Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/35903/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/35903/21 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 травня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якій просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, яке викладено у листі від 22 11.2021 року № 2600-0212-8/184269; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 08 вересня 2021 року відповідно до ст. 26 та ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що рішення про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним через необґрунтованість підстав, покладених в основу такого рішення, зокрема, наявність неточностей у трудовій книжці та інших документах, які, у сукупності, не спростовують та не ставлять під сумнів саме право Позивача на призначення та отримання належної йому пенсії. Крім того, Відповідачем безпідставно до страхового стажу Позивача не зараховано роботу у колгоспі ім. Кірова та колгоспі « Шлях Леніна ». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, яке викладено у листі від 22 11.2021 року № 2600-0212-8/184269. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 08 вересня 2021 року, відповідно до ст. 26 та ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована також тим, що до страхового стажу не зараховані усі періоди роботи, зазначені у трудовій книжці, оскільки на переконання Відповідача, трудову книжку необхідно привести у відповідність, а саме, у трудовій книжці Позивача серії НОМЕР_1 на титульній сторінці відсутня повна дата народження Позивача, а згідно із записом ТОВ «Виробнича фірма « 2Д» (яким підтверджена дата народження), дата видачі паспорта НОМЕР_2 від 05.12.1998 року, не співпадає з датою його фактичної видачі, зазначеній безпосередньо у документі (паспорті). Крім того, для зарахування періодів роботи з колгоспі ім. Кірова необхідно надати архівні документи із зазначенням відпрацьованих трудоднів і інформації про переорганізацію. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до розписки-повідомлення від 11.11.2021 року № 12236 (а.с. 9), Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві прийнято від ОСОБА_1 заяву для призначення пенсії за віком з пакетом документів. Листом від 22.11.2021 року № 2600-0212-8/184269, Відповідачем повідомлено Позивача, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) право на призначення пенсії за віком мають особи після досягненню віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж на момент звернення складає 24 роки 2 місяці 4дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи відображені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці відсутня повна дата народження. Згідно з записом ТОВ «Виробничо-комерційна фірма « 2 Д» дата народження підтверджена відповідно до паспорта НОМЕР_2 від 05.12.1998, але в паспорті зазначена інша дата видачі. Перший запис в трудовій книжці зроблено в колгоспі ім. Кірова. Для підтвердження стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року необхідно надати довідку про трудову участь з урахуванням виробленого мінімуму. Якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю. Відповідно до довідки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краскопільське» від 05.11.2021 № 13 Позивач працював в колгоспі «Шлях Леніна». Зв`язок з колгоспом ім. Кірова встановити неможливо. Таким чином, трудову книжку і довідку про роботу в колгоспі «Шлях Леніна» неможливо взяти до уваги. Для зарахування періодів роботи згідно з трудовою книжкою необхідно привести трудову книжку у відповідність. Для зарахування періодів роботи з колгоспі ім. Кірова необхідно надати архівні документи із зазначенням відпрацьованих трудоднів і інформації про переорганізацію. Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії за віком протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем до пенсійного органу при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком було надано усі необхідні, належні та достатні документи задля призначення пенсії за віком, з яких вбачається достатній у Позивача для призначення пенсії страховий стаж. При цьому, записи трудової книжки Позивача у повній мірі узгоджуються з наданими архівними довідками, з огляду на що, законних та обґрунтованих підстав для відмови Відповідачем у призначенні пенсії Позивачу не було. Також зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Враховуючи, що Позивач звернувся 11.11.2021 року, пенсія йому повинна бути призначена з дня наступного за днем досягнення пенсійного віку, а саме - з 08 вересня 2021 року. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Згідно із частинами 1, 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також, зокрема навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно даних паспорту НОМЕР_2 , виданого Залізничним РУГУ МВС України у м. Києві 05 грудня 1998 року. Згідно відомостей титульної сторінки трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.11.1981, дата народження Позивача вказана 1961 рік. Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма « 2 Д» здійснено запис про дату народження Позивача відповідно до паспорта НОМЕР_2 , виданого Залізничним РУГУ МВС України у м. Києві від 15 грудня 1998 року. Як зазначено Відповідачем в апеляційній скарзі, в паспорті Позивача зазначена інша дата видачі - 05 грудня 1998 року, у зв`язку з чим до страхового стажу Позивача не зараховано періоди роботи, відображені у вищевказаній трудовій книжці. Відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року № 301 (далі - Постанова № 301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що неточність у написанні деяких даних трудової книжки не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу Позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17. Відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу, страховий стаж на момент звернення складає 24 роки 2 місяці 4дні. Проте, для зарахування періодів роботи з колгоспі ім. Кірова необхідно надати архівні документи із зазначенням відпрацьованих трудоднів і інформації про переорганізацію. Так, відповідно до довідки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Краскопільське» від 05.11.2021 № 13 Позивач перебував членом колгоспу «Шлях Леніна» з 1972 по 1979 роки. Також у вказаній довідці міститься відомість про кількість вироблених трудоднів, трудову участь у колгоспному виробництві. Також, як вбачається з архівної довідки Сквирського архівного сектору архівного відділу Білоцерківської районної державної адміністрації від 17 листопада 2021 року № 10.1-04-03/113, на території села Красноліси Сквирського району Київської області з 1945 року існувало два колгоспи «Шлях Леніна», та XX-річчя Жовтня с. Красноліси. В 1950 році колгоспи об`єднано в один під назвою «Шлях Леніна» с. Красноліси Сквирського району Київської області. 1950-1962 роки - колгоспи «Шлях Леніна» с. Красноліси Сквирського району. 1963-1964 роки - колгосп «Шлях Леніна» с. Красноліси Білоцерківського району. 1965-1976 роки - колгосп «Шлях Леніна» с. Красноліси Сквирського району. В 1976 році колгосп «Шлях Леніна» с. Красноліси приєднано до колгоспу ім. Кірова с. Дулицьке Сквирського району. 1976-1986 роки село Красноліси в складі колгоспу ім. Кірова с. Дулицьке Сквирського району. 1987 рік - колгосп «Шлях Леніна» с. Красноліси відокремлено від колгоспу ім. Кірова с. Дулицьке Сквирського району Київської області. 1987-1992 роки - колгосп «Шлях Леніна» с. Красноліси Сквирського району. 1993 рік - колгосп «Шлях Леніна» перетворено в Колективне сільськогосподарське підприємство КСП «Красноліське, с. Красноліси Сквирського району. 1993-1999 роки - КСП «Красноліське» с. Красноліси Сквирського району Київської області. 2000 рік - КСП «Красноліське» с. Красноліси реформовано в Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Красноліське» с. Красноліси Сквирського району. Зазначені відомості узгоджуються із записами трудової книжки Позивача. Таким чином, Позивачем до пенсійного органу при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком було надано усі необхідні, належні та достатні документи для призначення йому відповідної пенсії, з яких вбачається достатній у Позивача для призначення пенсії страховий стаж. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 20 Порядку № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Повноваженнями перевіряти обґрунтованість видачі уточнюючих довідок та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, наділені органи Пенсійного фонду України. Вищенаведені обставини, за умови документального підтвердження і доведеності наявності у особи права на пенсійне забезпечення і дотримання ним процедури звернення за пенсією за віком, не може зумовлювати позбавлення особи такого права, яке набуто нею згідно з законодавством та гарантоване Конституцією і законами України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2021 року у справі № 487/68/17. Відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на пенсію за віком мають особи після досягнення 60 років і які, зокрема з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - мають страховий стаж не менше 28 років. Згідно з п. 1 частини 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Із заявою для призначення пенсії за віком Позивач звернувся до Відповідача 11 листопада 2021 року. Згідно даних паспорту НОМЕР_2 , виданого Залізничним РУГУ МВС України у м. Києві 05 грудня 1998 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, оскільки станом на дату подання зави про призначення пенсії за віком (07 вересня 2021 року) Позивач досяг пенсійного віку, та із заявою звернувся в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку ( 11 листопада 2021 року ), він має право на пенсію за віком з 08 вересня 2021 року. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки записи трудової книжки Позивача у повній мірі узгоджуються з наданими архівними довідками, станом на дату подання зави про призначення пенсії за віком Позивач досяг пенсійного віку, законні та обґрунтовані підстави для відмови Відповідачем у призначенні пенсії Позивачу були відсутні, з чим також погоджується колегія суддів. Отже, з огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 грудня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко