Постанова Рівненський апеляційний суд № 559/1622/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 травня 2023 року м. Рівне Справа № 559/1622/19 Провадження № 22-ц/4815/656/23 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М. суддів: Вейтас І. В., Хилевича С. В. секретар судового засідання Пиляй І. С. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк», відповідач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 березня 2023 року у складі судді Ральця Р. В., ухвалене в м. Дубно Рівненської області об 11 годині 08 хвилини, повний текст рішення складено 27 березня 2023 року, в с т а н о в и в : Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором 31 березня 2008 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (правонаступник ВАТ «Електрон Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KF48171 з додатками, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 91 000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 30.03.2023 року під 12,5% річних. 16 лютого 2016 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №4 до кредитного договору WKF48171 від 31.03.2008 року. Відповідно до даної угоди позичальнику було видано транш 2 в сумі 1226377,86 грн., та транш 3 в сумі 703105,59 грн., на погашення заборгованості по траншу 1, що був виданий в сумі 91 000,00 доларів США. Позивачем умови кредитного договору виконано та надано кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки. В якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № KF48171 від 31.03.2008 року з ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 31 березня 2008, згідно з умовами якого ОСОБА_2 оручителем по зобов`язаннях ОСОБА_1 .. Згідно п.2 ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та інших витрат. Межі відповідальності поручителя передбачені також і в п. 1.2. укладеного з ОСОБА_2 договором поруки. Банк 24 травня 2019 року надіслав відповідачам, і боржнику, і поручителю повідомлення-вимогу вих. № 10677/70. Відповідачі своїх договірних зобов`язань не виконали, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в загальній сумі 1 516 097, 62 грн., з яких: 1 094 472,16 гривень строкова заборгованість по тілу кредиту; 96 919,79 гривень прострочена заборгованість по тілу кредиту; 8 225,43 гривень строкова заборгованість по відсотках; 250 293,31 гривень прострочена заборгованість по відсотках. Окрім цього відповівідно до п. 6.2 і п. 6.3 кредитного договору, відповідачам нарахована пеня за період з 15.05.2018 по 15.05.2019 в розмірі 66 186,93 гривень. Враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь AT «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №KF48171 від 31.03.2008 року у розмірі 1 068 132, 67 гривень та понесені судові витрати. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 березня 2023 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що Банком не доведено у встановленому законом порядку належними і достатніми доказами заявлених позовних вимог, внаслідок чого суд в межах наявних матеріалів був позбавлений можливості встановити розмір заборгованості за кредитним договором станом на 16.05.2019 року та розрахувавати всі види платежів позичальника. Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Акціонерне товариство «Таскомбанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує позицію суду про недоведеність позовних вимог Банком та пояснює, що на підтвердження отримання позичальником кредиту надано заяви на видачу кредитних коштів, виписки по особових рахунках з 31.08.2008 року по 12.10.2018 року , які свідчать про видачу кредитних коштів у сумі 85 000,00 доларів США та 6 000,00 доларів США. Додає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами руху коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами надання позичальнику кредитних коштів. Заперечує належність такого доказу як висновок експерта № 3193 від 31.01.2022 року та стверджує, що він суперечить решті матеріалів справи, викликає сумніви у його правильності, у зв`язку з чим було заявлено клопотання про призначення у справі повторної судово-економічної експертизи, виконання якої доучити іншій експертній установі, однак судом це клопотання відхилене. Додає, що місцевим судом під час розгляду справи було безпідставно відмовлено у задоволенні ряду клопотань, а саме: після відмови у задоволенні заяви про призначення судово-економічної експертизи представник позивача клопотав про оголошення перерви з метою надання можливості подати висновок експерта, складений на замовлення, для підтвердження письмових доводів необґрунтованості наявної в справі судово-економічної експертизи, яка судом проігнорована: безпідставно відхилено заяву про відвід головуючому судді Ральцю Р.В., який діяв упереджено, необ`єктивно, однобічно розглянув спір. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Згідно ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що 31 березня 2008 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» (правонаступник ВАТ «Електрон Банк») та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № KF48171 з додатками, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 91 000,00 доларів США, з кінцевим строком погашення не пізніше 30.03.2023 року (пункт 1.1, 1.2 Кредитного договору) під 12,5% річних. Згідно заяви на видачу готівки №1725_10 від 01.04.2008 та №1725_13 від 02.04.2008, ОСОБА_1 видано кредитні кошти в розмірі 8500 доларів США та 6000 доларів США. 16 лютого 2016 року між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №4 до кредитного договору WKF48171 від 31.03.2008 року, за умовами якої позичальнику було видано транш 2 в сумі 1226377,86 грн., та транш 3 в сумі 703105,59 грн., на погашення заборгованості по траншу 1, що був виданий в сумі 91000,00 доларів США. 16 лютого 2016 року між ПАТ «ВіЕС Банк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №4 до кредитного договору WKF48171 від 31.03.2008 року, за умовами якої позичальнику було видано транш 2 в сумі 1226377,86 грн., та транш 3 в сумі 703105,59 грн., на погашення заборгованості по траншу 1, що був виданий в сумі 91000,00 доларів США. Встановлена процентна ставка в розмірі 15% (по траншу 2 з 16.02.2016 по 15.02.2018) та 18% з 16.02.2018, транш 3 - 0,001%. 31 березня 2008 року з ОСОБА_2 було укладено договір поруки, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № KF48171 від 31.03.2008 року, згідно з умовами якого вона є поручителем за зобов`язаннями ОСОБА_1 У п. 1.2 договору поруки передбачено межі відповідальності поручителя та зазначено, що поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за порушення зобов`язань боржника, які випливають з кредитного договору № KF48171 від 31.03.2008, укладеного між кредитором і боржником. 16.02.2008 року укладено додаткову угоду №1 до договору поруки кредитного договору WKF48171 від 31.03.2008 року. Акціонерне товариство «Таксомбанк» є правонаступником ВАТ «Електрон Банк», про що зазначено у статуті АТ «Таскомбанк» (а.с. 62-63). Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Банком 24 травня 2019 року було надіслано відповідачам повідомлення-вимогу вих. № 10677/70 та № 10683/70. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № KF48171 від 31.03.2008, станом на 16.05.2019, відповідач заборгував Банку кошти у загальній сумі 1 516 097, 62 грн., з яких: 1 094 472,16 гривень строкова заборгованість по тілу кредиту; 96 919,79 гривень - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 8 225,43 гривень - строкова заборгованість по відсотках; 250 293,31 гривень - прострочена заборгованість по відсотках (а.с. 4-29 том І). В подальшому Банк збільшив позовні вимоги до 2 234 732,67 грн (а.с. 46, том І), а згодом зменшив, у зв`язку з погашенням відповідачами заборгованості за тілом кредиту в сумі 1 166 600,00 грн., яка була зарахована на заборгованість по тілу траншу 2, з огляду на що заборгованість по тілу із суми 1 191 391,95 грн. зменшилась і становить 24 791,95 грн., а остаточна сума заборгованості зменшена до 1 068 132,67 грн. (а.с. 106, том І). Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 29.01.2021 у справі призначено судово-економічну експертизу (з дослідженням документів фінансово кредитних операцій). У висновку експерта №3193 від 31.01.2022 року за результатами проведення судово-економічної експертизи зазначено наступне: «Дослідивши розрахунок заборгованості станом на 16.05.2019 в межах наданих матеріалів встановлено суперечливі й неузгоджені дані, в т.ч. з умовами кредитного договору №KF48171 від 31.03.2008 (з врахуванням змін, внесених додатковими угодами) та наявними розрахунковими документами, а саме: розрахунок банку не містить залишків заборгованості за кредитом, на які нараховуються проценти; розрахунок банку не містить інформації щодо утворення простроченої заборгованості, на яку здійснюється нарахування пені; в розрахунку банку не відображено повного обсягу платежів в погашення процентів та відсутні платежі в погашення пені за період з 31.03.2008 по 22.02.2016, що наведені у виписці по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 31.03.2008 по 12.10.2018; застосування в розрахунку заборгованості станом на 16.05.2019 процентних ставок для нарахування процентів за траншем-2 у розмірах 16, 00%, 13, 88%, 20, 60% за траншем-3 у розмірі 1, 001% є документально необґрунтованим та не узгоджується з умовами додаткової угоди №4 від 16.02.2016. Враховуючи відсутність повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за кредитним договором №KF48171 від 31.03.2008 за досліджуваний період (з 31.03.2008 по 16.05.2019) в межах наданих матеріалів не можливо в повній мірі дослідити відповідність розрахунку заборгованості станом на 16.05.2019 умовам кредитного договору №KF48171 від 31.03.2008. Вмежах наданих на дослідження матеріалів відсутній повний обсяг первинних документів та документів бухгалтерського обліку банку (в т.ч. відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахункам), що підтверджують заборгованість за Кредитним договором №KF48171 від 31.03.2008 в доларах США станом на 16.02.2016 у розмірі 69360, 77 дол. США та надання гривневих траншів у загальному розмірі 1929483, 45 грн. Враховуючи зазначене, у зв`язку з відсутністю повного обсягу первинних документів та документів бухгалтерського обліку банку, в межах наявних матеріалів не видається за можливе в повній мірі дослідити відповідність гривневого еквіваленту суми кредиту, передбаченого умовами додаткової угоди №4 від 16.02.2016, залишку заборгованості за кредитним договором №KF48171 від 31.03.2008 в доларах США станом на дату укладання зазначеної додаткової угоди. В результаті проведеного дослідження в частині арифметичних розрахунків, виходячи з відомостей, наведених в розрахунку заборгованості станом на 16.05.2019 та виписці по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 31.03.2008 по 12.10.2018, встановлено, що еквівалент гривневих траншів (1929483,15 грн., передбачених умовами додаткової угоди №4 від 16.02.2016, в доларах США (69360.77 дол.США) перевищує загальний залишок заборгованості (68616,50 дол.США) за кредитним договором №KF48171 від 31.03.2008 на 744, 27 дол.СІІІА. В результаті проведеного дослідження, згідно наявних документів, встановлено, що в розрахунку заборгованості станом на 16.05.2019 не відображено повного обсягу платежів в погашення процентів та пені за період з 31.03.2008 по 22.02.2016, що наведені у виписці по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 31.03.2008 по 12.10.2018. Враховуючи відсутність повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку та інших документів, які відображають облік здійснених операцій за кредитним договором №KF48171 від 31.03.2008 за досліджуваний період (з 31.03.2008 по 16.05.2019), в межах наданих матеріалів не можливо встановити розмір заборгованості за кредитним договором станом на 16.05.2019. В зв`язку з відсутністю платіжних документів позичальника, повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку (виписок по рахункам) та детальних умов погашення заборгованості на момент укладення кредитного договору №KF48171 від 31.03.2008 та Додатку №2 від 01.10.2008, в межах наявних матеріалів не видасться за можливе встановити (розрахувати) всі види платежів позичальника по кредитному договору №КР48171 від 31.03.2008, зі змінами та доповненнями.» (а.с. 2-95 т.2). Як видно із описової та результативної частини судово-економічної експертизи експерт у свох висновках не надав відповіді чи мають відповідачі обов`язок щодо заборгованості по кредиту чи таких зобов"язань у них не має. Судом достовірно встановлено, що кредитні кошти позичальник ОСОБА_1 отримував і відповідно до Виписки по особовому рахунку за період з 31.03.2008 року по 12.10.2018 року частково погашав кредит. Заперечуючи позовні вимоги відповідачі зазначають, що заборгованості у них перед банком не має, свої зобов"язання за кредитом виконали. Разом з тим, відповідачамим не подано до суду платіжних документів, які спростовували б вимоги позовної заяви і були б контррозрахунком заборгованості, поданої позивачем. Провадена у справі судово-економічна експертиза не містить висновків про те, яка ж сума кредитних коштів, відсотків за користування кредитом повернута кредитору боржником. Зазначаючи у експертизі про те, що у Розрахунку заборгованості підсутні платежі в погашення кредиту, експертом не вказано, що відсутність такої інформації у Розрахунку спростовується фактом внесення цих платежів. Вимогу експерта надати для дослідження платіжні документи (квитанції) позичальника не виконана і такі документи для проведення експертизи не були надані. З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про те, що безпідставніть позовних вимог підтверджується висновками судово-економічної експертизи №3193 від 31.01.2022 року є неправильним. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до положень частини першої-четвертої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною першою статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини друга, четверта статті 77 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Для встановлення дійсних фактичних обставин справи сторони мають надати до суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, які підлягають оцінці судом. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частини перша, третя статті 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України). Відповідно до статті 79 ЦПК України докази мають бути достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно зі статтею 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). У справі, яка переглядається, звертаючись до суду з позовом, товариство обґрунтовувало свої вимоги наявністю заборгованості за іпотечним договором, що не заперечували відповідачі у справі. Позивач зазначав, що умовами кредитного договору було передбачено відповідальність позичальника у виді сплати процентів як за правомірне користування кредитними коштами, так і за неправомірне користування цими коштами, так як ці проценти охоплюються диспозицією частини другої статті 625 ЦК України. Верховний Суд у своїй постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) наголосив на тому, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). До подібних висновків дійшов Верховний Суду у постанові від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15, провадження № 61-10125 св

21. У справі, яка переглядається відповідачі заперечували проти розміру заборгованості, проте не спростовували його належними доказами, як того вимагають положення цивільно-процесуального законодавства щодо доказування. Натомість, Банком надано детальний розрахунок заборгованості із зазначенням сум та дат погашення кредиту відповідачами, який підтверджений, залишком суми заборгованості, а також нарахованих санкцій відповідно до закону та умов договорів між сторонами, а тому заявлена Банком остаточна сума заборгованості (після уточнення позовних вимог) в розмірі 1 068 132 гривні 67 копійок підлягає до стягнення солідарно з обох відповідачів. Матеріали справи містять графік погашення кредиту, який був погоджений сторонами при укладенні кредитного договору. Відповідачами не подано до суду жодного доказу, який би підтверджував виконання ними кредитних зобов"язань - квитанцій, платіжних доручень, тощо. Згідно до вимог ст. 554, 610 ЦК України боржник та поручитель несуть відповідальність за невиконання зобов`язання як солідарні боржники. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України). Аналізуючи обставини справи в сукупності і взаємозв`язку із нормами права, якими вони врегульовані, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» про стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно усієї суми заборгованості в розмірі в розмірі 1 068 132 гривні 67 копійок є обґрунтованими, доведеними та підлягають до задоволення в повному обсязі. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст. 141 ЦПК України). Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Як вбачається із матеріалів справи, за подання до суду позовної заяви АТ «Таскомбанк» було сплачено судовий збір у розмірі 22 741,46 грн. згідно меморіального ордеру №528668671 від 16.07.2019 року (а.с. 1, том І), а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції 24 032,99 грн. відповідно до платіжної інструкції № 1126283761 від 11.04.2023 року (а.с. 238, том ІІ). Окрім того, позивачем понесено витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову відповідно до меморіального ордеру №528671823 від 16.07.2019 року і сумі 960,50 грн.. Вказані суми, які в сукупності становлять 47 734,95 грн., підлягають стягненню на користь Банку з відповідачів у рівних частинах. Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» задовольнити. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 15 березня 2023 року скасувати. Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №KF48171 від 31.08.2008 року у сумі 1 068 132 (один мільйон шістдесят вісім тисяч сто тридцять дві) гривні 67 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 47 734 (сорок сім тисяч сімсот тридцять чотири) гривні 95 копійок в рівних частинах: по 23 867 (двадцять три тисячі вісімсот шістдесят сім) гривень 48 копійок з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 червня 2023 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Вейтас І. В. Хилевич С. В.