Постанова 4873 № 910/3832/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "30" травня 2023 р. Справа №910/3832/22 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Ходаківської І.П. Євсікова О.О. при секретарі судового засідання Нікітенко А.В. за участю представників учасників справи: від заявника: Руденко А.О. від позивача: Коваленко М.О. від відповідача: Кулик І.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 про заміну стягувача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськгаз збут" у справі №910/3832/22 (суддя Картавцева Ю.В.) за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 2 739 028,58 грн, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Луганськгаз" (далі - АТ "ОГС "Луганськгаз") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "ОГС України") 2 019 069,45 грн інфляційних втрат та 719 959,13 грн трьох процентів річних. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 №910/5402/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021, позов АТ "ОГС "Луганськгаз" до ТОВ "ОГС України" задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 15 800 000,00 грн. Однак, оскільки грошові кошти у розмірі 15 800 000,00 грн отримано відповідачем 25.05.2020 позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 019 069,45 грн та три проценти річних у розмірі 719 959,13 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ОГС України" на користь АТ "ОГС "Луганськгаз" 2 739 028,58 грн заборгованості, з яких: 2 019 069,45 грн інфляційних втрат, 719 959,13 грн трьох процентів річних, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 41 085,43 грн. Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2022, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, заяву позивача про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. В іншій частині у задоволенні заяви відмовлено. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2022 заяву позивача про ухвалення додаткової постанови у справі задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 25 000,00 грн. В іншій частині заяви відмовлено. Постановою Верховного Суду від 19.01.2023 закрито касаційне провадження в частині оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 та постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої за наслідками перегляду вказаного рішення, в іншій частині касаційну скаргу залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2022, постанову суду апеляційної інстанції, ухвалену за наслідками перегляду додаткового рішення, та додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін. 07.02.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 видано відповідний наказ. 21.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Луганськгаз збут" (далі - ТОВ "Луганськгаз збут") про заміну стягувача у виконавчому документі у справі №910/3832/22 в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 заяву ТОВ "Луганськгаз збут" про заміну стягувача у виконавчому документі у справі №910/3832/22 задоволено. Замінено стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/3832/22 в частині стягнення з ТОВ "ОГС України" на користь АТ "ОГС "Луганськгаз" 2 739 028,58 грн заборгованості, з яких: 2 019 069,45 грн інфляційних втрат та 719 959,13 грн трьох процентів річних, а саме замінено АТ "ОГС "Луганськгаз" на ТОВ "Луганськгаз збут". Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заява ТОВ "Луганськгаз збут" про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/3832/22 в частині стягнення з ТОВ "ОГС України" на користь АТ "ОГС "Луганськгаз" 2 739 028,58 грн заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ТОВ "ОГС України" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3832/22 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Луганськгаз збут" про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/3832/22. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги щодо скасування ухвали апелянт посилається на те, що прийняття судом першої інстанції рішення про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/3832/22, на його думку, свідчить про неповне з`ясування судом всіх обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи; та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм статті 334 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та незастосування статті 52 ГПК України, статті 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України). Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку тій обставині, що 01.12.2022 ТОВ "ОГС України" направило АТ "ОГС "Луганськгаз" заяву від 28.11.2022 №ТОВВИХ-22-12901 про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Скаржник вказує, що замінюючи стягувача, суд першої інстанції надав оцінку дійсності правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог та своїм рішенням "відмінив" його, що виходить за межі повноважень суду в контексті існуючого спору. Крім того, відповідач стверджує, що суд першої інстанції необґрунтовано відхилив аргументи ТОВ "ОГС України" та посилання на пункт 17.6 договору транспортування природного газу від 31.12.2019 №1910000182, відповідно до якого жодна із сторін не може передавати свої права та обов`язки за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони договору. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023, апеляційну скаргу ТОВ "ОГС України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3832/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/3832/22, відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ОГС України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3832/22. Матеріали справи №910/3832/22 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 10.04.2023. 17.04.2023 суддя Ходаківська І.П. перебувала у відпустці. 18.04.2023 суддя Демидова А.М. заявила самовідвід від розгляду справи №910/3832/22. Заява судді про самовідвід заявлена з метою недопущення сумнів у її неупередженості, що можуть виникнути у зв`язку з тим, що її близька особа розглядала дану справу. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 заяву про самовідвід судді Демидової А.М. від розгляду апеляційної скарги ТОВ "ОГС України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3832/22 задоволено, матеріали справи №910/3832/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 ГПК України. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2023 призначено повторний автоматизований розподілу судової справи №910/3832/22 між суддями. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.04.2023 справу №910/3832/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Ходаківська І.П., Євсіков О.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ОГС України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3832/22. Розгляд апеляційної скарги призначено на 16.05.2023 о 12 год 30 хв. 11.05.2023 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.02.2023 є законною та обґрунтованою, такою, що винесена відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Так, АТ "ОГС "Луганськгаз" у відзиві зазначає, що твердження ТОВ "ОГС України" про те, що його зобов`язання зі сплати позивачу 2 019 069,45 грн інфляційних втрат та 719 959,13 грн трьох процентів річних виникли на підставі укладеного між сторонами спору договору транспортування природного газу від 31.12.2019 №1910000182 не відповідає дійсності, оскільки рішеннями судів у даній справі встановлено, що обов`язок ТОВ "ОГС України" сплатити позивачу грошові кошти виник не на підставі договору, а внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання передбаченого статтею 1212 ЦК України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2023 розгляд справи №910/3832/22 відкладено на 30.05.2023 об 11 год. 55 хв. Представник відповідача у судовому засіданні 30.05.2023 підтримав вимоги та доводи, викладені в його апеляційній скарзі та просив її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Луганськгаз збут" про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/3832/22 . Представники заявника та позивача у судовому засіданні 30.05.2023 заперечили проти вимог та доводів, викладених в апеляційній скарзі відповідача, просили відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3832/22 залишити без змін. Відповідно до частини 2 статті 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. В силу положень статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2022 між АТ "ОГС "Луганськгаз" (кредитор або цедент) та ТОВ "Луганськгаз збут" (новий кредитор або цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги №31/10-2022-1Ц, яким регулюються відносини, пов`язані з відступленням АТ "ОГС "Луганськгаз" права вимоги АТ "ОГС "Луганськгаз" у зобов`язанні, що випливає із правовідносин щодо прострочення повернення ТОВ "ОГС України" (боржник) безпідставно набутих коштів в розмірі 15 800 000,00 гривень, які було отримано останнім за наслідком сплати АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" суми банківської гарантії №71.00.016440 від 24.01.2020. За цим договором цедент відступає, а цесіонарій приймає право вимоги, належне цедентові до боржника, щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 019 069,45 грн та три проценти річних у розмірі 719 959,13 грн за період з 25.02.2020 по 01.12.2021 у зв`язку з простроченням з боку боржника грошового зобов`язання з повернення 15 800 000,00 грн, які було отримано боржником за наслідком сплати АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" суми банківської гарантії №71.00.016440 від 24.01.2020 (пункт 1.1 договору). Згідно з пунктом 1.2 договору право вимоги, що відступається цесіонарієві засвідчують такі документи: рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/5402/21, постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №910/5402/21, постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/3832/22, рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/3832/22, постанова Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі №910/3832/22. За умовами пункту 3.1 договору за відступлення права вимоги новий кредитор сплачує кредитору 2 739 028,58 грн. Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (пункт 5.1 договору). Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у пункті 5.1 цього договору і діє до 31.12.2024 (пункт 3.2 договору). Пунктом 5.3 договору встановлено, що після підписання цього договору всі права пов`язані з правом вимоги, зазначеним у пункті 1.1 договору, переходять до цесіонарія. Як вбачається з акта приймання-передачі документів до договору відступлення права вимоги від 31.10.2022 №31/10-2022-1Ц, 31.10.2022 цедент передав, а цесіонарій прийняв належним чином засвідчені копії документів, а саме: - рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2021 у справі №910/5402/21; - постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі №910/5402/21; - постанову Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/5402/21; - рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2022 у справі №910/3832/22. Наведений вище акт підписано сторонами та скріплено відтисками їх печаток. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Луганськгаз збут" направило боржнику повідомлення про відступлення права вимоги від 07.11.2022 №01-02-52/441, яке було отримано ТОВ "ОГС України" 10.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0306507355880. За приписами пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Статтею 517 ЦК України встановлено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що в силу положень статті 512 ЦК України відбулась заміна кредитора у зобов`язанні щодо сплати заборгованості в межах спірних у справі №910/3832/22 правовідносин, у зв`язку з чим новий кредитор - ТОВ "Луганськгаз збут", набуло відповідних прав щодо стягнення з боржника - ТОВ "ОГС України", заборгованості. Відповідно до статті 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Частиною 1 статті 334 ГПК України передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частина 2 цієї статті Кодексу). За змістом частини 5 статті 334 ГПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження (заміну стягувача у виданому судом наказі до відкриття виконавчого провадження) як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження. Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №910/9549/15. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заявника в частині заміни стягувача у справі №910/3832/22 - АТ "ОГС "Луганськгаз", на його правонаступника - ТОВ "Луганськгаз збут". Водночас, боржник заперечуючи проти задоволення заяви ТОВ "Луганськгаз збут" про заміну стягувача у виконавчому документі, вказує, що зобов`язання щодо сплати визначеної вище суми коштів є припиненими у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог; відступлення АТ "ОГС "Луганськгаз" права вимоги є неправомірним, оскільки, відповідно до пункту 17.6 договору транспортування природного газу від 31.12.2019 №1910000182 жодна із сторін договору не може передавати свої права та обов`язки за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони, при цьому, ТОВ "ОГС України" не надавало письмової згоди на відступлення прав вимоги. Як встановлено судом першої інстанції, 01.12.2022 ТОВ "ОГС України" звернулось до АТ "ОГС "Луганськгаз" із заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 28.11.2022 №ТОВВИХ-22-12901, у якій зазначило, що станом на 17.11.2022 існують грошові зобов`язання у АТ "ОГС "Луганськгаз" перед ТОВ "ОГС України" за договором транспортування природного газу від 31.12.2019 №1910000182 та на підставі акта врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2021 року від 30.04.2021 №04-2021-1910000182 в сумі 6 000 000,00 грн. У той же час, станом на 17.11.2022 існують грошові зобов`язання у ТОВ "ОГС України" перед АТ "ОГС "Луганськгаз" за вищезазначеним договором в сумі 2 810 114,01 грн. Таким чином, після зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов`язання ТОВ "ОГС України" перед АТ "ОГС "Луганськгаз" в сумі 2 810 114,01 грн вважаються припиненими. Згідно з частинами 1-3 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. За приписами частини 3 статті 203 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Частиною 5 статті 202 ЦК України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц, зокрема зазначила, що вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру та чи не було невирішених по суті спорів щодо такої заборгованості або її розміру. Проте, доказів на підтвердження обставин дійсності, наявності та розміру заборгованості АТ "ОГС "Луганськгаз" перед ТОВ "ОГС України", про яку йде мова у заяві про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 28.11.2022 №ТОВВИХ-22-12901, до суду подано не було. Крім того, місцевий господарський суд зауважив, що заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 28.11.2022 №ТОВВИХ-22-12901 ТОВ "ОГС України" направлено АТ "ОГС "Луганськгаз" 01.12.2022, тоді-як, відступлення прав вимоги згідно з договором №31/10-2022-1Ц відбулося - 31.10.2022. За приписами статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Як зазначалось вище, 08.11.2022 ТОВ "Луганськгаз збут" направило боржнику - ТОВ "ОГС України" повідомлення про відступлення права вимоги від 07.11.2022 (отримано ТОВ "ОГС України" 10.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0306507355880). Отже, доводи боржника про те, що зобов`язання зі сплати визначеної вище суми коштів є припиненими у зв`язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог свого підтвердження в матеріалах справи не знайшли. При цьому, матеріали справи не містять доказів визнання недійсним договору від 31.10.2022 №31/10-2022-1Ц, що свідчить про безпідставність доводів боржника про відсутність підстав для заміни стягувача. Посилання боржника на пункт 17.6 договору транспортування природного газу від 31.12.2019 №1910000182 згідно з яким жодна із сторін договору не може передавати свої права та обов`язки за цим договором третім особам без письмової згоди іншої сторони, колегією суддів відхиляються, оскільки на підставі договору від 31.10.2022 №31/10-2022-1Ц цедентом було відступлено цесіонарію право вимоги, належне цедентові до боржника, щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 019 069,45 грн та трьох процентів річних у розмірі 719 959,13 грн за період з 25.02.2020 по 01.12.2021 у зв`язку з простроченням з боку боржника грошового зобов`язання з повернення 15 800 000,00 грн, які було отримано боржником за наслідком сплати АТ "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" суми банківської гарантії від 24.01.2020 №71.00.016440, а не права та обов`язки за договором транспортування природного газу від 31.12.2019 №1910000182. Враховуючи вищевикладене, на переконання колегії суддів місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заява ТОВ "Луганськгаз збут" про заміну стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 07.02.2023 у справі №910/3832/22 в частині стягнення з ТОВ "ОГС України" на користь АТ "ОГС "Луганськгаз" 2 739 028,58 грн заборгованості, з яких: 2 019 069,45 грн - інфляційні втрати, 719 959,13 грн - три проценти річних, є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими. При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, із посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3832/22 прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ОГС України" задоволенню не підлягає. Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта. Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3832/22 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 у справі №910/3832/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

4. Матеріали оскарження у справі №910/3832/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 31.05.2023. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді І.П. Ходаківська О.О. Євсіков