Постанова 4857 № 260/2432/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Гаврилко С.Є. 05 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/2432/22 пров. № А/857/5018/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Бруновської Н.В. суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 260/2432/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : 06.07.2022р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, у якому просив суд: - визнати протиправними дії при проведенні перерахунку пенсії, щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 80 % на 70 % грошового забезпечення з обмеженням її граничного розміру; -зобов`язати здійснити перерахунок пенсії за вислугою років за останньою штатною посадою, з 01 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку 80 % від суми щомісячного грошового забезпечення, без обмеження її граничного розміру, а також виплатити різницю між розміром перерахованої пенсії (з урахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останньою штатною посадою та вже виплачених щомісячних сум на підставі довідки про розмір грошового забезпечення виданої Департаментом персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 13.01.2022р. № 33/27-1477 станом на 19 листопада 2019 року. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2023р. позов задоволено. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07.02.2023р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01.01.2008р. перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області, є пенсіонером органів внутрішніх справ та йому призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 80 % від суми грошового забезпечення. 24.03.2022р. рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/503/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 14 січня 2021 року перерахунок основного розміру пенсії позивача на підставі довідки виданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Закарпатській області", у відповідності до вимог ст.ст. 43, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. № 2262-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13.02.2008р. №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" та Порядку № 260, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Судом також встановлено, що у період з 01 квітня 2018 року позивачу зменшено відсоткове значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення з 01 січня 2016 року. 01.06.2022р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 80 % грошового забезпечення, із врахуванням рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.03.2022р. у справі № 260/503/22 без обмеження максимального розміру. 24.06.2022р. пенсійний орган листом № 1955-2041/Г-02/8-0700/22 відмовив в перерахунку позивачу пенсії у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Відповідач вказав, що на час виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.03.2022р. у справі № 260/503/22, застосовуються чинні на час проведення перерахунку пенсії норми, а тому правових підстав для проведення перерахунку пенсійного забезпечення в розмірі 80% немає. ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Щодо перерахунку та виплати пенсії, виходячи з її відсоткового значення в розмірі 70% грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне. Розміри пенсії за вислугу років визначені ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відповідно до частини другої якої, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленомузакономпорядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Положення щодо максимального розміру пенсії, обчислений відповідно до норм Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у ст. 13 внесені до виходу позивача на пенсію та станом на 01.01.2008р. загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90% відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Зменшення відсотку грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, обчисленої відповідно до ст.10 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», відбувалось поступово. Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»» №51-IV від 04.07.2002р. у ч.2 ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» цифри « 85», « 95» і « 90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінити словами і цифрою «до категорії 2»; на підставі Закону №3668 цифри « 90» замінено цифрами « 80» та на підставі Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014р. (далі - Закон №1166) цифри « 80» замінено цифрами « 70». Останні зміни обумовлені необхідністю запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, збільшення надходжень до бюджету та удосконалення окремих положень ПК України, а також необхідністю реалізації заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, недопущення втрат бюджету, та забезпечення соціальної підтримки громадян, виходячи з фінансових можливостей держави. Отже, з 01.04.2014р. змінився відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, яка обчислюється відповідно до ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та станом на 01.01.2018р. момент здійснення перерахунку пенсій в централізованому порядку, такий становив 70%. Обмеження ж щодо застосування зазначених положень до попередньо призначених військовослужбовцям пенсій за вислугу років законодавцем не встановлені у Законі ««Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»», та у Законі «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». При цьому, колегія суддів звертає увагу, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені ст.63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), а тому застосування у межах спірних правовідносин органом пенсійного фонду при перерахунку пенсії нового механізму обчислення пенсії, встановленого ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка регулює призначення пенсій, є протиправним. Таким чином, колегія суддів вважає безпідставним зниження пенсійним органом основного розміру пенсії з 80% на 70% сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019р. відповідно до ст.63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.04.2021р. у справі №140/3368/19, від 23.06.2021р. у справі №140/392/19, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019р. у справі №240/5401/18, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи. Що стосується обмеження пенсії максимальним розміром, колегія суддів зазначає наступне. ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», призначення і виплата пенсій, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом здійснюються органами Пенсійного фонду України. Згідно ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. ч.7 ст.43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону №2262, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Проте, рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016р. у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення ч.7 ст.43, першого речення ч.1 ст.54 Закону №2262 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону №2262 зі змінами, а саме : ч.7 ст.43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. При цьому, у вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених ч.5 ст.17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України. Згідно п.3, п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000р. №15-рп/2000 у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України, обов`язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України, яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів. Це виключає можливість органу державної влади, у тому числі парламенту, органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб відтворювати положення правових актів, визнаних Конституційним Судом України неконституційними, крім випадків, коли положення Конституції України, через невідповідність яким певний акт (його окремі положення) було визнано неконституційним, у подальшому змінені в порядку, передбаченому розділом XIII Основного Закону України. Конституційний Суд України у пункті 7 рішення №4-рп/2016 від 08.06.2016р. вже висловив правову позицію, згідно якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічної редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. З огляду на те, що положення ч.7 ст.43 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визнано неконституційним, воно втратило чинність з дня ухвалення такого рішення, а саме з 20.12.2016р., а тому внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016р. (далі - Закон №1774) до ч.7 зазначеної статті зміни є нереалізованими, оскільки така норма після рішення Конституційного Суду України у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня. Крім того, вказані зміни, по своїй суті є повторним запровадженням правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, а тому ці зміни, не створюють підстав для обмеження пенсії максимальним розміром. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що пенсійний орган протиправно обмежив розмір пенсії позивача, а тому дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про перерахунок та виплату пенсії відповідно до вимог Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без обмеження її максимальним розміром з 01.12.2019р., виходячи з розміру пенсії 80% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум. В ч.2 ст.6 КАС України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" передбачено застосування судами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р.). Зокрема, у п.23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001р.). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019р. у справі № 638/6363/17, від 12.03.2019р. у справі № 522/3049/17, від 09.11.2020р. у справі № 813/678/18. ч.5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України. При цьому, існує рішення у зразковій справі №240/5401/18 Великої Палати Верховного Суду, де викладена правова позиція щодо перерахунку та виплати пенсії у збільшеному відсотковому розмірі відповідних сум грошового забезпечення. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року у справі № 260/2432/22 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 05.05.2023р.