Постанова 4813 № 522/13530/24

Номер провадження: 33/813/97/26 Номер справи місцевого суду: 522/13530/24 Головуючий у першій інстанції Осіік Д. В. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.02.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря Зєйналової А.Ф.к., адвоката Зольнікової В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2024 року у справі про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 - про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, - встановив: Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на шість років без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 605,60 грн. З вказаної постанови вбачається, що 25.07.2024 року о 20:36 год. в м. Одеса по вул. Чубаївська, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобам відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова ААД 518767. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Не погоджуючись з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав: 1)ОСОБА_1 не перебував за кермом, він стояв біля мопеду із своєю знайомою; 2)відповідно до відеозаписів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що мопед не рухався, ніхто ним не керував; 3)ОСОБА_1 не були роз`яснені його права передбачені ст. 268 КУпАП, а також ст. 63 Конституції України, що є порушенням його прав; 4)суд першої інстанції у оскаржуваній постанові послався лише на протокол серії ЕПР1 №104161 від 25.07.2024 року з додатками, які саме додатки підтверджують провину ОСОБА_1 у постанові не зазначено. Посилаючись на такі доводи, ОСОБА_1 , просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення. Заслухавши пояснення адвоката Зольнікової В.О., яка наполягала на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 126 КУпАП, були повторно досліджені наявні в матеріалах справи докази: - протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №104161 від 25.07.2024 року, згідно якого 25.07.2024 року о 20:30 год в м. Одеса по вул. Чубаївка, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобам відповідної категорії. Правопорушення вчинено повторно протягом року, постанова ААД 518767. Своїми діями ОСОБА_1 , порушив вимоги п. 2.1 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП; - довідка з якої вбачається, що відповідно до звірки з базою ІКС ІПНП «Адмінпрактика», ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував; - довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 протягом року піддавався адміністративному стягненню за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2023 року №643/8147/23 ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 130 КУпАП, остаточно призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн.; - диск із відеозаписом з якого вбачається, що працівник поліції робить зауваження ОСОБА_1 про те, що у нього неодягнутий шолом. На що ОСОБА_1 сказав, що зараз одягне його. Також ОСОБА_1 повідомив, що він їде за довідкою. Працівник поліції запитав чи зареєстрований транспортний засіб, ОСОБА_1 , сказав, що так. Працівник поліції попросив надати водійське посвідчення. ОСОБА_1 спитав, а що на такий транспортний засіб передбачено водійське. Працівники поліції по свої базі перевірили ОСОБА_1 . Як з`ясувалося у ОСОБА_1 відсутнє водійське посвідчення. Крім того, його було притягнуто до адміністративної відповідальності у минулому. ОСОБА_1 говорив, що він обізнаний із тим, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності, проте, сказав, що там нічого серйозного не відбувалося, просто він купив мотоцикл, який як потім з`ясувалося перебував у розшуку в Інтерполі. Потім ОСОБА_1 казав, що він їде із своєю знайомою із ресторану, його вже зупиняли працівники поліції та пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Потім почав говорити, що він повірив на слово тій людині, яка здала в оренду мопед, що не потрібно на нього мати водійське посвідчення. Потім ОСОБА_1 просив працівників поліції, щоб вони не складали відносно нього протокол, оскільки йому тільки додому добратися треба. Працівник поліції сказав, що буде складати протокол а суд вже прийме рішення. Протокол ОСОБА_1 , був зачитаний, із правами і обов`язками ознайомлений. Протокол був підписаний без зауважень. Працівник поліції зауважив ОСОБА_1 , що він їхав на мопеді, побачив працівників поліції швидко припаркував його та заглушив мотор. Таким чином, ОСОБА_1 усвідомлював, свої дії і навіщо він це робить. І якщо б вони були у шоломах, то їх би ніхто не зупиняв. Отже, не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарг про те, що ОСОБА_1 не перебував за кермом, він стояв біля мопеду із своєю знайомою з підстав того, що під час розмови із працівником поліції він не заперечував факту керування ним транспортним засобом, навпаки він сказав що їхав із ресторану. Також повідомив, що даний транспортний засіб брав в оренду де його начебто запевнив, що на такий вид транспорту водійське посвідчення не потрібне. Також не заслуговують на увагу і посилання апеляційної скарг про те, що відповідно до відеозаписів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що мопед не рухався, ніхто ним не керував, у зв`язку із тим, що ОСОБА_1 . Відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу. ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 ставиться в провинну повторне протягом року порушення п. 2.1 а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП. Згідно п. 2.1 а Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначене узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно яких водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія. Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух тощо. Згідно абз. 1-3 п. 2 Постанови про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 511) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами. Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому. Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. 2-4 цієї статті. Так, ч. 2-4 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за: керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2); керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3); керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4). Тобто, вбачається, що для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 5 ст. 126 КУпАП, необхідно встановити факт керування особою, яка не має права керування таким транспортним засобом; або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; або позбавленою права керування транспортними засобами, і що таке керування є повторним протягом року. Така кваліфікуюча ознака, як повторність, доводиться наявністю діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за керування транспортним засобом без права керування (ч. 2 ст. 126 КУпАП), за яке протягом одного року її вже було піддано адміністративному стягненню. Факт керування транспортним засобом доводиться відео-фіксацією правопорушення або поясненнями свідків (свідка). Так, матеріалами справи встановлено, що складаючи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №104161 від 25.07.2024 року, відносно ОСОБА_1 , за ч. 5 ст. 126 КУпАП, працівник поліції послався на постанову Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2023 року. Так постановою Московського районного суду м. Харкова від 02.10.2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративні стягнення: за ч. 1ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.; за ч. 2 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.; за ч. 1 ст. 121-3 КУПАП у вигляді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн.; за ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Згідно зі ст. 36 КУпАП остаточно призначено ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 грн. на користь держави. Матеріали справи не містять доказів оскарження або скасування вищевказаної постанови. Факт керування транспортним засобом зафіксовано відеозаписом з нагрудних відеокамер працівників поліції. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Так із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив свою обізнаність про те, що відносно нього було винесено постанову, а також про те, що не маючи водійського посвідчення, керувати транспортними засобами заборонено. В справах про адміністративне правопорушення доказом повторності як раз є наявність діючої постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за керування транспортним засобом без права керування, за яке протягом одного року вже було піддано адміністративному стягненню, так в матеріалами справи підтверджено, наявність діючої постанови відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , додержався вимог ст. ст. 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП. Також не заслуговують на увагу і посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права передбачені ст. 268 КУпАП, а також ст. 63 Конституції України, що є порушенням його прав, з огляду на таке. Згідно відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції протокол був зачитаний, крім того роз`яснені його права та обов`язки. Також із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №104161 від 25.07.2024 року вбачається, що в графі підпис особи, якій роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи стоїть особистий підпис ОСОБА_1 ,, що свідчить про його обізнаність із його правами та обов`язками. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної постанови суду першої інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції. Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП в межах санкції ч. 5 ст.126 КУпАП. З таких підстав апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими і не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, в зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови. Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова