Ухвала КГС ВС № 904/1938/22

УХВАЛА 03 червня 2024 року м. Київ cправа № 904/1938/22 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Білоуса В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 та на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у складі головуючого судді: Чередка А. Є., суддя: Коваль Л.А., Мороз В. Ф. у справі № 904/1938/22 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Інгосстрах" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ" про банкрутство,- ВСТАНОВИВ: 20.05.2024 Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 та на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі № 904/1938/22, сформована в системі "Електронний суд" 20.05.2024. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління Державної податковї служби у Дніпропетровській області у справі № 904/1938/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Огородніка К. М.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.05.2024 № 32.2-01/963, у зв`язку з обранням судді Банаська О. О. до Великої Палати Верховного Суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 904/1938/22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області у справі № 904/1938/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Огородніка К. М., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024. Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287 - 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та дослідивши матеріали справи, Суд дійшов висновку, що подана скарга їм не відповідає з огляду на таке. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 2 ч. 2 ст. 290 ГПК України). Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах. Системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) ч. 2 ст. 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. З урахуванням змін до ГПК України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Водночас Суд зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь - якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Загальне посилання на невідповідність оскарженого судового рішення позиції Верховного Суду без конкретизації норм (норми) права, неправильно застосованих/порушених судом апеляційної інстанції та висновку Суду щодо їх застосування не може вважатися підставою для відкриття касаційного провадження. Частиною 1 ст. 300 ГПК України передбачено що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) ч. 2 ст. 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями ч. 2 ст. 287 ГПК України. При цьому правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги. Всупереч наведеному скаржником у касаційній скарзі не зазначено в чому саме є порушення норм матеріального та/або норм процесуального права припустилися суди першої та апеляційної інстанцій та в чому конкретно полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень. Крім того, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права скаржник не зазначає на якій (яких) із підстав, зазначених у пунктах 1 - 4 ч.2 ст. 287 ГПК України, ним оскаржуються судові рішення. Разом із тим, обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має наводитись у взаємозв`язку з посиланням на підстави, унормовані у відповідному пункті (пунктах) ч.2 ст. 287 ГПК України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень. Оскільки скаржник не вказав належним чином правову підставу касаційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України, пославшись на неправильне застосування судом, зокрема норм матеріального права, не обґрунтував чи є таке неправильне застосування та/або порушення підставою для відкриття касаційного провадження на підставі відповідного (відповідних) пункту (пунктів) ч.2 ст. 287 ГПК України, що відповідно до ч.2 ст. 292 ГПК України є підставою для залишення касаційної скарги без руху. Отже, касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Частиною 2 ст. 174 ГПК України унормовано, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Оскільки скаржником не визначено належним чином підставу касаційного оскарження судових рішень як того вимагає ч. 2 ст. 287 ГПК України та п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для усунення недоліків, поданої ним касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Суд звертає увагу, що відповідно до статті 291 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. Скаржник до касаційної скарги не додав докази її надсилання іншим учасникам справи. Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу. Відтак скаржнику необхідно надати Суду докази надіслання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду, - У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 та на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2024 у справі № 904/1938/22 залишити без руху.

2. Надати Головному управлінню Державної податкової служби у Дніпропетровській області строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Надати Головному управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме: заявнику касаційної скарги необхідно виконати вимоги п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України та належним чином зазначити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

4. Головному управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області надати докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги на постанову Центального апеляційного господарського суду від 08.04.2024 та на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2023 у справі № 904/1938/22 і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

5. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.

6. Верховний Суд звертає увагу, що з введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 №3200-IX передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України.

7. Роз`яснити Головному управлінню Державної податкової служби у Дніпропетровській області, що у разі неусунення недоліків у строк, встановлений судом, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду В. В. Білоус