Постанова 4876 № 904/7413/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.11.2023 року м. Дніпро Справа № 904/7413/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач) суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф. при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Мартинюк С.В.) від 07.03.2023р. у справі № 904/7413/21 за заявою ОСОБА_1 , м. Дніпро про визнання неплатоспроможним, - ВСТАНОВИВ: Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/7413/21: - припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); - припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 04.02.2013 №107; адреса для листування: 49115, м. Дніпро, вул. Командира Юніна, буд. 95); - визнано фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - банкрутом; - введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) процедуру погашення боргів; - призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Макаренка Володимира Анатолійовича (свідоцтво № 994 від 29.04.2013; адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 104-А, офіс 142). Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Укрсиббанк", в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/7413/21 та прийняти нове рішення, яким провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 закрити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне: - суд першої інстанції не дослідив план реструктуризації боргів боржника, а також причини його не затвердження кредиторами, які пов`язані з тим, що план реструктуризації є невиконуваним та не відповідає меті реструктуризації, оскільки не містить повної та достовірної інформації про майновий стан боржника, та не передбачає реальної сплати боржником заборгованості перед кредиторами; - суд першої інстанції не врахував, що у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника фізичної особи за приписами Кодексу України з процедур банкрутства установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, а з обставин даної справи вбачається недобросовісна поведінка боржника; - з урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку про наявність підстав для введення процедури погашення боргів, але мав усі підстави для закриття провадження у справі згідно з п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2023р. справа передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (доповідача) - Вечірка І.О., суддів Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/7413/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 07.06.2023р. На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із звільненням судді-доповідача ОСОБА_2 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду (подання заяви про відставку), та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2023р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередко А.Є., суддів - Мороз В.Ф., Коваль Л.А. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.07.2023р. вищенаведеним складом суду прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/7413/21, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 12.09.2023р. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.09.2023р. клопотання представника Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 17.10.2023р. У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 17.10.2023р. по 28.11.2023р. Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити. Боржник та розпорядник майна боржника в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважають оскаржувану постанову законною та обгрунтованою, прийняту з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу банку безпідставною, посилаючись при цьому на добросовісність боржника та безпідставність відмови кредиторів у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника. Інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку повноважних представників, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені апеляційним судом, що підтверджується відповідними матеріалами справи. Враховуючи вищенаведене, а також те, що апеляційним судом не визнавалася явка представників учасників справі в судове засідання обов`язковою, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників інших учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників апелянта, боржника та розпорядника майна, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги апелянта, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 № 904/7413/21, введено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Лященко С.С. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2022р.:

1. Визнано ОСОБА_3 кредитором фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 10 000,00 грн. (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 540, 00 грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів.

2. Визнано АТ "Альфа-Банк" кредитором фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 87533,84 грн. (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 540, 00 грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів.

3. Визнано АТ "Укрсиббанк" кредитором фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на суму 6013724,42 грн. (заборгованість) - 2 черга задоволення вимог кредиторів, 85231,68 грн. (пеня) - 3 черга задоволення вимог кредиторів, на суму 4 540, 00 грн. (судовий збір) - позачергове задоволення вимог кредиторів. Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/7413/21: - припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ); - припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Лященко Сергія Сергійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 04.02.2013 №107; адреса для листування: 49115, м. Дніпро, вул. Командира Юніна, буд. 95); - визнано фізичну особу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - банкрутом; - введено відносно фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) процедуру погашення боргів; - призначено керуючим реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Макаренка Володимира Анатолійовича (свідоцтво № 994 від 29.04.2013; адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 104-А, офіс 142). Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість постанови господарського суду від 07.03.2023р. у справі № 904/7413/21, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На час відкриття провадження у даній справі набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами). Згідно з ст. 113 Книги 4 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою. Боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав (стаття 1 Кодексу України з процедур банкрутства). Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що погашення боргів боржника це - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом. Як встановлено ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника. З матеріалів справи вбачається та не спростовано апелянтом, що керуючим реструктуризацією неодноразово скликалися збори кредиторів боржника для розгляду та схвалення Плану реструктуризації боргів боржника, втім кредиторами цього Плану схвалено не було. Враховуючи те, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, та те, що сплив строк встановлений Кодексом України з процедур банкрутства для його схвалення, а підстави для закриття провадження у справі, передбачені п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ відсутні, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи Сободаш Н.О., припинення повноважень керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи Сободаш Н.О., визнання банкрутом фізичної особи ОСОБА_1 , введення процедури погашення боргів боржника та призначення керуючим реалізацією майна банкрута фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Макаренка В.А. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. За змістом статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність. При цьому, нормами Кодексу України з процедур банкрутства встановлено перелік документів та відомостей, необхідних до подання заявником при зверненні до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Зокрема, пунктом 11 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додається декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства. Відповідно до частини п`ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 вказав, що інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів. Саме тому реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи. Отже, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи. Аналіз пункту 11 частини третьої статті 116, пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства свідчить, що законодавець визначив певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме: - боржник подає суду декларацію; - керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту; - отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень. Отже, керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, обов`язково її доводить до відома боржнику, у результаті чого в останнього виникає право виправити декларацію у строк встановлений законом. Нормами Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправленої декларації та подання уточненого звіту, а зазначена в декларації інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи. Водночас законодавцем прямо встановлено, що керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, доводить результати перевірки до відома боржника, що є підставою для виправлення декларації у строк встановлений законом. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.06.2022 у справі № 903/264/21. Колегія суддів звертає увагу на наявність процесуального права боржника подавати пояснення, заперечення та відповідні документи у підтвердження власної позиції, які мають бути оцінені судом під час провадження у справі в сукупності з іншими доказами. У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію, зокрема у спосіб, що певною мірою утискає інтереси кредиторів, заслуговує лише чесний і сумлінний боржник. Тому до боржника - фізичної особи Кодекс України з процедур банкрутства встановлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків. Слід враховувати, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 КУзПБ і саме тому обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна не виконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки. Системне тлумачення вказаних вище приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Під час розгляду справи судом першої інстанції, АТ "Сенс Банк" подало письмові пояснення, у яких просило суд розглянути можливість закриття провадження по справі № 904/7413/21 про неплатоспроможність боржника на підставі п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ. В обґрунтування заявленої позиції АТ "Сенс Банк" посилалося на те, що арбітражним керуючим Лященко С.С. підготовлено та надано два звіти про результати перевірки декларації боржника (перший звіт вих. № 16-ЗД від 16.02.2022 та другий звіт вих. № 10-ЗД від 10.10.2022), та відповідно боржником за результатами перевірки було подано два рази виправлені декларації. На думку заявника, право на виправлення декларації боржником вже було використано при першому виправленні поданої декларації. Отже, у зв`язку із повторним проведенням перевірки декларацій боржника та встановленням факту часткової відповідності, АТ "Сенс Банк" просило суд закрити провадження у справі про неплатоспроможність боржника, оскільки боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї. Відповідно до п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім`ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї. В даному випадку після виявлення керуючим реструктуризацією майна боржника ОСОБА_4 часткової відповідності інформації, зазначеної ОСОБА_1 в поданих деклараціях (перший звіт вих. № 16-ЗД від 16.02.2022 та другий звіт вих. № 10-ЗД від 10.10.2022), боржником подані до суду виправлені декларації (вперше вх. № 7681/22 від 16.02.2022 та вдруге вх. № 33972/22 від 12.10.2022). Отже, в обох випадках боржником ОСОБА_1 виконано вимоги п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ та упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації надано до суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім`ї. За наведених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі № 904/7413/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 згідно з п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому, колегія суддів звертається до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за якою певні неточності в декларації про майновий стан не можуть слугувати підставою для відмови у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність або закриття провадження у такій категорії справ, оскільки законодавцем наділено боржника можливістю усунути такі неточності шляхом надання суду виправленої декларації. Щодо наявності підстав для закриття провадження у справі на підставі ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів враховує таке. За приписами Кодексу України з процедур банкрутства судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. Відповідно до ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. За змістом цієї норми: - чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника; - обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника; - коло ініціаторів її застосування не конкретизовано; - господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. Сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства у такому випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху такої справи, поряд з визнанням боржника банкрутом та переходом до процедури погашення його боргів. За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду. Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності. Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей. За таких обставин однією з процесуальних гарантій захисту інтересів сторін та ухвалення справедливого рішення за частиною одинадцятою статті 126 КУЗПБ є закріплена у цій нормі дискреція господарського суду - можливість обрати з двох варіантів рішення (про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) такий, що є найбільш оптимальним у правових і фактичних умовах вирішення конкретної справи, з урахуванням принципів добросовісної поведінки боржника, неналежної реалізації кредиторами власних правомочностей та судового контролю у відносинах неплатоспроможності, а також відповідно до основної мети провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб. Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 сформував висновок, за яким у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність. У розвиток цієї правової позиції Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.05.2022 у справі № 903/806/20 наголосив, що добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав якими Кодекс України з процедур банкрутства зумовлює вирішення судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи у випадках, передбачених статтями 123, 126, 128 Кодексу України з процедур банкрутства. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом як підстави для ухвалення рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника. Такими обставинами можуть бути, серед іншого ненадання боржником обґрунтованих пояснень стосовно обставин неплатоспроможності (руху активів, витрачання отриманих від кредиторів коштів тощо); зазначення у декларації працездатного боржника відомостей про доходи, що значно менші за відповідний середній показник у регіоні та за відповідною спеціальністю; посилання у декларації про майновий стан на ненадання інформації членом сім`ї боржника за умови, що така інформація є необхідною для з`ясування суттєвих для справи обставин, або у інший спосіб ухилення боржника від конструктивної співпраці з кредиторами, керуючим реструктуризацією чи від відкритої взаємодії з судом, економічна необґрунтованість та/або очевидна невиконуваність плану реструктуризації, яка може призвести до явного порушення прав кредиторів щодо отримання боргу в розумні строки. У постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 № 903/806/20 відзначено, що приписи частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ. Отже, до встановленого строку визнання боржника банкрутом за частиною першою статті 130 КУзПБ господарський суд у судовому засіданні, призначеному згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ зобов`язаний з`ясувати причини неподання на затвердження плану реструктуризації боргів і позиції сторін та за результатами ухвалити рішення про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ. Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ. Апеляційний суд зауважує, що приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 904/6042/20, від 17.01.2023 у справі № 914/3085/21. Як вже вище зазначалось керуючим реструктуризацією неодноразово організовувалось проведення зборів кредиторів, на розгляд яких, зокрема винесено проект Плану реструктуризації боргів боржника, втім зборами не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації, запропоновано доопрацювати план реструктуризації, внести до нього корективи та відкласти розгляд Плану реструктуризації. План реструктуризації боргів Сободаш Н.О., якій долучено до матеріалів справи, містить порядок, розмір та джерела погашення боргів боржника, виходячи з наявних активів та доходу останнього, тому відмова кредиторів у його схваленні не може вважатися обгрунтованою. Концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, що регламентують судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника. Колегія суддів зауважує, що боржник не може бути примушений до врахування пропозицій кредиторів чи погодження плану реструктуризації боргів у запропонованій ними редакції. До того-ж, на цій стадії інтереси кредиторів можуть полягати як у реструктуризації боргів, так і у найскорішому переході до їх погашення за наявності у боржника майна. Тому, за недосягнення згоди з боржником збори кредиторів наділені процесуальними засобами впливу на рух справи задля припинення судової процедури відновлення платоспроможності щодо недобросовісного боржника чи переходу до погашення боргів відповідно до своїх інтересів у справі, зокрема можуть: - за результатами розгляду плану реструктуризації боргів боржника відмовити у його схваленні та звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника або з клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (пункт другий частини восьмої статті 123 КУзПБ); - звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника (пункт другий частини восьмої статті 123 КУзПБ). Також збори кредиторів не позбавлені права заявити клопотання про перехід до процедури погашення боргів чи закриття провадження у справі в порядку частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з обґрунтуванням відповідних підстав. Водночас, спеціальні норми КУзПБ не обмежують кредиторів боржника - фізичної особи у виборі позиції у справі, проте за їх пасивної участі в провадженні, зволіканні з реалізацією правомочностей чи невчиненні ними необхідних процесуальних дій, ризики такої бездіяльності покладаються саме на кредиторів та не повинні зашкодити законним інтересам боржника. Так, за приписами частини першої статті 130 КУзПБ якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника. З урахуванням наведеного, зважаючи на дискрецію господарського суду при вирішенні питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника, місцевий господарський суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для припинення процедури реструктуризації боргів фізичної особи Сободаш Н.О. та перехід до наступної судової процедури - погашення боргів боржника. Відтак, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними, а оскаржувану постанову господарського суду, такою що відповідає чинному законодавству, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у даній справі відсутні. Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2684,00грн. слід покласти на останнього. З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/7413/21 залишити без задоволення. Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2023р. у справі № 904/7413/21 залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Укрсиббанк". Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повна постанова складена та підписана 04.12.2023 року. Головуючий суддя А.Є. Чередко Суддя Л.А. Коваль Суддя В.Ф. Мороз