Постанова 4813 № 504/3335/22

Номер провадження: 22-ц/813/4323/24 Справа № 504/3335/22 Головуючий у першій інстанції Барвенко В.К. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.10.2024 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 504/3335/22 Номер провадження: 22-ц/813/4323/24 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Таварткіладзе О.М., Погорєлової С.О., учасники справи: - позивач Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК», який є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк», - відповідач ОСОБА_1 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК», який є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Барвенка В.К. 10 липня 2023 року, повний текст рішення складений 10 липня 2023 року, встановив: 2.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2022 року Акціонерне товариство «СЕНС-БАНК» (далі Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 69-01-25 від 21.01.2008 року в розмірі 205 386,63 грн. Також позивач просить стягнути з відповідачки судовий збір у розмірі 3 080,79 грн. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що 21.01.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 69-01-25 (далі Кредитний договір). Відповідно до умов вищезазначеного Кредитного договору, Банк зобов`язується надати Позичальнику кредит у сумі - 300 000, 00 грн., а останній зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. Банк свої зобов`язання виконав, надавши грошові кошти позичальникові. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 01.10.2022 року виникла заборгованість, а саме: - за кредитом - 118 459,36 грн.; - за відсотками у розмірі - 86 927,27 грн. 17.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є - Акціонерне товариство «СЕНС-БАНК», був укладений договір відступлення права вимоги за вищевказаним кредитним договором (а. с. 2 - 4). Позиція сторін в суді першої інстанції ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву не скористалась. Відзив до суду першої інстанції не надійшов. Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 липня 2023 року задоволено вищевказані позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» заборгованість за кредитним договором №69-01-25 від 21.01.2008 року в загальному розмірі 205 386,63 грн., з яких: - сума заборгованості по кредиту 118 459,36 грн.; - сума заборгованості по процентам 86927,27 грн.. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» судовий збір у розмірі 3 080,79 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 21.01.2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» і ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 69-01-25 (далі Кредитний договір). Відповідно до умов вищезазначеного Кредитного договору, Банк надав відповідачці кредит у сумі - 300 000, 00 грн., а остання ворушила умови договору повернення кредиту, сплати процентів за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором. У зв`язку з чим, станом на 01.10.2022 року виникла заборгованість ОСОБА_1 у загальному розмірі 205 386,63 грн., з яких: - заборгованість за кредитом - 118 459,36 грн.; - заборгованість за відсотками - 86 927,27 грн. 17.12.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та Акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є - Акціонерне товариство «СЕНС-БАНК», був укладений договір відступлення права вимоги, у тому числі і по кредитному договору від 21.01.2008 року № 69-01-25 (а. с. 63 - 64). Короткий зміст вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 липня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що: 1) позивач не надав доказів отримання кредиту, факту існування ймовірної заборгованості, яким можуть бути меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, виписка по рахунку клієнта; 2) судом проігноровано порушення позивачем досудового врегулювання спору. В матеріалах справи відсутні досудова вимога Банку про усунення порушення; 3) вона погасила заборгованість у повному обсязі. Останні платіж у сумі 250 000 грн. було здійснено 01.03.2018 р. 06.03.2018 р. до Державного реєстру іпотек було внесені відомості про припинення іпотеки ( а. с. 68 - 69). Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу Банк просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Банк посилається на суперечливу поведінку відповідачки, оскільки отримання кредиту підтверджується зверненнями останньої до Банку. На даний час Закон України «Про захист прав споживачів» не містить положень про обов`язкове досудове врегулювання спору. У результаті сплати коштів у сумі 150 000,00 грн. залишок заборгованості не був погашений. За програмою лояльності Банк останній погодився на часткове погашення боргу з наступним прощенням залишку заборгованості по тілу кредиту, відсоткам та пені з подальшим відступленням залишку заборгованості факторинговій компанії, за умови оплати відповідачкою за таке відступлення 6 000,00 грн.. Відповідачка не домовилася з факторинговою компанією щодо вартості угоди про відступлення права вимоги (а. с. 105 - 106). Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.02.2024 року (головуючий суддя - Стахова Н.В., судді Карташов О.Ю., Коновалова В.А.) відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 липня 2023 року (а. с. 92 - 93 зворотна сторона). Відповідно до довідки про доставку електронного листа від 16.02.2024 року документ в електронному вигляді «01 (Р) Відкриття» від 15.02.2024 року доставлено до електронного кабінету АТ «Сенс Банк» (а. с. 95). Відповідно до рекомендованого повідомлення, ухвала про відкриття апеляційного провадження доставлена на ім`я ОСОБА_1 та вручена особисто ОСОБА_1 14 березня 2024 року (а. с. 97). 14.05.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив від АТ «Сенс Банк» (а. с. 105 - 106). Згідно Рішення Вищої ради правосуддя від 20.08.2024 року №2518/0/15/-24 суддю ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського апеляційного суду у відставку. Матеріали цивільної справи передано до Одеського апеляційного суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 року визначено інший склад колегії суддів: - головуючий суддя Заїкін А.П., судді Карташов О.Ю., Коновалова В.А.. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 року у вказаній справі визначено інший склад колегії суддів: - головуючий суддя (суддя-доповідач) Заїкін А.П., судді Таварткіладзе О.М. та Погорєлова С.О.. За вищевказаних обставин щодо отримання сторонами по справі копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.10.2024 закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа з ціною позову є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. 3.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню. Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 21.01.2008 року між ПАТ «АКПІБ» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний кредитний договір № 69-01-25, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 300 000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі - 16% річних, з кінцевим строком повернення кредиту - 20.01.2028 року. 17.12.2012 року між ПАТ «АКІБ» та АТ «Альфа-Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, у тому числі і по кредитному договору від 21.01.2008 року № 69-01-25. 12.08.2022 року назву - АТ «Альфа Банк» змінено на - АТ «СЕНС-БАНК». Банк у позові зазначає, що порушення умов кредитного договору щодо порядку та строків погашення кредитного зобов`язання відповідачка ОСОБА_1 не погашає кредит та не сплачує відсотки. Станом на 01.10.2022 року загальна заборгованість по наданому відповідачці кредиту складає 205 386,63 грн., з яких: - сума заборгованості по кредиту 118 459,36 грн.; - сума заборгованості по процентам 86 927,27 грн.. Вказана заборгованість на час звернення до суду не погашена. По справі виникли правовідносини з кредитного договору. Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції. Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову. Мотиви часткового прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Щодо наявності/відсутності кредитної заборгованості Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачеві відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості. Посилання апелянта на відсутність в матеріалах справи підтверджуючих документів про те, що відповідачка взагалі не отримувала кредит, не знайшли свого підтвердження після дослідження апеляційною інстанцією справи. На підтвердження укладення кредитного договору з відповідачкою, надання кредиту банком суду надано копію кредитного договору № 69-01-25 від 21.01.2008 року, договір № 69-01-233 про внесення змін до кредитного договору № 69-01-25 від 21.01.2008р., договір № 05-02-13/74 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 69-01-25 від 21.01.2008р., розрахунок заборгованості за кредитом у гривні, графік погашення кредиту. Отримання кредиту також підтверджується зверненнями відповідачки до Банку з приводу сплати коштів у сумі 150 000,00 грн., скасування іпотечного обтяження. Таким чином, доводи апелянта щодо неотримання кредиту є неспроможними. Щодо наявності/відсутності заборгованості за кредитом. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України). Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21). Відповідно до пунктів 61, 62, 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України. Аналогічного змісту норма закріплена у пункті 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою). Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів. Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18). Водночас у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків є належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) вказав, що відсутність у справі оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором. Колегія суддів зазначає, що подані позивачем банківські виписки з рахунків відповідача є належними та допустимими доказами у справі щодо обставин надання кредиту та його погашення. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не погоджується з доводами Банку про наявність заборгованості, з огляду на наступне. Банк звернувся до суду 27.10.2022 року із вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості станом на 01.10.2022 р. у загальному розмірі 205 386,63 грн., з яких: - сума заборгованості по кредиту 118 459,36 грн.; - сума заборгованості по процентам 86 927,27 грн. З дослідженого апеляційним судом розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що за період - 21.01.2008 р. по 01.03.2018 р. ОСОБА_1 сплатила кошти на загальну суму - 409 190 грн. Станом на 28.02.2018 р.: - до сплати по тілу кредиту 130 701,00 грн., сплачено 136 504,45 грн., переплата становить 5 803,18 грн.; - до слати по відсоткам 3 099,66 грн., сплачено 13 495,55 грн., переплата 10 395,00 грн. (а. с. 6 6 зворотна сторона). Таким чином, колегія суддів робить висновок, що з проведених платежів, які відображені у розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 погасила у повному обсязі заборгованість і виконала всі зобов`язання за кредитним договором № 69-01-25 від 21.01.2008 року. Останній платіж був здійснений 0.03.2018 року в сумі - 150 000,00 грн.. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову Банку необхідно відмовити за безпідставністю позовних вимог. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пункту 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову за вищевказаного обґрунтування. Розподіл судових витрат Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи з вищевказаного, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, необхідно стягнути з АТ «СЕНС-БАНК» на користь ОСОБА_1 сплачений нею за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 4 621,20 грн. (а. с. 71). Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 липня 2023 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення. У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК», який є правонаступником Акціонерного товариства «Альфа-Банк», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства «СЕНС-БАНК» (ЄДРПОУ 23494714) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4 621 (чотири тисячі шістсот двадцять одна) грн. 20 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе