Постанова Київський апеляційний суд № 367/2045/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 33/824/2600/2023 Справа № 367/2045/23 Головуючий в суді І інстанції Карабаза Н.Ф. Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц. П О С Т А Н О В А Іменем України 29 травня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю захисника Янчука Анатолія Анатолійовича, потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої Видюка Дмитра Володимировича, розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в с т а н о в и в : Постановою судді Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , працюючого в ДСНС, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн., стягнуто судовий збір в сумі 536,80 грн. ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що він 10 березня 2023 року близько 23:30 за місцем свого проживання, а саме АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, чим завдав домашнього насильства психологічного характеру, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-ц КУпАП. Не погоджуючись із даною постановою, ОСОБА_2 24 квітня 2023 року подав апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що фабула протоколу не відповідає складу адміністративного правопорушення, оскільки не включає склад, передбачений ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Поняття «умисні дії психологічного характеру» є розмитим та неконкретизованим, крім цього, у фабулі протоколу не зазначено, що відбулися негативні наслідки. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред`явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства. Вказував, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, що було комусь завдано шкоду або настали наслідки. Саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» автоматично не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки ці дії неминуче мають тягнути за собою наслідки, а саме завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілому. Навіть у поясненнях ОСОБА_1 не зазначала, що у неї виникли побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб або їй було спричинено емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдано шкоди психічному здоров`ю особи. Наголошував, що він не вчиняв психологічного насильства стосовно дружини та не завдавав їй тілесних ушкоджень. Матеріали справи не підтверджують ні факту насильства, ні факту ушкоджень, ні факту побоювань або іншого, що дозволяє встановити факт психологічного насильства. У матеріалах справи відсутні звернення потерпілої і поліції до кризових центрів по протидії домашньому насильству. Самі по собі нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, або якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Однак в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено настання конкретних наслідків, ані належного формулювання, хоча за змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановлення і відображення у протоколі наслідків і належної фабули, які утворюють об`єктивну сторону змісту правопорушення, є обов`язковим. Зауважував, що в той день дружина першою почала його ображати і сама навмисно викликала поліцію, аби спотворити дійсні обставини. Він є доброю і порядною людиною і жодного насильства в сім`ї ніколи не робив. Вказував, що протокол про адміністративне правопорушення йому ніхто не вручав, факт відмови не підтверджено належним чином. В суді йому також не дали ознайомитися з матеріалами, і він ознайомився з ними лише після отримання копії постанови, яка була виготовлена через десять днів після слухання справи. Формальне зазначення поліцією про відмову від отримання протоколу без доказування факту його вручення є неприпустимим. Зазначив, що суд першої інстанції в переліченні доказів винуватості зазначив, що вина підтверджується протоколами та матеріалами справи, не конкретизуючи, якими саме матеріалами справи, що є порушенням з точки зору обґрунтованості судового рішення. Стосовно строків на апеляційне оскарження, повідомляв, що у день судового засідання він написав заяву про видачу йому копії постанови. Помічник судді повідомив, що повний текст постанови буде виготовлений лише 21 квітня 2023 року. В цей день він повторно подав заяву, йому було видано копію постанови і надано можливість ознайомитися з матеріалами справи. Вказував, що обізнаність зі змістом тексту судового рішення є важливим елементом права на апеляційне оскарження. В Єдиному державному реєстрі судових рішень ще відсутня інформація про направлення повного тексту до реєстру, що фактично також підтверджує факт невиготовлення повного тексту в розумні строки. Отже, апеляційна скарга подається через 14 днів після ухвалення рішення в справі, тобто з пропуском, який фактично виник через несвоєчасне виготовлення повного тексту та двох вихідних днів, сам строк пропуску є також незначним. На підставі вищевикладеного просив поновити строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року, скасувати постанову Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року, провадження в справі закрити. Вирішуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд враховує наступне. Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП. З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2023 року Ірпінським міським судом Київської області було ухвалено оскаржувану постанову. В матеріалах справи є розписка, відповідно до якої копію оскаржуваної постанови Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року було отримано ОСОБА_2 21 квітня 2023 року. В Єдиному державному реєстрі судових рішень постанова Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року була оприлюднена 26 квітня 2023 року, а надіслана - 24 квітня 2023 року. Докази направлення копії постанови особі, щодо якої її винесено, в триденний строк після її проголошення, як передбачено ст. 285 КУпАП, в матеріалах справи відсутні. З огляду на те, що копію оскаржуваної постанови Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року було отримано ОСОБА_2 лише 21 квітня 2023 року, 22 квітня та 23 квітня були вихідними днями, а 24 квітня 2023 року ним було подано апеляційну скаргу на вказану постанову, з метою забезпечення реалізації права ОСОБА_2 на допуск до правосуддя, в якому не може бути відмовлено з формальних підстав, на думку суду, причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження постанови слід визнати поважними та поновити ОСОБА_2 вказаний процесуальний строк. Вислухавши пояснення захисника Янчука А.А., який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, потерпілої ОСОБА_1 та її представника Видюка Д.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП. Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що останній вчинив правопорушення, яке проявилось у вчиненні домашнього насильства психологічного характеру. Дані обставини судом встановлені з протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалами справи, зміст яких судом першої інстанції в постанові від 10 квітня 2023 року не конкретизовано, оцінка кожному доказу не надана, що викликає сумнів у здійсненні судом всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. За змістом ст. 254, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є важливим процесуальним документом у якому фіксується сутність вчиненого правопорушення і лише який є підставою для подальшого провадження справи у суді. Для протоколу про адміністративне правопорушення передбачена як спеціальна його форма, так і вимоги, які регламентують його зміст, а саме: викладення об`єктивної сторони вчиненого адміністративної правопорушення із зазначенням усіх складових, які утворюють об`єктивну сторону цього правопорушення, в тому числі часу, місця і способу вчинення адміністративного правопорушення; зазначення обставин, які дають можливість характеризувати суб`єктивну сторону правопорушення, із зазначенням усіх її складових, необхідних для розгляду справи даних, зокрема щодо особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків; фіксуються вчиненні процесуальні дії, у тому числі і ті, які гарантують забезпечення процесуальних прав особи, яка притягається до відповідальності. При розгляді справи службові особи, що здійснюють розгляд, повинні керуватися виключно даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення. Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони зокрема. На а. с. 3 наявна копія термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_2 серії АА № 243131, яким ОСОБА_2 заборонено в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою на 1 добу з 12:00 год. 11 березня 2023 року по 12:00 год. 12 березня 2023 року. На а. с. 4 наявна копія рапорту працівника поліції від 11 березня 2023 року про те, що 10 березня 2023 року ним отримано заяву та зареєстровано ЄО за № 3460 від 11 березня 2023 року як домашнє насильство, в результаті опрацювання вказаної інформації встановлено, що 10 березня 2023 року о 23:54 за адресою АДРЕСА_1 «буянить чоловік», заявник ОСОБА_3 , місце проживання АДРЕСА_1 . Прибувши за вказаною адресою, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 173-2 на ОСОБА_2 . На а. с. 5 наявний протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу подію від 11 березня 2023 року, згідно якої ОСОБА_1 повідомила, що 10 березня 2023 року близько 23:30 її чоловік ОСОБА_2 погрожував їй фізичною розправою, вона просила зафіксувати даний факт. На а. с. 6 знаходиться пояснення ОСОБА_1 від 11 березня 2023 року на адресу Бучанського РУП ГУНП в Київській області, згідно якого 10 березня о 23:30 її чоловік ОСОБА_2 прийшов додому в стані алкогольного сп`яніння, після словесної перепалки наніс тілесні ушкодження, свідком була дитина - їх спільний син 14 років, неодноразово вчиняв психологічний тиск. На а. с. 7 знаходиться пояснення ОСОБА_2 від 02.2023 року, відібрані поліцейським СРПП ВП № 2 Бучанського РУП, згідно яких 10 березня 2023 року його дружина ОСОБА_3 почала погрожувати йому вбивством з застосуванням кухонного ножа. Він зрозумів, що з нею стався напад із захворювання цукровим діабетом, для забезпечення здоров`я дитини ним було прийнято рішення викликати поліцію. Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає виключно за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису. Таким чином, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї, про що ОСОБА_2 обґрунтовано вказано в апеляційній скарзі. Отже, самі по собі погрози, про які потерпіла ОСОБА_1 зазначала в протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 11 березня 2023 року, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Разом із тим, судом першої інстанції під час розгляду справи залишено поза увагою, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 974706 всупереч вимогам ст. 256 КУпАП не зазначено повністю об`єктивну сторону правопорушення, оскільки відсутні дані про те, які саме діяння, які саме дії психологічного характеру по відношенню до ОСОБА_1 були вчинені ОСОБА_2 , а також яка шкода могла бути чи була завдана потерпілій, і доказів завдання чи можливості завдання такої шкоди потерпілій ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, нічим, крім пояснень ОСОБА_1 , не підтверджуються, а її заява не містять даних про суспільно небезпечні наслідки, що є елементом об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення. Апеляційний суд враховує, що в поясненнях від 11 березня 2023 року ОСОБА_1 додатково зазначає про тілесні ушкодження, нібито нанесені їй ОСОБА_2 після словесної перепалки. Разом із тим, характер та локалізацію таких ушкоджень ОСОБА_1 в поясненнях не зазначає, і будь-яких доказів нанесення таких ушкоджень (висновки лікарів за наслідками звернення за медичною допомогою, фото- або відеофіксація тощо) суду першої інстанції не надано. Враховуючи вищевикладене, суд не повинен був покладати ці докази в обґрунтування своїх висновків, і усі сумніви щодо доведеності вини особи мав витлумачити на її користь. При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282). Суд звертає увагу на те, що нецензурна лайка, погрози та образи в межах конфлікту, за відсутності доказів на підтвердження завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони даного проступку. Наведених обставин суд першої інстанції не врахував, в зв`язку з чим неправильно застосував ч. 1 ст. 173-2 КУпАП і безпідставно наклав на ОСОБА_2 адміністративне стягнення за вчинення домашнього насильства. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Враховуючи викладене, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог ст.245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов`язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а тому дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Крім того, відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. Апеляційний суд звертає увагу, що постанова Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року не була протягом трьох днів вручена або вислана особі, щодо якої її винесено, що позбавило ОСОБА_2 можливості вчасно подати апеляційну скаргу і змусило порушувати питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). За відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, п о с т а н о в и в : Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 10 квітня 2023 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, скасувати. Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кашперська Т.Ц.