05.2019р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 4594 грн. 61 коп., з яких 3675 грн. 69 коп. за основним платежем та 918 грн. 92 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0009431302 від 15.05.2019р. щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій з платежу ПДФО в розмірі 170 грн. (а.с.3-5). Ухвалою суду від 23.10.2019р. допущено заміну первісного відповідача ГУ ДФС у Волинській обл. його правонаступником ГУ ДПС у Волинській обл. (а.с.48-49). Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020р. у задоволенні заявленого позову відмовлено за безпідставністю (а.с.106-111). Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ОСОБА_1 , який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить апеляційний суд скасувати рішення суду першої інстанції та винести нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.116-121). В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що під час розгляду справи судом не враховано преференцію, яка встановлена в п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу /ПК/ України. Цією нормою встановлено невіднесення до додаткового блага платника податку і невключення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу прощених (анульованих) кредитором сум курсової різниці та процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами. Курсова різниця обчислюється як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України /НБУ/ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014р., прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014р. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015р. Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. Для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню. Також при вирішенні справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, комісії та/або штрафні санкції (пеню), а також дотримання порядку повідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у платника податків обов`язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, відповіді ТзОВ «ОТП Факторинг» на запит суду, зміна валюти зобов`язання відбулася 02.03.2015р., при цьому, офіційний курс долара США в цей день становив 26,8581 грн. Окрім того, за кредитним договором № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р. кредит не був погашений станом на 01.01.2014р., а операція з прощення (анулювання кредиту) здійснена після 01.01.2015р., через що спірні правовідносини підпадають під дію п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, що було проігноровано судом першої інстанції при винесенні рішення. Також апелянт вважає рішення суду невмотивованим, оскільки воно не враховує всіх аргументів сторін, що стосуються розглядуваного спору. Відповідачем ГУ ДПС у Волинській обл. скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення, яке також відповідає усталеній судовій практиці по наведеній категорії справ (а.с.135-142). У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося. Також в порядку ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 04.05.2020р. за допомогою засобів електронного зв`язку до апеляційного суду надійшла письмова заява представника позивача адвоката Максимчука Ю.В. про відкладення розгляду справи із покликанням на запровадження в Україні карантину (Т.2, а.с.143-144). За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки поверхневі та загальні покликання на умови карантину не можуть вважатися достатньою підставою для відкладення розгляду справи. Також рекомендація Ради суддів України (лист № 9рс-186/20 від 16.03.2020р.) не вказує на припинення судами розгляду справ, а лише встановлює особливий режим судів України, який включає в себе, зокрема, розгляд справ в режимі відеоконференції, по можливості здійснення розгляду справи без участі сторін, в порядку письмового провадження, рекомендацію учасникам судових засідань подавати до суду заяви про розгляд справи у їхній відсутності за наявними у справі матеріалами. Водночас, до заявленого клопотання не долучені документи про повноваження представника, а наявний в матеріалах справи ордер стосується представництва в суді першої інстанції (а.с.59). Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін (їх представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено, клопотань про їх витребування/долучення тощо останнім не заявлено. В протилежному випадку відкладення розгляду справи без пошуку реальних можливостей здійснювати правосуддя в умовах карантину може бути розцінено як самоусунення від виконання обов`язку по здійсненню розгляду справи. Додатково колегія суддів враховує, що відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки суду, а й учасників справи. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989р. у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Він не буде відповідальним за відкладення, викликані станом його здоров`я, оскільки вони пов`язані з форс-мажорними обставинами. Окрім цього, Європейський суд з прав людини визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі «Varela Assalino contre le Portugal» (пункт 28, № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду. У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права. Європейський суд вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів. У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду, є доцільнішим, ніж усні слухання; розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Як достовірно встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_1 (позичальник) та ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р., відповідно до якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 38760 доларів CША для придбання нерухомого майна (а.с.14-18). На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.05.2011р. ПАТ «ОТП Банк» відступив ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги боргових зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 (а.с.60-66). 05.04.2017р. між ПАТ «ОТП Банк» та позивачем укладено угоду про врегулювання боргу за кредитним договором № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р., згідно з якою боржнику кредитором було здійснено анулювання (прощення) боргу у розмірі 524326 грн. 65 коп., що складається з суми (тіла) кредиту (основної суми боргу) у розмірі 245046 грн. 42 коп. та пені у розмірі 279280 грн. 23 коп. (а.с.19). Вказану угоду укладено з метою визначення порядку виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 17.02.2015р. по справі № 161/15459/14-ц про стягнення боргу за кредитним договором № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р. у розмірі 585626 грн. 65 коп. Згідно з п.2.2 цієї угоди заборгованість ОСОБА_1 (позичальника) за вказаним судовим рішенням становить 585626 грн. 65 коп. Відповідно до пп.2.2.3 вказаної угоди за умови належного виконання позичальником умов пп.2.2.2 даного договору (сплати боргових зобов`язань у розмірі 61300 грн. та витрат кредитора на ведення претензійно-позовної роботи у розмірі 3654 грн.) кредитор, керуючись ст.605 Цивільного кодексу України, здійснює анулювання (прощення) боргу у розмірі 524326 грн. 65 коп., що складається з суми кредиту (основної суми боргу) у розмірі 245046 грн. 42 коп. та пені в розмірі 279280 грн. 23 коп. Положенням пп.2.2.4 наведеної угоди визначено, що при прощенні боргу у позичальника відповідно до вимог абз.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України виникає оподаткований дохід та позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України. Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів податковому органу ОСОБА_1 за ІV квартал 2017 року отримав дохід у вигляді додаткового блага в сумі 524326 грн. 65 коп. від ТзОВ «ОТП Факторинг Україна». 28.11.2018р. відповідач ГУ ДФС у Волинській обл. звернувся до ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» з листом № 21098/10/03-20-55-13 «Про проведення звірки», в якому, у тому числі, просив підтвердити або спростувати виплату у 2017 році ОСОБА_1 доходу у вигляді додаткового блага (за ознакою доходу 126) в загальному розмірі 524326 грн. 65 коп. (а.с.37). У відповідь на вищезазначений запит ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» скерувало лист від 27.12.2018р., в якому повідомило про те, що на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.05.2011р. ПАТ «ОТП Банк» відступив ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги боргових зобов`язань за кредитним договором, укладеним між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Керуючись положеннями ст.605 Цивільного кодексу України, з ОСОБА_1 05.04.2017р. укладено угоду про врегулювання боргу за кредитним договором № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р., відповідно до п.2.2.3 якої фізичній особі-боржнику було здійснено кредитором анулювання (прощення) боргу у розмірі 524326 грн. 65 коп., в т.ч. тіло кредиту - 245046 грн. 42 коп., пеня - 279280 грн. 23 коп. (а.с.38). Упродовж 11.03.2019р.-13.03.2019р. відповідачем ГУ ДФС у Волинській обл. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017р. по 31.12.2017р., за результатами якої складено Акт перевірки № 4662/03-20-13-02/ НОМЕР_1 від 14.03.2019р. Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення позивачем норм податкового законодавства: пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, ст.179 ПК України, зокрема, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків за IV квартал 2017 року не включений дохід у розмірі 245046 грн. 42 коп., отриманий ним як додаткове благо, у вигляді основної суми боргу (кредиту) позивача, прощеного (анульованого) ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» за його самостійним рішенням відповідно до угоди про врегулювання боргу за кредитним договором, внаслідок чого занижено ПДФО за 2017 рік на суму 44108 грн. 35 коп.; п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено військовий збір за 2017 рік в сумі 3675 грн. 69 коп.; ст.49, п.176.1 ст.176 ПК України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік (а.с.6-8). На підставі висновків перевірки відповідачем винесені наступні податкові повідомлення - рішення: № 0009421302 від 15.05.2019р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДФО на 55135 грн. 43 коп., з яких 44108 грн. 35 коп. за основним платежем та 11027 грн. 08 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9); № 0009451302 від 15.05.2019р. щодо збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 4594 грн. 61 коп., з яких 3675 грн. 69 коп. за основним платежем та 918 грн. 92 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.11); № 0009431302 від 15.05.2019р. щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій з платежу ПДФО в розмірі 170 грн. (а.с.10). 24.06.2019р. позивач подав в порядку адміністративного оскарження до ДФС України скаргу, у якій просив скасувати спірні податкові повідомлення-рішення, однак рішенням ДФС України № 7033/П/99-99-11-05-01-25 від 20.08.2019р. про результати розгляду скарги доводи позивача були відхилені, а вказані податкові повідомлення-рішення - залишені без змін (а.с.12-13). Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про те, що прощена (анульована) основна сума кредитної заборгованості позивача за кредитним договором у розмірі 245046 грн. 42 коп. не є доходом, який отриманий платником податків як додаткове благо та про поширення на анульовану банком суму положень п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є помилковими. При цьому, пункт 8 підрозділу 1 розділу XX ПК України стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, відносно якого відбулась зміна валюти зобов`язання з іноземної у гривню, та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої. Проте, матеріали справи не містять будь-яких доказів зміни умов кредитного договору № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р. (зміна валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню та прощення розміру різниці, відповідно розрахованої), а відтак п.8 підрозділ 1 розділу XX ПК України не може бути застосовано до спірних правовідносин. Посилання позивача на ту обставину, що зміна іноземної валюти зобов`язання відбулася 02.03.2015р. (дата набрання законної сили рішення Луцького міськрайонного суду Волинської обл. від 17.02.2015р. у справі № 161/15469/14 про стягнення боргу за кредитним договором № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р.) є безпідставним, оскільки у відповіді на запит суду ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» пояснило, що при зверненні з позовом до суду про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором останнє просило стягнути заборгованість у гривнях у розмірі 585626 грн. 85 коп. Таким чином, валюта зобов`язання була визначена в гривневому еквіваленті, а відтак суд не змінював валюти зобов`язання. Крім того, на запит суду листом № 175 від 29.11.2019р. ТзОВ «ОТП Факторинг-Україна» повідомило, що між ТзОВ «ОТП Факторинг-Україна» та ОСОБА_1 не укладався договір про внесення змін до кредитного договору № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р. (щодо зміни валюти зобов`язання). Сторони не домовлялись про зміну валюти зобов`язання, оскільки спір по договору був вирішений рішенням суду, а при зверненні з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської обл. про стягнення з позивача заборгованості за вказаним кредитним договором ТзОВ «ОТП Факторинг-Україна» просило стягнути заборгованість в гривнях у розмірі 585626 грн. 85 коп. Розрахунок заборгованості подавався в іноземній валюті відносно тіла кредиту та в національній валюті - відносно пені. Таким чином, сума прощеної позивачу основної заборгованості за кредитом у розмірі 245046 грн. 42 коп. є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню як ПДФО, так і військовим збором. Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке. Фактичною підставою прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про те, що оскільки кредитором (банком) здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту), з метою оподаткування така сума анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного оподатковуваного доходу і є підставою для подання декларації про майновий стан та сплати військового збору. Вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено положеннями ПК України. Згідно з пп.163.1.1 та 163.1.2 п.163.1 ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Відповідно до абз.2 п.164.1 ст.164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Підпунктом 14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. За правилами пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Відповідно до пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України є вичерпним. Так, відповідно до пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015р.) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Законом України № 321-VIII від 09.04.2015р. «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» положення якого набрали чинності 07.05.2015р., підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо. За змістом наведених положень у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. Наведені норми також вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Крім того, кредитор в свою чергу має належним чином повідомити платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, шляхом укладення відповідного договору, шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто) та включити суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку. Боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку, в тому числі і військового збору. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Аналогічна правова позиція вже неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018р. у справі № 826/6896/17, від 01.10.2019р. у справі № 826/4578/17, від 29.01.2019р. у справі № 821/707/17. При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство чітко визначало, що сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014р. не є додатковим благом, у силу визначеного п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України правового врегулювання, однак необхідною передумовою є саме зміна валюти кредитування. Доказів того, що така умова мала місце, або що позивачу відмовлено банком у застосуванні такої умови сторонами не надано, а судом їх не встановлено. Зокрема, на запит суду листом № 175 від 29.11.2019р. ТзОВ «ОТП Факторинг-Україна» повідомило, що між ТзОВ «ОТП Факторинг-Україна» та ОСОБА_1 не укладався договір про внесення змін до кредитного договору № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р. (щодо зміни валюти зобов`язання). Сторони не домовлялись про зміну валюти зобов`язання, оскільки спір по договору був вирішений рішенням суду, а при зверненні з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської обл. про стягнення з позивача заборгованості за вказаним кредитним договором ТзОВ «ОТП Факторинг-Україна» просило стягнути заборгованість в гривнях у розмірі 585626 грн. 85 коп. Розрахунок заборгованості подавався в іноземній валюті відносно тіла кредиту та в національній валюті - відносно пені. Таким чином, сума прощеної позивачу основної заборгованості за кредитом у розмірі 245046 грн. 42 коп. є доходом платника податку в повному обсязі та підлягає оподаткуванню як ПДФО, так і військовим збором. З огляду на встановлені судом обставини, підтвердження нарахування сум ПДФО та військового збору саме за прощення (анулювання) кредитором за його самостійним рішенням основної суми боргу (кредиту), відсутності доказів зміни валюти за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що такий борг набуває статусу додаткового блага та відповідно до вимог пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Згідно з п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп.167.2 - 167.6 ст.167 Кодексу). Також доходи, визначені ст.163 ПК України, є об`єктом оподаткування військовим збором (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об`єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України (пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України). Водночас, відповідно до пп.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп.165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п.165.1 ст.165 Кодексу. Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (далі - податкова декларація) визначено ст.179 ПК України, згідно з п.179.1 якої платник податку зобов`язаний подавати податкову декларацію відповідно до Кодексу. При цьому сума податкового зобов`язання, зазначена в декларації, самостійно сплачується платником податку до 01 серпня року, що настає за звітним (п.179.7 ст.179 ПК України). Із урахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.179.1, 179.7 ст.179 ПК України, позивач, будучи платником ПДФО, зобов`язаний був подати податковому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі прощеної основної суми боргу (кредиту), що є доходом і додатковим благом, отриманих від ПАТ «ОТП Банк» внаслідок анулювання (прощення) останніми заборгованості за кредитним договором, та відповідно сплатити ПДФО і військовий збір. Також у розглядуваному випадку кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тому з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України та оподатковується ПДФО і військовим збором. Із урахуванням наведеного, а також приймаючи до уваги вимоги пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.п.179.1, 179.7 ст.179 ПК України, позивач, будучи платником ПДФО, зобов`язаний був подати податковому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 245046 грн. 42 коп. (наведена сума складається з основної суми боргу по кредиту, що є доходом і додатковим благом, і не включає відсотків, процентів, штрафів та пені), отриманий від ПАТ «ОТП Банк» внаслідок анулювання (прощення) останнім заборгованості за кредитним договором № ML-A02/077/2008 від 28.05.2008р., та відповідно сплатити ПДФО та військовий збір. Пунктом 123.1 ст.123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. Відповідно до п.120.1 ст.120 цього Кодексу неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За таких обставин відповідачем згідно спірних податкових повідомлень-рішень правомірно донараховано позивачу: 44108 грн. 35 коп. ПДФО та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11027 грн. 08 коп.; 3675 грн. 69 коп. військового збору та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 918 грн. 92 коп. а також застосовано штраф в розмірі 170 грн. Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, ст.179, пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позов є безпідставним, через що задоволенню не підлягає. Згідно ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 . З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.139, ч.4 ст.229, ч.3 ст.243, ст.310, ч.2 ст.313, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020р. в адміністративній справі № 140/2838/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін. Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. М. Шавель судді В. З. Улицький С. М. Кузьмич Дата складення повного тексту судового рішення: 06.05.2020р.