Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 344/13998/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 344/13998/22 пров. № А/857/11104/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гуляка В.В. суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й. за участі секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року (суддя Домбровська Г.В., час ухвалення не зазначено, місце ухвалення м. Камінь - Каширський, дата складання повного тексту 08.06.2023), в адміністративній справі №344/13998/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департамент патрульної поліції Національної поліції України, про скасування постанови, закриття провадження у справі, встановив: У листопаді 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів УПП в Івано-Франківській області ДПП НП України, в якому просила скасувати постанову серії БАД №155391 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованої не в автоматичному режимі від 18.10.2022 року, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ознаками ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу на суму 340 грн; 2) закрити адміністративне провадження по справі. Відповідач подав відзив на позовну заяву, вважаючи позовні вимоги безпідставними, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.06.2023 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД №155391 від 18 жовтня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на неї штраф у розмірі 340,00 грн. Справу про адміністративне правопорушення закрито. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за сплати судового збору в розмірі 2977,20 грн.. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що 18.10.2022 року близько 12 год. 02 хв. екіпажем УПП в Івано-Франківській області ДПП під час несення служби на автодорозі Н-10 «Стрий-Івано-Франківськ-Чернівці-Мамалига», на 66 км - м. Калуш, Івано-Франківської області, за допомогою лазерного вимірювача швидкості ТruCAM II LTI 20/20 (серійний номер ТС008453) виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме: водій транспортного засобу BMW 5231 д.н.з. НОМЕР_1 (далі - ТЗ) рухався зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 20 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР. Відповідно до статті 279 КУпАП), інспектор Гудим`як М.М., як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені у статті 222 КУпАП, в тому числі за частиною 1 статті 122 КУпАП, оголосила про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 .. Позивача ознайомлено з правами особи, що притягається до адміністративної відповідальності передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, вимог пункту 12.4 ПДР за яке передбачена відповідальність інспектором Гудим`як М.М. після розгляду справи винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №155391 з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Згідно зі статті 285 КУпАП позивача ознайомлено зі змістом постанови про порядок її оскарження та виконання. Вказує апелянт, що оскільки відповідачу стало відомо про судовий розгляд справи після 16.05.2023, розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови відбулися 18.10.2022, то на момент відкриття провадження у справі у відповідача були відсутні відеозаписи з портативного відеореєстратора інспектора Гудим`як М.М. у зв`язку із завершенням термінів зберігання таких відеозаписів. Зазначає апелянт, що судом не враховано об`єктивних підстав відсутності відеозапису процедури розгляду справи та абсолютно необґрунтовано зараховано цей факт як порушення процедури розгляду справи на користь позивача. Вказує скаржник, що відповідач діяв відповідно до вимог КУпАП, адміністративне стягнення призначено відповідно до норм цього Кодексу в межах санкції частини 1 статті 122 КУпАП та в межах наданих йому повноважень під час виконання службових обов`язків, а тому даний адміністративний позов з підстав наведених у позовній заяві не підлягає задоволенню. За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 08.06.2023 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що представник відповідача на момент подання апеляційної скарги не долучив довіреність чи інший правовстановлюючий документ зі своїми повноваженнями, а тому є нелегітимним. Просить суд закрити апеляційне провадження на підставі вимог ст.38 КУпАП та п.2.ч.1 ст.305 КАС України; оскаржене рішення суду залишити без змін як законне і обґрунтоване. У засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи не подавали, хоча належним чином усі були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Відповідно до статті 313 КАС України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість апеляційного розгляду справи у відсутності сторін (їх представників). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Судом встановлено такі фактичні обставини справи. Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованої не в автоматичному режимі від 18.10.2022 року серії БАД №155391, складеної інспектором УПП в Івано-Франківській області ДПП капралом поліції Гудим`як М.М., застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гривень (а.с. 5, 111). За змістом вказаної постанови ОСОБА_2 визнано винною у тому, що вона 18.10.2022 року близько 12 год. 02 хв. як водій транспортного засобу BMW 5231 д.н.з. НОМЕР_1 рухалася зі швидкістю 79 км/год, при цьому перевищила встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті більш як на 20 км/год, чим порушила п.12.4 ПДР, відповідальність за що передбачена частиною 1 статті 122 КУпАП. Не погодившись із винесенням вказаної постанови, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновків, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не виконано обов`язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в частині дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України. Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов`язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. Пунктом 1.3 ПДР визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Також, згідно із п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п.12.9 (б) ПДР, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що в населених пунктах рух транспортних засобі дозволяється зі швидкістю не більше 50 км/год.. Також, загальне обмеження швидкості 50 км/год. стосується населених пунктів, позначених дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», дія цього обмеження скасовується знаком 5.46 «Кінець населеного пункту». При цьому, загальні обмеження швидкості в населеному пункті не перериваються після перехресть і діють на всіх вулицях населеного пункту. Частиною першою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з частинами 1, 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП). Як передбачено приписами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Як видно зі змісту ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ч.4 ст.258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.283 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (ПІБ, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (ПІБ (за наявності) дата народження, місце проживання чи перебування); опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.40 Закону №580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Тобто положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Отже, у розглядуваній адміністративній справі відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху відповідними доказами, в тому числі з дотриманням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Дослідивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач факт вчинення ним адміністративного правопорушення заперечив. Вказує, що відповідачем неналежно встановлено факт скоєння адміністративного правопорушення, оскільки правил дорожнього руху не порушувала, а рухалася в межах дозволеної швидкості. В ході розгляду справи позивач також покликалася на порушення інспектором поліції процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, не роз`яснення їй її прав, не відібрання пояснень, неврахування її доводів під час розгляду справи. За твердженнями Позивача, після зупинки транспортного засобу в неї було запитано її документи та відразу складено оскаржувану постанову. Положеннями статті 279 КУпАП унормовано, що розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Суд першої інстанції правильно вказав, що поліцейський в своїй діяльності зобов`язаний керуватися як вказаною вище правовою нормою, так і Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі (надалі «Інструкція»), затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за №1395. Згідно з пунктом 9, 10 розділу ІІІ зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Судом враховується, що доводи позивача про порушення процедури розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності не було спростовано відповідачем за допомогою належних засобів доказування, оскільки не надано суду відеофіксації з нагрудної камери інспектора поліції, на якому було б зафіксовано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо позивача у спірних правовідносинах. Покликання відповідача на відсутність відеодиску з записом відео з нагрудної камери інспектора поліції у зв`язку із тим, що згідно чинних нормативно-правових актів, такі відео зберігаються лише протягом 30 днів, а тому станом на час розгляду даної справи таке відео відсутнє і не може бути надане суду, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки процесуальним законом на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, зокрема, дотримання інспектором поліції вимог чинного законодавства в частині процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .. Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному судочинстві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Судом першої інстанції при вирішенні вказаної справи цілком слушно враховано, що будь-які сумніви в частині дотримання процедури розгляду справи повинні тлумачитися на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки, в протилежному випадку доказування буде ґрунтуватися на припущеннях, що, безумовно, суперечить вимогам КАС України. Апеляційний суд враховує, що матеріали справи свідчать про відсутність об`єктивних даних, які б підтверджували дотримання посадовою особою відповідача процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, і відповідачем у справі таких доказів не надано, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильних висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині рішення та наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови серії БАД №155391 від 18 жовтня 2022 року. У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на нелегітимність повноважень представника відповідача Шумила Святослава щодо поданої апеляційної скарги, однак такі доводи позивача судом відхиляються, позаяк до апеляційної скарги додано копію виписки з ЄДРЮО, згідно з якою Департаментом патрульної поліції надано ОСОБА_3 повноваження вчиняти дії від імені ДПП, у тому числі підписувати договори тощо (діє у судах України без окремого доручення керівника з правами, що надані стороні). З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи в оскарженій частині всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, рішення суду у цій частині винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для скасування рішення суду. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2023 року в адміністративній справі №344/13998/22 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департамент патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, закриття провадження у справі залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і в касаційному порядку не оскаржується. Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 08.09.2023 року