Постанова Волинський апеляційний суд № 161/15785/22

Справа № 161/15785/22 Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л. М. Провадження № 22-ц/802/871/23 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 вересня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», про відшкодування майнової шкоди,за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 , поданою від її імені представником ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2023 року, В С Т А Н О В И В : У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08 квітня 2022 року з вини відповідачки ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень належний йому автомобіль «Шкода» державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 .. Цивільно-правова відповідальність відповідачки була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», яке було повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду та виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 38359,61 грн. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 35201 від 14.07.2022, виконаного на замовлення ТДВ «СК «Кредо» суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 складає 58949,38 грн. Вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування втрати товарної вартості становить 42668,59 грн. Страхова компанія йому відшкодувала 38359,61 грн, оскільки не відшкодовує шкоди, пов`язаної з втратою товарної вартості у розмірі 16280,79 грн, податок на додану вартість у розмірі 1808,98 грн та франшизу у розмірі 2500 грн. 31 серпня 2022 року він звернувся із письмовою претензією - вимогою до відповідачки ОСОБА_2 щодо добровільного відшкодування шкоди та просив перерахувати 20589,77 грн на банківський рахунок, але відповідачка різниці між розміром завданої шкоди та страховою виплатою не відшкодувала. Ураховуючи наведене, просив стягнути з відповідачки 20589,77 грн майнової шкоди та відшкодувати судові витрати. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 квітня 2023 року задоволено заяву представника позивача та залишено без розгляду вимоги про відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1808,98 грн (а.с.75, 78). Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18789,79 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди та 793,92 грн судового збору. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від імені відповідачки ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові, а також стягнути з позивача понесені відповідачкою судові витрати. Позивач і третя особа відзив на апеляційну скаргу не подали. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV) виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП (стаття 28 Закону №1961-IV). Судом встановлено, що 08 квітня 2022 року з вини відповідачки ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 червня 2022 року (справа № 161/4438/22) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і піддано адміністративному стягненню у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 850,00 гривень (а.с.23-24). Цивільно-правову відповідальність відповідачки, як володільця транспортного засобу «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_1 було застраховано у ТзДВ «СК «Кредо» із розміром франшизи 2 500,00 грн (а.с.25). Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 35201 від 14.07.2022, виконаного на замовлення ТДВ «СК «Кредо» суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 складає 58949,38 грн. Вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування втрати товарної вартості становить 42668,59 грн (а.с.14-22). Страхова компанія виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 38359,61 грн, без урахування шкоди, пов`язаної з втратою товарної вартості у розмірі 16280,79 грн, податку на додану вартість у розмірі 1808,98 грн та франшизи у розмірі 2500 грн (а.с.25). Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. А згідно п. 32.7 ст. 32 цього Закону страховик не відшкодовує шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу. Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 р. № 1074/8395 передбачено, що втрата товарного вигляду в грошовому еквіваленті становить величину втрати товарної вартості. Величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів дорожніх транспортних засобів і характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження транспортного засобу і відповідного ремонту внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також внаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту запасних частин, які перебували у вжитку або в ремонті. Положеннями ст. ст. 1166, 1192 ЦК України гарантовано право потерпілого на відшкодування шкоди у повному обсязі. Враховуючи ту обставину, що страховою компанією позивачу відшкодовано 38359,61 грн страхового відшкодування, Законом та договором страхування не передбачено можливості відшкодування страховою компанією шкоди, пов`язаної з втратою товарного вигляду, а також франшизи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що величину втрати товарної вартості у розмірі 16280,79 грн і франшизу у розмірі 2500 грн повинна відшкодувати відповідачка, як особа, яка винна у заподіянні такої шкоди. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач погодився на виплату страховою компанією страхового відшкодування у розмірі 38359,61 грн, такого розміру не оспорював, а тому отримав повне відшкодуванням майнової шкоди відхиляються апеляційним судом, оскільки у цьому позові заявлено вимоги про відшкодування винуватцем шкоди, пов`язаної з втратою товарного вигляду, а також франшизи, які відповідно до наведених вище вимог п. 12.1 ст. 12 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком не виплачуються, незалежно від встановленого ліміту відповідальності. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не з`ясував обставини, пов`язані із заявленим відповідачем клопотанням про витребування страхової справи відхиляються апеляційним судом, оскільки витребувана судом страхова справа надійшла до суду 04.05.2023, наявна у матеріалах справи (а.с.84-87) і відповідачка та її представник (кожен зокрема) в силу вимог статті 43 ЦПК України не були позбавлені можливості використання своїх прав, у тому числі і правом ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії. Посилання в апеляційній скарзі на те, що в межах вимог стягнення судових витрат, а саме професійної правничої допомоги судом не взято до уваги той факт, що представник позивача ОСОБА_4 є фактичним власником транспортного засобу та саме він був за його кермом під час ДТП, а тому представляє свої інтереси в межах позову та при цьому надає собі правничу допомогу, витрати за яку намагається стягнути з відповідачки, що є недопустимим відхиляються апеляційним судом з таких підстав. Пунктом 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (в редакції, чинній на час вчинення ДТП) передбачено, що власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб. Позивачем у цій справі є фактичний власник транспортного засобу ОСОБА_1 (а.с.11), інтереси якого представляє адвокат Хомич Р. В. на підставі ордера від 10.11.2022 (а.с.9), який перебував за кермом транспортного засобу, про що зазначено, як у позовній заяві, так і у доданій до позовної заяви постанові суду від 23.06.2022 (а.с.23-24). Ураховуючи позовні вимоги, адвокат представляє не власні інтереси, а інтереси власника транспортного засобу «Шкода» д.н.з. НОМЕР_2 позивача ОСОБА_1 .. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права у зв`язку із розглядом справи у відсутності відповідачки та її представника відхиляються апеляційним судом з таких підстав. Сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (ч. ч. 1, 2 ст. 58 ЦПК України). Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 60 ЦПК). Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки (ч. 1 ст. 64 ЦПК). У цій справі відповідачка ОСОБА_2 уповноважила бути її представником адвоката Лавренчука О. В. (а.с.61, 62). Розгляд справи відкладався судом першої інстанції неодноразово. Зокрема, ухвалою суду від 24.05.2023 розгляд справи було відкладено на 19.06.2023 на 12:00, про що сторони належним чином повідомлені (а.с.93, 94). 19.06.2023 за клопотанням представника ОСОБА_3 (його участь у іншому судовому засіданні) розгляд справи було відкладено на 12:30 26.06.2023 та надіслано відповідне повідомлення на зазначену ним у клопотанні електронну адресу. Повідомлення про судове засідання доставлено адресату 21.06.2023 (а.с.100, 102). Відповідно до вимог ч. 6 та п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси. Днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (ч. 5 ст. 130 ЦПК). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК). Приймаючи доручення про надання професійної правничої (правової) допомоги, адвокат повинен зважити на свої можливості щодо його виконання. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи. (ч. 2 ст. 17, ч. 3 ст. 44 Правил адвокатської етики). Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Із наявного в матеріалах справи чергового клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи вбачається, що воно надійшло на електронну адресу суду 26.06.2023, але передано фактично головуючому-судді 27.06.2023 (а.с.108-110). Незалежно від не зазначення судом у рішенні про наявність такого клопотання, апеляційний суд доходить висновку, що наведена у ньому причина неявки сторони відповідача у судове засідання 26.06.2023 не є поважною. Розгляд іншої справи про адміністративне правопорушення у іншому суді 26.06.2023 було призначено на 11:00 (а.с.108-зворот). Розгляд цієї цивільної справи було призначено на 12:30 26.06.2023, а тому надіслання клопотання о 10:27 про відкладення розгляду справи є передчасним. При цьому колегія суддів ураховує, що сторони розпоряджаються своїми правами на власний розсуд. Наведені обставини не позбавляли суд першої інстанції права розглянути справу за наявними у ній доказами при відсутності сторін. Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов необхідно задовольнити. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 268 ч. ч. 4, 5, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_2 , подану від її імені представником ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 червня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді