Постанова Полтавський апеляційний суд № 553/1060/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/1060/20 Номер провадження 22-ц/814/2570/24Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 листопада 2024 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: Головуючої судді: Чумак О.В., суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. за участю секретаря Галушко А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни, яка представляє позивача ОСОБА_1 , на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 року, ухвалені суддею Крючко Н.І., по справі за позовом ОСОБА_1 до апціонерного товариства «Аграрний фонд», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану щорічну відпустку, В С Т А Н О В И Л А : У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору: ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану щорічну відпустку, в якому прохав стягнути з ПАТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 2 130 0000 грн., у тому числі 1 800 000,00 грн. на підставі трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, 150 000,00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 15 травня 2020 року по 05 червня 2020 року, 180 000 грн. компенсації за невикористану щорічну відпустку. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25 серпня 2020 року залучено в якості правонаступника публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» - акціонерне товариство «Аграрний фонд». Позивач неодноразово подавав уточнення до позову. 18 березня 2024 року ОСОБА_1 подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій остаточно просить стягнути з АТ «Аграрний фонд» на його користь 8 985 861,7 грн., з яких: 1 800 000,00 грн. - компенсаційні виплати, згідно п. 6.2.1 Трудового договору, 7 129 585,44 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, 56 276,33 грн. компенсація за невикористану щорічну відпустку. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Аграрний фонд», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та компенсації за невикористану щорічну відпустку відмовлено. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 року від 10 травня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Аграраний фонд» судові витрати в розмірі 44021,34 грн. Вказані рішення суду оскаржені до апеляційного суду представником позивача адвокатом Сергієнко Т.С., яка у поданій апеляційній скарзі на рішення суду від 19 березня 2024 року просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі доводів та заперечень відповідача проти позову в частині встановлення обставин щодо фіктивності договору. Вказує на помилковість висновків суду при оцінці доказів по справі, зокрема висновку експертизи; однобічність та суб`єктивність його висновків за результатами розгляду справи, а також розгляд клопотань без поновлення провадження у справі. Зазначає, що трудовий договір, який суд вважає спірним, не оскаржувався відповідачем, вимоги щодо його недійсності у зв`язку з фіктивністю не ставилися. Вказує на порушення місцевим судом принципу диспозитивності, змагальності та рівності учасників процесу, оскільки ним в рішенні наведено додаткові самостійні підстави для відмови в позові, що стосуються порушень діловодства при укладенні трудового договору в письмовій формі. При цьому такі підстави у відзиві на позов та інших заявах по суті відповідачем не заявлялись. Посилається на те, що суд першої інстанції не дослідив висновки судових експертиз у сукупності, відобразивши у рішенні суду значну частину висновку судової експертизи, яка стосувалась питання часу підписання документів та проставлення печатки, без аналізу попередніх висновків судової експертизи, якими були встановлені факти, що виключають фальсифікацію трудового договору. Наголошує на тому, що відповідний договір був підписаний сторонами під час роботи ОСОБА_1 до його звільнення та після його укладення працівник продовжував виконувати роботу на підприємстві, будучи впевненим у гарантіях та компенсаціях, що йому були гарантовані укладеним в письмовій формі трудовим договором. Договір не є сфальсифікованим, що встановлено судовою експертизою, злочинну змову та отримання неправомірної вигоди жодним доказом не підтверджено. Отже висновки суду першої інстанції в цій частині вважає припущеннями. В апеляційній скарзі на додаткове рішення представник позивача адвокат Сергієнко Т.С. просить його скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального права, та залишити без задоволення заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, оскільки відповідач у першій поданій заяві по суті (відзиві на позов) не визначив попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач АТ «Аграрний фонд» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача на основне та додаткове рішення суду та залишити їх без змін, оскільки вважає, що вони відповідають нормам матеріального і процесуального права. У письмових поясненнях адвокат Сергієнко Т.С. просить відхилити доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу у зв`язку з їх необґрунтованістю. У поданих апеляційному суду письмових поясненнях відповідач АТ «Аграрний фонд» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши судове рішення в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку. З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу в.о. голови правління ОСОБА_3 ПАТ «Аграрний фонд» від 29 листопада 2019 року № 530-к, ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в ПАТ «Аграрний фонд» на посаду економічного радника за сумісництвом з неповним робочим днем, з 09-00 год. до 13-00 год., із випробуванням три місяці з 02 лютого 2019 року та з посадовим окладом зазначеним у додатку у розмірі - 65 035 грн. На підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 29 листопада 2019 року. Цього ж дня до Державної податкової служби було направлено відповідне повідомлення про прийняття працівника на роботу (т.1 а.с.50-54) Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд», в особі в.о. голови правління Баришева І.Г., від 06 грудня 2019 року № 548-к ОСОБА_1 , економічного радника за сумісництвом переведено на основне місце роботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., на посаду начальника управління безпеки з 09 грудня 2019 року, з посадовим окладом зазначеним у додатку у розмірі 93 168 грн. На підставі письмової заяви ОСОБА_1 від 06 грудня 2019 року (т. 1 а.с.55,56,57). У подальшому, наказом ПАТ «Аграрний фонд», в особі в.о. голови правління Баришева І.Г., від 28 грудня 2019 року № 579-к позивача ОСОБА_1 було переведено на посаду директора з безпеки з 01 січня 2020 року, з посадовим окладом зазначеним у Додатку № 3 у розмірі 150 644 грн. (т.1 а.с.58,59,60). Вказані факти не оспорювались сторонами у справі. Разом з цим, згідно з наказом ПАТ «Аграрний фонд», в особі в.о. голови правління Баришева І.Г., від 15 травня 2020 року № 173-к позивача ОСОБА_1 було звільнено з 15 травня 2020 року, з посади директора з безпеки за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, на підставі заяви позивача від 15 травня 2020 року та проведено розрахунок, в тому числі із виплатою йому компенсації за 11 календарних днів невикористаної щорічної відпустки ( т. 1 а.с.61,62). У свою чергу позивачем надано суду копію трудового договору від 31 січня 2020 року укладеного між в.о. голови правління ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . При цьому позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються саме на невиконанні відповідачем умов зазначеного договору при звільненні позивача. Згідно із частиною 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України). У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті (стаття 117 КЗпП України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 вказано, що під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частина 1 та 2 статі 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи Статті 80 ЦПК України передбачегно, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно частини 6 та 7 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до відомості щодо нарахувань, утримань та перерахувань основної та додаткової заробітної плати ОСОБА_1 № 96 від 04 вересня 2020 року позивачу при звільненні 15 травня 2020 року було нараховано оклад за 8 р.д. у розмірі 63429,05 грн, оплату по середньому заробітку за перебування у відрядженні 1 р.д. у розмірі 7928,63 грн., компенсацію невикористаної відпустки 11 к.д. у розмірі 56276,33 грн. (т. 1 а.с. 78) Однак, при подачі позову ОСОБА_1 просив стягнути компенсаційні витрати відповідно до трудового договору від 31 січня 2024 року. Умовами даного трудового договору зокрема встановлено, що працівнику виплачується матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі двох заробітних плат ( п. 3.10. трудового договору). Пунктом 4.3 трудового договору від 31 січня 2020 року передбачено право позивача ОСОБА_1 на щорічну відпустку тривалістю не менше 48 календарних днів за кожний відпрацьований робочий рік. Згідно пункту 6.2.1 трудового договору від 31 січня 2020 року у разі розірвання трудових відносин на підставі ст. 36 КЗпП України ПАТ «Аграрний фонд» одночасно з розірванням (припиненням) цього трудового договору сплачує працівнику дванадцять заробітних плат. У свою чергу ПАТ «Аграрний фонд» заперечує сам факт укладення трудового договору від 31 січня 2020 року. З досліджених матеріалів справи вбачається, що відповідно до Положення з організації договірної роботи в ПАТ «Аграрний фонд», затвердженого Наказом ПАТ «Аграрний фонд» № 116 від 27 грудня 2017 року, встановлено загальні вимоги до укладення договорів, а також порядок розроблення та погодження проектів договорів структурними підрозділами ПАТ «Аграрний фонд», їх реєстрації, зберігання, виконання та пролонгації, внесення змін з оформлення додаткових договорів (угод). Однак, оригінал вказаного трудового договору від 31 січня 2020 року відсутній у відділі договірної роботи ПАТ «Аграрний фонд» і жодні супутні документи щодо видачі іншим особам його оригіналу за межі даного структурного підрозділу товариства, у нього відсутні. Крім того, відповідно до інформаційної довідки від 17 листопада 2020 року № 02-08/1/3026, виданої АТ «Аграрний фонд» в особовій справі ОСОБА_1 примірник трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, як і його копія, відсутні, а також не зазначено про його наявність в особовій справі останнього і в її описі ( т. 2 а.с.14). Дана обставина підтверджується наданою суду копією особової справи. При дослідженні умов договору та відповідності його змісту Колективному договору судом першої інстанції вірно встановлено суперечності даних документів. Так, підпунктом 6.3.5 пункту 6.3 Колективного договору встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується працівнику у розмірі посадового окладу та тільки за умови роботи у Товаристві не менше одного календарного року. Підпунктом 5.9.1 пункту 5.9 Колективного договору визначено, що роботодавець встановлює тривалість щорічної відпустки для всіх категорій працівників - 24 календарні дні. Відповідно до п.5.11 Колективного договору, визначено, що черговість надання відпусток визначається графіком, який затверджується роботодавцем і доводиться до відома всіх працівників товариства. Тобто умови трудового договору від 31січня 2024 року викладені у пунктах 4.3 та 6.2.1 суперечать умовам Колективного договору. При цьому, відповідно до графіка надання щорічних відпусток працівникам ПАТ «Аграрний фонд» у 2020 році, який затверджено в.о. Голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Баришевим І.Г., встановлено, що тривалість відпустки ОСОБА_1 у 2020 році складатиме 24 календарні дні, а саме 14 календарних дні у липня та 10 календарних днів у жовтні ( т.1 а.с.61, 65). Суду не надано жодних доказів щодо внесення змін до графіку відпусток у 2020 році. Також суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що матеріали особової справи не містять жодних даних щодо повідомлення позивача про зміну істотних умов праці, а саме зменшення розміру посадового окладу передбаченого наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 28 грудня 2019 року № 579-к з 150 644 грн. щомісяця до передбаченого трудовим договором від 31 січня 2024 року посадового окладу у розмірі 150000 грн., що також підтверджується інформаційною довідкою АТ «Аграрний фонд» від 17 листопада 2020 року № 02-08/1-3026 (т.2 а.с. 14) Відповідно до інформаційної довідки від 17 листопада 2020 року за вих. № 02-08/1/3025, виданої АТ «Аграрний фонд», у період часу з 02 грудня 2019 року по дату складення даної довідки (17 листопада 2020 року), у АТ «Аграрний фонд» відсутні вхідні листи, заяви, скарги, заперечення тощо, а також внутрішні службові та доповідні записки від ОСОБА_1 , що стосуються його незгоди з посадовим окладом, а також з інших питань пов`язаних з його перебуванням на посадах економічного радника, начальника управління безпеки, директора з безпеки в ПАТ «Аграрний фонд» ( т.2 а.с.13). Згідно з даними роздруківки з електронної бази BAS ERP (1С: Підприємство) щодо ОСОБА_1 вказано в графі «Дата прийому» - 02 грудня 2019 року; в графі «Дата звільнення» - 15 травня 2020 року; в графі «Оклад» - 150 644,00 грн.; в графі вид зайнятості « Основне місце роботи; У розділі «Кадрове переведення» зазначено номер наказу № 579-к від 28.12.2019»; у графі «дата переведення» - вказано 01.01.2020», в графі «Оплата праці» - вказано оклад 150 644,00 грн.; у розділі «Трудовий договір» - відомості відсутні ( т. 1 а.с.74-77). Аналізуючи зазначене колегія суддів звертає увагу на відсутність у документації позивача будь-яких даних щодо укладення трудового договору від 31 січня 2020 року, погодження його істотних умов, та внесення відповідних відомостей у електронні програми ПАТ «Аграрний фонд». При дослідженні форми зазначеного договору встановлено, що він складений не на бланку ПАТ «Аграрний фонд», тобто не відповідає вимогам п.п.2.2.1; 2.2.2 Інструкції з діловодства ПАТ «Аграрний фонд». Разом з цим при розгляді справи судом першої інстанції, на підставі ухвали суду, була проведена судова комплексна почеркознавча експертиза та судово - технічна експертиза документа. За результатами вказаного експертного дослідження було складено висновок експертів № 3795/21-34/3796/21-33/3797/21-32/28094:28116/21-33/28117:28127/21-32/29759:29773/21-34 від 06 жовтня 2021 року. Відповідно до якого надано такі відповіді на питання поставлені в ухвалі: 1-3. Всі підписи від імені ОСОБА_1 і ОСОБА_3 у відповідних рядках «ПАТ «Аграрний фонд__»" та "«__ О. Нарєжний» Трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, виконані рукописним способом пишучими приладами - ручками без попередньої технічної підготовки і технічних засобів: - підписи від імені ОСОБА_1 у графі "«__О. Нарєжний» виконані пишучим приладом - ручкою спорядженою чорнилом синього кольору; - підписи від імені ОСОБА_3 у графі «ПАТ «Аграрний фонд»_" виконані пишучим приладом - кульковою ручкою спорядженою пастою синьо - фіолетового кольору. 4,5. Текст на всіх аркушах Трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, надрукований за допомогою монохромного знакосинтезуючого пристрою (принтер, БФП) з лазерною технологією друку. Встановити марку та модель знакосинтезуючого пристрою з лазерною технологією друку не виявляється можливими у зв`язку з відсутністю ознак у знаках, які вказували б на певну марку і модель пристрою.

6. Встановити час виконання друкованого тексту трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, на всіх його аркушах, та встановити чи відповідає час його друку даті яка зазначена в ньому - «31.01.2020», не виявилось можливим, з причини відсутності індивідуалізуючих ознак друкованого пристрою, характерних для певного періоду часу та з причини того, що на даний час методика по встановленню абсолютної давності виконання друкованих текстів документів за допомогою знакосинтезуючого пристрою з лазерною технологією друку шляхом вивчення змін у часі властивостей барвної речовини (тонеру) у судово - експертній практиці України відсутня. 7.Всі відтиски печатки від імені ПАТ «Аграрний фонд» у Трудовому договорі, датованого 31 січня 2020 року, нанесені за допомогою рельєфного кліше, виготовленого з використаням знаків стандартного шрифту.

8. Відтиски печатки ПАТ «Аграрний фонд» у Трудовому договорі, датованому 31 січня 2020 року, нанесені не в той час, який зазначений у документі - не «31.01.2020», а в інший період часу - у другій половині квітня 2020 року. 9,10. У трудовому договорі, датованому 31 січня 2020 року, послідовність виконання реквізитів була такою - на всіх аркушах паперу спочатку був виконаний друкований текст, після чого були виконані підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та проставлені відтиски печатки ПАТ «Аграрний фонд», при цьому відтиски печатки були нанесені поверх підписів від імені ОСОБА_3 . 11.Наданий трудовий договір, датований 31 січня 2020 року, виготовлений без застосування монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально - розмножувальної техніки, а саме підписи від імені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які виконані рукописним способом пишучими приладами - ручками, відтиски печатки ПАТ «Аграрний фонд», що нанесені рельєфним кліше, були виконанні поверх вже надрукованого на аркушах паперу тексту документу.

12. Підписи від імені ОСОБА_1 у рядках, «__О. Нарєжний» кожного аркуша трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, - виконані ОСОБА_1 .

13. Підписи від імені ОСОБА_3 у рядках «ПАТ «Аграрний фонд__» кожного аркуша трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, - виконані ОСОБА_3 .

14. У трудовому договорі, датованому 31 січня 2020 року, відсутні ознаки штучного зістарювання документів. 15,16. Відповісти на питання «Чи підписано трудовий договір, датований 31 січня 2020 року ОСОБА_1 у той час, яким датований документ?» та «У який період часу був виконаний рукописний текст у трудовому договорі, датованому 31 січня 2020 року, а саме вчинено підпис на ньому ОСОБА_1 » не видається можливим, у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово - експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів та підписів, виконаних чорнилами.

17. Підписи від імені ОСОБА_3 у рядках "ПАТ "Аграрний фонд __" кожного аркуша трудового договору, датованого 31 січня 2020 року виконані не в дату датування документу.

18. Підписи від імені ОСОБА_3 у рядках «ПАТ «Аграрний фонд» кожного аркуша трудового договору, датованого 31 січня 2020 року, виконані пізніше квітня 2020. Більш точно встановити період виконання досліджуваного підпису не представилось за можливе у межах наданих зразків у урахуванням похибки наявних методик дослідження штрихів рукописних записів та підписів ( т.3 а.с.47-98). Вказані експертні висновки були підтверджені експертами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 під час судового розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р, ОСОБА_3 був звільнений від виконання обов`язків Голови правління ПАТ «Аграрний фонд» та лише після звільнення останнього ОСОБА_1 подано заяву про звільнення та пред`явлено до суду трудовий договір, датований 31 січня 2020 року. У свою чергу відсутні будь-які дані щодо звернення ОСОБА_1 до відповідача в період до 14 травня 2020 року з заявами чи скаргами щодо узгодження розміру посадового окладу та тривалості щорічної відпуски передбаченими в трудовому договорі від 31 січня 2020 року внутрішній документації та відомостям, що передаються в податкову. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сутність добросовісності передбачає вірність зобов`язанням, повагу до прав інших суб`єктів, обов`язок до співставлення власних та чужих інтересів, унеможливлення заподіяння шкоди третім особам. Згідно із частиною 3 статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Надаючи правову оцінку матеріалам справи в їх сукупності, зважаючи на відсутність достовірних доказів належного укладення трудового договору від 31 січня 2020 року відповідно до норм чинного законодавства, враховуючи відсутність будь-яких даних наявності даного договору у відповідача та його зазначення у внутрішній документації ПАТ «Аграрний фонд», за наявності ознак його фіктивності, беручи до уваги висновки експертизи, щодо невідповідності дати виконання підпису та проставлення відтиску печаті даті договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог. При цьому, безпідставними є доводи наведені в апеляційній сказі щодо неподання відповідачем позову про визнання договору недійсним, оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв`язку не недоведеністю позовних вимог, та надав оцінку трудовому договору від 31 січня 2024 року в межах належності, достовірності та достатності доказів, не встановлюючи факту недійсності правочину. Щодо доводів адвоката Сергієнко Т.Г. про недослідження висновку судових експертів у сукупності, а саме не врахування факту належності підписів підписантам, колегія суддів звертає увагу, що експертизою встановлено, підписання договорів та проставлення печатей після квітня 2020 року, тоді як в.о. голови ОСОБА_3 був звільнений з посади на початку травня 2020 року. За вказаних обставин, враховуючи відсутність інших доказів на підтвердження факту укладення договору та його виконання відповідачем до звільнення ОСОБА_3 , а також відсутність жодних даних про наявність вказаного договору у відповідача, суд не може встановити час укладення договору, наявність чи відсутність повноважень ОСОБА_3 на його укладення. Інші доводи апеляційної скарги є ідентичними позовним вимог, на які суд першої інстанції надав розгорнуту та чітку відповідь. Також не підлягає задоволенню апеляційна скарга на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 рокузважаючи на наступне. Так, пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача. Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно частини 1 статті 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Частиною 3 статті 141 ЦПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. 02 червня 2022 року АТ «Аграрний фонд» подано клопотання про стягнення з позивача ОСОБА_1 фактично понесених витрат відповідачем пов`язаних з розглядом справи, які складаються з витрат: пов`язаних з проведенням судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документа в розмірі 30072,96 грн., відправлення та отримання поштової кореспонденції у розмірі 643,08 грн.; на відрядження та проживання представників АТ «Аграрний фонд» у розмірі 26610,60 грн. При цьому витрати пов`язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів підтверджено платіжним дорученням №1370 від 06 квітня 2021 року відповідно до якого АТ «Аграрний фонд» здійснено оплату в розмірі 30072,96 грн. за проведення експертизи на підставі розрахунку № 432 від 05 лютого 2021 року (т.3 а.с. 243). На підтвердження витрат на відправлення та отримання поштової кореспонденції у розмірі 643,08 грн. стороною відповідача надано копії відповідних чеків, конвертів з описами вкладень. Понесені витрат пов`язані з відрядження представників АТ «Аграрний фонд» з м. Києва до Ленінського районного суду м. Полтави і проживання у м. Полтава підтверджуються наданими суду письмовими доказами на загальну суму 26610,60 грн. Разом з цим, дійсність та розмір витрат позивачем не оспорювалися. При дослідженні підстав для стягнення судових витрат суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). При дослідженні відповідності розміру витрат заявлених до відшкодування зазначеним вище критеріям, колегія суддів звертає увагу на доведеність понесених відповідачем витрат, та приймає до увагу факт проведення експертизи та її значення для розгляду справи; обов`язок відповідача направляти сторонам копії процесуальних документів, які надаються суду при розгляді справи та їх значення для вирішення спору; право відповідача бути присутнім у судовому засіданні при розгляді справи. При цьому враховуючи час призначення судових засідань їх тривалість, а також віддаленість місця знаходження представника відповідача від суду у останнього виникала необхідність у відрядження тривалістю 2 робочі дні, а саме 29 вересня 2020 року по 30 вересня 2020 року, 05-06 листопада 2020 року, 20 та 21 листопада 2020 року, 09 та 10 грудня 2020 року, 10 та 11 березня 2021 року, 26 та 17 березня 2021 року, 01 та 02 лютого 2022 року, у зв`язку з чим відповідач поніс витрати на проживання. У свою чергу колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції частково задоволені вимоги на проїзд та проживання з підстав недоцільності залучення двох представників. В зазначеній частині додаткове рішення не оскаржувалося, а тому, відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його перегляду в зазначеній частині. Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, щодо неподачі відповідачем попереднього розрахунку витрат разом з відзивом на позов колегія суддів керуючись нормами чинного законодавства та правовими позиціями Верховного суду зазначає наступне. Так, відповідно до статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Аналіз частини 2 статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі № 753/369/21, а також у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 922/1897/18, від 24 грудня 2019 року у справі № 909/359/19, від 13 лютого 2020 року у справі № 911/2686/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/16223/18, від 21 травня 2020 року у справі № 922/2167/19, від 10 грудня 2020 року у справі № 922/3812/19, щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині 2 статті 134 ЦПК України. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що специфіка понесених відповідачем витрат не передбачала можливості провести розрахунок при подачі відзиву на позовну заяву, передбачити тривалість розгляду справи та кількість засідань. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, які відповідають вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду та додаткове - без змін. За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись статтями 368, 374, 375, 382-384,389 ЦПК України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційні скарги адвоката Сергієнко Тетяни Григорівни, яка представляє позивача ОСОБА_1 ,залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 19 березня 2024 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Чумак Судді: Ю.В. Дряниця Л.І. Пилипчук