Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/2800/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/2800/22 Номер провадження 22-ц/814/3313/23Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: Головуючого судді : Обідіної О.І. Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В., розглянула в судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу представника відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 адвоката Агаєвої Сабіни Мирсаррафівни на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року, в складі судді Бугрія В.М., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, по справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення компенсації за дні невикористаних щорічних основних відпусток, В С Т А Н О В И Л А : В квітні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ФОП ОСОБА_1 , в якому просила стягнути компенсацію за дні невикористаних щорічних основних відпусток за період з 18 грудня 208 року по 28 вересня 2020 року в розмірі 5541,87 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що в період з 18.12.2018 по 28.09.2020 вона перебувала в трудових відносинах з відповідачем, займаючи посаду продавця продовольчих товарів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться на ринку СТ «Полтавський продовольчий ринок» ( АДРЕСА_1 ). Перебування в трудових відносинах підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 . Після звільнення за власним бажанням 28.09.2020, їй не було виплачено роботодавцем компенсацію за невикористану щорічну відпустку за вищевказаний період роботи, розмір якої склав 5541,87 грн. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року позов ОСОБА_2 до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 про стягнення компенсації за дні невикористаних щорічних основних відпусток задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 невиплачену при звільненні працівника грошову компенсацію за невикористані дні щорічних основних відпусток за період з 18 грудня 2018 року по 28 вересня 2020 року в сумі 5541,87 грн. Задоволення позову обґрунтовано доведеністю позивачем вимог щодо несплати роботодавцем компенсації за невикористані відпустки, яку суд стягнув в розмірі, визначеного розрахунком позивача. В апеляційній скарзі адвокат Сагєва С.М., яка діє в інтересах ФОП ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірну оцінку зібраних по справі доказів просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку щодо зобов`язання відповідача виплатити компенсацію за невикористані відпустки, оскільки всі належні виплати позивач отримувала під час трудових відносин, що доводиться відповідними доказами, а саме відомостями, які долучені до матеріалів справи, отримавши за весь період загалом 5238,1 грн., яким суд взагалі не дав правової оцінки та голослівно погодився з доводами позивача про існування заборгованості. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про її задоволення з огляду на наступне. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_2 працювала у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця з 18.12.2018 по 28.09.2020, що доводиться ксерокопією трудової книжки НОМЕР_1 . Вказуючи, що при звільненні з посади за власним бажанням 28.09.2020 її роботодавцем ФОП ОСОБА_1 не було виплачено грошову компенсацію за 43 дні відпустки, які не були використані нею протягом всього часу роботи, ОСОБА_2 звернулася до суду з відповідним позовом, надавши власний розрахунок грошової компенсації, яку просила стягнути з роботодавця. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий суд дійшов висновку щодо порушення прав працівника, якому при звільненні не було виплачено компенсацію за невикористані відпустки. При цьому суд встановив, що позивач не використала належні їй дні відпустки протягом періоду роботи в магазині та погодився з особистим розрахунком грошової компенсації, обрахованим особисто ОСОБА_2 , що підлягає стягненню. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду. Як передбачено ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 83 КЗпП України визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. Відповідно до ч.1 ст. 116 К3пП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які місять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Заперечуючи проти заявлених колишнім працівником вимог щодо стягнення компенсації за невикористані відпустки, відповідачем було надано суду копії наказів про надання відпустки та відомості на виплату грошей. Так, згідно наказу (розпорядженням) № l5 від 01.09.2019 року продавцю продовольчих товарів ОСОБА_2 надана щорічна основна відпустка за період роботи за період роботи з 18 грудня 2018 року по 17 грудня 2019 року. Період відпустки з 07.12.2019 по 31.12.2019 року на 24 календарні дні. Згідно відомості на виплату грошей від 02.12.2019 року № 27 ОСОБА_2 було виплачено 2 740,40 грн. відпускних Наказом (розпорядженням) № 15/1 від 01.09.2020 року продавцю продовольчих товарів ОСОБА_2 надана щорічна основна відпустка за період роботи за період роботи з 18 грудня 2019 по 17 грудня 2020 року. Період відпустки 15 вересня 2020 року по 28 вересня 2020 року на 14 календарних днів. Згідно відомості на виплату грошей №20 від 11 вересня 2020 року ОСОБА_2 було виплачено 1754,30 грн. відпускних. При звільненні, згідно відомості на виплату грошей № 22 від 28 вересня 2020 року ОСОБА_2 виплачено 743,40 грн. компенсацію за невикористану відпустку у 2020 році. Крім того, зазначені відомості містять підпис працівника ОСОБА_2 , належність яких останньою в ході розгляду справи в суді першої інстанції спростовано не було. Наданим роботодавцем доказам щодо здійснених виплат ОСОБА_3 як за відпустки, так і компенсації за невикористану відпустку, суд першої інстанції правової оцінки не надав, залишивши їх поза увагою судового розгляду. Разом з тим, з наданих позивачем доказів не вбачається обставин, якими вона обґрунтовувала заявлені вимоги Так, матеріали справи не містять доказів порушення роботодавцем трудових прав позивача в частині не проведення при звільненні необхідних виплат, зокрема компенсації за невикористану відпустку. Одночасно, позивачем під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і апеляційному суді не було спростовано виплату відпускних під час перебування в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 та компенсацію виплачену при звільненні. Зважаючи на недоведеність позивачем заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову. За вказаних обставин, судове рішення підлягає скасуванню з постановленням по справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 . Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.п. 3, 4, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу представника відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 адвоката Агаєвої Сабіни Мирсаррафівни задовольнити. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 березня 2023 року скасувати, ухваливши нове. В задоволенні позову ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення компенсації за дні невикористаних щорічних основних відпусток відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 травня 2023 року. Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.