Ухвала КАС ВС № 400/2972/22

УХВАЛА 22 травня 2023 року м. Київ справа №400/2972/22 адміністративне провадження №Зі/990/59/23 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Савченко Ольги В`ячеславівни - представника ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Мацедонської В. Е. у розгляді справи №400/2972/22 за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 515 307,87 грн, УСТАНОВИВ: 09 червня 2022 року Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 515 307,87 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року позовну заяву Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" задоволено повністю. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 136 735,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись із оскаржуваним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2023 року поновлено строк та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року у справі №400/2972/22. 16 травня 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представник відповідача про відвід колегії суддів Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е. у розгляді справи № 400/2972/22. Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2023 року вказану заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Ольги В`ячеславівни повернуто без розгляду. 17 травня 2023 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла повторна заява представника відповідача про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е. у розгляді справи №400/2972/22. Заява обгрунтована тим, що ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2023 року касаційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" було повернуто особі, яка її подала. Скаржник стверджує, що 29 березня 2023 року до Суду повторно надійшла касаційна скарга Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія", яка за змістом ідентична до касаційної скарги від 25 січня 2023 року, за якою вже було прийнято рішення. Скаржником зазначено, що 04 квітня 2023 року представником відповідача подано до Суду заява про недопущення вимог чинного законодавства України, в якій вказано, що касаційна скарга від 29 березня 2023 року є повністю ідентичною до тієї, за якою судом вже було прийнято остаточне рішення. Представник відповідача вказує, що 18 квітня 2023 року колегія суддів у складі судді-доповідача Данилевич Н. А., суддів Мацедонської В. Е., Шевцової Н. В. за результатами розгляду повторної ідентичної касаційної скарги постановлено ухвалу про залишення касаційної скарги Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" без руху. В подальшому 10 травня 2023 року дана колегія суддів прийняла ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія". Скаржник стверджує, що така позиція суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду грубу порушує вимоги чинного законодавства України в частині юридичної визначеності та остаточності судового рішення, порушує принцип верховенства права, рівність сторін, а також сприяє позивачу у зловживанні своїми процесуальними правами. У заяві про відвід суддів вказано, що вона подана на підставі пункту 4 частини першої статті 36 КАС України (за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді). Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Савченко Ольги В`ячеславівни про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В., Мацедонської В.Е. у розгляді справи №400/2972/22 визнано необґрунтованою та передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає дану справу, в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, для розгляду цієї заяви. За наслідками автоматизованого розподілу заяву про відвід суддів, зареєстровану за №Зі/990/59/23, передано на розгляд судді Соколова В.М. Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла до таких висновків. Відповідно до частини третьої статті 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Враховуючи нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи. Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У цьому зв`язку Верховний Суд принагідно зауважує, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. При цьому слід звернути увагу на те, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді, а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Суд уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45- 50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти"). У рішенні від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", від 10 червня 1996 року, пункт 38). Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Таким чином не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами. Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Зі змісту заяви про відвід суддів слідує, що необхідність відводу суддів Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Мацедонської В. Е. у розгляді справи №400/2972/22 представник відповідача мотивує тим, що позиція суддів порушує принципи верховенства права та рівність сторін. Згідно з положеннями частини четвертої статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Отже, мотиви, наведені у поданій заяві, не є чинником, який може свідчити про упередженість та необ`єктивність суддів та не можуть слугувати підставою для відведення суддів Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Мацедонської В. Е. оскільки фактично зводяться до незгоди представника відповідача з процесуальними діями (рішеннями) суддів. Більше того, з предмета та меж перегляду в цій справі не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ`єктивність суддів Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Мацедонської В. Е. при касаційному розгляді справи №400/2972/22. За таких обставин, заява про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Мацедонської В. Е. є необґрунтованою. У частині четвертій статті 40 КАС України закріплено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити у задоволенні заяви адвоката Савченко Ольги В`ячеславівни - представника ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В., Мацедонської В. Е. у розгляді справи №400/2972/22 за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі в сумі 515 307,87 грн. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов