Постанова 4824 № 369/1791/22

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2023 року м. Київ Справа №369/1791/22 Провадження № 22-ц/824/7819/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. сторони: позивач Комунальне некомерційне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2023 року у справі за позовом Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, В С Т А Н О В И В: У лютому 2022 року Комунальне некомерційне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» звернулось до суді з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Позов мотивований тим, що у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району, правонаступником якої є КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради», про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 369/4678/18). Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено. Крім іншого, стягнено з Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2018 року до 11 грудня 2019 року у сумі 106 941,30 грн. На виконання рішення суду Києво-Святошинським районним судом Київської області видано виконавчий лист. Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Арабаджийською О. С. від 21 січня 2020 року на підставі виконавчого листа, виданого по справі № 369/4678/18 відкрито виконавче провадження № 61024603 щодо стягнення з Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2018 року до 11 грудня 2019 року у сумі 106 941,30 грн. На виконання постанови Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 369/4678 18, згідно платіжного доручення від 07 лютого 2020 року № 20 на рахунок Києво-Святошинського РВ ДВС ЦМУ МЮ перераховано 106 941,30 грн, у зв`язку із чим виконавче провадження № 61024603 станом на сьогодні є завершеним. Позивач зазначав, що постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року задоволено касаційну скаргу КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради», скасовано постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року та залишено в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року. 09 листопада 2021 року КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» надіслало вимогу до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 106 941,30 грн, які отримані останньою, проте відповіді не одержало. Оскільки підстава для стягнення коштів з позивача на користь відповідача відпала, а саме скасовано рішення, на підставі якого було проведено таку виплату, ОСОБА_1 згідно з вимогами статті 1212 ЦК України, за аргументами позивача, зобов`язана повернути позивачу спірну суму коштів у розмірі 106 941,30 грн. Враховуючи викладене, КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно набуті кошти в розмірі 106 941,30 грн, а також стягнути сплачену суму судового збору. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2022 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, за правилами спрощеного позовного провадження. У листопаді 2022 року відповідач подав відзив на позовну заяву, який мотивовано тим, що у процесуальному законодавстві встановлено спеціальний порядок повороту виконання судових рішень, прийнятих в цивільному судочинстві, а позивач не скористався зазначеним порядком. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2023 року у задоволенні позовних вимог КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керуючись статтею 1215 ЦК України зробив висновок про те, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї. 22 березня 2023 року КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради»подало до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Києво-Святошинського районного суд Київської області від 22 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що спірні кошти не є середнім заробітком, стягненим за час вимушеного прогулу, оскільки вимушеного прогулу не було і звільнення було законним, то підстав для стягнення середнього заробітку немає і, відповідно, він не можу бути стягнутим. Заявник вказує, що в даному випадку стягнуті за виконавчим провадженням кошти є безпідставно набутими, які відповідно до статті 1212 ЦК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Заявник також вказує, що в даному випадку застосування статті 1215 ЦК України не є можливим. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу. Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2023 року у справі за позовом КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Витребувано з Києво-Святошинського районного суду Київської області матеріали цивільної справи № 369/1791/22 за позовом КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. 13 квітня 2023 року матеріали цивільної справи № 369/1791/22 за позовом КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів надійшли до Київського апеляційного суду. Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 травня 2023 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 106 941,30грн, яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн х 100 = 268400,00 грн). А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. 15 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2023 року - без змін. Відзив мотивований тим, що у процесуальному законодавстві встановлено спеціальний порядок повороту виконання судових рішень прийнятих в цивільному судочинстві і позивач не скористався зазначеним порядком, а обрав не вірний спосіб захисту щодо безпідставно набутого майна в порядку визначеному ЦК України. Як приклад ОСОБА_1 наводить постанову Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 592/12956/21. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзивіна апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла таких висновків. Встановлено, що у квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району, правонаступником якої є КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради», про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 369/4678/18). Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог. Визнано незаконним та скасовано пункт 4.2 наказу Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району від 20 лютого 2018 року № 33 «Про оптимізацію роботи і структури гінекологічних відділень Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району». Визнано незаконним та скасовано наказ Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району від 23 квітня 2018 року № 120к про звільнення старшої сестри медичної гінекологічного відділення ОСОБА_1 у зв`язку зі змінами в організації виробництва праці та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшої медичної сестри гінекологічного відділення Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району з 23 квітня 2018 року. Стягнено з Центральної районної лікарні Києво-Святошинського району на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 квітня 2018 року по 11 грудня 2019 року в сумі 106 941,30 грн та допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року касаційну скаргу КНП «Центральна районна лікарня Києво-Святошинської районної ради» задоволено. Постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року скасовано, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 травня 2019 року залишено в силі. Ухвалюючи постанову, суд не приймав рішення щодо повороту виконання рішення суду. Постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року було виконано в повному обсязі в межах виконавчого провадження № 61024603, грошові кошти були перераховані ОСОБА_1 до розгляду справи у Верховному Суді. Виконавче провадження № 61024603 закінчено з огляду на фактичне виконання. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону в повній мірі не відповідає. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу повернення коштів у розмірі 106 941,30грн, які, за аргументами позивача, є безпідставно отриманими, та були сплачені позивачем відповідачу на виконання судового рішення про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яке в подальшому було скасоване. Надаючи оцінку правовідносинам, що виникнули між сторонам правовідносинам, Київський апеляційний суд виходить із такого. Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15. Із матеріалів справи відомо, що спірна сума 106 941,30 грн була виплачена на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване. Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права. Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_1 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Відповідно до частин першої, другої статті 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Згідно з частиною дев`ятою статті 444 ЦПК України, якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Статтею 445 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Зокрема, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (частина перша статті 446 ЦПК України). Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення. У справі, що переглядається, відповідач отримав грошові кошти за рішенням суду. Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19), постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі № 405/3788/19 (провадження № 61-826св22) та у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року у справі № 592/12956/21 (провадження № 61-6221св22). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20). Оскільки у справі, що переглядається, грошові кошти в сумі 106 941,30 грн були набуті ОСОБА_1 на підстав судового рішення, яке в подальшому було скасоване, Київський апеляційний суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав є звернення КНП «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» до суду із заявою про поворот виконання рішення у порядку, передбаченому статтею 444 ЦПК України, а тому у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 ЦК України слід було відмовити саме з цих підстав. Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно з частиною четвертою статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2023 року підлягає зміні в мотивувальній частині з підстав, зазначених у цій постанові. Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції та розглядом справи у суду першої інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про зміну мотивувальної частини рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2023 року, що у свою чергу не вплинуло на обсяг вирішених позовних вимог, розподіл судових витрат Київським апеляційним судом відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування Боярської міської ради» задовольнити частково. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2023 року змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна