Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/22712/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2026 р. Справа № 520/22712/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 (суддя: Кухар М.Д., м. Харків) по справі № 520/22712/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ ПФУ в Донецькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій просить суд: - визнати протиправним рішення № 204150008596 від 30.07.2025 Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 до трудового стажу для обчислення пенсії стаж роботи з 01.11.1981 по 12.06.1984 в колгоспі "Комуніст" та з 01.03.1988 по 28.03.1989 в колгоспі "Побєда" та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 08.07.2025. В обґрунтування позову зазначено, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначення пенсії за віком № 204150008596 від 30.07.2025 є протиправним та таким, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі № 520/22712/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд. 106,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49008, код ЄДРПОУ13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним рішення № 204150008596 від 30.07.2025 Головного управління ПФУ в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд. 106,м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл., 49008, код ЄДРПОУ13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.. ГУ ПФУ в Донецькій області, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 у справі №520/22712/25 скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про правомірність підстав відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки за доданими позивачем документами до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 27.03.1989 серії НОМЕР_3 : з 04.03.2003 по 13.06.2003 в ТОВ «Агрофірма сади України», оскільки відсутні відомості про роботу в індивідуальних відомостях про застраховану особу. До страхового стажу не враховано періоди роботи в колгоспі з 01.11.1981 по 12.06.1984, з 01.03.1988 по 28.03.1989, згідно з довідками від 17.07.2025 № 300/01-13, № 301/01-13, оскільки в довідках по батькові « ОСОБА_1 » не відповідає паспортним даним « ОСОБА_1 », що є порушенням пункту 26 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку скороченого провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку скороченого провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 08 липня 2025 року позивач досяг 60-річного віку, що дає право на призначення пенсії за віком. 23.07.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області з заявою про призначення пенсії за віком з 08.07.2025. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області, яке розглядало заяву позивача за принципом екстериторіальності, № 204150008596 від 30.07.2025 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки для отримання пенсії по досягненню 60-річного віку необхідний трудовий стаж повинен становити 32 роки, який у ОСОБА_1 відсутній, та встановлено, що страховий стаж становить 30 років 09 місяців 08 днів. До страхового стажу для призначення пенсії відповідачем не зараховано стаж роботи в колгоспі «Комуніст» з 01.11.1981 по 12.06.1984 та в колгоспі «Побєда» з 01.03.1988 по 28.03.1989 (5 років 8 місяців 27 днів), оскільки в архівних довідках, які надавалися позивачем разом з трудовою книжкою, зазначено по батькові « ОСОБА_1 », що не відповідає паспортним даним « ОСОБА_1 ». Позивач, не погодившись з зазначеним рішенням, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 204150008596 від 30.07.2025 та зазначив, що недоліки оформлення трудової книжки та довідок відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачу у визначенні загального страхового стажу на підставі трудової книжки та довідок, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи (справа переглядається в частині задоволення позову), визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі по тексту - Закон № 1058-ІV). Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку. За змістом частини першої статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; З 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на дату звернення до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком (06.01.2025) позивач досяг 60 років. Отже, для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача повинен бути не менше 32 років відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV. Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Згідно з пунктом 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами необхідне лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Колегія суддів наголошує, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі № 171/843/17. Колегія суддів зазначає, що підставою для незарахування позивачу до страхового стажу періодів роботи відповідно до трудової книжки 27.03.1989 серії НОМЕР_3 з 01.11.1981 по 12.06.1984 в колгоспі "Комуніст" та з 01.03.1988 по 28.03.1989 в колгоспі "Побєда", відповідно архівних довідок від 17.07.2025 №300/01-13 та № 301/01-13, виданих КУ «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Берестинського району Харківської області», слугувало те, що в архівних довідках зазначено по батькові « ОСОБА_1 », що, на думку відповідача, не відповідає паспортним даним « ОСОБА_1 ». Так, згідно з пунктами 2.2 та 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. У трудову книжку вносяться, зокрема відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Дослідивши трудову книжку позивача від 27.03.1989 серії НОМЕР_3 , колегією суддів встановлено, що вона має відповідні записи щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача. Наявність належних записів не спростовується відповідачем. Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу, для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, до моменту впровадження системи персоніфікованого обліку страховий стаж розраховується на підставі даних трудової книжки. І лише в разі відсутності останньої або незбереженості даних у ній трудовий стаж підтверджується іншими документами, якими, зокрема, є довідка про заробітну плату. Як вбачається з наданої до матеріалів справи трудової книжки від 27.03.1989 серії НОМЕР_3 , в період з 01.11.1984 по 01.07.1986 позивач працював в колгоспі "Комуніст", з 01.03.1988 по 28.03.1989 - в колгоспі "Побєда", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 17.07.2025 №300/01-13 та № 301/01-13. Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. За змістом наведених норм, відповідальним за заповнення трудової книжки є підприємство - роботодавець. З огляду на встановлені у справі обставини та враховуючи записи у трудовій книжці позивача, колегія суддів вважає, що трудова книжка ОСОБА_1 від 27.03.1989 серії НОМЕР_3 повністю підтверджує його стаж роботи у спірний період - період роботи 01.11.1984 по 12.06.1984 в колгоспі "Комуніст", з 01.03.1988 по 28.03.1989 - в колгоспі "Побєда". Незарахування спірних періодів роботи позивача до стажу суперечитиме принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що недоліки оформлення трудової книжки відповідачем виявлені вірно, але вони не можуть вважатися достатньою підставою для відмови позивачеві у визначенні загального страхового стажу на підставі трудової книжки, оскільки вина позивача в тому, що трудова книжка заповнена роботодавцем із порушенням встановленого порядку, відсутня. Отже, колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту та зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 у призначення пенсії за віком № 204150008596 від 30.07.2025 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у даній справі. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду позивачем не оскаржується, тому колегія суддів не перевіряє обґрунтованість рішення в цій частині. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують. Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 520/22712/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова