Постанова 4857 № 380/13210/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Гулик А.Г. 26 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13210/22 пров. № А/857/5554/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі № 380/13210/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 21.09.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку пенсії за вислугу років з 19.12.2019р. у розмірі 82% з оновленого грошового забезпечення згідно довідки №3114 від 06.08.2021р.; - зобов`язати здійснити перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 82% та виплатити різницю пенсії з 19.12.2019р. на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з урахуванням довідки №3114 від 06.08.2021р. про грошове забезпечення для перерахунку пенсії. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2023р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 82% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку на підставі довідки державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС по Львівській області від 06.08.2021р. №3114 про розмір грошового забезпечення. Крім того, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019р. перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 82% сум грошового забезпечення на підставі довідки державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС по Львівській області від 06.08.2021р. №3114 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 2005р. перебуває на обліку та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області. Із змісту протоколу пенсійної справи видно, що основний розмір пенсії позивача становить 82% грошового забезпечення. 03.02.2022р. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/20730/21 задоволено позов ОСОБА_1 . Суд визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непроведення з 01.12.2019р. перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992р., положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" на підставі довідки державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" №3114 від 06.08.2021р., в яку включено основні та додаткові види грошового забезпечення. Крім того, суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.12.2019р. перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.199р.2 №2262-ХІІ, положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015р. №988 на підставі довідки державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області" №3114 від 06.08.2021р., в яку включено основні та додаткові види грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат. ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Пенсійний орган на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2022р у справі №380/20730/21 здійснив перерахунок пенсії позивача, однак зменшив відсоткове значення грошового забезпечення, з якого нараховується пенсія позивача з 82% до 70%. 08.08.2022р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про здійснення перерахунку пенсії з 01.12.2019р., виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 82%. 08.09.2022р. пенсійний орган листом №12452-11927/Л-52//8-1300/22 повідомив позивача, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2022р. у справі №380/20730/21 виконав, а правових підстав для проведення перерахунку пенсії в розмірі 82% грошового забезпечення немає. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розміри пенсії за вислугу років визначені ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до частини другої якої, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Положення щодо максимального розміру пенсії, обчислений відповідно до норм Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у ст. 13 внесені до виходу позивача на пенсію та станом на 01.01.2008р. загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Зменшення відсотку грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, обчисленої відповідно до ст.10 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відбувалось поступово. Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»» №51-IV від 04.07.2002р. у ч.2 ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цифри « 85», « 95» і « 90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінити словами і цифрою «до категорії 2»; на підставі Закону №3668 цифри « 90» замінено цифрами « 80» та на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014р. (далі - Закон №1166) цифри « 80» замінено цифрами « 70». Останні зміни обумовлені необхідністю запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету та удосконалення окремих положень ПК України, а також необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат бюджету, та забезпечення соціальної підтримки громадян, виходячи з фінансових можливостей держави. Отже, з 01.04.2014р. змінився відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, яка обчислюється відповідно до ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та станом на 01.01.2018р. момент здійснення перерахунку пенсій в централізованому порядку, такий становив 70%. Обмеження ж щодо застосування зазначених положень до попередньо призначених військовослужбовцям пенсій за вислугу років законодавцем не встановлені у Законі ««Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»», та у Законі «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, колегія суддів звертає увагу, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені ст.63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а тому застосування у межах спірних правовідносин органом пенсійного фонду при перерахунку пенсії нового механізму обчислення пенсії, встановленого ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка регулює призначення пенсій, є протиправним. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним зниження пенсійним органом основного розміру пенсії з 82% на 70% сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019р. відповідно до ст.63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.04.2021р. у справі №140/3368/19, від 23.06.2021р. у справі №140/392/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. у справі №240/5401/18, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно обмежив розмір пенсії позивачу, а тому дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії, відповідно до вимог Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 01.12.2019р. на підставі довідки державної установи Територіальне медичне об`єднання МВС по Львівській області від 06.08.2021 №3114 в розмірі 82% грошового забезпечення. В ч.2 ст.6 КАС України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р.). Зокрема, у п.23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001р.). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18. ч.5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2023 року у справі № 380/13210/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 26.05.2023р