Постанова 4816 № 950/2283/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 грудня 2025 року м.Суми Справа №950/2283/24 Номер провадження 22-ц/816/1377/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Рунова В. Ю. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідачі: Держава Україна в особі Лебединського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головне Управління Державної казначейської служби України в Харківській області, розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Головного Управління Державної казначейської служби України в Харківській області і Лебединського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 лютого 2025 року в складі судді Стеценка В.А., ухваленого в м. Лебедин, повне рішення складане 24 лютого 2025 року, - в с т а н о в и в : 25 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави Україна в особі Лебединського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Лебединський ВДВС) і Головного Управління Державної казначейської служби України в Харківській області (далі Казначейська служба) про стягнення Державного бюджету України 34000 грн безпідставно набутих грошових коштів, а також 25000 грн на відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що постановою Валківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2023 року у справі № 615/2248/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та накладено стягнення у виді 17000 грн штрафу. 21 лютого 2024 року відкрите виконавче провадження, а 28 лютого 2024 року з позивача стягнуто 37698,64 грн (298,64 грн витрат виконавчого провадження, 3400 грн виконавчого збору та 34000 грн штрафу). Постановою Харківського апеляційного суду від 08 травня 2024 року скасовано постанову місцевого суду про накладення стягнення у виді 17000 грн штрафу, після чого позивач звернувся з листом до Лебединського ВДВС про повернення стягнутих коштів, проте йому відмовлено в поверненні коштів та рекомендовано звернутися до суду. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 12 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 34000 грн, кошти на відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 10000 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Казначейська служба просить рішення суду в частині стягнення витрат за правничу допомогу скасувати. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд мав розподілити відповідні витрати між відповідачами, а не покладати їх на Державу. В апеляційній скарзі Лебединський ВДВС просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у спірних правовідносинах належним способом захисту порушених прав буде не кондикційний позов, а поворот виконання судового рішення. Крім того, вважає, що позивачем не надано жодного доказу заподіяння йому моральної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу Казначейської служби Романько М.М. просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що Казначейська служба не є відповідальною у справі, представляє інтереси держави, а шкода, завдана органами держави, відшкодовується державою шляхом безспірного списання відповідних коштів з Єдиного казначейського рахунку. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Валківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2023 року в справі № 615/2248/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.172-20 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 14 лютого 2024 року постанову суду направлено для примусового виконання, постановою старшого державного виконавця Лебединського ВДВС Радькова О.М. від 21 лютого 2024 року відкрите виконавче провадження № 74224113 по стягненню штрафу в розмірі 34000 грн з ОСОБА_1 , 22 лютого 2024 року накладено арешт на грошові кошти боржника. Заявою від 26 лютого 2024 року позивач просив державного виконавця зняти арешт з грошових коштів та повідомив про апеляційне оскарження постанови суду. 28 лютого 2024 року старшим державним виконавцем Лебединського ВДВС Радьковим О.М. стягнуто з позивача та розподілено всього 37698,64 грн, які складаються з витрат виконавчого провадження в сумі 298,64 грн, виконавчого збору в сумі 3400 грн та штрафу в сумі 34000 грн, після чого знято арешт з усіх рахунків боржника. Постановою Харківського апеляційного суду від 08 травня 2024 року в справі № 615/2248/23 апеляційну скаргу позивача задоволено та скасовано постанову Валківського районного суду Харківської області від 21 листопада 2023 року. 13 травня 2024 року позивач звернувся до Лебединського ВДВС із заявою про повернення стягнутих з нього грошових коштів за скасованою постановою, проте листом від 04 червня 2024 року № 24440-2512 йому відмовлено та рекомендовано звернутися до суду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що діями державного виконавця позивачу спричинено матеріальну та моральну шкоду, яка полягала в душевних переживаннях, моральних стражданнях, необхідності звертатись за захистом своїх прав та законних інтересів. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками з наступних підстав. Правовою підставою для задоволення позовних вимог як в позовній заяві, так і в мотивах суду першої інстанції зазначена норм ст. 1212 ЦК України. Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18. Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі № 6-100цс15. Матеріалами справи підтверджується, що 34000 грн було стягнуто з позивача у порядку примусового виконання судового рішення у адміністративній справі, яке згодом було скасоване судом апеляційної інстанції. Кондикційний позов (позов про повернення безпідставно набутого майна) урегульовано нормами матеріального права, а поворот виконання рішення - процесуального права. За змістом кондикційний позов та поворот виконання рішення схожі, проте не є тотожними та регулюються різними нормами права. Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала. Згідно зі ст. 296 КУпАП скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення стягнених грошових сум, оплатно вилучених і конфіскованих предметів, а також скасування інших обмежень, зв`язаних з цією постановою. У разі неможливості повернення предмета повертається його вартість. Відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконним накладенням адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту або виправних робіт, провадиться в порядку, встановленому законом. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 444 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Згідно з ч. 9 ст. 444 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Статтею 445 ЦПК України передбачені особливості повороту виконання в окремих категоріях справ. Зокрема, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача. Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом (ч. 1 ст. 446 ЦПК України). Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає заявник, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення. У спірних правовідносинах Лебединський ВДВС стягнув з позивача 34000 грн в порядку примусового виконання судового рішення в адміністративній справі № 615/2248/23. Із заявою про поворот виконання судового рішення в адміністративній справі № 615/2248/23 ОСОБА_1 не звертався. Поворот виконання рішення полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням. Тому суди на забезпечення такої гарантії відновлення прав учасників процесу, як поворот виконання рішення мають задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнені кошти за скасованим судовим рішенням у разі відсутності обмежень, установлених законом. Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 336/9595/14 (провадження № 61-14640сво18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц (провадження № 14-375цс19) та постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2022 року у справі № 405/3788/19 (провадження № 61-826св22). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20). Оскільки у цій справі грошові кошти в сумі 34000 грн були стягнуті державним виконавцем під час примусового виконання рішення суду в адміністративній справі, яке в подальшому було скасоване, тому апеляційний суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав є звернення позивача до суду із заявою про поворот виконання рішення у адміністративній справі, а тому у задоволенні позову про стягнення безпідставно набутих коштів у порядку статті 1212 ЦК України апеляційний суд відмовляє. Відповідно, похідні позовні вимоги про компенсацію завданої моральної шкоди також не підлягають задоволенню, як і питання компенсації позивачу понесених ним в суді першої інстанції витрат на правничу допомогу. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. На підставі ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні. Оскільки у задоволенні позову суд відмовляє, тому за рахунок позивача Лебединському ВДВС підлягає компенсації 1453,44 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційні скарги Головного Управління Державної казначейської служби України в Харківській області і Лебединського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити. Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 12 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Лебединського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції і Головного Управління Державної казначейської служби України в Харківській області про стягнення з Державного бюджету України 34000 грн безпідставно набутих грошових коштів та 25000 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Лебединського відділу державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ЄДРПОУ 33872349) 1453 грн 44 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. І. Собина В. Ю. Рунов