Постанова Полтавський апеляційний суд № 638/4433/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 638/4433/21 Номер провадження 33/814/625/22Головуючий у 1-й інстанції Щепіхіна В.В. Доповідач ап. інст. Хіль Л. М. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2022 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Хіль Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 травня 2021 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 173-2 КУпАП, у с т а н о в и л а: Постановою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп. Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 24 лютого 2021 року о 19 год. 20 хв. за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 вчинив сварку зі своєю дружиною ОСОБА_2 , в ході якої висловлювався нецензурною лайкою, висловлював образи, погрожував фізичною розправою та розбив мобільний телефон, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона є необґрунтованою та винесена з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що з протоколу про адміністративну відповідальність не встановлено якими діями він скоїв домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини у відповідності ознак зазначених у ч.1 ст. 173-2 КУпАП. Не встановлено протоколом таку ознаку, як можливість завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Крім того вказував, що протокол складений нерозбірливим почерком, внаслідок чого прочитання його та встановлення обставин правопорушення, які і так не встановлені згідно вимог закону, є фактично неможливим. Зазначав, що встановлюючи чи було вчинено правопорушення, суд в порушення вимог ст.280 КУпАП, вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення і почав самостійно встановлювати його обставини, які не були зазначені у протоколі, а саме його дії щодо висловлювання нецензурною лайкою, висловлювання образ, погрози фізичною розправою та розбиття мобільний телефону. З приводу його пояснень працівникам поліції зазначив, що вони записувались поліцейським самостійно, а він лише поверхово ознайомився з ними, підписавши на вимогу працівника поліції. Посилався на те, що протокол про адміністративне правопорушення та рапорти працівників поліцій взагалі неможливо використати в якості доказів, оскільки ці матеріали не містять прямих доказових відомостей про вчинення правопорушення і є лише твердженням про обставини, які мали місце на думку працівників поліції. Звертає увагу на те, що оскаржувана постанова в порушення вимог ч.1, ч.2 ст.283 КУпАП, судом не була оголошена, а лише повідомлено прорезультат. Після сплину трьох днів, з 12травня 2021 року йому не була оголошена постанова суду та вручена або надіслана її копія. Копію постанови він отримав 19травня 2021 року тільки після звернення до суду з відповідним клопотанням. Ураховуючи викладене, прохав скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 травня 2021 року, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Потерпіла ОСОБА_2 повідомлена через адвоката Лучко Д.В., в судове засідання не з`явилась, причину неявки не повідомила, будь які клопотанні не надходили. Від ОСОБА_1 надійшла заяви про розгляд справи за його відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримав. За таких обставин апеляційний суд не вбачає перешкод щодо розгляду справи. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке. Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно вимог ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають до з`ясування питання чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, рішення приймається на підставі доказів оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції згідно з нормами КУпАП всебічно, повно та об`єктивно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку доказам у їх сукупності та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП. Висновки суду про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП є обґрунтованими, що підтверджується дослідженими доказами та ґрунтується на вимогах закону. Так, із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №297448 від 06 березня 2021 року вбачається, що 24 лютого 2021 року о 19 год. 20 хв. гр. за місцем мешкання за адресою: АДРЕСА_1 вчинив насильство по відношенню до Дружини ОСОБА_2 психологічного характеру, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Під час розгляду справ в суді першої інстанції потерпіла ОСОБА_2 підтвердила обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, що відбувалися 24 лютого 2021 року та зазначила, що дійсно між нею та чоловіком відбувся конфлікт, внаслідок якого ОСОБА_1 схопив її особистий телефон та кинув його на підлогу. Під час конфлікту чоловік висловлювався в її бік образливими словами, принижував її честь та гідність. Знаходження в квартирі доньки не зупинило ОСОБА_1 і після того, як вона просила його зупинитися. Внаслідок зазначеної подій потерпіла пояснила, що вимушена була звернутися до органів поліції з заявою про вжиття заходів відносно її чоловіка. Також пояснила, що внаслідок агресивних та погрозливих дій свого чоловіка, які продовжились і після сварки, вона вимушена була забрати дітей та переїхати до своїх батьків. За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями потерпілих, свідків, тощо. Обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ №297448 від 06 березня 2021 року, заявою потерпілої особи, письмовими та усними поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рапортами працівників поліції, довідкою від 24 лютого 2021 року про результати розгляду матеріалу №6738, заявою ОСОБА_2 про вчинення домашнього насильства від 08 квітня 2021 року. ОСОБА_1 у суді першої інстанції не заперечував факт того, що він висловлювався в бік дружини нецензурними словами, оскільки був дуже розгніваний на неї. Також, не заперечував, що брав телефон дружини, оскільки сварка почалася саме після того, як він прочитав переписку дружини з іншою особою, що містилися в телефоні. З його письмових пояснень вбачається, що він взяв телефон дружини, який лежав на столі, та потім кинув його на підлогу. Також місцевим судом встановлено, що конфлікт, який був причиною сварки, не вирішився на час розгляду справи у суді першої інстанції, що підтверджувалось поясненнями учасників розгляду справи та копією заяви ОСОБА_2 від 08 квітня 2021 року про вчинення домашнього насильства особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, факт подання якої до Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській області не заперечувався самим ОСОБА_1 . Диспозиція частини 1 статті 173-2 КпАП України передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статті, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Приписами Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» регламентовано, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Апеляційний суд не бере до уваги доводи апелянта про те, що протокол складений нерозбірливим почерком, внаслідок чого прочитання його та встановлення обставин правопорушення є неможливим, оскільки такі є надуманими. Суд також не бере до уваги доводи про те, що суд вийшов за межі протоколу про адміністративне правопорушення і почав самостійно встановлювати обставини, які не були зазначені у протоколі, оскільки такі обставини зазначені у довідці про результати розгляду справи від 06 березня 2021 року. Посилання апелянта на те, що копію постанови йому було видано лише через 7 днів після проголошення, що вказує на відсутність такої постанови на момент оголошення рішення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки відсутність постанови на момент оголошення рішення не підтверджується матеріалами справи. Крім того, таке посилання не впливає на законність прийнятого рішення. За наслідками перегляду справи в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, місцевим судом належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, ним не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про його намір уникнути відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 травня 2021 року стосовно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю події адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись ст. 294 КпАП України, суддя апеляційного суду п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 12 травня 2021 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Л.М. Хіль