Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/4298/22

Справа № 308/4298/22 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09.06.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., за захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Канівець О.П., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/378/22, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Канівець О.П. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2022. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово непрацюючий, відомості про ідентифікаційний номер платника податку в матеріалах справи відсутні, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 496,20 грн. судового збору. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №026145 від 28.03.2022 та постанови судді від 20.04.2022 вбачається, що 28.03.2022 о 14 год. ОСОБА_1 в смт.Середнє по вул.Лінська, керував транспортним засобом марки «Daewo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини роту. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, захисник ОСОБА_1 - адвокат Канівець О.П. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на її необґрунтованість, вказує про неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також дослідженим доказам. Просить скасувати постанову та постановити нову, якою закрити провадження у справі. Захисник заперечує факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення та вважає, що відсутні належні та допустимі докази, які б доводили протилежне. Вказує, що матеріали справи не містять доказів щодо правомірності зупинки ОСОБА_1 , а саме постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху, що на його думку, свідчить про недопустимість усіх інших наявних у справі доказів. Вважає недопустимим доказом -2- відеозапис долучений до матеріалів справи, оскільки його здійснено за допомогою мобільного телефону, він не є безперервним, на ньому немає дати та часу зйомки та у протоколі не зазначено за допомогою якого саме технічного засобу здійснювався відеозапис. Також вважає, що працівники поліції порушили встановлений ст.266 КУпАП порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, що підтверджується відсутністю у матеріалах справи відповідного направлення із зазначенням конкретного закладу охорони здоров`я, даних про особу, яка підлягає огляду та часу видачі направлення. З цих підстав вважає, що оскільки порушено порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, то даний огляд має бути визнаний судом недійсним. Звертає увагу на те, що запис у протоколі про адміністративне правопорушення здійснений нібито від імені ОСОБА_1 , зроблений особою, яка складала протокол. Таким чином, сукупність наведених обставин, свідчать про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому за провину, а тому провадження у справі підлягає закриттю. Будучи неодноразово належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з`явився, судову кореспонденцію отримував, до суду не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП. Крім того апеляційний суд враховує думку захисника - адвоката Канівець О.П., який не заперечив проти розгляду апеляційної скарги у відсутності його довірителя, оскільки такий обізнаний про день, час та місце розгляду апеляційної скарги. Заслухавши пояснення захисника - адвоката Канівець О.П., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. -3- Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 28.03.2022 о 14 год. в смт.Середнє по вул.Лінська, керував транспортним засобом марки «Daewo Lanos» д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини роту. Від проходження огляду у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України. Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його вина у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №026145 від 28.03.2022, яким зафіксовано обставини вчиненого адміністративного правопорушення та який повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 28.03.2022, які підтвердили відмову ОСОБА_1 -4- пройти огляд на стан сп`яніння; відеозаписом, яким засвідчено факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду у встановленому Законом порядку для визначення стану алкогольного сп`яніння; рапортом поліцейського від 28.03.2022 та іншими матеріалами справи. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Матеріали справи не містять доказів про порушення інспектором поліції законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейським дотримано вимоги ч.2 ст.251, ст. ст.256,265-2,266,268 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №026145 від 28.03.2022 складено у відповідності до вимог, встановлених ст.256 цього Кодексу, уповноваженим на такі дії працівником поліції, у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. При цьому апеляційний суд враховує, що згідно п.1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: тремтіння пальців рук, запах алкоголю з порожнини роту, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 . Враховуючи викладене у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого останній відмовився, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника Канівець О.П. в апеляційній скарзі про те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Доводи захисника Канівець О.П. в апеляційній скарзі щодо порушення працівниками поліції порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, передбачено ст.266 КУпАП, оскільки йому не було забезпечено проведення огляду на стан сп`яніння у медичній установі апеляційний не приймає до уваги, оскільки це не підтверджено жодними доказами та спростовується матеріалами справи. У тому числі апеляційний суд враховує, що жодних заяв або клопотань, або інших пояснень ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції, у тому числі таких, що пов`язані із порушення порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння матеріали справи не містять, а незгода з діями працівників поліції була висловлена ним лише під час розгляду справи в суді, що можна розцінювати, як спосіб захисту останнього. Разом з тим, ні ОСОБА_1 , ні його захисником Канівець О.П. не надано жодних відомостей щодо звернення із заявою до відповідних органів з метою ініціювання проведення службової перевірки з приводу незаконності дій працівників поліції, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційний суд відхиляє. Апеляційний суд оглянув відеозапис долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого чітко вбачається факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, яку ОСОБА_1 обґрунтував тим, що напередодні дійсно вживав спиртні напої. -5- Апеляційний суд відхиляє доводи захисника про неналежність та недопустимість відеозапису долученого до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки фіксація правопорушення на мобільний телефон не суперечить вимогам КУпАП та не свідчить про недопустимість відеозапису, разом з тим, цей відеозапис, у даному випадку, не впливає на доведення факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки така відмова була зафіксована у присутності двох свідків, що відповідає вимогам ст.266 КУпАП та у свою чергу не зобов`язує уповноважену особу долучати до матеріалів справи матеріали відеозапису до протоколу про адміністративне правопорушення. На переконання апеляційного суду є безпідставним також і посилання захисника Канівець О.П. на відсутність в матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки як уже зазначалось, останній відмовився від проходження такого огляду. У відповідності до положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, на підставі оформленого співробітниками поліції направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість, проводить огляд водія у закладі охорони здоров`я. Оскільки водій ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, відсутність такого направлення в матеріалах справи, не свідчить про недотримання співробітниками поліції вимог вказаної Інструкції. З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення. Апеляційний суд зауважує, що вирішення питання про те, які саме докази долучати до протоколу, належить до дискреційних повноважень поліцейських, а тому посилання захисника Канівець О.П. про відсутність у матеріалах справи даних про причини зупинки ОСОБА_1 , та не долучення до матеріалів справи постанови про накладення адміністративного стягнення є безпідставними. Та більше того, такі докази не спростовують події правопорушення та не впливають на висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, причини та обставини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не підлягають встановленню, оскільки предметом доказування в межах даної справи є саме фактичні дані щодо відмови водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, та ці відомості не впливають на висновок про винуватість цієї особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Стосовно інших доводів апеляційної скарги захисника Канівець О.П., то вони також не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. -6- Також судом першої інстанції з урахуванням вимог ст.33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16.10. 2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи. Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03. 2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 , відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника Канівця О.П. задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст.294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. -7- Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Канівець О.П. залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.04.2022, щодо ОСОБА_1 ,- без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя