Постанова 4824 № 756/12044/20

Головуючий у І інстанції Шролик І.С. Провадження №22-ц/824/6692/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 - Нетребенка Олександра Сергійовича про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, В С Т А Н О В И В : У грудні 2022 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Нетребенка О.С. звернулася до суду із заявою, в якій просила суд: зупинити виконавче провадження ВП № 70177664 від 27 жовтня 2022 року про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бобровицької ради, про визначення місця проживання дитини, надати можливість ОСОБА_3 спілкуватися з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 11.00 год. до 15.00 год. за місцем проживання дитини в присутності матері; зупинити виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 від 12 грудня 2022 року про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження виконавчого збору у розмірі 226,00 грн.; зупинити виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 від 12 грудня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13 400,00 грн. та стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження виконавчого збору у розмірі 226,00 грн.; витребувати виконавчий лист № 756/12044/20 (2/756/428/22), що виданий Оболонським районним судом м. Києва 19 жовтня 2022 року з Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); визнати виконавчий лист № 756/12044/20 (2/756/428/22), виданий Оболонським районним судом м. Києва 19 жовтня 2022 року, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування заяви посилалась на те, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 756/12044/20. В рамках зазначеної справи ОСОБА_3 звернувся із заявою про забезпечення зустрічного позову, у задоволенні якої судом першої інстанції було відмовлено. За апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу суду першої інстанції Київським апеляційним судом винесено постанову, якою в порядку забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 надано йому можливість спілкуватися з дочкою ОСОБА_4 кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері. На виконання постанови Київського апеляційного суду Оболонським районним судом м. Києва 19 жовтня 2022 року видано виконавчий лист № 756/12044/20 (пр. № 2/756/428/22). На підставі виконавчого листа старшим державним виконавцем Бобровицького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Дараган Ю.В. 27 жовтня 2022 року відкрито виконавче провадження № 70177664. На думку заявника, виконавчий лист № 756/12044/20 (пр. № 2/756/428/22) є таким, що не підлягає виконанню, оскільки у ньому відсутній обов`язок боржника вчиняти певні дії, а сам виконавчий лист виданий не на підставі рішення суду, яким вирішено спір по суті заявлених вимог, а на підставі ухвали (постанови), якою вирішено окреме процесуальне питання, яка не передбачає виконання примусових заходів у забезпечення зустрічного позову встановлення побачення з дитиною. Заявник вважає, що виконавчий документ не містить заходи примусового виконання ухвали щодо забезпечення побачень стягувача з дитиною, і у ній не встановлено обов`язку ОСОБА_1 , як боржника, особисто забезпечувати можливість таких зустрічей. Таким чином, виконавчий документ не відповідає вимогам п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у ньому не зазначено про заходи, що передбачають примусове виконання рішень. Вищенаведене свідчить про те, що державний виконавець 27 жовтня 2022 року прийняв помилкове рішення про відкриття виконавчого провадження за постановою Київського апеляційного суду, яка взагалі не підлягає примусовому виконанню. Ухвалою Оболонськогорайонного суду м. Києва від 23 січня 2023 року в задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - Нетребенка О.С. про виправлення помилки у виконавчому документі, визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_1 через представника - адвоката Нетребенка О.С. подала на неї апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просила ухвалу скасувати та постановити по справі нове судове рішення, яким її заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити у повному обсязі. Також у апеляційній скарзі просила: зупинити виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 від 12.12.2022 про стягнення з ОСОБА_1 мінімальних витрат виконавчого провадження виконавчого збору у розмірі 226,00 грн.; зупинити виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 від 12.12.2022 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13 400,00 грн. та стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження виконавчого збору у розмірі 226,00 грн. Обґрунтовуючи скаргу, ОСОБА_1 посилалася на те, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; суперечать нормам матеріального та процесуального права, а тому ухвала підлягає скасуванню. Так, суд апеляційної інстанції прийняв постанову про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бобровицької ради про визначення місця проживання дитини, та надання можливості ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спілкуватись з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері. Апелянт у скарзі зазначає, що дана постанова не містить обов`язку для ОСОБА_1 вчиняти дії, тобто виконавчий документ не спрямований на примусове виконання рішень, а через його відсутність виконавчий лист видано помилково. Суд першої інстанції помилково прийшов до висновків та не взяв до уваги, що виконавчий лист, виданий за постановою апеляційного суду, взагалі не підлягає примусовому виконанню через відсутність заходів, що встановлені законом та судовим рішенням для його примусового виконання, а тому такий виконавчий документ не підлягає виконанню та є таким, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла. Зазначене свідчить, що відкриваючи виконавче провадження за виданим виконавчим листом, державний виконавець прийшов до помилкового висновку про прийняття його до виконання, вважаючи, що резолютивна частина рішення передбачає заходи примусового виконання рішень. А тому, суд першої інстанції мав би врахувати, що державний виконавець, виконуючи свої обов`язки, перейняв на себе функції суду та вчинив дії (забезпечив побачення батька з дитиною), які вийшли за межі його повноважень, тобто роз`яснив собі судове рішення та почав вчиняти дії, які не потребують вчинення примусових заходів. Апеляційним судом виконаний процесуальний обов`язок щодо направлення сторонам копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження. Будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, інші учасники не скористалися своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо доводів і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. В судове засідання учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки ухвала оскаржена ОСОБА_1 лише в частині відмови у задоволенні вимог її заяви про визнання виконавчого листа № 756/12044/20 таким, що не підлягає виконанню, а також в частині відмови у задоволенні вимог заяви щодо зупинення виконавчих проваджень ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2, колегія суддів згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення лише в цій частині. Судом першої інстанції встановлено, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа № 756/12044/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Бобровицької ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини. 03 листопада 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення зустрічного позову. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 листопада 2021 року скасовано, в порядку забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, надано можливість ОСОБА_3 спілкуватися з дочкою ОСОБА_4 кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері (том 1, а.с.178-180). Постанова Київського апеляційного суду не оскаржена, набрала законної сили. 19 жовтня 2022 року Оболонським районним судом м. Києва на виконання постанови Київського апеляційного суду видано виконавчий лист № 756/12044/20 (пр. № 2/756/428/22), на підставі якого 27 жовтня 2022 року старшим державним виконавцем Бобровицького ВДВС у Ніжинському районі Чернігівської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавче провадження № 70177664. 12 грудня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 про стягнення з боржника 13 400,00 грн. виконавчого збору. 12 грудня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження виконавчого збору у розмірі 226,00 грн. Крім того, постановою державного виконавця від 12 грудня 2022 року закінчено виконавче провадження № 70177664. Листом старшого державного виконавця Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), виконавчий лист № 756/12044/20 (пр. № 2/756/428/22), виданий Оболонським районним судом м. Києва 19 жовтня 2022 року, повернуто на адресу суду. Виконавчий документ № 756/12044/20 (пр. № 2/756/428/22) разом із постановою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення боржником знаходиться у матеріалах справи (том 1, а.с.191, 192). Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Нетребенка О.С., суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості та недоведеності, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Відповідно до положень абзаців 1, 2 ст. 1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до положення ч. 1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження. Згідно ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Частиною 1 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення. Виконавчий документ - це письмовий документ встановленої форми і змісту, який видається судом для примусового виконання прийнятих ним у справах рішень, ухвал, постанов, як підстава для їх виконання. Органи виконавчої служби під час виконання рішень вчиняють дії згідно із змістом резолютивної частини рішення, яке зазначається у виконавчому листі, результатом цього має бути досягнення правового ефекту - фактичне виконання зазначеного у виконавчому листі рішення. Отже, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання (такий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц). Заявник ОСОБА_1 в якості підстави для задоволення заяви посилалася на те, що постанова Київського апеляційного суду від 06.09.2022 року про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_3 не підлягає примусовому виконанню, оскільки не містить зобов`язання боржника. Із змісту вказаної постанови вбачається, що апеляційним судом вжито заходи забезпечення позову за наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 про забезпечення зустрічного позову, постанова оскаржена не була та набрала законної сили, і відповідно до приписів ст. 157 ЦПК України підлягала примусовому виконанню, у зв`язку із чим Оболонським районним судом м. Києва цілком обґрунтовано було видано виконавчий лист № 756/12044/20 від 19.10.2022 року. Оцінюючи доводи заяви ОСОБА_1 про підстави для визнання виконавчого документу № 756/12044/20 від 19.10.2022 року таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність нею наявності передбачених для цього законом підстав, як матеріально-правових, так і процесуально-правових. За таких обставин висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу № 756/12044/20 від 19.10.2022 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва, таким, що не підлягає виконанню, є законним та обґрунтованим. Правильним є і висновок суду в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження ВП № 70177664 від 27 жовтня 2022 року, відкритого на підставі виконавчого документу № 756/12044/20 від 19.10.2022 року, оскільки на час постановлення оскаржуваної ухвали дане виконавче провадження було закінчене у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення боржником, а виконавчий лист було повернуто до суду, що підтверджується наявними у справі належними та допустимими доказами. Погоджується колегія суддів і з висновком суду в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 від 12 грудня 2022 року про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження виконавчого збору у розмірі 226,00 грн. та провадження ВП № НОМЕР_2 від 12 грудня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 13 400,00 грн. та стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження виконавчого збору у розмірі 226,00 грн., виходячи з наступного. Виконавче провадження є особливою процедурою виконання виконавчих документів, у тому числі судових рішень, що врегульована як процесуальними кодексами (ЦПК України, КАС України, ГПК України), так і Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження». За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу. Отже, постанова про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців. За загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. При цьому частиною другою статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Таким чином, оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення. Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що спір з приводу оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, прийнятої під час дії Закону України «Про виконавче провадження», підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, було видано виконавчий документ, що знаходився на примусовому виконанні у державного виконавця. Таким чином, зважаючи на вищевикладене, вимоги ОСОБА_1 про зупинення виконавчих проваджень по виконанню постанов державного виконавця про стягнення з неї виконавчого збору та витрат виконавчого провадження повинні розглядатися з одночасним оскарженням постанов державного виконавця, на підставі яких були відкриті 12 грудня 2022 року виконавчі провадження ВП № НОМЕР_1 та ВП № НОМЕР_2, в порядку адміністративного судочинства. За вищенаведених обставин ухвала суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконавчих проваджень, витребування виконавчого документа та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, постановлена судом на підставі повно, всебічно та об`єктивно з`ясованих обставин справи та із дотриманням норм діючого у даній сфері законодавства. Доводи апеляційної скарги про відсутність у постанові апеляційного суду обов`язку ОСОБА_1 , як боржника, вчиняти дії, що свідчить про помилкову видачу виконавчого документу, були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав цим доводам належну та повну оцінку у своєму рішенні. Інші аргументи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині ухвали, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди боржника з висновками суду щодо їх оцінки. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги заявника цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення ухвали суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, Київськийапеляційний суд у складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 23 січня 2023 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: