Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 157/119/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 157/119/23 пров. № А/857/4458/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 березня 2023 року (суддя Тімонова В.М., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м.Камінь-Каширський, дата складання повного тексту 06.03.2023), в адміністративній справі №157/119/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: поліцейський 2 батальйону 1 роти відділу організації несення служби в м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Сергієнко Дмитро Володимирович, про визнання протиправною та скасування постанови, встановив: У січні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідачів Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського 2 батальйону 1 роти відділу організації несення служби в м.Ковель УПП у Волинській області ДПП рядового поліції Сергієнка Д.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №6388224 від 09.01.2023 за порушення вимог ч.2 ст.122 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КупАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Стягнути понесені позивачем судові витрати. Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому висловив незгоду з її вимогами. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01.03.2023 у задоволенні позову відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду ухвалене без дотримання вимог процесуального законодавства, із залишенням поза увагою актуальних правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, а також необґрунтованим, оскільки судом не було повно і всебічно з`ясовано обставини адміністративної справи та неналежним чином оцінено докази й аргументи, надані її учасниками, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, оскільки ґрунтуються на недопустимих і неналежних доказах. Крім того, оскаржуване рішення не відповідає завданню і основним засадам адміністративного судочинства в силу допущених порушень прав позивача, захищених як Конституцією України, так і Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, всупереч закріпленим в національному законодавстві України засадам верховенства права, законності, а також необхідності врахування судової практики Європейського суду з прав людини при здійсненні судочинства, зокрема й адміністративного. За вказаного оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що подія, про яку йдеться в оскаржуваній постанові, мала місце не на автомобільній дорозі, як про те вказує інспектор, а на території автомобільної заправної станції ТОВ Фірма «ЖУРАВЛИНА» в с. Оконськ Волинської області по вул. Київська 2 на 384 км автомобільної дороги М 07 сполученням Київ-Ковель-Ягодин. Тобто, поліцейським не було вірно встановлено місце події, а відтак до оскаржуваної постанови внесено неправдиву інформацію. Вказує апелянт і про те, що на 382 км автомобільної дороги М 07 сполученням Київ-Ковель-Ягодин взагалі не зупинявся, а тому і не мав будь-якого обов`язку вмикати покажчики повороту, рухаючись по головній дорозі. Вважає апелянт, що оскаржувана постанова не містить жодного посилання на докази вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Здійснене відповідачем посилання у відзиві на відеозапис є неспроможним та має оцінюватись критично з огляду на відсутність будь-яких відомостей про технічний прилад, за допомогою якого цей файл було отримано, а також ненадсилання його позивачу разом з відзивом. Вважає апелянт, що оскаржувана постанова є незаконною, протиправною і такою, що винесена із грубим і очевидним порушенням законодавства України та об`єктивною відсутністю будь-яких доказів події правопорушення, внаслідок чого має бути скасована, а провадження у справі закрито. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 01.03.2023 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 09.01.2023 року серії ЕАР №6388224, складеної поліцейським 2 батальйону 1 роти відділу організації несення служби в м. Ковель управління патрульної поліції у Волинській області ДПП рядовим поліції Сергієнком Дмитром Володимировичем, визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема в тому, що ОСОБА_1 09.01.2023 року о 19 год. 01 хв., с. Оконськ, дорога М07 Київ-Ковель-Ягодин 382 км, керуючи транспортним засобом DAF FT XF 95.430, номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху, чим порушив п.9.2«а» ПДР України, у зв`язку з чим на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. (а.с. 15). Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що дослідженими у справі доказами вина позивача повністю доведена належними та допустимими доказами, відповідач довів перед судом правомірність рішення поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Суд апеляційної інстанції не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є протиправність постанови поліцейського про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері дотримання правил дорожнього руху. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст.53 Закону України «Про дорожній рух»). Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Пунктом 9.2 «а» ПДР передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед початком руху і зупинкою. Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху відповідними доказами. Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечив повністю. Вказує, що подія, про яку йдеться в оскаржуваній постанові, мала місце не на автомобільній дорозі, як про те вказує інспектор, а на території автомобільної заправної станції ТОВ Фірма «ЖУРАВЛИНА» в с. Оконськ Волинської області по вул. Київська 2 на 384 км автомобільної дороги М 07 сполученням Київ-Ковель-Ягодин. Відповідач, окрім зазначення обставин події в оскаржуваній постанові, надав суду відеозапис, дослідивши який, апеляційним судом встановлено, що такий містить з`ясування поліцейськими обставин щодо можливого порушення позивачем вимог п.9.2 «а» ПДР та розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності. Однак, вказаний відеозапис не містить фіксацію самого порушення вимог наведеного вище пункту ПДР. До того ж, колегія суддів враховує, що зафіксовані на відеозаписі події відбувалися на території автозаправної станції, що суперечить зазначеному в оскаржуваній постанові відповідача місцю вчинення правопорушення - с. Оконськ, дорога М07 Київ-Ковель-Ягодин 382 км. Вказане свідчить про істотне порушення вимог ст.283 КУпАП, положення якої передбачають необхідність ідентифікації чіткого місця події і його відповідного зазначення у постанові по справі про адміністративне правопорушення. Матеріали справи не містять доказів про те, що на 382 км автомобільної дороги М07 сполученням Київ-Ковель-Ягодин позивач зупинявся чи розпочинав рух, у зв`язку із чим не видається за можливе встановити факт порушення пункту 9.2«а» ПДР України (неподання сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед початком руху). Окремо варто звернути увагу про неврахування поліцейським положень п.9.4 ПДР України, за яким сигнали покажчиками повороту забороняється подавати, якщо вони можуть бути не зрозумілими для інших учасників руху. Згідно пояснень позивача він того дня та часу зупинив транспортний засіб на автозаправній станції безпосередньо перед колонкою та не перебував при цьому на автомобільній дорозі, як про те помилково вказує інспектор, а тому у позивача не було обов`язку перед початком руху по території автозаправної станції в напрямку до/від заправної колонки (прямо) вмикати покажчик повороту, оскільки такий міг бути незрозумілим для інших водіїв, котрі знаходились на цій території. На підставі встановлених у справі фактичних обставин судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження обставин порушення позивачем законодавства про дорожній рух, зокрема, про вчинення порушень ПДР України, визначених п.9.2 «а» ПДР, відповідальність за що передбачена ч.2 ст.122 КУпАП. Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості. Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року). Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого. Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі. У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п.21 рішення). Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п.4.1). В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7). У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Апеляційний суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність об`єктивних даних, які б підтверджували вчинення позивачем адміністративного правопорушення, і відповідачем у справі таких доказів не надано. Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки в матеріалах справи відсутні достатні належні та допустимі докази вини позивача, окрім самої оскарженої постанови, яка не є доказом вчинення позивачем правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом вчинення особою такого порушення. З врахуванням наведеного вище суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач не довів обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення у недотриманні вимог п.9.2«а» ПДР, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, а отже постанова серії ЕАР №6388224 від 09.01.2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складена поліцейським 2 батальйону 1 роти відділу організації несення служби в м.Ковель УПП у Волинській області ДПП рядовим поліції Сергієнка Д.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Таким чином, доводи апеляційної скарги позивача у наведеній частині знайшли своє підтвердження. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції розгляд адміністративної справи проведено з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що у відповідності до статті 317 КАС України є підставою для його скасування та прийняття нової постанови, з врахуванням приписів статті 286 КАС України. Колегія суддів також враховує, що відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судом апеляційної інстанції враховано, що при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 429,44 грн., а також при поданні апеляційної скарги у розмірі 805,20 грн., які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб`єкта владних повноважень. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 березня 2023 року в адміністративній справі №157/119/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови скасувати та прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити. Визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського 2 батальйону 1 роти відділу організації несення служби в м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Сергієнка Дмитра Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАР №6388224 від 09.01.2023 року відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 429 (чотириста двадцять дев`ять) грн 44 коп. сплаченого за подання позову та судового збору в сумі 805 (вісімсот п`ять) грн 20 коп. сплаченого за подання апеляційної скарги. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 18.05.2023 року