Постанова Закарпатський апеляційний суд № 309/71/22

Справа № 309/71/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24.05.2023 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/415/22 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Поковби Т. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 29.04.2022. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , безробітний, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496 грн 20 коп. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 237592 від 30.12.2021 та постанови судді від 29.04.2022 вбачається, що ОСОБА_1 30.12.2021 о 00 год 15 хв у м. Хуст по вул. Августина Волошина, керував автомобілем марки «Альфа Ромео» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Поковба Т. В. просить постанову суду від 29.04.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд без належного з`ясування фактичних обставин справи. Зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення не сформульовано об`єктивну сторону, а саме який огляд і в який спосіб мав пройти ОСОБА_1 . Також у протоколі ОСОБА_1 не зазначено, що він відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння, тому обвинувачення є незрозумілим. Сторона захисту категорично заперечує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння, оскільки не зафіксовано самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Працівником поліції порушено право ОСОБА_1 надавати пояснення та зауваження, а сам протокол про адміністративне правопорушення складено не на місці події, а на сусідній вулиці. -2- Протокол не містить підписів особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо ознайомлення з протоколом та про роз`яснення йому процесуальних прав. Щодо свідків, то їх письмові пояснення написані на заздалегідь підготовленому бланку, а тому не можуть братися до уваги. Більш того, стороною захисту було ініційовано питання про їх виклик та допит в судовому засіданні, однак таке клопотання судом безпідставно відхилено. Також немає доказів про відсторонення водія ОСОБА_1 від керування та передачі керування іншій особі, що викликає сумніви в законності дій поліцейського. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Поковба Т. В. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Поковби Т. В., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Крім того, апеляційний суд враховує клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги у їх відсутності. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст. 251, 252 цього Кодексу, зобов`язані з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. -3- Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 30.12.2021 о 00 год 15 хв у м. Хуст по вул. Августина Волошина, керував автомобілем марки «Альфа Ромео» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вина останнього у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею першої інстанції, апеляційного суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 237592 від 30.12.2021, яким зафіксовано обставини вчиненого адміністративного правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 30.12.2021, у присутності яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі; направленням ОСОБА_1 на проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння від 30.12.2021; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 491477 від 30.12.2021 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності, та відеозаписом події, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому законом порядку для визначення стану алкогольного сп`яніння. -4- Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. В протоколі про адміністративне правопорушення серії ААБ № 237592 від 30.12.2021 зазначено: дату і місце його складення; посаду, прізвище, ім`я та по батькові працівника поліції, який склав протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; а також зазначено, що ОСОБА_5 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, чим скористався ОСОБА_1 , відмовившись від надання пояснень по суті правопорушення та від підписання й отримання протоколу про адміністративне правопорушення, про що в ньому наявні відповідні відмітки. Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором СРПП Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області Анталом Е. О. законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч. 2 ст. 251, ст. 256, 265-2, 266, 268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 237592 від 30.12.2021 складено у відповідності до вимог, встановлених ст. 256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, що мало місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Апеляційний суд оглянув відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння категорично відмовився. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а тому не є суб`єктом правопорушення, апеляційний суд відхиляє як такі, що не підтверджені будь-якими доказами й спростовані доказами, які наявні в матеріалах справи. Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд враховує те, що наявною у справі постановою про накладення адміністративного стягнення серії БАВ № 491477 від 30.12.2021 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності стверджується те, що останній керував транспортним засобом без увімкненого світла ближніх фар в темну пору доби, чим порушив вимоги п. 19.1 Правил дорожнього руху України. -5- Крім того, апеляційний суд приймає до уваги наявний в справі відеозапис, яким хоч і не зафіксовано процес керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт його зупинки працівниками поліції, однак з такого чітко вбачається сама процедура проходження огляду, від якого ОСОБА_1 відмовився. При цьому в ході такої процедури працівником поліції зазначалося, що автомобіль ОСОБА_1 булу зупинено за рогом вулиці за те, що він рухався в темну пору без ближнього світла фар. Вказане у повній міру узгоджується з постановою серії БАВ № 491477 від 30.12.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП. При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що зазначену постанову ОСОБА_1 оскаржував у встановленому законом порядку. У зв`язку з наведеним та за наявності не скасованої у встановленому законом порядку постанови про застосування відносно ОСОБА_1 адміністративного стягнення за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд апеляційної інстанції визнає встановленим факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин встановлених судом першої інстанції при розгляді справи та визнанні винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції матеріали провадження не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього. Разом з тим, ОСОБА_1 та його захисником не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винуватим у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Даючи оцінку твердженням захисника про порушення права ОСОБА_1 надавати пояснення та зауваження суд зазначає наступне. Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 за № 1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.12.2015 за № 1496/27941 (далі Інструкція № 1376). Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено. Згідно із приписами пункту 9 розділу ІІ Інструкції № 1376 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема, у графі «до протоколу додається» пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення). -6- Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката. З наведеного вбачається, що і під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення, і під час розгляду справи суд наділений правом витребувати додаткові відомості (матеріали), необхідні для правильного вирішення справи. Такі відомості можуть стосуватися, в тому числі, і відомостей щодо отримання пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, безпосередньо в суді, а також інших відомостей, якщо, виходячи з матеріалів та обставин справи про адміністративне правопорушення, з`ясування певних обставин, на переконання судді, має істотне значення для її розгляду і не може бути встановлено судом на підставі інших доказів. Необхідно зауважити, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються не лише протоколом про адміністративне правопорушення, але й, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, іншими документами, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо. Відповідно до статті 252 КУпАП для вирішення справи суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відтак сама по собі відсутність у матеріалах справи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є підставою для закриття провадження у справі, позаяк така особа не позбавлена можливості надати свої пояснення безпосередньо під час судового розгляду, яким суд має дати відповідну оцінку. Як вбачається з матеріалів справи судом першої інстанції право ОСОБА_1 на дачу пояснень було відновлено та в судовому засіданні ОСОБА_1 надано відповідні пояснення, у зв`язку з чим вказані обставини самі по собі не можуть бути підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі. Посилання захисника-адвоката Поковби Т. В. на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено не на місці події є необґрунтованим, оскільки сам по собі факт складання протоколу на сусідній вулиці, де після зупинки транспортного засобу було виявлено ОСОБА_1 , не може бути розцінено, як складання протоколу не на місці події. Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не містить підписів особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо ознайомлення з протоколом та про роз`яснення йому процесуальних прав, апеляційним судом відхиляються, оскільки у відповідних графах протоколу міститься запис про відмову ОСОБА_1 від підписання та отримання примірника протоколу про адміністративне правопорушення. Твердження про те, що суд не допитав свідків відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , слід визнати необґрунтованими, оскільки як вбачається з -7- матеріалів справи за клопотання сторони захисту судом неодноразово вживалися заходи для виклику вказаних осіб в судове засідання для їх допиту у якості свідків, однак такі до суду не з`явилися. При цьому чинним КУпАП не передбачено повноважень суду щодо примусового забезпечення явки свідків у судове засіданні, а тому у зв`язку з неявкою таких свідків суд був позбавлений можливості безпосередньо їх допитати. Водночас з метою забезпечення розгляду справи у розумні строки та приписів ст. 277 КУпАП судом було визнано недоцільним подальший виклик таких свідків у судові засідання, та вирішено розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів. При цьому ст. 251 КУпАП не встановлює необхідності безпосереднього допиту свідків у судовому засіданні, а отже письмові пояснення таких свідків є належними та допустимими доказами в розумінні КУпАП. Відтак не допит свідків, які викликалися в судові засідання, через їх неявку, само по собі не спростовує надані такими свідками письмових пояснень при складанні протоколу, та може ставити їх під сумнів. Під час розгляду справи судом не встановлено даних про те, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були залучені в якості свідків відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння, були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення - такі дані в матеріалах справи також відсутні й на такі не посилався ОСОБА_1 в ході її розгляду судом першої інстанції та в апеляційній скарзі. Посилання захисника на те, що наявні в матеріалах справи письмові пояснення свідків викладені на попередньо підготовленому працівниками поліції бланку, не приймаються до уваги, оскільки в ході судового розгляду не встановлено факту можливої обмови ОСОБА_1 свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10. 2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. -8- Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення і жодних клопотань з цього приводу не заявлялось. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Поковби Т. В. залишити без задоволення, а постанову судді Хустського районного суду Закарпатської області від 29.04.2022 щодо ОСОБА_6 ,-без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя