Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/5461/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/5461/25 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Кобаля М.І., Терези Ю.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, ухвалене в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення та виклику сторін, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач/ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про: - визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови від 06 березня 2025 року № 203850000704 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; - зобов`язання ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 за заявою від 27 лютого 2025 року пенсію за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 28 жовтня 1980 року до 17 листопада 1982 року згідно з трудовою книжкою від 04 листопада 1980 року НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог позивачка послалась на те, що 27 лютого 2025 року звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06 березня 2025 року № 203850000704 їй відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу період її роботи в школі з 28 жовтня 1980 року по 17 листопада 1982 року, оскільки у трудовій книжці міститься неточність щодо місяця прийняття на роботу. Фактично працювала у зазначений період, а розбіжність у записах виникла внаслідок технічної помилки при оформленні трудової книжки, відповідальність за яку не може бути покладена на працівника. Посилаючись на положення Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Інструкції про порядок ведення трудових книжок та правову позицію Верховного Суду, зазначає, що формальні недоліки в оформленні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування підтвердженого періоду роботи до страхового стажу та відмови у призначенні пенсії. У зв`язку з цим просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, зобов`язати зарахувати спірний період роботи до страхового стажу та призначити їй пенсію за віком з урахуванням такого стажу. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 06 березня 2025 року № 203850000704 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27 лютого 2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувати до її загального страхового стажу період роботи з 28 жовтня 1980 до 17 листопада 1982 року згідно з трудовою книжкою від 04 листопада 1980 року НОМЕР_2 та за наслідками розгляду прийняти відповідне рішення. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за звернення до адміністративного суду з позовною заявою в сумі 605, 60 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а періоди трудової діяльності до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зараховуються до страхового стажу відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Трудова книжка позивачки містить належним чином оформлені записи про її роботу у період з 28 жовтня 1980 року по 17 листопада 1982 року, які виконані послідовно, засвідчені підписом відповідальної особи та печаткою роботодавця і не викликають сумнівів щодо їх достовірності. Наявність технічної неточності у даті прийняття на роботу, а саме зайвого нуля перед номером місяця, сама по собі не свідчить про недостовірність запису та не може бути підставою для незарахування відповідного періоду до страхового стажу. При цьому відповідач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували відомості, зазначені у трудовій книжці, або підтверджували недостовірність внесених до неї записів. Відповідальність за належне ведення та оформлення трудових книжок покладається на роботодавця, а тому недоліки їх заповнення не можуть мати негативних наслідків для працівника та обмежувати його право на пенсійне забезпечення. З урахуванням правових висновків Верховного Суду суд дійшов висновку, що формальні недоліки у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення підтвердженого періоду роботи зі страхового стажу. Водночас суд вказав, що належним способом захисту порушеного права є скасування рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки, зарахувавши до страхового стажу спірний період роботи, оскільки питання безпосереднього призначення пенсії належить до дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду після здійснення відповідного обчислення страхового стажу. В апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, неповно з`ясував обставини справи та здійснив оцінку наявних доказів без дотримання вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що після впровадження з 01 квітня 2021 року принципу екстериторіального призначення пенсій заяви та документи опрацьовуються визначеним структурним підрозділом Пенсійного фонду незалежно від місця їх подання, а рішення приймається на підставі документів, наданих заявником. Посилається на положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання і оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до яких страховий стаж за періоди до впровадження персоніфікованого обліку підтверджується документами, оформленими відповідно до вимог законодавства, а у разі наявності неправильних або неточних записів у трудовій книжці підставою для підтвердження стажу є інші документи. Вказує, що за результатами розгляду заяви позивачки встановлено наявність страхового стажу тривалістю 14 років 8 місяців 27 днів, тоді як для призначення пенсії за віком необхідний страховий стаж від 15 до 22 років. При цьому спірний період роботи з 28 жовтня 1980 року по 17 листопада 1982 року не був зарахований до страхового стажу, оскільки запис у трудовій книжці щодо місяця прийняття на роботу потребує уточнення. З огляду на викладене апелянт вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято відповідно до вимог законодавства, а підстав для задоволення позовних вимог не було. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів вирішено продовжити на розумний строк її апеляційний розгляд. Апеляційний розгляд справи відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів. Згідно з частинами першою та другою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що згідно з довідкою від 06 червня 2024 року № 7118-7002050526 ОСОБА_1 взята на облік внутрішньо переміщеної особи. 27 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до органів ПФУ про призначення пенсії за віком. 06 березня 2025 року відповідач прийняв рішення № 203850000704 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні зазначив, що вік позивачки на дату звернення - 65 років 1 місяць 14 днів. Необхідний страховий стаж становить від 15 до 22 років. Страховий стаж позивачки 14 років 8 місяців 27 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою з 28.010.1980 до 17.11.1982, оскільки місяць в даті прийому потребує уточнення. Не погоджуючись з відмовою відповідача у зарахуванні періоду роботи і призначенні пенсії, позивач звернувся до суду. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) врегульовано правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян. Частиною першою статтею 9 Закону України № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до абзацу 8 частини третьої статті 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років. Отже, з досягненням особою 65 років та за наявності станом на вказаний період страхового стажу від 15 до 22 років особа має право на отримання пенсії за віком. Позивачці на дату прийняття вказаного спірного рішення виповнилося 65 років. Отже, у цій частині вона відповідає вказаній вище вимозі Закону щодо віку, з якого набувається право на пенсію, та відповідач щодо вказаного не заперечував. Статтею 44 Закону № 1058-VI визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок). Пунктом 2.1 Порядку визначений перелік документів, які подаються для призначення пенсії за віком, серед яких за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Згідно з пунктом 2.10 Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Відповідно до пункту 4.2 Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі. Отже, відповідач наділений правом перевіряти надані особою документи для призначення пенсії та вірного її обчислення. Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію за віком, підтверджуючими документами можуть бути довідки підприємств, установ, організацій та їх правонаступників. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи згідно з трудовою книжкою з 28.010.1980 до 17.11.1982. Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 04 листопада 1980 року на ім`я позивачки вбачаються наступне: - 21 липня 1977 року прийнята працівницею в сметанний цех; - 18 червня 1979 року звільнена по статті 31 КЗпП України (за власним бажанням); - 28.010.1980 року прийнята на роботу буфетчиці школи; - 17 листопада 1982 року звільнена за статтею 38 КЗпП України. Отже, неоднозначною є дата прийняття позивачки на роботу, яку можна розглядати як « 28.01.1980 р.», так і « 28.10.1980 р.». Перша дата продовжує період страхового стажу ОСОБА_1 , тоді як позивачка зазначає період роботи в школі з 28.10.1980 р. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивачки період її роботи з 28 жовтня 1980 року по 17 листопада 1982 року. Записи у трудовій книжці НОМЕР_2 щодо зазначеного періоду виконані у хронологічній послідовності, містять посилання на відповідні накази, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця, а тому є належним доказом трудової діяльності позивачки. При цьому наявність технічної неточності у зазначенні місяця прийняття на роботу у вигляді зайвої цифри « 0» не спростовує достовірності внесених записів та не може свідчити про відсутність підтвердження відповідного періоду роботи. Доказів, які б підтверджували недостовірність або фальсифікацію записів у трудовій книжці, відповідачем не надано, а тому його висновки щодо неможливості зарахування спірного періоду до страхового стажу є необґрунтованими. Водночас відповідальність за належне ведення, облік та оформлення трудових книжок покладається на роботодавця, а тому можливі недоліки їх заповнення не можуть мати негативних наслідків для працівника та бути підставою для обмеження його права на пенсійне забезпечення. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а, відповідно до якої особа не повинна нести негативні наслідки через недоліки оформлення трудової книжки чи іншої кадрової документації, допущені роботодавцем, а формальні неточності у таких документах не можуть бути самостійною підставою для неврахування відповідних періодів роботи до страхового стажу. За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про протиправність рішення відповідача, яким відмовлено у призначенні позивачці пенсії за віком, оскільки таке рішення ґрунтувалося на безпідставному неврахуванні спірного періоду роботи. Водночас суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є скасування відповідного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 28 жовтня 1980 року по 17 листопада 1982 року, після чого прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом. При цьому вимога про безпосереднє призначення пенсії правомірно залишена судом першої інстанції без задоволення як передчасна, оскільки визначення права на пенсію після обчислення страхового стажу належить до компетенції пенсійного органу. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Кобаль М.І. Тереза Ю.О.