Постанова 4802 № 161/19663/21

Справа № 161/19663/21 Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В. Провадження № 22-ц/802/537/23 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційної скаргою відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2023 року, В С Т А Н О В И В : 29 жовтня 2021 року засобами поштового зв`язку Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що являється виконавцем послуг з теплопостачання централізованого опалення та постачання гарячої води у місті Луцьку та надає послуги централізованого опалення квартири АДРЕСА_1 , у якій зареєстровані відповідачі, які являються споживачами послуги, але своїх обов`язків по оплаті коштів за надані послуги не виконують, у результаті чого станом на 01.10.2021 утворилася заборгованість у розмірі 12683,74 грн, яка підлягає стягненню із застосуванням вимог ст. 625 ЦК України щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних. Заочним рішенням суду від 27.05.2022 позов було задоволено, а ухвалою суду від 20.12.2022 заяву про перегляд заочного рішення задоволено і це заочне рішення скасовано. Під час розгляду справи 24.01.2023 позивачем уточнено позовні вимоги, про що подано відповідну заяву із розрахунком заборгованості, відповідно до якого позивачем нараховано заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з жовтня 2016 року по листопад 2022 року у розмірі 21018,65 грн та заборгованість з абонентського обслуговування опалення за період з вересня 2021 року по листопад 2022 року у розмірі 134,73 грн (а.с.88-91). З урахуванням наведеного, позивач просив стягнути з відповідачів на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість за надані послуги по теплопостачанню у розмірі 21153,38 грн та 2270 грн судового збору (а.с.91). Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2023 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» 21153 грн 38 коп. заборгованості за надані послуги по теплопостачанню. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» по 567 грн 20 коп. з кожного судового збору. В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просять скасувати це рішення та ухвалити нове відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ДКП «Луцьктепло», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Закон України «Про житлово-комунальні послуги» містить визначення термінів, які вживаються при його застосування. Зокрема, згідно з п. п. 2, 5, 6, 7, 11, 13 ч.1 ст. 1 визначено, що 2) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; 5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 7) кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; 11) плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води); 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України та інших законах України (ч. 2 ст. 1). Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Згідно з п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою відділу реєстрації місця проживання Департаменту державної реєстрації Луцької міської ради та наданими суду відомостями (а.с.5, 5-12). Згідно наданого позивачем розрахунку у відповідачів перед ДКП «Луцьктепло» виникла заборгованість за послугу з постачання теплової енергії за період з жовтня 2016 року по листопад 2022 року у розмірі 21018,65 грн, а за абонентське обслуговування опалення за період з вересня 2021 року по листопад 2022 року заборгованість у розмірі 134,73 грн (а.с.88-89). Підстави та порядок проведення наведених у розрахунку нарахувань зазначено позивачем у додаткових письмових поясненнях (а.с.82-87). Наданий позивачем розрахунок відповідачами не спростовано. Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі не оплачують надані їм позивачем комунальні послуги, у зв`язку із чим заявлений розмір заборгованості підлягає до стягнення у солідарному порядку. Посилання в апеляційній скарзі на неврахування судом позовної давності, про яку відповідачі заявляли у судовому засіданні відхиляються апеляційним судом. Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч. 1 ст. 264 ЦК України). Із розрахунку позивача (а.с.88-89) вбачається, що відповідачами у липні 2018 року сплачено 1000 грн, а в серпні 2018 року 300 грн за послуги з теплопостачання при відсутності будь-яких нарахувань у ці місяці. З травня 2019 року по вересень 2019 року, з травня 2020 року по вересень 2020 року також сплачено кошти при відсутності будь-яких нарахувань у ці місяці. У жовтні, грудні 2019 року, січні-квітні 2020 року, квітні-жовтні 2021 року внесено кошти у більшому розмірі, ніж нараховано у ці місяці. Таким чином, відповідачами вчинено дії, що свідчать про визнання ними свого боргу та обов`язку його погашення. Ураховуючи наведене, звернувшись з позовом 29.10.2021, позивачем дотримано позовну давність. Посилання в апеляційній скарзі на встановлення відповідачами автономного опалення відхиляються апеляційним судом, оскільки самовільне встановлення не дає підстав ні для здійснення перерахунку за спожиту теплову енергію, ні для скасування нарахувань за послугу з постачання теплової енергії. Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне застосування судом ст. 68 ЖК України, оскільки вони не є наймачами житлового приміщення, а є його власниками відхиляються апеляційним судом, оскільки жодних доказів про зазначену обставину відповідачі не подали, а обов`язок солідарного стягнення з усіх споживачів комунальної послуги передбачено Законом «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді