Постанова 4873 № 910/13917/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" липня 2026 р. Справа №910/13917/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Сітайло Л.Г. суддів: Крижного О.М. Шапрана В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25 (суддя Сташків Р.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" про стягнення 87 364,36 грн ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогресивні нафтогазові технології" (далі - ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "ОГС України") 70 355,45 грн інфляційних втрат та 17 008,91 грн трьох процентів річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в якості виконання постанови суду апеляційної інстанції у справі №910/2642/25 грошові кошти у розмірі 532 500,00 грн отримані позивачем в повному обсязі. Водночас, позивачу не відшкодовані грошові кошти за порушення грошового зобов`язання за період з 16.08.2024 до 08.09.2025, а саме інфляційні втрати в розмірі 70 355,45 грн за весь час прострочення, а також три проценти річних в розмірі 17 008,91 грн від простроченої суми за користування чужими грошовими коштами, в порядку частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ОГС України" на користь ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" 50 944,26 грн інфляційних втрат, 13 953,58 грн трьох процентів річних, 1 799,46 грн судового збору, а також 3 714,21 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті позову відмовлено. Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що з 25.10.2024 до 08.09.2025 відповідач безпідставно утримував грошові кошти позивача у сумі 532 500,00 грн і правомірним є нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних саме за вказаний період. За перерахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню 50 944,26 грн інфляційних втрат та 13 953,58 грн трьох процентів річних. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з вищевказанним рішенням, ТОВ "ОГС України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву залишити без задоволення. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є таким, що ухвалене з неправильним застосуванням ряду норм матеріального та процесуального права. Так, доводи апеляційної скарги ТОВ "ОГС України" зводяться, зокрема до того, що: - судом першої інстанції не враховано, що підставою для остаточного судового рішення у справі №910/2642/25 є положення пункту 1 частини 3 статті 27 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 10.9.1 договору, а не положення статті 1212 ЦК України, до якої як до преюдиції покликався позивач і яка не була правовою підставою ані для позовної заяви, ані для остаточного судового рішення у справі №910/2642/25; - правомірність направлення відповідачем вимоги і отримання ним коштів на підставі банківської гарантії від 25.03.2023 №30965, та, відповідно, відсутність підстав для застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, встановлено в остаточному судовому рішенні у справі №910/3428/24; - в оскаржуваному рішенні судом правильно виснувано про відсутність підстав для здійснення передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України нарахувань до 25.10.2024, однак не системно вивчено обставини справи, зокрема, умови договору, банківської гарантії та остаточного судового рішення у справі №910/2642/25, що призвело до його помилковості; - ані договором, ані законом не визначено строк та обов`язок зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних, як це визначено частиною 2 статті 625 ЦК України. Таким чином, початок строку сплати зазначених коштів нерозривно пов`язаний з моментом отримання вимоги кредитора про їх оплату. Така вимога позивача на адресу відповідача не надходила, а тому відсутні підстави стверджувати про наявність порушеного права позивача, яке б підлягало судовому захисту, що, в свою чергу, свідчить про передчасність позовних вимог; - відсутні підстави для покладення на відповідача судових витрат позивача. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ "ОГС України" у справі №910/13917/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Крижний О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ОГС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13917/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 26.05.2026. 21.05.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13917/25. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. у відпустці з 06.07.2026 до 19.07.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2026 справу №910/13917/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Шапран В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "ОГС України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Шапран В.В. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу 26.05.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу ТОВ "ОГС України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25, в частині задоволених позовних вимог, залишити без змін. Доводи відзиву ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" на апеляційну скаргу зводяться до того, що: - апелянт фактично намагається повторно поставити під сумнів обставини, вже встановлені у справі №910/2642/25; - посилання апелянта на справу №910/3428/24 не спростовує висновків суду першої інстанції; - суд першої інстанції правильно застосував статтю 625 ЦК України до спірних правовідносин; - пункт 10.11 договору не змінює розмір процентів у цих правовідносинах; - суд першої інстанції правильно визначив період нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних; - позивач мав право звернутися до суду без попереднього направлення окремої вимоги про сплату трьох процентів річних та інфляційних втрат; - суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача судові витрати пропорційно до задоволених вимог. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 07.02.2023 між ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" (підрядник) та ТОВ "ОГС України" (замовник) укладено договір про закупівлю послуг №4600007207, відповідно до пункту 1.1 якого підрядник за завданням замовника, згідно з умовами цього договору, зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями), норм ЦК України та ГК України), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи, відповідно до умов цього договору. За умовами пункту 1.2 договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід`ємною частиною договору. Згідно з пунктом 3.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 25.10.2023) загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток №2), становить 10 642 989,11 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1 773 831,52 грн. Пунктом 4.1 договору встановлено, що підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання цього договору з обов`язковим дотриманням погодженого з замовником графіку виконання робіт (додаток №3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною. Датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником в порядку, передбаченому розділом 5 договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункт 4.3 договору). Відповідно до пункту 4.4 договору місце виконання робіт (об`єкт): ГРС Богуслав, Київська обл., Обухівський р-н., с. Дибинці (ГКС-35). Згідно з пунктом 5.1 договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Пунктом 7.3.1 договору встановлено, що підрядник зобов`язаний виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток №3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації. Відповідно до умов пункту 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав)" оголошення №UA-2022-12-14-007870-a, оприлюдненого на вебпорталі Уповноваженого органу 14.12.2022, підрядник зобов`язується надати замовнику не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення виконання договору безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 532 500,00 грн, що становить 5% відсотків ціни цього договору (пункт 10.9.1 договору). У пункті 10.9.5 договору сторони погодили, що у разі невиконання (неналежного виконання) підрядником своїх зобов`язань за цим договором, замовник має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами цього договору та чинним законодавством України, на умовах визначених гарантією. Згідно з пунктом 10.9.6 договору забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі" за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку), згідно з умовами договору, протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня настання таких обставин. Повернення забезпечення виконання договору здійснюється шляхом направлення відповідного листа (повідомлення) підряднику або банку-гаранту, у разі надання підрядником забезпечення виконання договору у вигляді оригіналу банківської гарантії в паперовій формі. Повернення забезпечення виконання договору, наданого у вигляді електронної банківської гарантії, здійснюється шляхом направлення відповідного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на адресу банка-гаранта. Моментом належного виконання зобов`язання замовника щодо повернення оригіналу гарантії є дата, зазначена на відповідному супровідному листі (повідомленні) замовника. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. В частині гарантійних зобов`язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 11.1 договору). Пунктом 11.2 договору передбачено, що закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. До договору про закупівлю послуг між сторонами підписано додаток №3 "Графік виконання робіт", відповідно до якого граничний термін виконання робіт з обстеження, розробки, подання на експертизу, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 календарних днів; з виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт - 300 календарних днів, пусконалагоджувальні роботи - 365 календарних днів. 25.01.2023 між Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (банк-гарант) та ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" (принципал) укладено договір про надання гарантії №30965/ЮГ-23, відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 якого даний договір регулює правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав). Єдиний закупівельний словник ДК021-2015:50410000-2 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів", згідно з оголошенням про заплановану закупівлю UA-2022-12-14-007870-а (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-12-14-007870-a), розміщеного на вебпорталі уповноваженого органу, що проводилася ТОВ "ОГС України". Гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом перед бенефіціаром основного зобов`язання, а саме: невиконання або неналежне виконання принципалом умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Богуслав). Єдиний закупівельний словник ДК021-2015:50410000-2 Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів", згідно з оголошенням про заплановану закупівлю UA-2022-12-14-007870-а (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2022-12-14-007870-a), відповідно до основного зобов`язання. Сума і валюта гарантії - 532 500,00 грн. Строк дії гарантії: з 25.01.2023 до 08.04.2024 включно. На виконання умов зазначеного договору АТ "КБ "Глобус" видано банківську гарантію від 25.01.2023 №30965 (гарантія) на суму 532 500,00 грн на користь ТОВ "ОГС України" як бенефіціара. За цією гарантією гарант безумовно зобов`язується протягом п`яти банківських днів, після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи, печатка бенефіціара (якщо передбачена) та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на наш SWIFT, сплатити бенефіціару повну суму банківської гарантії, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, повинна бути сплачена у зв`язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов`язань за договором. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє включно до 08.04.2024. 19.03.2024 банком-гарантом отримано від відповідача SWIFT-повідомлення про сплату грошової суми за гарантією в розмірі 532 500,00 грн. Банк направив позивачу повідомлення від 20.01.2024 №1-1005 про те, що він отримав від відповідача вимогу (SWIFT-повідомлення про сплату грошової суми за гарантією в розмірі 532 500,00 грн). У вказаному листі зазначено таке: "Для здійснення АТ "КБ "Глобус" платежу на користь Бенефіціара за отриманою вимогою, Банк-Гарант повідомляє про необхідність здійснення Гарантійного платежу, згідно пункту 3.3 Договору про надання гарантії №30965/ЮГ-23 (гарантія виконання) від 25.01.2023 в сумі 532 500,00 грн. У зв`язку з чим просимо перерахувати кошти у зазначеному вище розмірі на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ "КБ "Глобус", МФО 380526, ідентифікаційний код 35591059 з наступним призначенням платежу: "Гарантійний платіж згідно Договору про надання гарантії №30965/ЮГ-23 (гарантія виконання) від "25" січня 2023 року.". Меморіальним ордером від 25.10.2024 №5732 на користь АТ "КБ "Глобус" перераховано кошти в сумі 532 500,00 грн з призначенням платежу: "Договірне спис. на виконання п.п. 3.6, 7.4. дог. про надання БГ 30967/ЮГ-23 від 26.01.2023 част. компен. гарант. Платежу за гар. №30965 від 25.01.2023 сплачена за вимогою (SWIFT-повідомлення від 19.03.2023)". Вказані обставини встановлені постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/2642/25, якою стягнено з ТОВ "ОГС України" на користь ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" грошові кошти у сумі 532 500,00 грн. Відповідна постанова є чинною, оскільки Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження ухвалою від 22.09.2025. Судове рішення мотивоване, зокрема, тим, що: "позивач у відповідності до умов укладеного між сторонами Договору у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання, що підтверджується такими документами: - Акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2023 року №1 та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за червень 2023 року; - Акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року №1 (Акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року; - Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року №2 (Акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року; - Акт про завершення виконання робіт від 08.08.2024 по Договору №4600007207 від 07.02.2023. В Акті про завершення виконання робіт від 08.08.2024 по Договору №4600007207 від 07.02.2023 зазначено, що Підрядник виконав роботи з ремонту пунктів вимірювання витрати газу на ГРС Богуслав в повному обсязі на суму 10 581 762,11 грн згідно актів виконаних робіт КБ-2в. Якість виконаних робіт відповідає вимогам державних будівельних норм та стандартів, інших нормативних документів, що регламентують проведення будівельних робіт, технічним характеристикам нормативно-технічної документації та документації заводів та фірм-виробників. Економія вартості фактично виконаних робіт відбулася за рахунок уточнення обсягів робіт (витрат на відрядження, об`ємів робіт, цін на матеріали). Отже, станом на дату подання позову в даній справі, роботи по Договору були повністю виконані позивачем як підрядником та прийняті замовником (відповідачем). Крім того, колегія суддів зазначає, що у пункті 10.9.6 Договору сторонами також передбачено, що забезпечення виконання договору повертається у випадках, передбачених статтею 27 Закону України "Про публічні закупівлі", за умови настання граничної дати оплати (остаточному розрахунку), згідно з умовами договору, протягом 5 банківських днів з дня настання таких обставин. За змістом пункту 3.3 Договору замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт. Отже, оскільки судом встановлено, що позивач виконав зобов`язання за Договором, а граничний строк повернення забезпечення з огляду на положення пунктів 3.3 та 10.9.6 Договору та дати прийняття робіт згідно з актами є таким, що настав, суд відхиляє посилання відповідача на те, що у нього відсутні підстави для повернення забезпечення, оскільки позивачем було допущено порушення графіку виконання робіт, встановленого Додатком №3 до Договору". Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти у сумі 532 500,00 грн повернуті позивачу 09.09.2025, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.09.2025 №394560. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідно до пункту 3.3 договору оплата за цим договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не раніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт. Останній акт за договором підписано 16.07.2024 - акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2024 року №2 (акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт до нього), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2024 року. Тобто, нарахування інфляції починається з 16.08.2024 (на наступний день після настання строку граничного остаточного розрахунку) до 08.09.2025 включно. Позивачем на суму 532 500,00 грн безпідставно отриманих коштів нараховано відповідачу 70 355,45 грн інфляційних втрат та 17 008,91 грн трьох процентів річних. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання. Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним. Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, у випадку коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №910/13814/17. Судами у справі №910/2642/25 встановлено обставини повного виконання позивачем робіт за договором. Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, незалежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору, в частині строків виконання робіт. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони, в порядку виконання договірного зобов`язання, не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Отже, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов`язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих. У разі ненастання гарантійного випадку через виконання принципалом основного зобов`язання (відсутності порушення), сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії, незважаючи на те, що сплачені у зв`язку із цими правочинами, та підлягають стягненню за статтею 1212 ЦК України, оскільки інших способів повернення цих коштів за таких обставин закон не передбачає (за умови, що договорами не встановлено інше). Аналогічні висновки наведені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 17.05.2024 у справі №910/17772/20, в якій об`єднана палата виснувала, що кредитор-бенефіціар має право вимоги як за основним зобов`язанням, так і за незалежною від цього зобов`язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов`язанням, то, пред`явивши вимогу гаранту, отримає виконання. Якщо ж бенефіціар, за відсутності основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним), звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України. За приписами статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Також, судовим рішенням у справі №910/2642/25 встановлено, що 25.10.2024 позивач сплатив на користь АТ "КБ "Глобус" грошові кошти у сумі 532 500,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером від 25.10.2024 №5732. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів №12 та №14 до Конвенції). Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Таким чином, постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі №910/2642/25, яка набрала законної сили, не може бути поставлена під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не може їй суперечити. Так, з матеріалів справи вбачається, що грошові кошти у сумі 532 500,00 повернуті позивачу, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.09.2025 №394560. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, що з 25.10.2024 до 08.09.2025 відповідач безпідставно утримував грошові кошти позивача у сумі 532 500,00 грн. Щодо заперечень відповідача, що позивачем виконано роботи після спливу граничного строку їх виконання, тобто неналежного виконання договору підрядником, що за умовами зазначеної вище банківської гарантії є гарантійним випадком, колегія суддів зазначає таке. Верховний Суд у постановах від 25.09.2024 у справі №910/12114/23 та від 25.03.2025 у справі №910/11352/24 дійшов таких висновків: "До того ж до правовідносин у даній справі підлягає застосуванню не лише Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України, а і спеціальний закон - Закон України "Про публічні закупівлі", відповідно до частини другої статті 27 якого замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі договору про закупівлю, а також за рішенням суду щодо повернення забезпечення договору у випадку визнання результатів процедури закупівлі/спрощеної закупівлі недійсними або договору про закупівлю нікчемним; у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону; згідно з умовами, зазначеними в договорі про закупівлю, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин. Тобто вказана норма Закону, яка безпосередньо регулює відносини суб`єктів господарювання у процедурі публічних закупівель, чітко передбачає момент повернення замовником забезпечення договору - після його виконання учасником-переможцем, у той час як можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. При цьому, невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання". Так, судом у справі №910/2642/25 встановлено обставини повного виконання позивачем робіт за договором, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для повернення відповідачем забезпечення виконання договору про закупівлю послуг після виконання учасником-переможцем договору, не залежно від доводів відповідача про неналежне виконання позивачем умов договору в частині строків виконання робіт. Щодо заперечень відповідача, що до дати набрання законної сили постановою у справі №910/2642/25, якою кошти стягнуто з ТОВ "ОГС України" на користь ТОВ "Прогресивні Нафтогазові технології", отримання та утримання відповідачем зазначених коштів було правомірним, колегія суддів зазначає таке. Як слушно зауважив місцевий господарський суд, безпідставність отримання відповідачем грошових коштів почалася не з моменту набрання рішення суду у справі №910/2642/25, а саме з моменту їх списання (перерахування) з рахунку позивача на рахунок відповідача, адже судовим рішенням у вказаній справі встановлено, що позивачем виконано роботи за договором у повному обсязі, що в свою чергу виключає право відповідача на задоволення вимог за банківською гарантією. Було б нелогічним вважати, що до набрання рішенням у справі №910/2642/25, в якому встановлений факт безпідставного набуття відповідачем грошових коштів, ці кошти перебували у нього правомірно. За приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №905/587/18. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і процентів річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц. Таким чином, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, оскільки боржником порушено позадоговірне (деліктне) грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17, якою Велика Палата Верховного Суду підтвердила аналогічний висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 15.04.2015 у справі №910/2899/14 та у постанові від 01.06.2016 у справі №910/22034/15, а також у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №910/6053/19. У постанові від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 6.20). Отже, у справі №910/1238/17 Великою Палатою Верховного Суду чітко розмежовано поняття "проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами" та "проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами", причому останні проценти кваліфіковано саме в якості плати боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, врегульованої частиною 2 статті 625 ЦК України. Відтак, у даному випадку, розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами встановлено законом, а саме частиною 2 статті 625 ЦК України. З огляду на викладене, твердження відповідача, що при нарахуванні процентів річних позивачем помилково обрано ставку 3% річних замість домовлених 0,01% річних не знайшли свого підтвердження з урахуванням того, що зобов`язання відповідача, щодо повернення грошових коштів виникло у позадоговірний спосіб, а відтак підлягає застосуванню статтю 625 ЦК України. Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно набутих або збережених грошових коштів, позивачем, на підставі статті 625 ЦК України нараховано інфляційні нарахування у сумі 70 355,45 грн та три проценти річних у сумі 17 008,91 грн, які нараховані за період з 16.08.2024 до 08.09.2025. Так, при визначенні періоду нарахування санкцій позивач посилається на умови пункту 3.3 договору. Разом із тим, як зазначалось вище, у даному випадку умови договору не підлягають застосуванню щодо визначення розрахунку санкцій на суму безпідставного утриманих коштів, оскільки застосуванню підлягають загальні норми цивільного законодавства. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.10.2024 позивачем перераховано 532 500,00 грн, а 09.09.2025 відповідач повернув ці кошти позивачу. Відповідно, правомірним є нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних саме за вказаний період з 25.10.2024 до 08.09.2025 (день оплати не рахується), з чим також погоджується судова колегія. Колегія суддів, здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача підлягають 50 944,26 грн інфляційних втрат та 13 953,58 грн трьох процентів річних, з огляду на що позов підлягає частковому задоволенню. Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Положеннями статті 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги. Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Позивачем також було заявлено про покладення на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн. Так, на підтвердження понесених позивачем витрат, ним долучено копії: ордеру від 30.10.2025 серії ВС №1411883; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №002510; договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.11.2023; додаткової угоди від 16.10.2025 №16/10-3 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 17.11.2023. За приписами частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України). Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога надавалася позивачу на підставі договору про надання правової допомоги від 17.10.2023 №88365-1, укладеним між Адвокатським об`єднанням "Синегор" (об`єднання) та ТОВ "Прогресивні нафтогазові технології" (клієнт), відповідно до пункту 1.1 якого об`єднання зобов`язується надати клієнту правову (професійну правничу) допомогу, а клієнт зобов`язується прийняти надану правову (професійну правничу) допомогу і оплатити її на погоджених сторонами умовах. Додатковою угодою №16/10-3 від 16.10.2025 до договору №88365-1 сторони погодили надання клієнту правової (професійної правничої) допомоги в наступному обсязі: представництво інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді з метою подачі позову до ТОВ "ОГС України" про стягнення інфляційних нарахувань, трьох процентів річних та збитків (у разі доцільності), за утримання безпідставно набутого майна (грошових коштів) або коли підстава для утримання майна відпала. Нарахування здійснюється на грошові кошти у розмірі 532 500,00 грн, які отримані клієнтом на підставі постанови Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 у справі №910/2642/25 (пункт 1 додаткової угоди). Вартість правової допомоги та її розрахунок в суді першої інстанції: вироблення та узгодження правової позиції у справі, підбір актуальної судової практики, кваліфікація спірних правовідносин. Вивчення документів по суті спору. Написання позовної заяви та відповіді на відзив - 15 000,00 грн (пункт 2 додаткової угоди). Загальна вартість наданої правової (професійної правничої допомоги) становить 15 000,00 грн. Частинами 4, 5 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України). Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Відповідачем подано заперечення щодо заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, у яких він просить суд вказану заяву залишити без задоволення, оскільки позивач подав докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу поза процесуальними строками, а у разі ухвалення додаткового рішення зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу на 99% у зв`язку з їх не співмірністю та завищеною сумою. Щодо тверджень відповідача щодо подання позивачем відповідних доказів поза процесуальним строком, то відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 129 ГПК України такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, де судові дебати не передбачені, а отже, позивач вправі подати такі докази (понесення витрат на професійну правничу допомогу) упродовж розгляду спору та ще протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. У даному випадку, позивач надав такі докази в процесі вирішення спору, ще до ухвалення рішення. У той же час, враховуючи наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг. Так, місцевим господарським судом враховано, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), даний спір є спором незначної складності - про стягнення сум відповідальності боржника за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а тому дана справа є звичайним розрахунковим спором. При цьому, всі обставини щодо безпідставності отримання відповідачем коштів в сумі 532 500,00 грн за банківською гарантією від 25.01.2023 №30965/ЮГ встановлені у справі №910/2642/25, а відтак не підлягали доказуванню під час розгляду даної справи. За таких обставин, виходячи з критеріїв складності справи, ціни позову, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, враховуючи результати розгляду даної справи - часткове задоволення позовних, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується судова колегія, про наявність правових підстав для зменшення такого розміру до 5 000,00 грн. Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду. Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення. При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "ОГС України" задоволенню не підлягає. Розподіл судових витрат Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "ОГС України". Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2026 у справі №910/13917/25 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".

4. Матеріали справи №910/13917/25 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.Г. Сітайло Судді О.М. Крижний В.В. Шапран