Постанова 4802 № 161/11792/22

Справа № 161/11792/22 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк В. Ф. Провадження № 22-ц/802/583/23 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 серпня 2023 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Ганжа М. І., з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідачки ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за апеляційної скаргою відповідачки ОСОБА_3 , поданою від її імені представником ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2023 року, В С Т А Н О В И В : У серпні 2022 року Державне комунальне підприємство «Луцьктепло» звернулося до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що являється виконавцем послуг з теплопостачання централізованого опалення та постачання гарячої води у місті Луцьку та надає послуги з централізованого опалення житлового будинку АДРЕСА_1 . У цьому будинку відповідачка є власником нежитлового приміщення загальною площею 59,5 кв.м та споживачем послуг його централізованого опалення, але своїх обов`язків по оплаті коштів за надані послуги не виконує, у результаті чого за період з 01.02.2020 по 30.06.2022 утворилася заборгованість у розмірі 31254,44 грн, яку позивач просив стягнути із ОСОБА_3 та відшкодувати судові витрати. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ДКП «Луцьктепло» 31254,44 грн заборгованості за надані послуги по теплопостачанню та 2481 грн судового збору. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 від імені відповідачки ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове про відмову в позові. У відзиві на апеляційну скаргу позивач ДКП «Луцьктепло», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У судовому засіданні представник відповідачки апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити. Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить залишити її без задоволення. Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з таких підстав. Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Закон України «Про житлово-комунальні послуги» містить визначення термінів, які вживаються при його застосуванні. Зокрема, згідно з п. п. 2, 5, 6, 7, 11, 13 ч.1 ст. 1 визначено, що 2) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; 5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 7) кількісний показник комунальних послуг - кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; 11) плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води); 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Інші терміни в цьому Законі вживаються у значеннях, наведених у Цивільному кодексі України та інших законах України (ч. 2 ст. 1). Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з … постачання теплової енергії… у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ч.1 ст.2 Закону). Комунальні послуги це послуги з постачання … теплової енергії… (п.2 ч.1 ст.5 Закону). Відповідно до вимог п. п. 1, 3 ч. 1 п. 3 ч. 2 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні) і виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація. Згідно з п. п. 1, 5, 11 ч. 2 ст. 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Виконавець комунальної послуги має право звертатися до суду в разі порушення споживачами умов договору; у разі укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги отримувати інформацію від споживача про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та фактичної кількості осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором (п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 8 Закону). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону). Відповідно до вимог ч. 1 ст. 10 Закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Статтею 21 Закону урегульовано порядок надання послуги з постачання теплової енергії. Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб… Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України). Судом встановлено, що відповідачка з 03.04.2018 являється власником нежитлового приміщення загальною площею 59,5 кв.м у житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с.34-39). Згідно з ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Із наданих позивачем доказів встановлено, що відповідачка не виконувала свого обов`язку зі сплати наданих позивачем послуг з теплопостачання, а саме опалення належного їй на праві приватної власності нежитлового приміщення, у результаті чого за період з 01.02.2020 по 30.06.2022 утворилася заборгованість у розмірі 31254,44 грн. Зазначений період і тарифи, за якими проводилося нарахування підтверджені відповідними розрахунковими листами, а підстави та порядок проведення наведених у розрахунку нарахувань зазначено позивачем у додаткових письмових поясненнях (а.с.7-24, 89-91). Жодного спростування щодо правильності проведених нарахувань відповідачка в апеляційній скарзі не навела та іншого розрахунку по подала. В суді апеляційної інстанції представник відповідачки уточнила, що ними визнається лише сума заборгованості за період з березня 2021 року по червень 2022 року, оскільки вона підтверджена рахунками, які надходили відповідачці. Решта суми не визнається, оскільки відповідачці не надходили за інший період такі ж рахунки. Апеляційним судом відхиляються такі пояснення, оскільки підстави та порядок проведення щомісячних нарахувань за надані послуги позивачем наведені у позові та додаткових поясненнях і виключно надіслання рахунку не є тим єдиним належним, допустимим і достовірним доказом, який мав би стверджувати розмір проведених нарахувань. Рахунок це документ, який надсилається конкретно споживачу. Розмір щомісячних нарахувань за період з 01.02.2020 по лютий 2021 наведено позивачем у довідці-розрахунку (а.с.24). Відповідачка не надала суду доказів про те, що вона зверталася до позивача з проханням надати інформацію щодо проведених ним нарахувань до березня 2021 року, а позивач відмовив їй у цьому. Посилання відповідачки на ту обставину, що між нею і позивачем не укладено належного договору, що надавало б право на нарахування оспорюваної заборгованості відхиляються апеляційним судом, оскільки згідно з п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: 1) укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; 5) оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Таким чином, обов`язок на укладення із позивачем відповідного договору покладається саме на споживача відповідачку ОСОБА_3 ОСОБА_3 , як новий власник нежитлового приміщення не повідомила ДКП «Луцьктепло» про зміну власника та не виконала зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії. Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Набувши у власність нежитлове приміщення загальною площею 59,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з централізованою системою опалення відповідачка була обізнана з рівнем благоустрою вказаного приміщення, а також передбачала необхідність виконання зобов`язань по оплаті житлово-комунальних послуг з централізованого теплопостачання. Надісланий відповідачці позивачем для підписання договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії вона повернула без підписання, іншого договору також не уклала. Виходячи з наведеного, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачка не оплачує надані їй позивачем комунальні послуги, у зв`язку із чим заявлений розмір заборгованості за період з 01.02.2020 по 30.06.2022 підлягає до стягнення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_3 , подану від її імені представником ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий суддя Судді