Постанова 4821 № 712/16658/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 травня 2023 року м. Черкаси Справа № 712/16658/19 Провадження № 22-ц/821/520/23 категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тернового Руслана Богдановича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором, у складі: головуючого судді Токової С. Є., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У грудні 2019 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором. Позовні вимоги мотивувало тим, що 24 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Кредитний договір № 490914567, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 12001,58 грн зі сплатою 39,90% річних. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа­Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490914567 від 24.04.2014, укладеним між ПАТ «Альфа Банк» та боржником. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА», а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490914567 від 24.04.2014 року, укладеним між ТОВ «Кредитні ініціативи» та боржником. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490914567 від 24.04.2014, укладеним між ТОВ «Кредитні ініціативи» та боржником. Отже, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача, а ТОВ «ФК «ВЕСТА» втратив такі права. Зазначає, що відповідач належним чином не виконував умови договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка станом на 04.12.2019 складає 38939,71 грн, що складається з: заборгованості за кредитом 9810,71 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 6963,60 грн, заборгованості за відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 3520,7 грн, заборгованості з пені 11350 грн. Крім того, внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим порушенням. Тому вважає, що має право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних за кожен місяць, які виникли з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення, а саме 883,71 грн 3% річних та 2966,76 грн втрати від інфляції, 3444,23 грн подвійна облікова ставка НБУ. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 38939,71 грн, судові витрати в сумі 1921 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» 38939,71 грн заборгованості за кредитним договором, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн, а всього 40860,71 грн. ТОВ «Вердикт Капітал» у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено. Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 28.10.2020 заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 01 липня 2020 року у даній цивільній справі скасоване і призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.11.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» 38939,71 грн заборгованості за кредитним договором, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн, а всього 40860,71 грн. Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача. У порушення умов Договору № 490914567 від 24 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк», відповідач зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 04.12.2019 складала 31645,01 грн. Судом зазначено, якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені ст. 625 ЦК України, а саме: 883,71 грн нараховані 3% річних; 2966,76 грн інфляційні витрати; 3444,23 грн подвійна облікова ставка. Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд виходив з того, що представником позивача повною мірою не доведено співмірність заявленої вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката. Щодо застосування позовної давності, про застосування якої заявляв відповідач, суд дійшов висновку, що кінцевий строк повернення кредиту 25.04.2019, строк позовної давності у конкретних правовідносинах спливає 26.04.2022, позивач звернувся до суду 24.12.2019, тобто в межах строку позовної давності. Крім того, надане платіжне доручення на суму 100000 грн не містить інформації про оплату послуг позивачем саме по даній справі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скарги В апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 адвокат Терновий Р. Б., вважаючи рішення суду ухваленим з невідповідністю висновків, викладених у цьому рішенні, обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, просив суд скасувати рішення Соснівського районного суду Черкаси від 29 листопада 2022 року у справі № 712/16658/19 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування, згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Суд першої інстанції вірно визначив початок перебігу позовної давності, а саме: з моменту невиконання чи неналежного виконання позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Проте, відмовив ОСОБА_1 у застосуванні строків позовної давності, оскільки останнім не було належним чином доведено момент внесення останнього платежу (квітень 2016 року). Вважає, що позивач вправі заявляти звернення стягнення за прострочені платежі в рамках Кредитного договору № 490914567, що мали бути оплачені після 24.12.2016, до інших платежів має бути застосований строк позовної давності. 26 квітня 2023 року від ТОВ «Вердикт Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому Товариство зазначає, що в даному випадку відповідач по справі частково сплачував кошти на погашення заборгованості, доказів того, що сплата цих коштів свідчить про визнання лише певної частини боргу не надано. Пунктом 25 Кредитного договору сторони домовились про збільшення позовної давності за спорами, що випливають із договору, включаючи, але не обмежуючись відшкодуванням збитків, сплат неустойок тощо, яка становить 50 років. Тому звертає також увагу суду, що сторонами Кредитного договору було погоджено збільшити позовну давність, а вказане застереження є чинним, погодженим сторонами, а тому твердження відповідача про пропуск строку позивачем позовної давності для звернення до суду з даним позовом є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підтверджене належними та допустимими доказами. 16 травня 2023 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якій зазначає, що основну суму заборгованості вважає недоведеною, період розрахунку штрафних санкцій помилково визначеним. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 24 квітня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа Банк» укладений Кредитний договір № 490914567, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 12001,58 грн зі сплатою 39,90% річних (т.1 а.с. 9-12). Пунктом 2.1 Кредитного договору визначено, що цей договір складається з двох розділів: розділу № 1 «Базові умови кредитування» та розділу № 2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк»», які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід`ємну частину цього Договору. Пунктом 2.3 Кредитного договору визначено, що дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків 25 квітня 2019 року. Пунктом 2.4 Кредитного договору визначено умови використання та порядок повернення кредиту. А саме: кредит надається виключно для сплати платежів з виконання зобов`язань позичальника за «Договором про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відповідною кредитною лінією фізичної особи-резидента» (далі договір про відкриття кредитної картки), укладеного із Банком, а саме повернення строкової та простроченої заборгованості по Договору про відкриття кредитної картки, сплати строкових та прострочених відсотків, супутніх послуг, інших фінансових зобов`язань позичальника, штрафів відповідно до умов Кредитного договору (в разі їх наявності). При цьому, повернення заборгованості відбувається в черговості встановленій Кредитним договором». Пунктом 3 Кредитного договору передбачено, що всі відносини між позичальником та банком, що виникають на підставі цього Договору врегульовуються Розділом № 2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк», затвердженими Розпорядженням ПАТ «Альфа-Банк» № 2163 від 13.08.2010. Вказані в цьому пункті «Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк» є невід`ємною частиною цього договору та визначають інші істотні умови цього договору, зокрема, але не виключно, порядок і умови нарахування процентів за користування кредитом, умови здійснення платежів, умови настання відповідальності за неналежне виконання зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом та/або комісійної винагороди та/або інших платежів, що вказані в цьому Договорі, а також будь-які інші умови. З аналізу пунктів 1, 3 Кредитного договору вбачається, що у вказаному Кредитному договорі наявні не всі істотні умови, оскільки інша їх частина міститься в документі Розділ № 2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк»», який підписано відповідачем (т.1 а.с. 11-12). Кредит надається позичальнику шляхом перерахування грошових коштів у сумі кредиту, що вказана у п. 2.1 Розділу 1 цього Договору на рахунок Клієнта № НОМЕР_1 , відкритий останньому в ПАТ «Альфа-Банк» для зарахування коштів на повернення заборгованості за Договром про відкриття кредитної картки. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Альфа­ Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490914567 від 24.04.2014, укладеним між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 30). 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «ВЕСТА» а ТОВ «ФК «ВЕСТА» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490914567 від 24.04.2014, укладеним між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 31-41). 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490914567 від 24.04.2014 року, укладеним між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 42-51). Відповідно до наданого ТОВ «Вердикт Капітал» розрахунку, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача станом на 04.12.2019 становить: 38939,71 грн, з яких: 883,71 грн нараховані 3% річних; 2966,76 грн інфляційні витрати; 3444,23 грн подвійна облікова ставка; 9810,71 грн заборгованість за кредитом; 6963,60 грн заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 3520,70 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 11350 грн заборгованість з пені (т. 1 а.с. 21-26).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 травня 2023 року справи призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. 16 травня 2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за його участю. Апеляційний суд створив учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та зважаючи на конкретні обставини у справі, виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість провести розгляд справи без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Щодо виникнення у позивача права вимоги за кредитним договором від 24.04.2014 490914567, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). З матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір про відступлення прав вимоги, 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «ВЕСТА» було укладено Договір про відступлення прав вимоги та 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «ВЕСТА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги відповідно до якого ТОВ «ФК «ВЕСТА» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 490914567 від 24.04.2014, укладеним між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_1 (т.1 а.с. 42-51). Тобто ТОВ «Вердикт Капітал» у визначеному законом порядку набув права вимоги до ОСОБА_1 у спірних правовідносинах. Відповідач ОСОБА_1 не заперечував щодо правомірності переходу прав вимоги до позивача ТОВ «Вердикт Капітал». Щодо стягнення заборгованості із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» за Кредитним договором № 490944567, то апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 1048, 1050, 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що даний спір виник між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 з підстав укладення Кредитного договору від 24 квітня 2014 року, за умовами якого Банк надав відповідачу кредит у розмірі 12001,58 грн зі сплатою 39,9 % річних. Дата остаточного повернення кредиту 25.04.2019 (т.1 а.с. 9-12). Згідно з п. 1, п 2.4 Кредитного договору, цей договір складається з двох розділів: розділу № «Базові умови кредитування» та розділу № 2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк»», які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ, включаючи всі додатки до нього, які складають невід`ємну частину цього Договору. Цей кредит надано виключно для сплати платежів з виконання зобов`язань позичальника за «Договором про відкриття та порядок ведення рахунку покриття особистої міжнародної платіжної картки VISA Альфа-Банк з відповідною кредитною лінією фізичної особи-резидента» (далі договір про відкриття кредитної картки), укладеного із Банком, а саме повернення строкової та простроченої заборгованості по Договору про відкриття кредитної картки, сплати строкових та прострочених відсотків, супутніх послуг, інших фінансових зобов`язань позичальника, штрафів відповідно до умов Кредитного договору (в разі їх наявності). При цьому, повернення заборгованості відбувається в черговості встановленій Кредитним договором». При цьому, розділ № 2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки в ПАТ «Альфа-Банк»» наданий суду у нечитабельному вигляді, тобто із наданого екземпляра вказаного розділу неможливо встановити його умови. Згідно умов Кредитного договору сторонами узгоджено погашення кредитної заборгованості щомісячними платежами 25 числа кожного місяця, із визначенням конкретних сум погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, що стверджується відповідним графіком, підписаним сторонами (т.1 а.с.15-17). Як зазначалося вище, сторони встановили як строк дії договору до 25.04.2019 (дата остаточного повернення кредиту), так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню 25.04.2019 (додаток № 1 до Кредитного договору). Таким чином, умовами Договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями. Отже, поряд з установленням строку дії Договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі даного Договору. Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). Заперечуючи проти позову, як в суді першої інстанції, так і в поданій до апеляційного суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявляв клопотання про застосування позовної давності до даних кредитних правовідносин. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Судом встановлено, що згідно з умовами Кредитного договору (додаток № 1) відповідач зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) 25 числа кожного місяця у визначених графіком розмірах тіла кредиту і процентів за користування кредитом. Оскільки умовами Договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Таким чином, ураховуючи, що за умовами Договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами 25 числа кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань. Отже, процесуальним обов`язком суду є належним чином дослідити подані позивачем докази наявності заборгованості за кредитом, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами та встановити правомірність заявленого позивачем розміру заборгованості за кредитом. Проте, звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Вердикт Капітал» на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подало до суду розрахунок заборгованості (т. 1 а.с.21-26). Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18), зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21). Відповідно до п. 61 вказаного Положення форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Враховуючи відсутність у справі виписки по рахунку боржника за Кредитним договором від 24.04.2014, можливості підтвердити сплату не в повному обсязі відповідачем коштів за спірним Кредитним договором і формування боргу за сумою кредиту в розмірі 9810,71 грн (взято було 12001,58 грн) та останню проплату за даним кредитом у справі немає, що унеможливлює перевірити розмір заборгованості за тілом кредиту відповідача. Апеляційний суд також враховує, що строк кредитування визначений сторонами Кредитного договору до 25.04.2019. З наданих Товариством розрахунків вбачається, що відсотки за кредитом нараховані до 04.12.2019, а штрафні санкції за ст. 625 ЦК України з 03.12.2016. При цьому, Велика Палата Верховного суду у своїх постановах від 28.03.2018 (справа №14-10 цс18); від 04.07.2018 (справа №14-154цс18) зазначала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на викладене немає підстав для нарахування Товариством відсотків та пені поза межами строку дії Кредитного договору за прострочення виконання зобов`язання та відповідно нараховувати штрафні санкції згідно ст. 625 ЦК України в межах строку кредитування, що не врахував суд першої інстанції. Враховуючи, що розмір заборгованості по кредиту та динаміка його зміни є базовими параметрами для всіх інших похідних нарахувань (відсотки, комісії, неустойки тощо). Недоведеність цих базових параметрів виключає можливість стверджувати про обґрунтованість і достовірність указаних похідних нарахувань, тобто за відсутності даних про тіло кредиту (його формування та розмір у певні періоди), неможливо здійснити перерахунок інших вимог позивача, зокрема відсотків за договором, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Крім того, відсутність виписки по рахунку унеможливлює встановити наявність/відсутність підстав для застосування позовної давності у справі, що також не врахував суд першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, витрати в суді першої інстанції лишити за позивачем. Витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору за подачу апеляційну скаргу у розмірі 2881,50 грн покласти на позивача ТОВ «Вердикт Капітал». Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Тернового Руслана Богдановича - задовольнити. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 29 листопада 2022 року скасувати. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором відмовити. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 2881,50 грн судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 17 травня 2023 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук О. В. Карпенко