Постанова 4811 № 443/169/22

Справа № 443/169/22 Головуючий у 1 інстанції: Сливка С.І. Провадження № 22-ц/811/3063/22 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М. секретаря Зеліско-Чемерис К.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2022 року в складі судді Сливки С.І. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - встановив: У лютому 2022 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявленого позову покликалась на те, що перебуває з відповідачем у шлюбі з 15.12.2007. У даному шлюбі у них народилося двоє дітей ОСОБА_3 , 2005 р.н., та ОСОБА_4 , 2013 р.н. Зазначає, що спочатку сімейне життя складалось добре, проте протягом останніх років шлюбні відносини між ними поступово погіршились, у їхніх відносинах взагалі відсутнє порозуміння та повага. Це спричинено систематичним зловживанням відповідачем алкогольними напоями, внаслідок чого відповідач взагалі перестав забезпечувати утримання їхніх дітей та допомагати їй вести домашнє господарство. Така поведінка відповідача продовжується протягом тривалого часу, вона є нестерпна для неї, приносить їй та їхнім дітям лише негативні емоції, душевні страждання та значні фінансові витрати. Вважає, що шлюб між ними є лише формальним, оскільки особисті відносини між нею та відповідачем вже тривалий час мають негативний характер, між ними відсутнє нормальне спілкування. Продовжувати такі шлюбні відносини вона не бажає, а також вважає, що надання строку на примирення не виправить стан їхніх шлюбних відносин, оскільки вказані вище обставини продовжуються протягом тривалого часу, а способи примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів. Просила розірвати шлюб укладений з ОСОБА_1 , зареєстрований 15.12.2007 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Жидачівського районного управління юстиції у Львівській області, судові витрати покласти на відповідача. Оскаржуваним рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Жидачівського районного управління юстиції у Львівській області 15.12.2007 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №102. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 992 гривні 40 копійок витрат на сплату судового збору. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , вважає незаконним, безпідставним, таким, що не ґрунтується на вимогах закону, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що суд безпідставно погодився з мотивами позову про те, що відповідач нібито зловживає спиртними напоями, перестав забезпечувати дітей та допомагати вести домашнє господарство. Суд не врахував, що такі доводи не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Зазначає, що ніколи не зловживав спиртними напоями, ніколи не вчиняв дій, які носять протиправний характер відносно позивачки та їх дітей, навпаки, сплачує постійно аліменти, сім`я забезпечена житлом, а тому наполягає на збереженні сім`ї. Окрім того, зазначає, що судом були порушені норми процесуального права, оскільки суд не врахував той факт, що він є особою з інвалідністю (ІІІ гр.), часто хворіє та потребує періодичного догляду та відповідного лікування. 03.11.2022 ним була подана до суду заява про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.11.2022, однак суд таку проігнорував та розглянув справу, чим порушив процесуальні права відповідача. Просить скасувати рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). Учасники справи позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 будучи повідомленими належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання 16.05.2023 не прибули. Позивачка ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, оскільки через війну разом із дітьми виїхала за кордон у Польщу. Позовні вимоги підтримує, термін на примирення просить не давати. Представник відповідача ОСОБА_5 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншій справі, однак докази про таке не надав, при цьому про причину неявки відповідача ОСОБА_1 не повідомив. На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. За відсутності всіх осіб, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд дійшов висновку про те, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого. Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Судом встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 15.12.2007 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Жидачівського районного управління юстиції у Львівській області, актовий запис №102, про що видано повторно свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 від 01.02.2022 року (а.с.4). За час спільного проживання в подружжя народилася двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 (а.с.6,7). Виходячи із змісту ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Добровільність шлюбу це одна з його основних засад. Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Згідно із ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Звертаючись з позовними вимогами, позивачка стверджувала, що сторони не проживають разом, не підтримують подружніх відносин та не ведуть спільного господарства. Відповідач заперечував позовні вимоги, при цьому 29.03.2022 подав до суду першої інстанції заяву про надання строку на примирення шість місяців, обґрунтовуючи таку заяву зазначав про можливість відновлення сім`ї, зважаючи на наявність двох дітей. Позивачка категорично заперечувала щодо надання строку на примирення, оскільки не бажала примирення з чоловіком, з підстав наведених у позові. Ухвалою судового засідання від 06 червня 2022 року сторонам надано строк на примирення три місяці. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, враховуючи роз`яснення, які викладені у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», а також приписи ст. 111 СК України, застосовував у даній справі заходи для примирення подружжя, однак такі виявились безрезультатними. Зокрема, після закінчення наданого терміну на примирення, позивачка ОСОБА_2 23.10.2022 подала на адресу суду заяву, в якій просила розглядати справу у її відсутності, з відповідачем примирятися та проживати наміру немає, вона та діти бояться спілкування з відповідачем, бояться його переслідувань і помсти, позовні вимоги підтримала. Такої ж позиції позивачка притримується у подані заяві від 14.05.2023 на адресу апеляційного суду. Таким чином, примирення між сторонами так і не відбулось, зокрема заяви про відмову від позову позивачка не подавала. В свою чергу, подаючи апеляційну скаргу та не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, відповідач ОСОБА_1 свої доводи з цього приводу зводить виключно до тверджень, що об`єктивні причини для розірвання шлюбу чи припинення подружніх відносин відсутні, однак не надає при цьому жодних доказів на спростування позовних вимог та їх обґрунтування по суті, зокрема щодо спільного проживання та ведення господарства. Одним із аргументів відповідача стосовно неможливості розірвання шлюбу є наявність двох дітей. В цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред`явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини. Таким чином, законодавець чітко визначив умови (дві) за наявності яких позов про розірвання шлюбу не може бути поданий, при цьому і такі мають виключення (ч.ч. 3, 4, 5 ст. 110 СК України). Зважаючи на вік спільних дітей подружжя, а саме 2005 р.н. та 2013 р.н., законодавчо встановлених обмежень щодо неможливості пред`явлення позову про розірвання шлюбу, судом не встановлено. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить висновку, що на даний час у сторін склалися різні характери та погляди на життя, сім`я фактично розпалася, спільного сімейного господарства сторони не ведуть, подружніх відносин не підтримують, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї суперечить інтересам позивачки, відтак шлюб існує формально, при цьому примушування до такого не допускається. Аргументи апелянта на те, що суд розглянув справу за наявності клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 04.11.2022, а тому суд першої інстанції порушив норми процесуального права, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки свої пояснення з приводу заявленого позову відповідач висловив у засіданні 06.06.2022, коли судом вирішувалось питання про надання сторонам строку на примирення, при цьому судом задоволено попереднє клопотання відповідача від 20.10.2022 про відкладення розгляду справи, призначеного на 21.10.2022. Відтак, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 04.11.2022, з урахуванням строку розгляду справи, правильно вважав про достатність матеріалів справи для розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення. Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду, передбаченої ЦПК України, тому підстави для скасування рішення суду відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2023 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 травня 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк