Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 740/201/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 740/201/23 Суддя (судді) першої інстанції: Ковальова Т.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, поліцейського УПП взводу № 2 роти № 1 в Чернігівській області Ніколаєць Олени Володимирівни про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом до Департаменту патрульної поліції, поліцейського УПП взводу № 2 роти № 1 в Чернігівській області Ніколаєць О.В., в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №238257 від 05 січня 2023 року, винесену інспектором взводу №2 роти №1 в Чернігівській області Ніколаєць О.В., про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ст.36 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у виді 510 грн штрафу. Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2023 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що керуючи транспортним засобом позивач перед початком руху не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку та при цьому не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом та реєстраційний документ на транспортний засіб, що підтверджується поданим до суду відеозаписом, інформація про який зазначена у п.7 спірної постанови, а тому позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив наявні у справі докази, а висновки суду ґрунтуються на дійсних обставинах справи, при цьому саме на відповідача покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення. Поліцейська УПП взводу № 2 роти № 1 в Чернігівській області Ніколаєць О.В. відзив на апеляційну скаргу не подавала. Будь-які її письмові пояснення в матеріалах справи відсутні. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантину на всій території України, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 05.01.2023 поліцейською УПП взводу №2 роти №1 в Чернігівській області Ніколаєць О.В. складено постанову серії БАВ №238257 у справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої 05.01.2023 о 15 год. 50 хв. на 97 км автодороги Київ-Чернігів-Нові Яриловичі водій ОСОБА_1 керував автомобілем та перед початком руху не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку та при цьому не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП, внаслідок чого, із застосуванням ст.36 КУпАП, його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п.9.2.а, 2.4.а ПДР України у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн (а.с.31). Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачами не надано жодних доказів, передбачених ст.251 КУпАП, які б вказували на наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а сама постанова не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи та жодного посилання на дослідження доказів, до неї не додано доказів, а також пояснень свідків, що свідчили б про наявність у діях позивача вини у вчиненні адміністративних правопорушень, за які його притягнуто до відповідальності. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла наступних висновків. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, Законом України «Про дорожній рух» № 3353-XII від 30.06.1993. В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Статтею 14 Закону № 3353-XII встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Пунктом 1.3 ПДР України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9 ПДР України). В силу п.9.2.«а» ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою. Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Таким чином, у випадку не подання водієм сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початку руху, на нього накладається адміністративне стягнення у формі штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповдіно до ч.2 ст.122 КУпАП. В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст.16 Закону України «Про дорожній рух», а саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. В силу положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 2 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (ст.283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення. Статтею 245 КУпАП зазначено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача. Зазначена норма вказує на те, що саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок по доведенні правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб`єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотриматися вимог КУпАП. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, №1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Перелік підстав за яких поліцейський може зупинити транспортний засіб передбачено у ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до п.1, 7 якої такою підставою є: порушення водієм Правил дорожнього руху; прийняття уповноваженим органом державної влади рішення про обмеження чи заборону руху. Частиною 3 наведеної статті встановлено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону № 580-VIII вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Частиною 4 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 757/2022, на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022 затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022 затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ, та Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022 затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Згідно зі ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Згідно з п.7 ч.1 ст.8 цього Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному КМ України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (далі Порядок №1455) визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування. Згідно з п.2, 3 Порядку №1455 правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України "Про правовий режим воєнного стану, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях". Під терміном блокпост мається на увазі посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану; Згідно п.10 Порядку №1455 Заходи з контролю в`їзду/виїзду включають перевірку на блокпостах: документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо). Відповідно до пп.1 п.20 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (); проведення документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар); затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів; тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб. Пунктом 3 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456 (далі Порядок №1456), передбачено, що правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони У країни "Про основи національного спротиву", "Про правовий режим воєнного стану", "Про оборону України", Про національну безпеку України", "Про Національну поліцію", "Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України", та інші нормативно-правові акти. Згідно з п.5 Порядку №1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. Відповідно до п.10 Порядку №1456 уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду. Згідно п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Отже, водійське посвідчення є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус в частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами та уповноважені особи Національної поліції наділені повноваженнями перевірки таких документів при здійсненні заходів з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах. Обставина щодо здійснення зупинки позивача на блок-посту в с.Кіпті визнаються сторонами. Колегія суддів звертає увагу, що позивача було притягнуто до відповідальності за ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАП. У постанові серії БАВ №238257 від 05 січня 2023 року в п.7 наведено інформацію, що до неї додаються відеоматеріали, зокрема з п/в 474399 . З наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що під час зупинки транспортного засобу позивача на блок-посту для перевірки документів позивачем було пред`явлено паспорт громадянина України із використанням мобільного застосунку «Дія». На вимогу поліцейського щодо пред`явлення посвідчення водія, як документа, який підтверджує спеціальний статус позивача в частині підтвердження його права на керування транспортним засобом позивач відмовився його пред`являти із посиланням на відсутність у співробітника поліції таких повноважень, оскільки позивачем не було допущено порушень ПДР України. Вказаний відеозапис належить до визначених у ст.251 КУпАП засобів доказування в справі про адміністративне правопорушення. З позовної заяви вбачається, що позивач визнає факт своєї відмови у пред`явленні посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Колегія суддів підкреслює, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17. Доводи позивача, про те, що доказів вчинення ним будь-яких порушень, внаслідок яких у інспектора виникало право вимагати від позивача пред`явити документ на транспортний засіб, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини не є підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №524/126/17. На думку позивача, він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною, однак такі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. Такий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі №760/20247/16-а, від 10.09.2019 у справі №537/2324/17. Таким чином, притягнення позивача до відповідальності за порушення п. 2.4 ПДР України на підставі ч.1 ст.126 КУпАП є правомірним. Разом з тим, щодо допущення позивачем порушення п.9.2.а ПДР України та притягнення його до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, колегія суддів звертає увагу на наступне. Так, п.9.2.а ПДР України визначає обов`язок водія подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху. Суд зазначає, що вказана норма враховує початок руху від краю проїжджої частини, яка передбачає зміну розташування транспортного засобу на дорозі, на що вказує наведене у Правилах дорожнього руху уточнення «покажчиками повороту відповідного напрямку». З наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом Ford Kuga д.н.з. НОМЕР_2 , рухався в потоці автомобілів у другій смузі, де здійснив зупинку на вимогу працівника поліції (не змінюючи смуги руху чи його напрямку) та після вимоги співробітника поліції проїхати далі до блок-посту, позивач продовжив рух (не змінюючи смуги руху чи його напрямку). Отже, позивач фактично продовжив рух, а не розпочав його (за аналогією із припиненням руху на забороняючий сигнал світлофора та його відновленням після ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух) та в нього не було підстав для подачі сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, оскільки жодний транспортний засіб не облаштований покажчиком напрямку руху «прямо», а тому відповідне твердження щодо порушення позивачем п.9.2.а ПДР України в даному випадку є безпідставним. За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що постанова серії БАВ №238257 від 05 січня 2023 року в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню. Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, в той же час, спірна постанова є протиправною, в частині притягнення його до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, а тому постанова серії БАВ №238257 від 05 січня 2023 року підлягає скасуванню в цій частині із зміною заходу стягнення в межах, передбачених ч.1 ст.126 КУпАП шляхом застосування штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425,00 грн. На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права і неправильне тлумачення закону, призвели до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. В силу ч.3 ст.272 КАС України судове рішення суду апеляційної інстанції у даній справі не може бути оскаржене. Керуючись ст.243, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково. Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01 березня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №238257 від 05 січня 2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрити справу про адміністративне правопорушення в цій частині. Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №238257 від 05 січня 2023 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін. Змінити захід адміністративного стягнення ОСОБА_1 , визначений постановою у справі про адміністративне правопорушення серії БАВ №238257 від 05 січня 2023 року на адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн (чотириста двадцять п`ять грн 00 коп.) за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В іншій частині позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 25 травня 2023 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма