Постанова КЦС ВС № 755/10942/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня2024 року м. Київ справа № 755/10942/17 провадження № 61-15442св23 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуАкціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року, ухвалене у складі судді Катющенко В. П., та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, прийняту у складі суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовної заяви У липні 2017 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом. Позовну заяву банк мотивував тим, що 13 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 014-462-КЖ, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 60 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення - до 12 грудня 2022 року. Відповідач порушувала умови кредитного договору, зобов`язання належним чином не виконувала, станом на 19 травня 2017 року утворилась прострочена заборгованість за кредитом у розмірі 33 847,38 доларів США, із яких: 26 400,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 447,38 доларів США - заборгованість за процентами. Банк указував, що на виконання умов договору відповідачу направлена вимога про досудове врегулювання спору, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. АТ «Сенс Банк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 33 847,38 доларів США, із яких: 26 400,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 447,38 доларів США - заборгованість за процентами. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року у позові АТ «Сенс-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Стягнуто з АТ «Сенс-Банк» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати вартості судово-економічної експертизи у сумі 16 445,00 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс-Банк» залишено без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року - без змін. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, надав оцінку висновку судово-економічної експертизи від 17 травня 2019 року, встановив, що поставлені на вирішення експертизи питання вирішені не в повному обсязі, експерту не вдалося встановити суму заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту станом на 19 травня 2017 року окремо за тілом кредиту та окремо за процентами, у зв`язку з ненаданням банком виписок за рахунками, запитуваних експертом. При цьому суд констатував, що заперечень від АТ «Сенс Банк» щодо висновку експерта чи доказів його спростування не надано, банк не скористався правом на заявлення клопотання про призначення повторної експертизи у цій справі, не пояснив, на підставі чого застосовувалася процентна ставка, яка не була передбачена умовами договору кредиту. Іншого розрахунку заборгованості суду також не надано. За відсутності належного розрахунку заборгованості, який би відповідав умовам договору, з огляду на висновок судової експертизи, суд першої інстанції вказав, що був позбавлений можливості достовірно та беззаперечно встановити реальний розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за договором кредиту. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками. Суд апеляційної інстанції, пославшись на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21), вказав, що у АТ «Сенс-Банк» після завершення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки (частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку»), були відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 13 грудня 2007 року. Короткий зміст вимог касаційної скарги У жовтні 2023 року АТ «Сенс-Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 01 листопада 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Дніпровського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги. У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду. 08 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20), від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (провадження № 14-546цс19) та у постановах Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21), від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19. Заявник стверджує, що суду першої інстанції, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не був позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Проте суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, застосував висновок експертизи, який був наданий невідомою установою - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» (далі - ТОВ «Експертно-дослідна служба України»), не здійснив самостійний розрахунок суми заборгованості. Судово-економічна експертиза ТОВ «Експертно-дослідна служба України» проведена не у відповідності до вимог процесуального закону та статті 7 Закону України «Про судову експертизу». Заявник зазначає, що апеляційний суд у оскаржуваній постанові дійшов помилкового висновку про задоволення кредитором AT «Сенс Банк» своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, на підставі частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», оскільки рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі № 755/1881/19 визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 44065779 від 15 листопада 2018 року, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Світоч» міста Києва Алієвим Гусєйном Азіз Огли щодо квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_1 (іпотечне майно) та скасовано державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» (правонаступника АТ «Укрсоцбанк») на вказану квартиру та припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на цю квартиру. Це рішення набрало законної сили та виконано. Заявник робить висновки про те, що суд апеляційної інстанції неправильно засотував норми матеріального права. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Самчук М. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. У відзиві представник відповідача стверджує, що позичальнику кредит не видавався в іноземній валюті - доларах США. Матеріали справи не містять доказів отримання позичальником суми кредиту згідно з умовами кредитного договору, робить висновок про те, що не встановлено, яку суму кредиту отримала позичальник. Звертає увагу, що суди попередніх інстанцій визнали висновок експерта належним та допустимим доказом. Банк цих висновків не спростував. Експерт не зміг установити розмір заборгованості, оскільки банк не надав виписки за запитуваними рахунками. Крім того, згідно з довідкою про отримання доходу у вигляді прощення боргу від 15 серпня 2019 року № 12, АКБ СР «Укрсоцбанк» у зв`язку із задоволенням вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом набуття на нього права власності здійснило анулювання заборгованості за кредитним договором від 13 грудня 2007 року у сумі 783 805,09 грн. Отже, представник відповідача вважає, що зобов`язання ОСОБА_1 перед банком припинено, а вимоги банку після реєстрації за собою права власності на предмет іпотеки є недійсними. Стверджує, що суди обґрунтовано виходили з того, що рішення про анулювання боргу прийнято кредитором добровільно, приймаючи таке рішення, він мав ураховувати всі ризики, пов`язані з його прийняттям. Тому робить висновок, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором припинилися, оскільки позивач скористався таким правом у позасудовому порядку та здійснив анулювання (прощення) боргу за кредитним договором. Фактичні обставини справи, встановлені судами 13 грудня 2007 між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 014-462-КЖ, за умовами якого кредитор надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 60 000,00 доларів США, зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення основної заборгованості - до 12 грудня 2022 року. Згідно з пунктом 1.2 договору кредиту кредит надається позичальнику на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 2.1 договору кредиту, надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових коштів в іноземній валюті (долари США) на цілі, визначені пунктом 1.2. цього договору. У пункті 3.1.1 договору кредиту визначено, що кредитор зобов`язаний: протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договору, визначеного пунктом 1.3.1 цього договору, і за умови виконання позичальником своїх обов`язків, передбачених пунктами 3.3.1, 3.3.15 - 3.3.17 цього договору, відкрити позичальнику в Мінському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк» позичковий рахунок № НОМЕР_1 і видати позичальнику готівкові кошти у сумі кредиту в порядку та в строки, визначених цим договором. Відповідно до положень пункту 2.2 договору кредиту моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових грошей у сумі кредиту. Згідно із заявою на видачу готівки від 13 грудня 2007 року № 04-2 ОСОБА_1 видано готівку з позичкового рахунку згідно з договором кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ. За умовами пунктів 3.3.7 - 3.3.10 договору кредиту, позичальник зобов`язаний: використовувати кредит лише на цілі, визначені пунктом 1.2 цього договору; сплачувати проценти за використання кредиту у порядку, визначеному пунктами 2.4, 2.5 цього договору; своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1 цього договору; достроково повернути кредит, погасити нараховані проценти та сплатити можливі штрафні санкції у випадках, визначених пунктами 2.6.3, 3.2.3, 4.4, 5.4 цього договору. Згідно з положенням пункту 4.5 договору кредиту у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктом 3.3.9, 3.3.10 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Також між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 укладені додаткові угоди до договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ. Положенням додаткової угоди від 03 квітня 2009 року до договору кредиту від 13 грудня 2007 року №014-462-КЖ сторони дійшли згоди змінити графік погашення основного боргу, який станом на 03 квітня 2009 року становив 54 990,00 доларів США та у зв`язку із цим внести відповідні зміни до тексту договору, а саме: пункти 1.1.1 та 1.1.2 викласти в редакції цієї додаткової угоди. Згідно з положенням додаткової угоди від 19 квітня 2011 року до договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ сторони прийшли до взаємної згоди внести зміни до умов кредитування, визначених договором, зокрема, встановили, що погашення залишку кредитної заборгованості здійснюється до 10 числа (включно) кожного місяця, згідно з графіком, викладеним у редакції цієї додаткової угоди. Посилаючись на порушенням умов кредитного договору від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ АТ «Сенс Банк» порушило питання про стягнення із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 33 847,38 доларів США, із яких: 26 400,00 доларів США - заборгованість за кредитом, 7 447,38 доларів США - заборгованість за процентами. Відповідно до пункту 1.2 договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 60 000,00 доларів США готівкою з позичкового рахунку на придбання нерухомого майна - двокімнатної квартири АДРЕСА_3 . Згідно з пунктом 1.3 кредитного договору виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ забезпечено іпотекою. Із довідки № 12, виданої 15 серпня 2019 року АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», вбачається, що 13 листопада 2018 року АТ «Укрсоцбанк» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора Алієва Гусєйна Азіз Огли , №44065779 від 15 листопада 2018 року), а саме: двокімнатну квартиру, загальною площею 45,60 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходилась в іпотеці банку відповідно до умов іпотечного договору від 13 грудня 2007 року № 014-462-ЗЖ та кредитного договору від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ. У зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації банком права власності на нерухомість ОСОБА_1 прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ. АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», реалізувало право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на підставі іпотечного договору. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року частково задоволено клопотання ОСОБА_1 та призначено у справі судово-економічну експертизу. Проведення експертизи доручено атестованим судовим експертам ТОВ «Експертно-дослідної служби України». 27 травня 2019 року від ТОВ «Експертно-дослідна служба України» надійшов висновок експерта від 17 травня 2019 року № 386/05/2019, складений за результатами проведеної судово-економічної експертизи, на вирішення якої поставлено такі питання: - яка сума заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 станом на 19 травня 2017 року окремо за тілом кредиту та окремо за процентами за користування кредитом ? - який розмір фактично сплачених грошових коштів за договором кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ укладеного між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 станом на 19 травня 2017 року за період з 13 грудня 2007 року до 19 травня 2017 року ? - чи підтверджується документально і нормативно розрахунки ПАТ «Укрсоцбанк» щодо заборгованості ОСОБА_1 станом на 19 травня 2017 року за кредитним договором від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ у сумі 33 847,38 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 26 400,00 доларів США, заборгованості за процентами - 7 447,38 доларів США ? Проведення експертизи доручено ОСОБА_3 - судовому експерту, яка має вищу економічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр», є атестованим судовим експертом за спеціальністю: 11.3 - «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій», (свідоцтво Міністерства Юстиції України №1843, дійсне до 25 листопада 2019 року), стаж експертної роботи - з 2016 року. В описовій частині висновку експерт Тарасова О. Б. вказала (далі мовою оригіналу): 31 січня 2019 року до Дніпровського районного суду міста Києва направлено клопотання (вих.№05/31/01) про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, зокрема: 1. всі ненадані додатки та додаткові угоди до договору кредиту від 13 грудня 2008 року № 014-462-КЖ; 2.платіжні документи (первинні документи) щодо підтвердження оплати зобов`язань за договором кредиту від 13 грудня 2008 року № 014-462-КЖ за період з 13 грудня 2007 року до 19 травня 2017 року; 3. документальні підтвердження надання (видачі, перерахування) кредитних коштів та відображення операцій з надання кредиту в бухгалтерському обліку банку за договором кредиту від 13 грудня 2008 року № 014-462-КЖ; 4. виписки по рахункам (відомості щодо руху коштів, бухгалтерський облік) № НОМЕР_1, № НОМЕР_4 (у тому числі аналітичним рахункам: № 2233, № 2237, № 2238, № 2239, № 2620, № 2909, № 3739, № 2625 та інших) за договором кредиту від 13 грудня 2008 року № 014-462-КЖ з даними про суму та дату операції, кореспонденцію рахунків, призначенням платежу за період з 13 грудня 2007 року до 19 травня 2017 року; 5. документи бухгалтерського обліку, які відображають (підтверджують) заборгованість, що зазначена у розрахунку заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту від 23 листопада 2016 року № 11082859000 станом на 08 лютого 2016 року; 6. копії матеріалів кредитної справи за додатковою угодою за договором кредиту від 13 грудня 2008 року № 014-462-КЖ. 21 березня 2019 року (вх.№ 01/21/03) до ТОВ «Експертно-дослідна служба України» у супроводі листа Дніпровського районного суду міста Києва за підписом судді Астахової О. О. у відповідь на клопотання надійшли документи на 210 арк., зокрема такі копії та оригінали документів: - договір кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ (3 арк.); - додаток № 1 (Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту» до договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ (2 арк.); - Іпотечний договір від 13 грудня 2007 року № 014-462-ЗЖ (2 арк.); - додаткова угода від 03 квітня 2009 року б/н до договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 14-462-КЖ (3 арк.); - додаткова угода від 03 квітня 2009 року б/н до договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 14-462-КЖ (8 арк.); - додаткова угода від 19 квітня 2011 року б/н до договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ (2 арк.); - довідка від 13 серпня 2015 року № 10.1-186/96-14352 щодо погашення заборгованості станом на 04 березня 2011року (3 арк.); - договір банківського рахунка від 04 березня 2009 року № 014/55-ПТ (1 арк.); - договір банківського рахунка від 02 березня 2011 року № 014/468-PR141 (1 арк.); - заява на видачу готівки від 13 грудня 2007 року № 04-2 (1 арк.); - заяви на переказ готівки щодо погашення кредиту (61 арк.); - меморіальні ордери (3 арк.); - квитанції щодо внесення коштів на погашення кредиту (55 арк.). Експертиза проводилася за наявними матеріалами. За результатами проведеної судово-економічної експертизи експерт дійшла таких висновків: 1. за результатами експертизи в межах наявних матеріалів, не видається за можливе встановити суму заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ станом на 19 травня 2017 року окремо за тілом кредиту та окремо за процентами за користування кредитом, у зв`язку з наступним (докладно див. дослідну частину та експертизи): - у розрахунку заборгованості за договором від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ, станом на 19 травня 2017 року, банк, при нарахуванні процентів, починаючи з 28 листопада 2008 року застосовував ставку (14,00%), яка не передбачена умовами договору кредиту, що свідчить про утримання з позичальника додаткових нарахувань за процентами, які збільшують фактичну вартість кредиту та збільшують розмір щомісячного платежу (докладно див. таблицю 1 та додаток 1 експертизи); - загальна сума сплачених ОСОБА_1 коштів до АКБ СР «Укрсоцбанк» за договором кредиту від 24 червня 2008 року № 11363832000 за період з 04 січня 2008 року до 19 травня 2017 року, при врахуванні всіх платежів, відображених у платіжних документах, наданих у відповідь на клопотання експерта, даних розрахунку банку, довідки № 10.1-87/96-8186 станом на 19 травня 2017 року, складає 77 558,20 доларів США та 83,09 грн - сплата пені (докладно див. кол.20, 22-23 додатку 1 експертизи), що не узгоджується з розрахунком банку та довідкою № 10.1-87/96-8186 станом на 19 травня 2017 року (докладно див. кол. З, 12 додатку 1 експертизи); - у наданих виписках за рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 не відображено інформації за певні дати та періоди (періоди перераховано у дослідній частині експертизи); - у матеріалах справи відсутні, зокрема, у відповіді на клопотання не надані, виписки за рахунками № НОМЕР_5 (у доларах США), № НОМЕР_6 (у доларах США), № НОМЕР_7 (у доларів США), № НОМЕР_8 (у гривнях), на які зараховувались кошти згідно з платіжними документами; - у наданому на дослідження розрахунку заборгованості за договором від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ, станом на 19 травня 2017 року (том 1, а. с. 18-20), відсутні значення простроченої заборгованості за процентами за весь період дослідження (з 13 грудня 2007 року до 19 травня 2017 року), що не узгоджується з даними платіжних документів, які відображають погашення заборгованості на рахунок прострочених нарахованих процентів № НОМЕР_9, починаючи з 14 жовтня 2010 року; - дослідженням встановлено, що у період з 04 березня 2011 року до 13 листопада 2018 року рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_10, які згідно з виписками за рахунками № НОМЕР_2 (том 1, а. с.125-135) та № НОМЕР_10 (том 1, а. с. 121-122) фактично використані банком для обліку основного боргу (тіла) до кредиту, не передбачені умовами договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 014- 462-КЖ (у тому числі зі змінами); - рахунки № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 (у доларах США), № НОМЕР_8 (у гривні), які використовувались банком для зарахування платежів на погашення кредиту згідно з наданими на експертизу виписками та платіжними документами, не передбачені умовами договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ (у тому числі зі змінами) для погашення заборгованості за кредитом; - платіжні документи (заяви на переказ готівки та квитанції) щодо погашення заборгованості позичальника та внесення коштів на рахунки для погашення заборгованості надані не в повному обсязі; - встановлено затримання зарахування та розподілу сплачених коштів (частини сплачених коштів) у дату внесення платежу на погашення, починаючи з 08 жовтня 2010 року, у результаті чого утворюється залишок нерозподілених коштів (докладно див. кол. 20-21 додатку 1 експертизи). 2. у межах наявних матеріалів установлено, що загальна сума сплачених ОСОБА_1 коштів до АКБ СР «Укрсоцбанк» за договором кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ за період з 04 січня 2008 року до 19 травня 2017 року, при врахуванні всіх платежів, відображених у платіжних документах, наданих у відповідь на клопотання, даних розрахунку банку (том 1 а. с. 18-20), довідки № 10.1-87/96-8186 (том 1 а.с. 21-22) станом на 19 травня 2017 року, складає 77 558,20 доларів США та 83,09 грн (сплата пені), (докладно див. кол. 20, 22-23 додатку 1 експертизи), що не узгоджується з даними розрахунку банку та довідки № 10.1-87/96-8186 станом на 19 травня 2017 року, в яких відображено загальну суму сплачених коштів у розмірі 77 028,51 доларів США (у тому числі 33 600,00 доларів США за основним боргом та 43 428,51 доларів США - за нарахованими процентами), (докладно див. дослідну частину та кол.3, 12 додатку 1 експертизи). 3. за результатами експертизи не встановлено документального підтвердження розрахунків АКБ СР «Укрсоцбанк» щодо заборгованості ОСОБА_1 станом на 19 травня 2017 року за кредитним договором від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ, укладеним між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 у сумі 33 847,38 доларів США, яка складається із заборгованості за кредитом - 26 400,00 доларів США, заборгованості за процентами - 7 447,38 доларів США, у зв`язку з наступним (докладно див. дослідну частину): - у розрахунку заборгованості за договором від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ, станом на 19 травня 2017 року, банком при нарахуванні процентів, починаючи з 28 листопада 2008 року застосовувалась ставка (14,00 %), не передбачена умовами договору кредиту, що свідчить про утримання з позичальника додаткових нарахувань за процентами, які збільшують фактичну вартість кредиту та збільшують розмір щомісячного платежу (докладно див. таблицю 1 та додаток 1 експертизи); - наданих виписках за рахунками № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 не відображено інформації за певні дати та періоди (періоди перераховано у дослідній частині експертизи); - у матеріалах справи відсутні, у тому числі відповідь на клопотання не надані, виписки за рахунками № НОМЕР_5 (у доларів США), № НОМЕР_6 (у доларів США), № НОМЕР_7 (у доларів США), № НОМЕР_8 (у гривні), на які зараховувались кошти згідно з платіжними документами; - у наданому на дослідження розрахунку заборгованості за договором від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ, станом на 19 травня 2017 року. (том 1, а. с.18-20) відсутні значення простроченої заборгованості за процентами за весь період дослідження (з 13 грудня 2007 року до 19 травня 2017 року), що не узгоджується з даними платіжних документів, які відображають погашення заборгованості на рахунок прострочених нарахованих процентів № НОМЕР_9, починаючи з 14 жовтня 2010 року; - загальна сума сплачених ОСОБА_1 коштів до АКБ СР «Укрсоцбанк» за договором кредиту від 24 червня 2008 року № 11363832000 за період з 04 січня 2008 року до 19 травня 2017 року, при врахуванні всіх платежів, відображених у платіжних документах, наданих у відповідь на клопотання, даних розрахунку банку (том 1, а. с.18-20), довідки №10.1-87/96-8186 (том 1, а. с. 21-22) станом на 19 травня 2017 року, складає 77 558,20 доларів США та 83,09 грн - сплата пені (докладно див. кол.20, 22-23 додатку 1 експертизи), що не узгоджується з даними розрахунку банку та довідки № 10.1-87/96-8186 станом на 19 травня 2017 року (докладно див. кол.3, 12 додатку 1 експертизи); - дослідженням встановлено, що у період з 04 березня 2011 року до 13 листопада 2018 року рахунки № НОМЕР_2 та № НОМЕР_10, які згідно з виписок за рахунками № НОМЕР_2 (том 1, а. с.125-135) та № НОМЕР_10 (том 1, а. с.121-122) фактично використані банком для обліку основного боргу (тіла) за кредитом, не передбачені умовами договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 014- 462-КЖ (у тому числі зі змінами); - рахунки № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7 (у доларах США), № НОМЕР_8 (у гривні), які використовувались банком для зарахування платежів на погашення кредиту згідно з наданими на експертизу виписок та платіжних документів, не передбачені умовами договору кредиту від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ (у том числі зі змінами) для погашення заборгованості за кредитом; - платіжні документи (заяви на переказ готівки та квитанції) щодо погашення заборгованості позичальника та внесення коштів на рахунки для погашення заборгованості надані не в повному обсязі. З Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі № 755/1881/19 задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» . Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2018 року. Скасовано державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_3 ; припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на вказану квартиру. У частині позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» міста Києва Алієва Гусєйна Азіз Огли відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі № 755/1881/19 в апеляційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили та виконано.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); - судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга АТ «Сенс Банк» підлягає частковому задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідають. У частині першій статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Щодо застосування частини четвертої статті 36 Закону України «про іпотеку» Спростовуючи доводи банку, відповідач зазначала, що на погашення заборгованості банк відповідно до статей 36, 37 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) та умов договору іпотеки від 13 грудня 2007 року - 13 листопада 2018 року, тобто на час ухвалення рішення судом першої інстанції, звернув стягнення на предмет іпотеки - придбану за кредитні кошти квартиру. Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» частину четверту статті 36 Закону № 898-IV було доповнено, що у разі якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (у тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення здійснюється за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (у тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов`язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилася невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки. Попередня редакція частини четвертої статті 36 Закону № 898-IV передбачала, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основних зобов`язань є недійсними. Таке правило діяло на час укладення договору іпотеки. У пунктах 99, 100 постанови від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що у випадку, якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог частини четвертої статті 36 Закону № 898-IV щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов`язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін. Отже, у випадку забезпечення виконання основного зобов`язання декількома способами, основне зобов`язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (провадження № 14-121цс21) дійшла висновку, що, допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим самим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. З огляду на зазначене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18) та від 20 листопада 2019 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), про те, що в разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України «Про іпотеку», зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у відповідній редакції) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов`язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів. Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам відповідача та застосовуючи частину четверту статті 36 Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин, взяв до уваги зміст довідки АТ «Укрсоцбанк» від 15 серпня 2019 року № 12 (прощення боргу), вказавши, що представник АТ «Сенс Банк» не спростовував та не заперечував щодо звернення банком стягнення на предмет іпотеки, за рахунок якого було забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором у позасудовому порядку. Тому суд дійшов висновку, що АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», реалізувало право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на підставі іпотечного договору. Колегія суддів уважає, що такі висновки судом апеляційної інстанції прийняті з порушенням вимог статей 80, 98 ЦПК України. АТ «Сенс Банк» у письмових поясненнях, наданих суду першої інстанції 10 квітня 2023 року, зокрема, вказувало, що рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі № 755/1881/19 задоволено позов ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк»; визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15 листопада 2018 року; скасовано державну реєстрацію права власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_3 ; припинено право власності АТ «Альфа-Банк» на вказану квартиру. У частині позовних вимог, пред`явлених до державного реєстратора Комунального підприємства «Світоч» міста Києва Алієва Гусєйна Азіз Огли відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Вказане рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2021 року у справі № 755/1881/19 в апеляційному порядку не оскаржувалося, набрало законної сили та виконано. У зв`язку з викладеним банк зазначав, що довідка про прощення залишку заборгованості за кредитним договором була видана у зв`язку з реєстрацією за кредитором права власності на предмет іпотеки. Однак оскільки в подальшому рішенням суду реєстрація права власності на іпотечну квартиру за кредитором була скасована, право власності АТ «Альфа-Банк» на іпотечну квартиру припинено, то відсутні підстави вважати, що зобов`язання з решти боргу припинено, так як звернення стягнення на предмет іпотеки не відбулось (реєстрація скасована судовим рішенням), а відповідно, не відбулось і погашення боргу за рахунок іпотечного майна (том 2, а.с.146-148). Таким чином, суд апеляційної інстанції, надавши оцінку довідці АТ «Укрсоцбанк» від 15 серпня 2019 року № 12 щодо прощення боргу, не врахував письмові пояснення банку, фактичні обставини справи, встановлені преюдиційним рішенням суду у справі № 755/1881/19, та дійшов передчасного висновку про те, що у АТ «Сенс Банк» після звернення стягнення на предмет іпотеки були відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 13 грудня 2007 року № 014-462-КЖ. Щодо стягнення заборгованості Відповідно до статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно із статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору. Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому. Відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції проаналізував висновок судово-економічної експертизи № 386/05/2019, складений судовим експертом ТОВ «Експертно-дослідна служба України» Тарасовою О. Б. від 17 травня 2019 року. При цьому суд зазначив, що експерту не вдалось встановити суму заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту від 13 грудня 2007 року №014-462-КЖ станом на 19 травня 2017 року окремо за тілом кредиту та окремо за процентами, у зв`язку з ненаданням позивачем документів, необхідних для проведення експертизи, а саме - виписок за запитуваними рахунками. Суд апеляційної інстанції, погодившись з таким висновками суду першої інстанції, вказав, що за відсутності належного розрахунку заборгованості, який би відповідав умовам договору, з огляду на висновок експерта від 17 травня 2019 року № 386/05/2019, суд позбавлений можливості достовірно та беззаперечно встановити реальний розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за договором. При цьому з матеріалів справи вбачається, що АТ «Сенс Банк» у свої письмових поясненнях, поданих до суду першої інстанції 10 квітня 2023 року, виклало розрахунок заборгованості відповідача станом на 19 травня 2017 року (на час звернення до суду з цим позовом) та станом на 15 листопада 2018 року (на момент вчинення реєстрації права власності на іпотечне майно відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку») (том 2, а.с.146-147). Суд першої інстанції не надав оцінки цим доказам, а суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги в цій частині. У частині першій статті 107 ЦПК України визначено, що матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи. Суд першої інстанції, надаючи оцінку зібраним доказам, з урахуванням статей 81, 89, 106, 107 ЦПК України, дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з ненаданням позивачем документів, необхідних для проведення експертизи. Посилання суду на те, що відсутній належний розрахунок заборгованості, який би відповідав умовам договору, з огляду на висновок експерта від 17 травня 2019 року № 386/05/2019, тому суд був позбавлений можливості достовірно та беззаперечно встановити реальний розмір заборгованості позичальника ОСОБА_1 за договором, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на вимогах закону. Сумніви у розрахунках банку не є підставою для відмови в позові у повному обсязі. Верховний Суд учергове нагадує, що розмір кредитної заборгованості установлюється саме судом на підставі умов договору, вимог закону, доказів сплати/переплати кредиту, а не на підставі висновку відповідної експертизи, який може бути лише додатковим мотивом до висновку суду. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (у цьому випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково, зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19, від 22 червня 2022 року № 296/7213/15 (провадження № 61-10125св21), на які як на підставу касаційного оскарження посилається банк. Отже, доводи касаційної скарги у цій частині також знайшли своє підтвердження. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Оскільки суд першої інстанції порушив наведені норми процесуального права та не дослідив належним чином зібрані у справі докази, зокрема письмові пояснення банку, розрахунки заборгованості за кредитним договором, висновок судово-економічної експертизи у частині виконання вимог статті 107 ЦПК України, фактичні обставини справи, встановлені преюдиційним судовим рішенням у іншій справі, у сукупності та взаємозв`язку з умовами вказаного договору, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме розмір заборгованості ОСОБА_5 перед банком, то рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, належним чином дослідити всі зібрані у справі докази, дати їм відповідну правову оцінку та вирішити спір на підставі вимог закону і повно та всебічно з`ясованих обставин справи. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 вересня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець