Постанова 4876 № 904/1938/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.05.2023 року м. Дніпро Справа № 904/1938/22 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Вечірка О.І. при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Соловйова А.Є.) від 22.12.2022р. у справі № 904/1938/22 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) про визнання банкрутом, - ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. у справі № 904/1938/22: - припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727); - припинено повноваження арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво №1231 від 24.07.2013, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Короленко, буд. 19, оф. 3), як розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг"; - визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) банкрутом; - відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 22.12.2023; - призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво №1231 від 24.07.2013, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Короленко, буд. 19, оф. 3). Не погодившись із зазначеною постановою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та не доведення обставин, які суд визнав встановленими, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. у справі № 904/1938/22. Так, в обґрунтування апеляційної скарги скаржник, зокрема вказує, що приймаючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд першої інстанції не встановив реального майнового стану боржника, зокрема розміру його активів та пасивів, а рішення про визнання боржника банкрутом не може грунтуватися лише на клопотанні комітету кредиторів. Також, суд першої інстанції не встановив обставин неплатоспроможності боржника та не надав належної оцінки висновкам розпорядника майна щодо відсутності ознак фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства боржника. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2023 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Кузнецова В.О. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.01.2023р. у справі № 904/1938/22 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. у справі № 904/1938/22 залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи, зокрема, кредиторам у справі у відповідності до вимог ст. 259 ГПК України. На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2023р. поновлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк подання апеляційної скарги на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. у справі № 904/1938/22, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. у справі № 904/1938/22, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 04.04.2023р. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.04.2022р. розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 23.05.2023р. 22.05.2023р. у зв`язку з відпусткою судді Кузнецова В.О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, за результатами якого для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є. суддів Коваль Л.А., Вечірка І.О. Представник скаржника у судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити. Ліквідатор банкрута у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на те, що перехід до ліквідаційної процедури відбувся у повній відповідності до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, а неплатоспроможність боржника підтверджується матеріалами справи. Представник ініціюючого кредитора Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила оскаржувану ухвалу залишити без змін, як законну та обгрунтовану. Інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, про час та місце його проведення були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи. Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка представників учасників справі в судове засідання обов`язковою, а неявка представників кредиторів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, ліквідатора та представника ініціюючого кредитора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2022р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727). Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2022р. прийнято заяву Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" до розгляду в підготовчому засіданні на 28.07.2022р. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2022р., поміж іншого: - відкрито провадження за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" у справі № 904/1938/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг"; - визнані грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" в сумі 83 310,00 грн (судовий збір за подання заяви, авансування винагороди арбітражного керуючого) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, 50 530 246,35 грн (27 000 000,00 грн - основний борг, 19 114 081,97 грн - інфляційні збитки, 4 416 164,38 грн - 3% річних) - 4 черга задоволення вимог кредиторів; - введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів до 14.01.2023; - призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича, свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №1231 від 24.07.2013 (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Короленко, буд. 19, оф. 3). Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2022 визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області в сумі 4 962,00 грн (судовий збір за подання заяви) - 1 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 103 780,25 грн (вимоги щодо сплати податків та зборів (обов`язкових платежів)) - 3 черга задоволення вимог кредиторів, в сумі 25 532,98 грн (20 079,00 грн - штрафні санкції, 5 453,98 грн - пеня) - 6 черга задоволення вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. у справі № 904/1938/22: - припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727); - припинено повноваження арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво №1231 від 24.07.2013, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Короленко, буд. 19, оф. 3), як розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг"; - визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) банкрутом; - відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 22.12.2023; - призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32, код ЄДРПОУ 38529727) арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво №1231 від 24.07.2013, адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Короленко, буд. 19, оф. 3). Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р., яка і є предметом апеляційного оскарження, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Господарсько процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На час відкриття провадження у даній справі про банкрутство набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства (КУзПБ), який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами). Згідно з ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури. Відповідно до ч.ч. 1-3, 9 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутства, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком до 170 календарних днів. Розпорядник майна зобов`язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; надавати державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для ведення Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом. Розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника. Згідно з п. 4 ч. 5 ст. 48 Кодексу України з процедур банкрутства, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство належить до компетенції зборів кредиторів. За ч.ч. 1-3, 6 ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закривається провадження у справі. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. У разі наявності обставин, що не дають зборам кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, збори кредиторів можуть прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом. У підсумковому засіданні господарський суд ухвалює одне з таких судових рішень: ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, визначених цим Кодексом; ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому цим Кодексом; постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються. Статтею 58 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, господарський суд у судовому засіданні за участю сторін ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру. Суд визначає строк, протягом якого ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника. Цей строк не може перевищувати 12 місяців. Неявка у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час і місце такого засідання, не перешкоджає провадженню у справі. Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2022р було проведено засідання зборів кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", що підтверджено протоколом № 1, під час яких було вирішено наступні питання: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про введення наступної процедури у справі про банкрутство; заслуховування звіту про нарахування та виплату основної грошової винагороди розпоряднику майна. Відповідно до протоколу № 2 засідання комітету кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" вирішено звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором у справі № 904/1938/22 арбітражного керуючого Шевченка Віталія Євгеновича (свідоцтво №1231 від 24.07.2013). Припиняючи процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг", визнаючи останнє банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що у боржника відсутні будь-які активи, погашення наявної кредиторської заборгованості власними ресурсами боржника є неможливим, а жодних доказів можливості відновлення платоспроможності боржника суду не надано. За таких обставин погашення вимог кредиторів може мати місце тільки в межах ліквідаційної процедури за рахунок реалізації знайдених активів боржника. Проте, апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції необгрунтованим та передчасним. Так, виходячи з вищенаведених норм Кодексу України з процедур банкрутства, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено його неспроможність відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше, як через застосування ліквідаційної процедури. Постанова ж господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Ухваленню вказаної постанови передує судова процедура розпорядження майном боржника, порядок проведення якої врегульований у розділі IІ КУзПБ. Під розпорядженням майном згідно з частиною 1 статті 44 КУзПБ розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Задля досягнення наведеної мети розпорядник майна зобов`язаний, зокрема: проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість (ч. 3 ст. 44 КУзПБ). Зокрема, інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання. До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів приймають одне з таких рішень: схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації; подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (ч. 2 ст. 49 КУзПБ). Завданням підсумкового засідання суду на стадії розпорядження майном полягає у з`ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи, зокрема, з клопотання комітету кредиторів. Проте остаточна оцінка зазначених обставин надається господарським судом, який здійснює провадження у справі про банкрутство, виходячи з того, чи є можливим відновлення платоспроможності боржника без введення його ліквідаційної процедури, чи не приймалось рішення про введення ліквідаційної процедури комітетом кредиторів на шкоду більшості кредиторів членів комітету кредиторів та чи є реальна можливість відновити платоспроможність боржника через застосування до нього процедури санації за наявності інвестора, чи наявні ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо. Верховний Суд неодноразово наголошував, що, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неплатоспроможність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, шляхом здійснення аналізу повноти проведених розпорядником майна заходів, які передбачені в процедурі розпорядження майном, та дослідити надані розпорядником майна належні та допустимі докази на підтвердження повноти проведення процедури розпорядження майном, зокрема, передбаченої у ч. 3 ст. 44 КУзПБ. При цьому суд має з`ясувати актив і пасив боржника та співставити відомості щодо обох величин. Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом у порядку статті 47 КУзПБ реєстру вимог кредиторів. Відомості про актив боржника має містити звіт розпорядника майна про фінансово-майновий стан боржника. Зазначений звіт має бути предметом розгляду зборів кредиторів (комітету кредиторів), які на його підставі приймають рішення клопотати про перехід до наступної судової процедури. Однак рішення суду не може ґрунтуватися лише на клопотанні комітету кредиторів, відомості про фінансово-майновий стан боржника (актив) мають бути предметом розгляду в судовому засіданні у справі про банкрутство. Якщо встановлення пасиву боржника відбувається у попередньому засіданні суду, то остаточна правова оцінка активу і пасиву боржника та можливість відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом надається у підсумковому засіданні суду з огляду на перебування провадження у справі у процедурі розпорядження майном боржника. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 904/1693/19, від 23.01.2020 у справі № 924/1155/18, від 08.12.2022 у справі № 908/2415/21. Проте зі змісту оскаржуваної у цій справі постанови вбачається, що господарський суд першої інстанції при її ухваленні не врахував викладені висновки Верховного Суду щодо необхідності здійснення під час підсумкового засідання на стадії розпорядження майном належного з`ясування ознак банкрутства з перевіркою співвідношення активу та пасиву боржника, а також повноти дій розпорядника майна, у тому числі на підставі дослідження наданих на підтвердження таких обставин доказів. Так, господарський суд першої інстанції в оскаржуваній постанові дійшов висновку про перебування боржника в матеріальному стані, недостатньому для погашення своїх зобов`язань, відсутність у боржника будь-яких активів та, водночас, відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування банкрутства і фіктивного банкрутства, обмежившись формальним посиланням на звіт розпорядника майна боржника про проведену роботу та висновок аналізу фінансово-господарської діяльності боржника. Зокрема, місцевий господарський суд зазначив, що впродовж останніх трьох років підприємство не вело господарську діяльність визначену, як основну: Купівля та продаж власного нерухомого майна. Показник власного капіталу має від`ємне значення (враховуючи наявність заявлених кредиторських вимог та відсутність інформації про активи). Станом на 26.10.2022 у ТОВ Естейт Селлінг відсутні кошти і високоліквідні активи для погашення поточного боргу перед кредиторами, у тому числі із заробітної плати, а також виконати зобов`язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Дефіцит коштів та високоліквідних активів складає щонайменше - 196 216 878,20 грн. Зазначений факт, підтверджує поточну неплатоспроможність ТОВ Естейт Селлінг. Станом на 26.10.2022 коефіцієнт покриття ТОВ Естейт Селлінг (норматив 1,0), та коефіцієнт забезпечення власними засобами (норматив 0,1) встановити неможливо через відсутність бухгалтерського обліку у Банкрута останні три роки. Таким чином, основна причина кризи ліквідності підприємства полягає у відсутності власних обігових коштів для фінансування господарського обороту. Отже, на підприємстві виникла кризова ситуація, основними характеристиками якої є: порушення раціональної структури майна та джерел його формування, залучення у господарську діяльність на тривалий строк капіталу короткострокового характеру інвестування без забезпечення належних умов його вивільнення для виконання своїх зобов`язань та здійснення реінвестицій власних коштів. Зобов`язання ТОВ Естейт Селлінг (196 216 878,20 гривень) перевищує статутний фонд компанії (2000,00 гривень) більш ніж в 98 108 разів. ТОВ Естейт Селлінг не має обігових коштів для здійснення капіталомісткого виду діяльності, як 68.10 купівля та продаж власного нерухомого майна, не має у штаті відповідних співробітників, а отже не має можливості для здійснення свого основного виду господарської діяльності. Проведений аналіз свідчить про те, що компанія без залучення стороннього інвестування не може вести подальшу діяльність для забезпечення всіх взятих на себе зобов`язань. При цьому суд не здійснив перевірку звіту розпорядника майна боржника та аналізу фінансово-господарської діяльності боржника щодо обґрунтованості наведених у них тверджень, їх повноти та відповідності фактичним обставинам. В оскаржуваній постанові відсутні посилання на дослідження місцевим господарським судом документів, на підставі яких зазначений звіт та аналіз виконані, щодо відповідності викладених у них відомостей вказаному висновку розпорядника майна з урахуванням того, що за вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, кожен доказ має бути безпосередньо досліджений та оцінений судом з точки зору його належності, допустимості, достовірності як окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами. Встановивши проведення розпорядником майна разом з керівником боржника інвентаризації активів боржника, господарський суд першої інстанції не дослідив, якими доказами підтверджені відомості такої інвентаризації та чи відповідає вона нормам Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №

879. Ухвалюючи постанову про визнання боржника банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру, господарський суд першої інстанції належним чином не з`ясував наявність ознак неплатоспроможності боржника, оскільки безпосередньо не дослідив відповідно до вимог господарського процесуального законодавства докази, які підтверджують розмір та співвідношення активу і пасиву боржника, зокрема, згідно з відомостями бухгалтерського обліку та фінансової звітності, з наданням оцінки обставинам повноти відображення зобов`язань, їх документального підтвердження тощо. Крім цього, в оскаржуваній постанові суд не встановив складу кредиторів, розміру та черговості погашення їх вимог у відповідності до реєстру вимог кредиторів, можливості їх задоволення, виходячи з розміру наявних у боржника активів. Не відповідають обставинам справи і вмсновки суду щодо відсутності в боржника взагалі будь-яких активів. Також, місцевий господарський суд не здійснив належну перевірку відсутності ознак фіктивного банкрутства боржника, доведення його до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності тощо з огляду на детальний аналіз фінансового стану боржника, підстав виникнення у нього такої заборгованості перед кредиторами, що критично перевищує розмір його активів, зокрема внаслідок навмисних дій певних осіб, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства, пов`язаних із заволодінням коштами або майном боржника, виведенням активів чи збільшенням кредиторської заборгованості без наміру її погашення, нездійсненням ними стягнення дебіторської заборгованості тощо. З матеріалів же справи, зокрема аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, складеного розпорядником майна, вбачається, що ТОВ "Естейт Селлінг" здійснювало активну господарську діяльність, мало значні активи, втім починаючи з 2019р. раптом припинило діяльність з причин, які достеменно так і не встановлені, адже наведені в аналізі причини мають загальний характер та охоплюють лише період після 2019р., та позбулося майже усіх наявних активів, що призвело до неможливості виконувати свої зобов`язання перед кредиторами. Також, в оскаржуваній постанові зазначено, що ознаки фіктивного банкрутства згідно з проведеним аналізу відсутні, у зв`язку з тим, що підприємство не має можливості задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі через відсутність достатньої кількості активів. Ознаки дій з приховування банкрутства не виявлені, так як так як відсутня інформація та документація яка б надавала можливість встановити подачу недостовірних відомостей про його фінансовий та майновий стан у фінансовій звітності або в інших документах. Ознаки дій з доведення до банкрутства не можливо встановити, так як відсутня інформація та документи для відповідного аналізу. Тобто розпорядником майна при аналізі фінансово-господарської діяльності боржника не досліджувалося та не подавалося до матеріалів справи усіх документів фінансово-господарської діяльності боржника, а тому висновкі зроблені в аналізі не можуть вважатися обгрунтованими. Втім, без належного дослідження викладених обставин, виявлення яких є обов`язком розпорядника майна згідно з частиною 3 статті 44 КУзПБ, не можна визнати повним виконання функцій судового контролю у даній справі про банкрутство, зокрема щодо перевірки повноти здійснення розпорядника майна аналізу фінансово-господарського стану боржника тощо. Зважаючи на викладене, апеляційний суд вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для припинення процедури розпорядження майном боржника, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, адже він не ґрунтується на належному виконанні вимог статей 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо оцінки наявних у справі та додатково поданих доказів, всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, через неврахування судом усталеної правової позиції Верховного Суду щодо перевірки повноти проведених розпорядником майна у процедурі розпорядження майном боржника заходів. Наведене свідчить про неналежне виконання господарським судом першої інстанції функцій судового контролю під час визнання боржника банкрутом, неврахування цілей і завдань провадження у справі про неплатоспроможність, незабезпечення захисту публічного та приватного інтересів, невжиття заходів задля недопущення фіктивного банкрутства, доведення боржника до банкрутства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків та виконання господарських зобов`язань тощо. З урахуванням усього вищенаведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що постанова про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" банкрутом прийнята місцевим господарським судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими та з порушенням норм процесуального права, що в силу ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги апелянта, скасування оскаржуваної постанови та виходячи з особливостей провадження у справах про банкрутство передачі справи для подальшого розгляду на стадію розпорядження майном до Господарського суду Дніпропетровської області. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. у справі № 904/1938/22 задовольнити. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2022р. у справі № 904/1938/22 скасувати. Справу № 904/1938/22 передати для подальшого розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повна постанова складена та підписана 26.05.2023 року. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя Л.А. Коваль Суддя І.О. Вечірко