Постанова Київський апеляційний суд № 376/561/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 травня 2023 року м. Київ Справа № 376/561/20 Провадження: № 22-ц/824/1256/2023 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Борисової О. В., Поліщук Н. В., секретарі Івасенко І. А., Сакалош Б. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Коваленка О. М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та моральної шкоди, у с т а н о в и в: У березні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 серпня 2019 року близько 19 години 50 хвилин ОСОБА_1 на автодорозі Кременець - Біла Церква - Ржищів, керуючи автомобілем марки «Geel MK Cross», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив порушення вимог п. 2.3 ПДР України, унаслідок чого допустив зіткнення з належним йому, позивачу, автомобілем «Toyota Prado», д.н.з НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Toyota Prado», д.н.з НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження. Постановою Сквирського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП. Відповідно до полісу № АО/ 5269572 від 16 квітня 2019 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована в ПАТ «HACK «ОРАНТА», а саме: розмір страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну, складав 100 000 грн., розмір франшизи - 1 000 грн. ПАТ «HACK «ОРАНТА» за заподіяну шкоду майну сплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 99 000 грн. Однак, вказаного розміру страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, а тому останній зобов`язаний сплатити йому, позивачу, як потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). За наведених обставин, просив суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 224 142,56 грн., франшизу в розмірі 1 000 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 224 142,56 грн., франшизу в розмірі 1 000 грн., моральну шкоду в розмірі 50 000 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 2 277,37 грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 840, 80 грн., витрати за послуги експерта за складання звіту № 22/99.10.19 про оцінку КТЗ від 01.10.2019 року в розмірі 2500,00 грн., витрати за послуги Укрпошти в розмірі 94,70 грн. Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішенням суду першої інстанції були встановлені нові зобов`язання для нього як учасника ДТП, оскільки ОСОБА_2 після погодження висновку страхової компанії щодо розміру завданої шкоди внаслідок ДТП та отримання коштів був проведений новий розрахунок завданої шкоди, який значно перевищив суму, розраховану страховою компанією. Водночас, цей розрахунок відбувся без участі ОСОБА_1 . Крім того, вказав, що суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення в частині стягнення з нього моральної шкоди, не здійснив належний розрахунок витрат, а розмір шкоди був встановлений без проведення відповідної експертизи та без надання позивачем будь-яких доказів на підтвердження завдання йому такої шкоди. Зазначив, що в ході судового розгляду цивільної справи судом було безпідставно відмовлено в задоволенні його клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи попри те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, наданий ОСОБА_2 , відрізняється від висновку страхової компанії. А тому вважав, що вказане клопотання підлягає розгляду судом апеляційної інстанції.Також наголосив на тому, що суд порушив норми процесуального права, оскільки не розглянув його клопотання про відкладення судового засідання 05 березня 2021 року, ухваливши рішення без його участі. Ухвалами Київського апеляційного суду від 23 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Намчук В.М. в інтересах ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено та запрошено на огляд пошкодженого автомобіля, проте він не прибув для участі у огляді авто, жодних пропозицій щодо відкладення огляду від нього не надходило. Посилання скаржника на існування двох різних сум матеріальних збитків не заслуговують на увагу, оскільки страховою компанією було проведено внутрішнє дослідження матеріального збитку з урахуванням ліміту відповідальності, при цьому, ОСОБА_1 не звертався до страхової компанії щодо проведення додаткових досліджень. Також зазначив, що ОСОБА_1 не заперечується факт фізичного знищення автомобіля позивача, а тому підстави для задоволення клопотання про призначення авто товарознавчої експертизи відсутні. Вказував, що оскільки автомобіль є фізично знищеним, відшкодування матеріальних збитків проводиться у відповідності до положень ст. 30 Закону № 1961-VI, за різницею між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням без врахування коефіцієнту фізичного зносу. Також зазначив, що права позивача порушені внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 , які виразились у пошкодженні та фізичному знищенні автомобіля позивача, і належним доказами цьому є саме наявність такої шкоди, неправомірність дій ОСОБА_1 , наявність причинного зв`язку між завданою шкодою і протиправними діяннями, та відповідно, відмовою скаржника відшкодувати завдані збитки. Знищення транспортного засобу потягло за собою тривалі пошуки та витрачання коштів на поїздки, у зв`язку з чим у нього був пригнічений та нервозний стан. У зв`язку з нецільовим використання коштів постраждав не лише позивач, а й члени його сім`ї, що стало наслідком розладу стосунків у родині, а відтак, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду у заявленому розмірі. В судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Панчелюга К. М. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. Адвокат Намчук В. М. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Представник ПАТ «НАСК «Оранта», в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за його відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 26 серпня 2019 року біля 19 години 50 хвилин ОСОБА_1 на а/д Кременець-Біла Церква-Ржищів, керуючи автомобілем марки GEEL МК CROSS, д.н.з. НОМЕР_1 , допустив порушення вимог п. 2.3 Правил дорожнього руху України, унаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем TOYOTA Prado, д.н.з. НОМЕР_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль ОСОБА_2 - TOYOTA Prado, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження. Постановою Сквирського районного суду Київської області від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.10). Відповідно до копії полісу № АО/526 95 72 від 16.04.2019 року обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «HACK «ОРАНТА». Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну - 100 000 грн, франшиза - 1 000 грн.(а.с.11) Згідно проведеного ПАТ «НАСК «ОРАНТА» розрахунку страхового відшкодування в рамках страхового випадку, який мав місце 26.08.2019 року, матеріальний збиток, завданий власнику транспортного засобу TOYOTA Prado д/н НОМЕР_2 в результаті пошкодження в ДТП, склав 107 869,50 грн, при цьому, вартість відновлювального ремонту без урахування значення фізичного зносу складає 273 218,29 грн, а з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 107 869,50 грн. ПАТ «HACK «ОРАНТА» сплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 99 000 грн. Вказаний розмір визначений страховиком у зв`язку з законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та з врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. 05 грудня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок пошкодження автомобіля TOYOTA Prado, д.н.з. НОМЕР_2 (а. с. 47). Вказана заява залишена відповідачем без виконання. Згідно звіту № 22/99.09.19 від 30 вересня 2019 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу TOYOTA Prado, д.н.з. НОМЕР_2 , ринкова вартість КТЗ до пошкодження складає 437 843,54 грн, значення коефіцієнту фізичного зносу - 0.7000, вартість відновлювального ремонту КТЗ - 867 974,33 грн., вартість матеріального збитку - 437 843, 54 грн (а.с.12-35). Згідно звіту № 225/99.10.19_Су про утилізаційну вартість КТЗ від 01 жовтня 2019 року, утилізаційна вартість складників автомобіля TOYOTA Prado, д.н.з. НОМЕР_2 на дату оцінки складає 114 700,98 грн. Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, щовідповідач як особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди зобов`язаний сплатити потерпілому (позивачу) різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Здійснюючи відповідні розрахунки матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив із даних, викладених у наданих позивачем звітах. Ураховуючи характер правопорушення, ступінь вини особи, яка завдала матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП, суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди також підлягають задоволенню в повному обсязі. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано порядок відшкодування шкоди, завданої власнику (володільцю) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, та яка пов`язана з фізичним знищенням транспортного засобу. Пунктом 30.1 цієї статті зазначеного Закону передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону). Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 643/4161/15, від 31 березня 2021 року у справі № 127/19300/17, 26 жовтня 2022 року у справі № 203/2064/19. Однак, вирішуючи спір суд першої інстанції належним чином не оцінив наявні в матеріалах справи докази та, як наслідок, не звернув уваги на те, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, а відтак, розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини 1-2 статті 367 ЦПК України). Верховний Суд неодноразово наголошував, що у мотивувальній частині рішення суду слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції , відповідач посилався на те, що в ході судового розгляду цивільної справи судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні його клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи попри те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, наданий позивачем ОСОБА_2 , відрізняється від висновку страхової компанії. Вважаючи, що для правильного вирішення спору необхідно встановити дійсний розмір матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Toyota Prado», д.н.з НОМЕР_2 , внаслідок ДТП, яка сталась 26 серпня 2019 року, просив призначити у справі авто товарознавчу екпертизу. Статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови оппонента. З огляду положення статті 12 ЦПК України, та, ураховуючи суттєву різницю у висновках оцінювачів щодо розміру заподіяної шкоди, судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі судової авто товарознавчої експертизи, на вирішення якої було поставлено питання визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля «Toyota Prado», д.н.з НОМЕР_2 , 2006 року випуску, внаслідок ДТП, яка сталась 26 серпня 2019 року. Згідно висновку експерта №СЕ-19/111-21/62626-АВ від 22.07.2022 року за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи, складеного судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля засобу «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2006 року виготовлення, об`єм двигуна 3956 см3, номер шасі НОМЕР_3 , з пробігом 300611км, станом на ДТП, яка сталась 26.08.2019 року, дорівнює ринковій вартості цього ж транспортного засобу у неушкодженому стані на момент події та складає: 384 097,71 грн. Оскільки вартість відновлювального ремонту значно перевищує ринкову вартість цього автомобіля на дату настання ДТП, транспортний засіб «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вважається фізично знищеним. Як убачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами, транспортний засіб «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2 , був відчужений позивачем у 2019 році. Як зазначено вище, позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, окрім звіту № 22/99.09.19 від 30 вересня 2019 року про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу TOYOTA Prado д/н НОМЕР_2 (який становить 437 843, 54 грн), також посилався на звіт про утилізаційну вартість КТЗ № 22/99.10.19 від 01 жовтня 2019 року, згідно якого, утилізаційна вартість складників автомобіля TOYOTA Prado д/н НОМЕР_2 , на дату оцінки КТЗ складає 114 700,98 грн. Визначаючи розмір матеріального збитку, позивач виходив з ринкової вартості КТЗ до настання ДТП (437 843,54 грн) за вирахуванням виплаченої страховиком суми (99 000 грн) та утилізаційної вартості КТЗ після ДТП (114 700,98 грн), що складає 224 142,56 грн. До вказаної суми позивачем було додано франшизу у розмірі 1000 грн, а тому матеріальний збиток, який на його думку підлягає стягненню з відповідача, становить 225 142,56 грн. Утилізаційна (залишкова) вартість автомобіля - це визначення грошової суми, яку власник хоче одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням транспортного засобу для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складових. Навіть при повному знищені транспортного засобу залишаються придатні до подальшої експлуатації деякі агрегати, вузли, деталі які є справними і мають свою ціну та їх можна демонтувати і реалізувати для подальшої експлуатації. З цього випливає, що вартість придатних залишків - це реальна ціна автомобіля в пошкодженому вигляді, враховуючи деталі, які можуть бути реалізовані з урахуванням витрат на їх демонтаж, зберігання і продаж. Інакше кажучи, вартість придатних залишків - це ціна придатних до роботи деталей та частин, що були у користуванні, з якої відняті витрати на демонтаж пов`язаний з реалізацією. Відповідно до п. 7.20 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів «вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування». Водночас, пошкоджені автомобілі при ДТП та деталі, які не можуть бути реалізовані, підлягають розрахунку в якості металобрухту (утилізаційна вартість). З огляду на те, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначена за результатами проведеною за ухвалою суду експертизою, відрізняється від вартості матеріального збитку, на яку посилається позивач у позовній заяві, ухвалою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2022 року призначено у справі додаткову судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Яка утилізаційна вартість (вартість залишків) транспортного засобу «Toyota Prado», д.н.з НОМЕР_2 , 2006 року випуску (двигун НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_3 , пробіг 300611) після ДТП, яка сталась 26 серпня 2019 року, відповідно до попиту та пропозицій на ринку щодо таких залишків (в тому числі за допомогою інтернет-аукціонів з продажу автомобілів) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозицій на ринку)? Згідно висновку експерта № СЕ-19/111-22/53310-АВ від 24 березня 2023 року, ринкова вартість автомобіля TOYOTA Prado, д.н.з. НОМЕР_2 в пошкодженому стані після ДТП, яка сталась 26.08.2019 року, становила 210 405 грн. При цьому, зазначено, що визначення утилізаційної вартості на підставі онлайн-аукціону з продажу пошкоджених транспортних засобів обумовлюється можливістю продажу об`єкта оцінки у відповідному стані. Ураховуючи відчуження досліджуваного автомобіля, використання даного методу не видається за можливе. Як зазначено вище, позивач залишив собі пошкоджений у ДТП автомобіль. Хоча його відновлювальний ремонт визнано економічно необґрунтованим, страхова компанія виплатила йому страхове відшкодування в узгодженому з ним розмірі, визначеному в межах ліміту страхового відшкодування за вирахуванням франшизи. Поняття «франшиза» міститься у ст. 9 Закону України «Про страхування» і його слід розуміти як частину збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно з вимогами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 та п. 37.5 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» компенсувати позивачу суму франшизи у повному обсязі має особа, відповідальність якої застрахована, тобто, відповідач. Після отримання відповідного страхового відшкодування позивач у 2019 році відчужив пошкоджений у ДТП автомобіль (його залишки). Будь-якого обґрунтування та/або доказів за яку саме суму були продані залишки транспортного засобу в матеріалах справи немає, як і доказів продажу таких залишків саме за ціною 114 700,98 грн, яка визначена у звіті про утилізаційну вартість пошкодженого автомобіля. Виходячи з установлених у справі обставин, колегія суддів, ураховуючи принцип справедливості, вважає, що задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, виходячи з наданих позивачем звітів, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля та відчуження його до звернення до суду із вказаним позовом, не можна вважати законним та справедливим. Більш того, законом чітко визначено порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, згідно якого власнику цього транспортного засобу відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а не різниця між вартістю транспортного засобу до ДТП та утилізаційною вартістю залишків цього транспортного засобу. Отже, при визначенні матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню позивачу у зв`язку з фізичним знищенням належного йому автомобіля, слід виходити із даних експертних висновків, що складені за результатами проведення у справі судових експертиз. За таких підстав, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 74 692,71 грн, яка обрахована яз різниця між ринковою вартістю КТЗ до настання ДТП (384 097,71 грн) та вартістю КТЗ після ДТП (210 405 грн), за вирахуванням виплаченої страховиком суми (99 000 грн) та додаванням франшизи у розмірі 1000 грн. Суд першої інстанції по суті дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, проте допустився помилки при визначенні розміру такої шкоди, не надавши належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. У такому випадку, колегія суддів доходить висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди шляхом зменшення її розміру, з 224 142,56 грн до 74 692,71 грн. В частині вирішення позовних вимог про стягнення франшизи рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому в цій частині підлягає залишенню без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач внаслідок протиправних дій відповідача, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду ті з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч. 3 ст. 12 та 81 ЦПК України. Ураховуючи вищенаведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля позивача. Разом з тим, задовольняючи позовні вимог про стягнення моральної шкоди у повному обсязі, а саме у сумі 50 000 грн, суд першої інстанції не обґрунтував належним чином співмірність заявленої до стягнення суми засадам розумності та справедливості та не звернув уваги на те, що заявлений розмір моральної шкоди є явно завищеним та не підтвердженим жодними доказами у розмінні вимог, встановлених ст.ст. 76-78, 81, 89 ЦПК України. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення Наведене узгоджується із висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц. Ураховуючи принципи розумності, виваженості, справедливості та співмірності, а також обставини, за яких було спричинено моральну шкоду позивачці, колегія суддів вважає, що у зв`язку із заподіянням позивачу страждань внаслідок пошкодження його автомобіля, яке призвело до його фізичного знищення, позбавленням можливості ним користуватись для задоволення своїх життєвих потреб, невідшкодування відповідачем завданої шкоди протягом тривалого часу, розмір відшкодування завданої позивачеві моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, необхідно зменшити до 10 000 грн. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1 ст.376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди змінити, зменшивши розмір матеріальної шкоди, з 224 142,56 грн до 74 692,71 грн, а моральної шкоди - з 50 000 грн до 10 000 грн. В частині вирішення позовних вимог про стягнення франшизи рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому в цій частині підлягає залишенню без змін. Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 10 ст. 141 ЦПК України). Як убачається із матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати у загальному розмірі 5 712,17 грн (3 118,17 грн -судовий збір, 2 500 грн - за послуги експерта, 94,70 грн - поштові послуги) (т. 1 а.с. 1, 33, 35). Відповідачем у зв`язку з апеляційним переглядом справи були понесені судові витрати у загальному розмірі 11 129,42 грн (4677,26 грн - судовий збір, 1015 грн за проведення судової авто товарознавчої експертизи, 5436,92 грн - за проведення додаткової судової авто товарознавчої експертизи) (т. 2 а.с. 8, 9, 105, т. 3 а.с. 6). У зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди та зменшенням стягнутих сум відшкодування до 31 % від заявлених позивачем вимог, відповідач повинен відшкодувати судові витрати у розмірі 1770,77 грн. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги (69 %) позивач, в свою чергу, повинен відшкодувати відповідачу судові витрати у розмірі 7 679,30 грн. Ураховуючи положення ч. 10 ст. 141 ЦПК України, суд вважає стягє з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між зазначеними сумами у розмірі 5 908,53 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди змінити. Зменшити розмір матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 224 142,56 грн до 74 692,71 (сімдесяти чотирьох тисяч шістсот дев`яноста двох) грн 71 коп. Зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , з 50 000 грн до 10 000 (десяти тисяч) грн. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення франшизи залишити без змін. Рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 березня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінити. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 місце реєстрації АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору та проведення експертних досліджень у загальному розмірі 5 908,53 (п`яти тисяч дев`ятсот восьми) грн 53 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 24 травня 2023 року. Головуючий Т. О. Невідома Судді О. В. Борисова Н. В. Поліщук