Постанова 4813 № 947/7074/23

Номер провадження: 33/813/632/23 Номер справи місцевого суду: 947/7074/23 Головуючий у першій інстанції Чаплицький В. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Власенко С.І., Клисова А.А., адвоката Назарова О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, - встановив: Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2023 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у сумі 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 5 років, без безоплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536,80 грн. З вказаної постанови вбачається, що 15.02.2023 року о 15 годині 30 хвилин, за адресою: м. Одесса, вул. Вільямса, біля будівлі №99 проспекту Небесної сотні, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Opel, державний номерний знак НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом, постановою серії ЕАР №5935541 від 24.09.2022 року та притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП повторно. Не погоджуючись з постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2023 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)з 2015 року ОСОБА_1 постійно мешкає в Україні, має водійське посвідчення, термін дії якого закінчився у 2022 році, при цьому обміняти або продовжити його термін дії він не мав можливості у зв`язку із війною. Доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом матеріали справи не містять, а копія постанови, що долучена до адміністративного протоколу складено на іншу особу; 2)в діях ОСОБА_1 не вбачається ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП; 3)працівник поліції, вважаючи, що ОСОБА_1 вчинив 15.02.2023 року адміністративне правопорушення передбачене ст. 126 КУпАП, а саме керував транспортним засобом на підставі водійського посвідчення термін якого закінчився, то він мав розглянути справу на місці, згідно вимог ст. 222 КУпАП, а не складати адміністративний протокол; 4)суд першої інстанції не мав можливості позбавити ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, оскільки він не отримував національного посвідчення водія України. Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити, у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення адвоката Назарова О.М., ОСОБА_1 , які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Мотивуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції у мотивувальній частині постанови послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 091815 від 15.02.2023 року, копією постанови УПП від 24.09.2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. З таким висновком суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодитися не може виходячи з наступного. За результатами дослідження апеляційним судом у судовому засіданні зазначених вище доказів встановлені наступні обставини. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 091815 від 15.02.2023 року вбачається, що 15 лютого 2023 року о 15:30 год. в м. Одеса по вул. Вільямса, біля буд. №99 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel, державний номерний знак НОМЕР_1 не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно, протягом року. 24.09.2022 року постановою серії ЕАР №5935541, ОСОБА_1 був притягнений до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП. З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5935541 від 24.09.2022 року, вбачається, що ОСОБА_1 24.09.2022 року о 17:28 год. в м. Одеса по вул. Ак. Корольова, 72 керував транспортним засобом Opel Astra, державний номерний знак НОМЕР_1 немаючі при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП та до нього було застосовано адміністративне стягнення у розмірі 3400 грн. З довідки УПП в Одеській області, вбачається, що ОСОБА_1 24.09.2022 року, тобто протягом року, притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за що на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Згідно з роз`ясненнями п.24 Пленуму Верховного Суду України (далі Пленум ВСУ) від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії слід звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП, у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕАР №5935541 від 24.09.2022 року, вбачається, що працівниками поліції проводилась відеофіксація події яка сталася 15.02.2023 року, крім того вказано, що до протоколу додаються вказані відеозаписи з ПВР Motorola VB 400 №471527, 474930, однак матеріали справи даних відеозаписів не містять. Задля повного та всебічного розгляду справи Одеським апеляційним судом з УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції були витребувані записи (повні, з урахуванням зупинення транспортного засобу марки Opel, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 ) по факту його зупинення та складання адміністративних матеріалів. 16 травня 2023 року на адресу Одеського апеляційного суду від УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшла відповідь, що відеозапис з автомобільного реєстратора є в наявності та було надано суду в повному обсязі. Надати відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів немає можливості, оскільки вони були знищені, після закінчення строку їх зберігання. З відеозапису, який було надано та було досліджено судом апеляційної інстанції вбачається, що транспортний засіб Opel, державний номерний знак НОМЕР_1 стоїть припаркований на парковці, біля нього стоїть громадянин ОСОБА_1 та молиться. В патрульній машині сидять поліцейські та вирішують питання щодо складання адміністративного протоколу. Отже з наданого відеозапису не вбачається факту керування та зупинення водія. Апеляційний суд звертає увагу, що ч. 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису. Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція), визначено, що кінозйомка та відеозапис це процеси фіксації динамічних властивостей об`єктів, подій, явищ за допомогою кіно- або відеокамери. Кінозйомка проводиться на фотоматеріалах, відеозапис - на цифрових носіях інформації. Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського (п. 4 розділу ІІ Інструкції). Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу (п. 5 розділу ІІ Інструкції). Крім того, слід зазначити, що відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки унеможливлює суб`єктивне висвітлення поліцейським або іншими особами обставин справи. Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року по справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за вчиненням адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення. Отже за відсутності повних відеозаписів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу Opel, державний номерний знак НОМЕР_1 у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що матеріали справи містять достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження винних дій ОСОБА_1 . Відповідно до пп. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану строк дії посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, у разі його закінчення у період дії воєнного стану, продовжується на рік і після цього підлягає заміні. Заміна такого посвідчення проводиться після проходження особою медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів. Указом Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідними указами строк дії воєнного стану було продовжено до 18.08.2023 року. Згідно з п. 2.1а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Частиною 2 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом. Частиною 5 ст.126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в її діях складу правопорушення. Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона. Суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є особа, що повторно протягом року вчинила порушення, передбачене частинами 2-4 ст. 126 КУпАП, тобто повторно керує транспортним засобом без права керування таким транспортним засобом. Оскільки, на території України введено воєнний стан, то посвідчення водія, термін дії якого закінчився, наразі діє на всій території України, а тому суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на наступне. Працівниками поліції при складанні адміністративного протоколу ААД № 091815 від 15.02.2023 року вбачається, що 15 лютого 2023 року відносно ОСОБА_1 вилучили у нього посвідчення водія НОМЕР_2 видане ГИБДД 0215 від 13.04.2012 року. Одеським апеляційним судом з УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції було витребувано копію вилученого посвідчення водія. 16 травня 2023 року на адресу Одеського апеляційного суду з УПП в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшла копія вищезазначеного посвідчення водія з якого вбачається, що: «водительськое удостоверение НОМЕР_2 выдано на имя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 13.04.2012 года? Республіка Башкорстан. Действительно до 13.04.2022 года. Открыта категория В» (мовою оригіналу). Крім того, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення особу ОСОБА_1 було встановлено за посвідченням особи, яка потребує додаткового захисту СР 000710 виданого 17.12.2018 року ДМС України. Відповідно до п.1 ч. 13 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань. Згідно до ст. 14, п. 4 ст. 15 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» особи, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов`язки, як і громадяни України, крім випадків, установлених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Особи, яких визнано біженцями в Україні, вважаються такими, які постійно проживають в Україні, з дня прийняття рішення про визнання їх біженцями. Особи, яких визнано особами, які потребують додаткового захисту, вважаються такими, які безстроково на законних підставах перебувають на території України. Особа, яку визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, користується іншими правами і свободами, передбаченими Конституцією та законами України. Отже, ОСОБА_1 перебуває на законних підставах на території України та користується всіма правами і свободами, а також має такі самі обов`язки, як і громадяни України. Відповідно до пп. 2 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану строк дії посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, у разі його закінчення у період дії воєнного стану, продовжується на рік і після цього підлягає заміні. 15.02.2023 року ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції, строк дії його водійського посвідчення сплинув 13.04.2022 року, однак згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року, строк дії посвідчення водія, що належить особі, яка переїжджає на постійне місце проживання в Україну, у разі його закінчення у період дії воєнного стану, продовжується на рік і після цього підлягає заміні. Зважаючи на викладене, у працівників поліції були відсутні підстави на складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки посвідчення водія продовжило свою дію до 13.04.2023 року. Розглядаючи дану справу, апеляційний суд враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelinv.Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016), в яких Суд, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що мало наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, наявність складу якого у діях ОСОБА_1 матеріалами справи не доведено. Апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП, є необґрунтованим і не узгоджується з вказаними вище вимогами КУпАП. Таким чином, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, з огляду на вимоги національного законодавства, та, зважаючи на те, що наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП не доведена, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП. У відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП скасувати. Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова