Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 521/15367/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 521/15367/25 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О., суддів Кравченка К.В. та Осіпова Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2025 року (суддя Михайлюк О.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 01.10.2025) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: 01.09.2025 до Хаджибейського районного суду м. Одеси надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5516513 від 18.08.2025, якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення. Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. На думку апелянта, зупинка транспортного засобу на блокпості надає інспектору поліції право лише на перевірку документів, що посвідчують особу (відповідно до п. 20 Постанови №1455 та п. 7 Постанови №1456), а не на перевірку повного пакету документів водія (посвідчення, техпаспорт, страховка), як того вимагає ст. 126 КУпАП. Апелянт переконаний, що вимога пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ була б законною, якби позивач порушив ПДР, що дало б інспектору підстави за ст. 35 (п. 1) та ст. 32 (п. 2) ЗУ "Про Нацполіцію". Оскільки такого порушення встановлено не було, вимога інспектора про надання посвідчення водія є незаконною, а отже, у позивача був відсутній обов`язок її виконувати, що виключає склад правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Також апелянт наполягає на порушенні процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення з огляду на те, що прийнявши рішення розпочати розгляд справи, інспектор поліції не дослідив докази, не заслухав пояснень позивача, який в цей час намагався отримати правову допомогу, а тому розгляд справи був не всебічним і об`єктивним, а формальним, і розпочався вже після того, як інспектор прийняв для себе рішення про винуватість позивача. Відповідач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю. Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5516513 від 18.08.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за ч. 1 ст. 126 КУпАП. В постанові зазначено, що 18.08.2025 о 21:26:21 за адресою: дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе) 21 км 700м, ОСОБА_1 керував ТЗ Рено номерний знак НОМЕР_1 , під час проїзду блокпосту був зупинений відповідно до п. 7 ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію", у відповідності до Постанови КМУ №1455 від 29.12.2021 з метою здійснення заходів з контролю в`їзду на територію, де введено воєнний стан, та під час перевірки документів, що підтверджують спеціальний статус особи посвідчення водія, саме посвідчення водія для перевірки не пред`явив, чим порушив вимоги пп. 2.4.а ПДР України. Вважаючи зазначену постанову протиправною ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про її скасування. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції визнав позовні вимоги необґрунтованими, а вину позивача у вчиненні правопорушення порушеня доведеною. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Так, відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, відповідно до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її відповідно до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань) регулює Закон України "Про дорожній руху". Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Відповідно до пункту 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Згідно пункту 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Так, підпунктом "а" пункту 2.1 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається зі змісту спірної постанови, 18.08.2025 о 21:26:21 за адресою: дорога Новомиколаївська (Старокиївське шосе) 21 км 700м, під час проїзду блокпосту з метою здійснення заходів з контролю в`їзду на територію, де введено воєнний стан був зупинений ТЗ Рено номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , якій не пред`явив для перевірки посвідчення водія, чим порушив вимоги пп. 2.4.а ПДР України. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність у позивача обов`язку виконувати вимоги інспектора поліції про надання посвідчення водія через їх незаконність. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Частиною другою статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. Пунктом 7 частини першої статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейському надано право зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, якій діяв на час виникнення спірних правовідносин. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 8 цього Закону в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, перевіряти у порядку, визначеному КМ України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування визначає Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (далі Порядок №1455). Згідно з пунктами 2, 3 цього Порядку правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України "Про правовий режим воєнного стану, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях". Під терміном блокпост мається на увазі посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в`їзді/виїзд і) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану. За приписами пункту 10 Порядку №1455 заходи з контролю в`їзду/виїзду включають перевірку на блокпостах: документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи: перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо). Підпунктом 1 пункту 20 Порядку №1455 встановлено, що заходи з контролю в`їзду/виїзду на блокпостах включають: перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи. Підпунктом "а" пункту 2 статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" визначено, що документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус є посвідчення водія. Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що працівник поліції у спірних правідносинах мав право зупинити транспортний засіб під керуванням позивача та вимагати від нього пред`явити посвідчення водія. Не пред`явлення водієм документу, що підтверджує його спеціальний статус є належною підставою для адміністративної відповідальності (ч. 1 ст. 126 КУпАП). Частиною четвертою статті 258 КУпАП унормовано, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. З наявного в матеріалах відеозапису вбачається, що на блокпосту поліцейський висунув ОСОБА_1 , як водію транспортного засобу вимогу пред`явити для перевірки посвідчення водія. Після незгоди ОСОБА_1 було запропоновано з`їхати з проїжджої частини. В подальшому до автомобіля підійшов інспектор поліції Буров Станіслав Олегович, який представився позивачу, повідомив про здійснення безперервної відеофіксації події, роз`яснив причини зупинки транспортного засобу позивача і положення законодавства, відповідно до яких на водіїв покладено обов`язок пред`являти запитувані документи поліцейському. ОСОБА_1 вказав, що у поліцейського не має підстав вимагати посвідчення на право керування транспортним засобом. Наведене спростовує доводи апелянта про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП, та пред`явлення посвідчення водія після початку розгляду справи про адміністративне правопорушення не звільняє останнього від встановленої відповідальності. Доводи апеляційної скарги про порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення також не знайшли свого підтвердження та спростовуються вищезгаданим відеозаписом, яким було зафіксовано, що позивачу, як особі яка притягується до адміністративної відповідальності, було роз`яснено права та обов`язки, надано можливість скористатися правовою допомогою та враховано його пояснення щодо вчиненого правопорушення під час прийняття спірної постанови. Таким чином, належних підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5516513 від 18.08.2025 або наявність обставин, які звільняють від адміністративної відповідальності позивачем не доведено. Отож висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним. Наведені у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом при вирішені спору не повно з`ясовано обставини справи чи не правильно застосовано норми матеріального права. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів при прийнятті даного судового рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява №303-A, п. 29) Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 272, 286, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 1 жовтня 2025 року без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко Суддя К.В.Кравченко Суддя Ю.В.Осіпов