Постанова 4824 № 757/33742/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023року місто Київ Справа №369/33742/19-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/6653/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Желепи О. В. суддів Кравець В. А., Мазурик О. Ф. за участю секретаря судового засідання Ковальової В.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року (у складі судді Остапчук І.В., повний текст складено 118.01.2023 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Міської ради м. Кропивницький про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання дитини ВСТАНОВИВ У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання з матір`ю малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову вказує, що мають трьох дітей: дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У січні 2019 р. їй стало відомо, що у відповідача з`явилася інша жінка і наступного місяця 2019 р. відповідач виселив позивачку з сином з будинку у с. Суботці Кіровоградської області, в якому вона проживала близько семи років. Позивачка з сином переїхали жити до квартири за адресою АДРЕСА_1 , куди пізніше були перевезені її та сина речі. Вказує, що окрім квартири в м. Кропивницький позивачка та її син користуються житлом у АДРЕСА_2 , а також у Австрії за адресою: АДРЕСА_3 . При зверненні до суду з даним позовом шлюб між сторонами іще не був розірваний та розглядався Печерським районним судом м. Києва у межах справи № 757/22624/19-ц. Оскільки відповідач неодноразово наголошував про бажання, щоб син проживав з ним та неодноразово в грубій формі погрожував його відібрати, між позивачем та відповідачем існує спір про визначення місця проживання дитини. Зазначала , що має належні умови проживання та дохід, щоб син проживав з нею. У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення місця проживання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком. Позов мотивований тим, що наявні всі підстави для визначення місця проживання малолітнього сина саме з ним, як батьком дитини. В обґрунтування позову наводить доводи щодо того, що малолітньому сину краще та в його інтересах проживати саме з батьком. Вказує, що мати дитина у серпні 2019 р. повідомила йому про виїзд разом із сином до Австрії, де син буде ходити до школи з чим відповідач категорично не погоджується, оскільки це суперечить інтересам дитини, син повідомляв батьку особисто про небажання жити в Австрії, а також дитина має прихильність до батька, бажає постійно проводити з ним час, йому подобається бути з батьком. Батько належним чином виконує батьківські обов`язки, у тому числі належним чином піклується про сина з самого дитинства: займається його вихованням та матеріальним забезпеченням. Має стабільний високий дохід, у зв`язку з чим повною мірою забезпечує всі потреби сім`ї, його зайнятість дозволяє йому повноцінно займатися вихованням сина та його дозвіллям, чого, на його думку, мати забезпечити не в змозі. Матеріальні умови та інші створені батьком умови є належними для проживання, виховання та утримання дитини і такі забезпечують якнайкращі інтереси для проживання малолітньої дитини з батьком. Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 29.10.2019р. зустрічний позов прийнято до провадження судом та об`єднано в одне провадження з первісним позовом. ОСОБА_1 у вересні 2020 року подано заяву про збільшення позовних вимог до ОСОБА_2 , згідно якої вона просилавизначити місце проживання малолітнього сина з нею, як матір`ю, та відібрати дитину від батька без позбавлення його батьківських прав. Вважає за необхідне просити суд про відібрання дитини, оскільки на момент подання позовної заяви дитина проживала разом з нею, однак, відповідач, забрав сина та на даний час він мешкає з батьком і як наслідок з лютого 2020 р. по сьогодні матір не має можливості спілкуватись з дитиною та проживати з сином. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2022 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Управління з питань захисту прав дітей Міської ради м. Кропивницький про визначення місця проживання дитини відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Обухівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити. Визначено місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_6 подала доКиївського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі у зв`язку з відмовою від первісного позову та відсутністю предмета спору за зустрічним позовом. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що не прийнявши відмову від позову ОСОБА_1 та не закривши провадження у справі суд порушив ст. 206 ЦПК України. Задовольняючи зустрічний позов, суд не врахував, що оскільки він був визнаний матір`ю дитини, яка просила суд визначити місце проживання дитини з батьком, що всі неврегульовані питання між сторонами на час вирішення спору вже відпали. Спір між батьками, щодо місця проживання дитини був відсутній, а тому суд мав прийняти відмову від основного позову та закрити провадження у справі через відсутність спору. Скарга також містить доводи, щодо порушення судом порядку розгляду заяв про відвід судді, порушення порядку заслуховування думки дитини, яка заслуховувалась по відео-зв`язку і на переконання апелянта в кімнаті з дитиною перебував батько, який здійснював тиск на сина. Суд задовольняючи зустрічний позов не врахував, що батько дитини силою , без згоди матері змінив місце проживання дитини, при цьому діяв не в інтересах дитини, змінив її стійке середовище та завдав такою зміною психологічної травми дитині. Суд не врахував, що відповідач, має окрім сина іще двох дітей з якими не спілкується та не бере участі в їх житті, що свідчить про те, що визначивши місце проживання дитини з батьком суд не врахував, що батько може припинити опікуватись сином в будь-який момент, його поведінка та думка щодо місця проживання дитини є мінливою, що свідчить про не врахування судом найкращих інтересів дитини, яка знаходиться під тиском батька і яка не може усвідомлювати значення своїх відповідей суду, щодо бажання проживати з батьком, а не з матір`ю. Суд також не врахував практику Верховного Суду, щодо розгляду справ зазначеної категорії, а саме висновки в Постанові від 28.04.2022 року по справі №359/6726/20, згідно якої: «Враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з батьком, який чинить перешкоди в спілкування матері з сином, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв`язків матері та дитини). Таким чином, саме лише висловлене дитиною бажання проживати з батьком не може бути безумовною підставою для відповідного визначення місця проживания. оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та в сукупності». У відзиві на апеляційну скаргу , що був переданий на пошту 13 березня 2023 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_7 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення сду першої інстанції залишити без змін. Відзив обгрунтовано тим, що апеляційна скарга не містить конкретних посилань, які норми матеріального та процесуального права були порушені судом. У відзиві зазначено, що рішення районного суду ухвалено з врахуванням найкращих інтересів дитини та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відзив містить посилання, що всі доводи апеляційної скарги є голослівними припущеннями ОСОБА_1 , а позиція батька та висноки суду, щодо прихильності дитини до батька повністю підтверджені численними висновками психологів, зміст, яких наведено у відзиві. У відзиві також міститься посилання, що ОСОБА_1 не подавала до суду заяву про відмову від позову, а висловлення в судових дебатах з приводу прохання задовоьнити позов батька не є відмовою від позову в розумінні ЦПК України. Доводи про відсутність спору між батьками щодо місця проживання дитини є безпідставні оскільки спір існує, від зустрічного позову батько не відмовлявся і не відмовляється, а тому суд правомірно вирішив спір та врахував, що ОСОБА_1 визнала в судових дебатах вимоги зустрічного позову. Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 . У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Власюк К.П. доводи апеляційної скарги підтримала, просила задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача ОСОБА_7 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін . Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися про розгляд справи повідомлялись судом належним чином. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь головуючої судді Желепи О.В., пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 4 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно із ч.ч. 1, 2, 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків; місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Частиною 1 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом і під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку». Відповідно до пункту 1 статті 2 та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення є обов`язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Європейської конвенції з прав людини, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Hunt v. Ukraine, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Відповідно до статті 19 СК України, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Судом встановлено, що сторони перебували з 02.08.1997 р. у зареєстрованому Центральним відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського міськвиконкому, актовий запис № 14, шлюбі, який розірвано згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.07.2019 р. у справі № 757/22624/19. Від шлюбу сторони мають, трьох дітей дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо місця проживання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час звернення ОСОБА_1 з позовом про визначення місця проживання дитини з нею, неповнолітній ОСОБА_8 проживав з матір`ю. Згідно висновку виконавчого комітету Міської ради м. Кропивницького від 07.08.2019 р. № 3994/49-05-24 (а.с. 66, т. 6), рекомендовано визначити місце проживання дитини з матір`ю ОСОБА_1 . Матеріалами справи підтверджується, що малолітній ОСОБА_8 після 18.02.2020р. проживає з батьком. Згідно висновку Знам`янської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 25.05.2020р. №01-39/11/1 (а.с.156-166, т. 3), орган опіки й піклування при Знам`янській районній державній адміністрації, вважав за доцільне рекомендувати суду визначити місце проживання дитини з батьком ОСОБА_2 . Згідно висновку Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29.12.2020 р. № 60/07-15/3004 (а.с. 162-169 т. 6, а.с. 172-180 т. 6), орган опіки й піклування, рекомендував суду визначити місце проживання дитини з батьком ОСОБА_2 , що відповідає найкращим інтересам дитини. У висновку зазначено, що дитина вже більше року проживає з батьком. Спеціалістами служби у справах дітей та сім`ї Обухівської районної державної адміністрації обстежено місце проживання ОСОБА_2 та дитини, актом обстеження умов проживання від 16.12.2020 р. № 64 і підтверджено, що квартира за вказаною адресою сучасного проектування, затишна та простора, у відмінному санітарно-гігієнічному стані, складається з дорослої спальної кімнати, дитячої спальні, кухні-вітальні, двох гардеробних кімнат, двох санвузлів та підсобного приміщення. Для виховання, розвитку та проживання дитини батьком створені задовільні умови, дитячу кімнату облаштовано ліжком, шафою для одягу, письмовим столом з відповідним шкільним приладдям, в наявності одяг відповідно до сезону, розвиваючі іграшки та література відповідно до віку. Батько створив належні умови для повноцінного виховання та розвитку дитини і під час опитування думки дитини представниками служби у справах дітей, хлопчик виявив бажання проживати з батьком. Як вбачається із матеріалів справи, судовим наказом Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2020 року за заявою ОСОБА_2 (батька дитини) стягнуто з ОСОБА_1 (матері дітей) аліменти на користь ОСОБА_2 (батька дитини) на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 24.02.2020 р. і до повноліття дитини. Матір`ю ініційовано перегляд даного судового наказу за ново виявленими обставинами. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20.07.2020 р. у перегляді судового наказу від 06.03.2020 р. відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 19.11.2020 р. ухвалу суду першої інстанції від 20.07.2020 р. залишено без змін. 20.02.2020р. Голосіївським районним судом м. Києва видано судовий наказ №752/2947/20 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця, починаючи з 12 лютого 2020 року і до досягнення дитиною повноліття Дитина ОСОБА_3 має позитивний стан здоров`я (а.с. 146, т. 3, а.с. 147, т. 3), проживає за зареєстрованим місцем проживання батька в квартиріза адресою АДРЕСА_4 (а.с. 162-169 т. 6, а.с. 172-180 т. 6), а також за незареєстрованими місцями проживання батька в будинку за адресою, АДРЕСА_5 (а.с. 156-166, т. АДРЕСА_6 , та квартирі бабусі та дідуся по батьківській лінії за адресою АДРЕСА_7 (а.с. 155-156, т. 3, а.с. 107 , т. 3; а.с.140-141, т. 3). Матеріалами справи підтверджується, що дитина проживаючи з батьком тривалий період успішно навчається за вказаною територіальністю місця заходження житла, відвідує гуртки. Житло, в якому дитина тривалий час проживає, має якісні характеристики, що свідчить про забезпечення батьком дитини житловими стандартами для життя та розвитку малолітніх дітей, в якому дитина має окрему кімнату, про що органами опіки та піклування, службами у справах дітей та сім`ї за місцем проживання дитини складені позитивні висновки про умови проживання дитини. Зі змісту вказаних судових рішень у взаємозв`язку з іншими доказами, що здобуті матеріалами справи, судом достовірно встановлено і сторонами підтверджується та визнається, що фактично та постійно більше аніж 2,5 роки малолітній син ОСОБА_8 проживає з батьком ОСОБА_2 . Внаслідок тривалого часу постійного проживання сина разом з батьком, дитина має з батьком тісний контакт. Обставин, які б свідчили про аморальну або неналежну поведінку батька по відношенню до сина, що може зашкодити розвиткові дитини, судом не встановлено. На час розгляду справи дитина досягла 10 років, тому відповідно до статті 160 СК України її думка повинна бути врахована судом. У судовому засіданні 17 листопада 2022 року дитина ОСОБА_3 був опитаний судом у режимі відеоконференції з використанням дитиною власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» поза межами приміщення суду. Єгор на питання суду та інших учасників процесу щодо його імені та щодо його умов проживання та навчання, проведення вільного часу, кола спілкування, а також щодо бажання залишатися та проживати з одним із батьків та спілкування із матір`ю, відповідав чітко, зрозуміло та впевнено висловлюючи свою думку. Зазначив, що на даний час проживає з батьком, має братика ОСОБА_10 , також має друзів, навчається в школі і наразі навчання у нього відбувається дистанційно, раніше відвідував гуртки і знову хоче продовжити їх відвідувати. Вказує, що проводить багато часу, і вільний час майже весь день з батьком. На питання з ким із батьків хотів би проживати, - ствердно відповів, що хоче проживати та лишатися жити з батьком. Суд встановив, що за умов, які мають місце в даній справі, а саме соціалізацію малолітньої дитини та її інтеграцію в умови проживання з батьком за такий тривалий час - більше ніж два з половиною роки, в найкращих інтересах дитини буде подальше проживання з батьком, а тому її повернення до матері у спосіб визначення місця проживання з позивачкою за первісним позовом суперечитиме інтересам малолітнього сина сторін ОСОБА_11 . Суд врахував думку дитини та її бажання проживати разом із батьком ОСОБА_2 і дійшов висновку, що думка дитини висловлена у відповідності з її віком , зрілістю та відповідає справжній волі дитини. Суд, на підставі внутрішнього переконання, яке ґрунтується на оцінці всіх обставин в їх сукупності та яке позбавлене ознак формалізму при вирішенні в даній справі долі дитини, врахувавши інтереси малолітнього ОСОБА_11 , його права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання. Дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, дійшов висновку щодо визначення місця проживання дитини ОСОБА_11 з батьком ОСОБА_2 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини, які суд вважав встановленими є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , щодо безпідставного не закриття провадження у справі через відмову від позову та відсутність спору між батьками, з огляду на висловлену в судових дебатах позицію матері, щодо задоволення зустрічного позову батька, колегія суддів не приймає з огляду на таке. Відповідно до ст.206 ЦПК України

1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

2. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. 3.У разі відмови позивача від позову. суд постановляє ухвалу прозакриття провадження у справі.

4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Доводи апеляційної скарги про відмову позивача за основним позовом про визначення місця проживання дитини з матір`ю є безпідставні, так як судом встановлено, що заява про відмову від позову позивачем ОСОБА_12 не подавалась. Посилання на приєднання судом до справи письмових пояснень до судових дебатів (а.с. 145 т.10), в яких ОСОБА_13 просить задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 не є заявою про відмову від позову, а вірно розцінені судом як визнання позову, що відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України є підставою для задоволення позову, за умови, що суд приходить до висновку, що таке визнання не порушує прав інших осіб. За сукупністю встановлених судом обставин, висновок суду про те, що внаслідок задоволення зустрічного позову не будуть порушуватися права неповнолітньої дитини є вірним. Доводи апеляційної скарги, що провадження у справі мало бути закрито за зустрічним позовом, через відсутність спору, з огляду на визнання зустрічного позову в судових дебатах, колегія суддів також не приймає з огляду на таке. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України). Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Предмет позову розуміють як певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. За змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 456/47/18, від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц, від 11 березня 2021 року у справі № 710/1598/19 Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від позовів не відмовлялись, спір між сторонами про визначення місця проживання дитини існував, як на час подачі основного та зустрічного позову так і до вирішення його по суті. Зміст пояснення до судових дебатів на яке посилається ОСОБА_1 також підтверджує, що вона переконана, що в найкращих інтересах дитини було б визначити місце проживання дитини з нею, але враховуючи думку дитини, тривалий час її проживання з батьком, через неправомірну поведінку останнього в 2020 році щодо зміни місця проживання дитини з метою не травмування психіки дитини в подальшому вона просила суд задовольнити зустрічний позов. Тобто, з матеріалів справи вбачається, що спір існував і правові підстави для закриття провадження у справі були відсутні. Доводи апеляційної скарги, щодо недоведеності матеріалами справи, що визначення місця проживання дитини з батьком, відповідатиме її найкращим інтересам, надання не вірної оцінки поясненням дитини, які дитина давала дистанційно, перебуваючи під тиском батька, який знаходився в кімнаті з дитиною, колегія суддів не приймає, так як колегія суддів погоджується з висновком суду, про те, що дитина висловивши бажання проживати з батьком, висловила свою дійсну волю . При цьому суд виходить з того, що на час опитування думки дитини, хлопчику вже виповнилось 10 років і він вже два роки проживав з батьком, відповідно логічно, що за цей час дитина звикла до нового способу життя, свого оточення, ще більше зблизилась з батьком, який приділяє дитині достатньо уваги, і дитина не бажає змінювати свій звичний спосіб життя. Доводи про здійснення тиску на дитину з боку батька, який нібито стояв за спиною, є недоведеним припущенням. Також недоведеним припущенням ОСОБА_14 є її твердження, що оскільки батько не спілкується зі своєю старшою дочкою та не приділяє їй достатньо уваги, а також доводи про зміну на протязі існування спору між батьками позиції батька щодо місця проживання ОСОБА_11 з 2019 року , свідчить про те, що батько вигравши спір не буде приділяти дитині достатньо часу та не буде займатись його вихованням. Колегія суддів також вважає, що слід прийняти до уваги також і останні висновки психологів, які були зроблені вже перед вирішенням судом справи, тобто висновки які найактуальніші по часу, та відповідно узгоджуються з висловленою суду думкою дитини. Згідно із висновком експерта Державного науково-дослідного експертно- криміналістичного центру МВС від 19.03.2021 р. № СЕ-19-21/7098-ПС особливості та характер стосунків Дитини з батьком характеризуються наявністю безпечної прихильності, з матір`ю характеризуються порушеною прихильністю; раптова поява матері може негативно вплинути на психоемоційний стан ОСОБА_11 ; соціальне оточення та середовище в якому зараз знаходиться Дитина є сприятливим для його психологічного та психоемоційного стану; зміна місця проживання ОСОБА_11 , на момент дослідження, є недоцільною та може призвести до психотравмування; Відповідно до висновку судового експерта від 02.08.2022 р. №СЕ-19/124-22/6062-ПС судовим експертом відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Тульвінською А.Ю. зазначено, що актуальне ставлення Дитини до матері негативне на вербальному та емоційному рівнях, до батька - позитивне на вербальному і емоційному рівнях; раптова поява матері може негативно вплинути на психоемоційний стан Дитини; соціальне середовище, в якому перебуває Дитина є сприятливим для психоемоційного благополуччя та розвитку хлопчика; зміна місця проживання та соціального середовища Дитини є недоцільною. Суду позивачем за зустрічним позовом надавались і інші висновки психологів, які виснували про недоцільність визначення місця проживання дитини з матір`ю, з урахуванням психологічного стану хлопчика та його прихильності до батька. Проте суд не вважає доцільним цитувати їх детальний зміст. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що батько на початку 2020 року протиправно змінив місце проживання дитини, в подальшому не виконував ухвали суду про забезпечення позову та перешкоджав спілкуванню сина з матір`ю, що в результаті і стало причиною зміни сталого середовища дитини та її не бажання повертатись до матері, колегія суддів не приймає, враховуючи найкращі інтереси дитини, які також розуміє і мати, яка проявивши мудрість, розуміючи, що повернення дитини до неї за рішенням суду на даний час буде додатковою психологічною травмою для дитини, просила суд в судових дебатах задовольнити позов батька. Разом з тим, колегія суддів погоджується, що повний та тривалий розрив контактів дитини з матір`ю, також може негативно вплинути на психологічний стан дитини та формування її як особистості в дорослому житті. При цьому , усунення такого негативного явища, можливе в спосіб визначення порядку участі матері у вихованні сина, що не є предметом даного судового розгляду. Проявивши любов та розумний підхід до виховання дитини батьки зобов`язані діяти в інтересах дитини, забезпечуючи можливість брати участь у її вихованні, як батьку так і матері. Судом першої інстанції надана оцінка доказам без порушення вимог ст.89 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не встановлено. Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судом першої інстанції. Судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 грудня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днівз дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 травня 2023 року. Головуючий О.В. Желепа Судді О.Ф. Мазурик О.І. Шкоріна